владімірскій централ для діточок

пригадайте хіт «владімірскій централ, вєтєр с сєвєра!» у правильному, «автентичному» виконанні. і тепер уявіть собі: дзвонить телевон, знімаю слухавку і чую в такому ж приблизно шансонному виконанні:

цитата: здастуйтє, мєня завут аркадій, я арганізатар лучших дєцкіх празнікаф в кієвє. у вас ведь дєткі малєнкіє єсть?

стало страшно за діток: «вибачайте, не можу зараз говорити, трішки згодом», — і одразу відкриваю одну з найбільш корисних софтинок, що є в мене на смартфоні: calls blacklist*.

тим часом… ну гаразд, ви невідомо де взяли цей номер мобільного і телефонуєте з рекламою — що вже привід додати до чорного списку. але ви, панове, справді гадаєте, що я замовлятиму дитячі свята в компанії з такою розмовною манерою, м’яко кажучи? так складно знайти дівчину для обзвонів?

про klava.org і про шахіджанянського робота

хоч і користуюся майже щодня онлайновим клавіатурним тренажером klava.org* — але оскільки друкую латинкою, якось не зауважив, що автор ще у травні цього року* додав українську мову!

тож в мене тепер ще одна причина рекомендувати klava.org як найкращий, на мою думку, онлайновий тренажер.

тим часом робот від імені шахіджаняна вирішив нагадати мені про реєстрацію на solotyping.com — але це не був би шахіджанян, якби його роботи розсилали один абзац тексту, о ні!

хто знає, що таке «соло на клавіатурі» і хто такий шахіджанян*, починають розуміти, про що я… коротше кажучи, банальне нагадування про реєстрацію за назвою «с любовью і надєждой от шахіджаняна» — це   133 рядків тексту (775 слів, 5’068 знаків), що більше нагадують проповідь або сеанс психотерапії.

єсть вєраятнасть втрєтіть аґрєсівнава прєдставітєля тітульнай нациі

інтернет — як велика хуанхе*… ти відчуваєш, як цей могутній потік протікає крізь тисячолітню історію народів, дарує життя мільйонам і мільйонам… і точно знаєш, що в цей самий момент вгору за течією кілька тисяч (чи сотень тисяч) зайняті дефекацією просто в жовті води.

сьогодні цей потік (інтернет, не хуанхе) проніс повз мене ось такий результат натхненного напруження кількох, гхм, людей:

цитата* «…зеленым цветом отмечены заведения, где персонал общается с клиентом по-русски (или на другом языке международного/межнационального/регионального общения), невзирая на требования свидомитов, выдвигаемые в нарушение конституции украины и закона "об основах государственной языковой политики"»

то що з цього приводу, плакати і битися в істериці? та нізащо. я гадаю, що це…

цитата* прекрасний тролінг, побільше такого! на коліна, свідоміти, бигиги! вас вже небагато лишилося, а буде ще менше, тому що  уркаїна™ можлива без української =)

доведеться звикати

переводжу тимка вранці через вулицю біля будинку, далі він сам попрямує до школи:

тимко: тату… я хочу в стару школу, і шоб була стара вчителька…

ми переїхали: інший район, інша школа, інший колектив. прийти до вже згуртованого четвертого класу — не те саме, що «перший раз в перший клас», де всі однаково розгублені… треба адаптуватися. але…

тато: розумію, перчику. але нічого не вдієш: стара школа залишилася там, а стара вчителька… померла. треба звикати жити тут, навчатися у цій школі, шукати друзів.

він вже знає: оксана віталіївна померла за місяць до початку навчального року. сорок сім. ніхто не гадав.

тим, хто лишився в старій школі, теж доведеться звикати.

якість вивчення іноземної мови

давно хотілося щось написати про якість вивчення іноземної мови у вітчизняних школах… але що, по суті, я можу написати, окрім як вчергове «поскиглити»? аж тут на очі втрапила така от статистична оцінка, котра добре резюмує:

цитата* «за даними міносвіти, 91% українських школярів вивчають англійську як першу іноземну. але, водночас […] лише 4% українців вільно володіють цією мовою»

власне, найкраща оцінка якості освіти.

втім, таки додам: за два чи два з половиною роки вивчення французької вже в зрілому віці я володію цією мовою значно краще, ніж після десяти класів середньої школи, — попри те, що діти загалом значно здібніші за дорослих до цієї справи.

