інтелектуали з легким нальотом… чогось гидотного

цитата, і досить довга, вибачайте:

цитата: «Манцов: От фрейдизма, пожалуй, дистанцируемся. Все равно у нас мало кто понимает, что это такое. Полагают, фрейдизм это Эдипов комплекс и только. Наши идиоты обзывают „фрейдизмом“ все, что им не нравится.

На самом деле «Пианистка» — картина христианская. Причем христианство это не лубочное, не в духе «уси-муси-пуси», как у нас любят; не «ласковое», но подлинное, аутентичное. В Главе 10 Евангелия от Матфея Иисус Христос прямо говорит:

„Я пришел разделить человека с отцом его, и дочь с матерью ее, и невестку со свекровью ее. И враги человеку - домашние его (Мф 10:35-36)“.

Вот про что эта картина!

В „Портрете…“ героиня призывает некоего мента, а в „Пианистке“ - некоего пианиста-хоккеиста, но цель одна и та же: разорвать пуповину, состояться в качестве суверенной личности» (читати повністю)

гхм. можливо, «іхні ідіоти» справді обзивають „фрейдизмом“ все, що їм не подобається… але так само легко їхні інтелектуали називатью „ідіотами“ всіх, хто не подобається їм, а ще тулять тег „християнство“ до всього, що подобається — навіть якщо християнством там і не пахло.

хоча загалом стаття-дискусія про фільм «піаністка» цікава, — проте, як (майже) завше і (майже) все росіянське, з «легким нальотом»… чогось гидотного.

…і тоді він створив жінку

можливо, бог, створивши адама, не зміг вмовити того безініціативного ледаря піти у світ…

тоді він створив жінку, і справа пішла. єві, щоправда, довелося, може, трішки прибрехати про змія і про те, що їх вигнали… але головне результат!

p.s. можна приймати за продовження теми про сотворіння світу*.

віра комфортніша, ніж постійні сумніви

знайшов прекрасне в стрічці гуглоплюсів*:


не одразу зрозумів суть лікувального «метода», але на 2:25* все нагляно продемонстровано… сповз під стіл =)

*

вчора, вкладаючись спати, склав у голові такий цікавий, розумний, дотепний допис для щоденника… і забув до ранку. вранці дорогою до офісу склав ще один — і так само забув. я вже книжку написав у голові, не менше.

тим часом мільйон років тому один, гхм, блогер запропонував логотип, чи радше навіть просто символ для атеістичного світогляду, простий і дуже підходящий: п’ятипелюстковий астеріск. як на мене, дуже влучно.

чим храм відрізняється від туалету?

публікація про святкування курбан-байраму на морозі в москві (а ось тут менш цікаво, але українською) навела на думку…

частенько віруючі вважають, що держава має надавати підтримку релігійним громадам, опікуватися впорядкуванням чи утримванням храмів тощо.

а чого це раптом?

часи, коли держава використовувала релігію як інструмент влади, минули — принаймні для цивілізованої частини світу, і особисто мене дуже порадували шведи, відмовившись утримувати церкви. взагалі, скандинави  — найменш релігійні у світі. молодці.

вбийся об стіну

пообідав. хороший настрій. подумалося…

світ не потребує творця — лише причини. природа не має логіки — лише причини й наслідки. життя існує поза сенсом — є лише випадок.

не можеш із цим змиритися? шукай собі «зручну» релігію — або вбийся об стіну.

p.s. про вибір релігії, до речі… анімізм значно зручніший, ніж монотеїзми. імхо. тож якщо на старості літ я змаразматію і потребуватиму творця, логіки й сенсу — краще все-таки вдаритися в анімізм. нагадайте мені тоді хтось.

добро, що базується на страхові покарання

пройшли чергові релігійні свята, протягом яких знову — як і кожного попереднього року, — задумався про те, що таке релігія… всі оті «христос воскрес! — воїстину воскрес» ×3 рази якось підштовхують до роздумів.

от що таке релігія для тебе? зауваж — я не питаю (поки що) про віру.

можливо, релігія відіграла позитивну роль в історії людства… але навряд чи саме ту роль, про яку подумає пересічна релігійна людина: втамування інстинктів та облагородження людства. чи благородний лев у цирку, котрого привчили, що проявляти агресію — це боляче? чи здатні приховування інстинктів, маскування агресії та ритуалізація доброчинства народити нову, інтелігентну людину?

хіба може зробити когось добрішим дисципліна, котра базується на страхові покарання?

…і віра безсило помре

коли нема про що писати (або просто ліньки) — продовжую копати архіви.

«жить…» — шепчут уста одряхлевшего бога,
«жить!» — молит слеза на иконы холсте…
«распни!» — человеку прикажет природа
и вера бессильно умрет на кресте…

грубо, але колись було від душі.

вразило: «хіба ти на хресті?»

ось ця «жива» історія так мені припала до душі, що я просто не можу не перепублікувать її повністю... оригінал читайте у блозі річки:

цитата. вийшов батюшка. я одразу помітила, він в брудних нарукавних. звичайно, я нечупара і роздолоба, у мене бардак в квартирі, але брудні нарукавники на батюшці? я підійшла до нього і кажу:» грішна, батюшко, хочу сповідатись». а він мені: «ти канони читала? готувалась до сповіді?» я кажу, батюшко, які канони, я в дорозі. він мені тоді каже, як не читала, причащати не буду. я кажу, добре, не причащайте. а він — тоді і сповідати не буду, яка сповідь без причастя.

я стою, сльози на очі набігають, а він вже іншу жінку підкликав. я кажу, ви не маєте права мене не сповідати. він, звичайно, пояснив, хто я така, і вже до тієї жінки. а я не знаю, що робити, і тут мене осяяло. батюшко, кажу, а той розбійник, що на хресті, він теж канони читав?