культурна країна, активні виборці

певно, комусь із сусідів не сподобалося, як я запаркувався учора (мушу зауважити, припаркувався акуратно, нікому не заважав, підписаних місць не займав).

от нещодавно в гуглоплюсах я скиглив про те, що, мовляв, якість оточуючого електорату* не дає підстав сподіватися на краще життя в близькому майбутньому. мене зразу поставили на місце: треба не сидіти і скиглити, а шукати однодумців і щось робити!

так от, той сусіда, очевидно, значно кращий громадянин: не скажу за однодумців, але на місці не сидів, а вийшов і зробив. ще би знати, хто він…

а може я даремно знову скиглю? може, це не сусіда, а така рекламна кампанія найближчого шиномонтажа? хулє, блять, культурна країна, активні виборці, чого я скиглю, справді? =)

оновлення (23 вересня 2013). продовження про культурних і активних жителів троєщини.

framaroot — швидке приrootчення liquid e2

здається, це найшвидше рутування на моїй пам’яті: для того, щоби отримати права root на смартфоні acer liuqid e2 (та інших апаратах на платформах mediatek, якщо не помиляюся), достатньо завантажити один apk*, запустити на смартфоні (попередньо в налаштуваннях дозволивши встановлення з «невідомих джерел»), вибрати програму для контролю плав (рекомендую supersu) — і перезавантажити машинку.

все. навіть нема потреби підключатися  кабелем до ноутбука (apk залив через dropbox). тепер я знову можу робити скріншоти та синхронізувати закладки fbreader між смартфоном та електронною читанкою*.

література для підлітків?

я не збирався купувати новий storybundle* — тема чтива для підлітків (young adults) якось не дуже надихає, особливо якщо першою ж книжкою в збірці щось фантастичне про фей та комп’ютери. навіть попри одну книжку в темі стімпанка, навіть для колекції*…

…аж нині storybundle прислав поштою лінк на одну з книжок, безкоштовно — на подяку за лояльну підписку на їхні новини.

приємно, звісно. аж закортіло віддячити на взаєм, але… чтиво для дівчаток? я ж пошкодую згодом. за мого дитинства літературою для підлітків були жюль верн, дюма старший*, конан дойль* та герберт уелс =/

крим: аврора, євпаторія, севастополь

тиждень тому повернувся з родиною з криму: днів десять жили в аврорі, засмагали та купалися на бакальскій косі*, побували в євпаторії, три дні провели в готелі в севастополі.

аврора і бакальська коса

навіть не знаю, що розповісти… враженнями від бакальської коси вже ділився* минулоріч, нічого там не змінилося за рік, хіба що сюрчків минулого разу була тьма, а цього разу бачив лише одненького, та й той був якийсь миршавенький і поспішив хутко втекти.

євпаторія

євпаторія досить дивне містечко як місце для відпочинку, створює гнітюче враження в порівнянні з будь-яким європейським містечком, курортним чи ні (порівнювати можу до французької етрети, шведської вадстени тощо), і я не дуже розумію, як можна відпочивати на цих залюднених пляжах…

зібрати собі сервер, нарешті?

колись давно я мріяв про ідеальний домашній сервер* — маленький і нечутний комп’ютер, захований десь на поличці поруч із бездротовим рутером, і підключений до величезного жорсткого диска (або двох), головною задачею котрого було би залишатися включеним 24х7, зберігатирезервну копію фотоархіву, цифрову медіатеку, скани документів тощо і надавати до цього доступ. можливо, «крутити» пару додаткових сервісів на кшалт storytlr’а.

я навіть вже задумувався*, чи можна застосувати тридцятип’ятидоларовий мікрокомп’ютер raspberry pi* для такого проекту.

так от. варто, мабуть, таки знайти час і спробувати. вартість проекту дорівнює ціні raspberry pi плюс доставка (блок живлення та флеш-карту можна знайти в шухлядах, жорсткий диск маю). пригадав про це, побачивши велику статтю-підказку такого собі браяна траппа з покроковими інструкціями щодо налаштування подібного сервера якраз на базі raspberry pi*.

p.s. схоже, raspberry з доставкою в україну коштує 401,73 грн* (близько $50) — прийнятно, проте наразі немає на складі.

проста банківська магія

увага на екран: ось розклад роботи куренівського відділення найкращого українського банку™, вивішений на дверях відділення. питання до знавців: коли обідня перерва в касах банку?

ті, хто користується послугами найкращого українського банку™, одразу запідозрять, що проста відповідь навряд чи буде вірна =)

а от дідусь, котрий о 14:15 запитував у працівника відділення, чому закриті каси, цього не знав: він думав, що прочитав правильну відповідь на табличці.

сюрприз! увага, правильна відповідь: у відділенні «обєдєнний пєрєрив плавающій»!

свіжа інді-фантастика для поціновувачів

це хороший тиждень для любителів почитати англійською, адже майже одночасно вийшли дві збірки фантастики інді-авторів:

• the sci-fi bundle від storybundle*
• друга збірка від humble ebook bundle*

традиційно обидві збірки запропоновані за ціною «плати, скільки хочеш», — чим вони привабили мене колись*, тож слідкую за новинками і періодично купую збірки, котрі цікаво було б почитати.

покращення завтра, секс по телефону сьогодні!

якщо хто гадав, що учорашня історія з дзвінком до служби підтримки найкращого українського банку™ учора ж таки й закінчилася — то ви помиляєтеся, хаха.

перетелефонували з банку мені сьогодні вранці, близько дев’ятої. при цьому впіймали буквально, вибачте за подробиці, в туалеті =) зазвичай я не розмовляю по телефону за таких обставин… можливо, це було вперше за життя, що я зняв слухавку (чекаю кількох дзвінків, котрі справді не можна пропустити), але це не міняє суті. важливо те, що операторові для відкриття запиту (кейса, тікета тощо) потрібні, як і в інших банках, номер картки, піб та кодове слово, але на додачу ще номер паспорта, ідентифікаційний код і розмір протигаза.

уявляєте собі ситуацію?

дзвінок через двадцять годин після звернення, і видай їм миттєво все це, та ще й сидячи на горшку? ще й не назвеш той дзвінок навправду неочікуваним, — мене ж попереджено, що протягом дня (слід було розуміти «протягом доби», хаха) перетелефонують? мені просто не поталанило =)

тепер щодо самої ситуації, котра стала причиною для дзвінка: поповнював через термінал свій рахунок в найкращому українському банку™; перед операцією потрібно вказати, яку суму буде внесено; вказав 1000 грн — а запхав у термінал 1020 грн (останню купюру 200 грн автомат вперто випльовував, тож я згодував йому для тесту 20 грн). радісно поморгавши тактильним екраном, термінал повідомив мене, що успішно поповнив рахунок…

…на 1000 грн.

навіть sms прислав, де ще раз чітко зафіксував: 1000 грн. усвідомили, да? нє, ну всьо чесно в найкращому українському банку™: мене запитали, на скільки я хочу поповнити рахунок? запитали. поповнили рівно на стільки? поповнили. какіє прєтєнзії?

нема претензій, я лише хотів спитати, куди конкретно пішли ті «зайві» 20 грн. просто цікаво було. хто зна, може вони теж «впали» на рахунок, тільки ніхто ще про це мене не встиг повідомити?

в результаті найкраще, що я можу сказати про найкращий український банк™ — це те, що дівчинка на ілюстрації симпатична. на жаль, навряд чи ця світлина (знайшов у тенетах) має прямий зв’язок з банком, скоріше просто еротичний жарт когось із співробітників… інакше я принаймні міг би собі уявляти, що заплатив 20 грн за приємне спілкування з таким от оператором служби підтримки найкращого українського банку™ =)

про дороги та додаткові 30 копійочок

якийсь «центр транспартних стратєґій» (котрий має за одну з задач «сістємний діалоґ мєжду бізнесам і ґасударствам», що вже доставляє) проводить онлайн-опитування (в україні це дуже точний спосіб збору статистики) щодо того, чи згодні ми (тобто водії? чи користувачі фейсбуків, вконтактів та твітерів?) платити по 30 коп. за проїзд кожним кілометром українських доріг, якщо дороги будуть платними.

чомусь вони (українська організація?) питаються про це російською мовою. я би краще відповів англійською чи французькою, якщо українська вже не є опцією…

та повернуся до опитування. цікаво, що жодних уточнень щодо умов не запропоновано: «ховрашки» ж бо люблять тицяти кнопочки голосувалок, а не думати. наразі набралося аж 1241 ховрашків (до речі, це не те саме, що хом’ячок, але звучить цікавіше, більш по-українському) разом зі мною: вибрав варіант «ґатоф даже больше, єслі будєт качєствєнная дароґа», але це потребує додаткового коментаря…

український народ — як дірка від бублика?