— і що тобі сказав батюшка?

— сказав: не заважай працювати, хіба ти на хресті? (читати повністю)

з одного боку — чудова характерика сучасної релігії взагалі... але з іншого — яка чудова притча! ну справді: для чого ти, миленька, пішла до церкви? просто захотілося нового і незвичного... — чи ти й справді вже «на хресті»?

куди дівається душа після смерті?

новий комікс на сайті xkcd, глибокий і несмішний, практично повністю передає моє ставлення до будь-якої релігії та усіляко-різних вчень про душу, реінкарнацію та життя після смерті.

переклав для тих, хто не дуже читає англійською (клік на ілюстрації для збільшення). вибачайте за шрифт — полінувавсь шукати щось ближче до рукописного.

транскрипція:

— коли ти розбираєш будиночок, складений з lego, і складаєш деталі до ящика — куди дівається сам будинок?
— він в ящику.
— ні. там лише деталі. вони стануть космічними коряблями чи поїздами. будинок був лише порядком. порядок не є притаманним деталям, він не залишається в ящику. його просто більше немає.

ще додам, що релігійність, забобонність та потяг до езотеричного (все одне й те ж саме по суті) є тою рисою в людині, котра, попри будь-яку зовнішню інтелігентність та прояви розуму, повністю вбиває її авторитет в моїх очах. категорично? ну, звиняйте.

віршик

просто віршик. дилетантський, мабуть (я не знавець).

когда-то, в средине вечности
кому-то приснилось начало:
слово ударило молнией
и свет отделился от тьмы.

слово рассыпалось искрами,
искры жаждут бессмертия,
лепят из глины создателей,
строят миры на песке…

снег за окном, скоро утро.
сон не продлится вечно.
время — чуть слышный шепот
старых песочных часов.

шкода, що не українською.

дзен та конструктивний альтернативізм

свого часу трохи цікавився дзен-буддизмом^*. саме цікавився ідеєю дзен, а не долучався до моди: думка про те, що власний досвід, переживання, сприйняття світу неможливо однозначно передати іншій людині словами, була мені дуже близька, тому її відображення в контексті японської інтерпретації буддизму мене заворожило.

сьогодні випадково втрапив на визначення конструктивного альтернативізму (вікіпедія)... почитайте: це схоже на теоретичне оформлення традицій дзену!

цитата. конструктивный альтернативизм — философская установка, [...] согласно которой реальность может интерпретироваться людьми множеством разных способов на основании «конструктивных альтернатив» (то есть различных точек зрения на реальность, индивидуальных моделей реальности). в конструктивном альтернативизме в принципе не рассматриваются абстрактно правильные или неправильные интерпретации сигналов внешней среды, и все гипотезы, позволяющие адекватно взаимодействовать со средой, имеют право на существование.

философия конструктивного альтернативизма описана в книге джорджа келли «психология личностных конструктов» (the psychology of personal constructs, 1955). согласно ей, реальность — это то, что мы истолковываем как реальность, и факты всегда можно рассматривать с различных точек зрения. реальность как таковая не имеет для человека какого-либо значения, пока не будет так или иначе интерпретирована им. человек познаёт мир в категориях сходства и отличия событий, устанавливая с их помощью тождество объектов окружающего мира.

* українська стаття вікіпедії про дзен дуже недолуга і містить кілька явних помилок. не читайте =)

p.s. цікаве читання на дозвіллі: короткий довідник з психологічних теорій концепції особистості (рос).

apple -- релігія

подумалося...

імхо. феномен apple в тім, що це не продукти, а релігія. в цім їх сила -- але рано чи пізно будь-яка цивілізація залишає одну релігію позаду, щоби перейняти іншу...

питання лишень в тім, як це станеться з apple: раптово через відхід ідеолога, чи через довготривалу деградацію?.. і ще цікаво, що стане новою релігією молодої пастви =)

оформлено у цитату, бо це мій допис під непримітну статтю в одному з блогів "комп'ютерного огляду".

про негрів, роботів та богів

колись, колись я напишу про це книжку. художній роман. пригодницьку драму. але то буде колись... а зараз --- простими словами.

рано чи пізно людство, мабуть, створить більш-менш розвинених "гуманоїдних" роботів: з ручками-ніжками, і головне, з обличчями... так, я знаю, що це не оптимальна форма для робота, і головне --- навіщо, коли довкола повно китайців?

проте ми ніде від цього не втечемо й не сховаємось: скільки існує більш-менш цивілізоване людство, ми намагаємося стати богом. а бог --- це той, хто створює і, відповідно, має право принизити чи зруйнувати.

отче наш як sms — бомба!

в інтернеті зустрів ось такий вислів: «вартість оформлення веб-сервера дорівнює вартості друку рекламного оголошення в газеті…» стало смішно. втім, вартість оформлення тієї «сторінки», на котрій я знайшов цю фразу, і того менша…

а ще на англійському релігійно-гумористичному (буває і таке!) сайті ship of fools знайшов цікавинку: автори проводили досить оригінальний конкурс на найцікавіший варіант молитви «отче наш» у вигляді короткого текстового повідомлення (sms) для мобільного телефона. хитрість в тім, що довжина sms не може перевищувати 160 символів, тоді як текст молитви (англ. мовою) містить… 372 символи! найбільше мені сподобався варіант св. отця стефана мура зі сша:

[email protected], you rule, up and down. we need grub and a break. will pass it on. keep us focused. you totally rule, long term. amen.

перекладати нема сенсу. так міг би написати програміст.