знайшов один старий допис у гуглоплюсах… перепублікую. але спершу — затравочка від zariziaka:

цитата: «кажуть, що це прапор козаків 1649 року, що зберігається в стокгольмі. думаю, він більш точно відображає нашу сутність, ніж жб стяг. україна — це чорний квадрат, чорна діра, за яку борються білі і червоні (пекельні) сили» (звідси)

тепер власне моя думка з того приводу:

цитата: «я от собі міркую, що український народ на цьому прапорі символізував би… отой трикутний виріз. по-перше, тому що це щось нематеріальне, неіснуюче — як дірка бублика, що чудово відображає віртуальне (не)існування укр. народу сьогодні: він наче і є, але як почнеш шукать — виявляється, що існує він лише в дискурсі, віртуально. по-друге, тому що цей виріз наче вічно прямує до своєї україни, не розуміючи як слід, що це таке (чорний квадрат?!) — але так само вічно відрізаний від цієї над-ідеї білими, червоними… та власним не-існуванням: навіть знайшовши ту чорну україну, неіснуючий виріз просто її виїсть і весь бублик перетвориться на одну дірку. вибачайте, що так сумно. асоціація, куди ж її подіти»

десь так.

їдьте і подивіться самі!

давненько ніц не писав у щоденник… знову настав такий період в житті, коли трішки занадто турбот, — наче й є трішки вільного часу, але творче натхнення (а щоденник для мене — це таки найперше натхнення, а не щоденний ритуал) потребує більше часу й розслабленого настрою.

тільки й стає цікавості, що переглядати по діагоналі стрічку в гуглоплюсах: час від часу таки трапляється щось варте відгуку.

цитата: «это ведь ни какая-то там германия, это финляндия здесь под боком, рядом с русской границей, и как другая планета!» (звідси)

ось так один з читачів ґазєти.ру коментує свою мандрівку до фінляндії.

веломийка

вчора відкрив для себе, що автомийка — найзручніший спосіб помити ровер; вартість питання 20 гривень. варто лиш знайти час, коли є вільний бокс, аби не чекати.

звісно, залишається проблема ланцюга, але її вирішать півлітри гасу (коли дійдуть руки придбати) і циклічна заміна.

подвійний «дюймовий» штрих — не те саме, що лапки!

дуже часто (та чого вже там, — практично завжди!), читаючи технічні статті або отримуючи переклади технічних текстів з описом якихось комп’ютерних пристроїв, оснащених дисплеями, я зустрічаю там неправильне позначення дюймів.

″ ≠ ” ≠ " ≠ ˝

зліва направо: подвійний штрих (символ дюйма та кутової секунди), англійські закриваючі парні лапки, прямі парні лапки та подвійний акут. не переплутаєте?

epubreader: вогнелис як електронна книжка

до речі, на продовження допису про книжки: хто не знав, що для читання електронних текстів у форматі epub на пк немає необхідності встановлювати спеціальну читанку, як от fbreader, — достатньо веб-оглядача firefox з чудовим втулком epubreader (див. скріншот)?

це один з небагатьох втулків, які я одразу додаю до свіжовстановленого вогнелиса: хоч і читаю переважно на смартфоні чи своєму кастомізованому nook’у, проте буває дуже зручно відкрити файл epub просто з каталогу feedbooks чи ebooks gratuits, щоби оцінити якість форматування, або й пробігти перший розділ.

пригоди шерлока холмса в перекладі французькою

можливо, трохи кумедно звучить, але… вивчення французької мови несподівано стало для мене чудовою нагодою ще раз із задоволенням перечитати ті класичні літературні твори, з яких я (sic) вже виріс і тому навряд чи відкрив би вже колись в перекладі українською… хіба що читав би діткам на ніч?

найперше це, звісно, твори авторів, котрі писали французькою: александр дюма, жюль верн тощо. але навіщо обмежувати себе, коли можна читати британські й американські твори в перекладі французькою? отож, знову відкрив для себе серію пригод шерлока холмса.

чудово, що вся серія (принаймні в оригіналі англійською) вже є надбанням загалу (public domain)  в більшости країн світу (україни в переліку у вікіпедії немає); не певен щодо копірайту на французькі переклади — але кого це спиняє сьогодні?

як би там не було, електронні тексти перекладів французькою пригод шерлока холмса доступні безкоштовно принаймні з двох чудових джерел:

• feedbooks (онлайнова книжкова крамниця)
• ebooks libres et gratuits (велика колекція вільної літератури французькою мовою)