громадське дрочить на дождь?

у мене на facebook близько сотні френдів (не казатиму «друзі», бо не всіх навіть знаю особисто) та ще кількадесят дописувачів, за котрими я слідкую, але не додаю до френців (то я нещодавно навчився). і уявіть собі, що за ці два дні я не побачив жодного розпачливого допису «вєрнітє дождь!» в моїй стрічці.

ось що означає ретельна чистка: фейсбук може бути цілком комфортним джерелом позитивних емоцій! чого і вам бажаю.

цитата | «hromadske.ua дрочить на "дождь". трампщина якась несамовита» (роман скрипін на f).

і так, громадське я послав… подалі. після зашкварів з яневським та скрипіним, але не тому, що ті двоє для мене якісь там кумири. але громадське стало неукраїнським.

p.s. ілюстрацію потягнув з коментарів під дописом скрипіна.

p.p.s. а, і ще, якщо комусь потрібні пояснення щодо мого ставлення до громадського: яневський та скрипін, обидва з явно проукраїнською позицією, змушені були звідти піти, а от кутєпов, що залишився, не соромиться нападати на українців.

віртуальне самопоховання

якщо комусь цікаво, як може виглядати самогубство сапоспалення самопоховання в тенетах — ось вам кейс, вивчайте =)

за законом жанру самогубця не може просто вистрелити собі в скроню, чи просто впасти з моста — нєеее, потрібна передсмертна записка.

p.s. дельфіни були лаконічніші!

особиста реукраїнізація в тенетах

панове, без образ: я намагаюся реукраїнізувати свої стрічки в google plus та facebook, бо не хочу витрачати час на російськомовні публікації — ані промосковські, ані проукраїнські. подобається це вам чи ні, вважатимете ви це «підлітковим максималізмом» чи ні, — але я свідомо витісняю російську мову за межі мого найближчого інформаційного простору.

я вже досить давно не підписуюся на жодні російськомовні профілі та не читаю новин російською. але є чимала кількість друзів, добрих знайомих та просто розумних і цікавих людей, котрі час від часу поширюють публікації російською… найближчим часом я поступово трішки прискіпливіше ставитимуся до джерел, що втрапляють на мій екран.

це не погроза «френдоциду», і незалежно від вашої рідної мови продовжуймо спілкуватися особисто, електронкою, скайпом чи як вийде. але моє інформаційне середовище в тенетах має бути україномовне.

1,32 мілібіткоїна

овва!

щойно на смартфон «капнуло» 1,32 мілібіткоїна — частка пожертв за покращення якості мап openstreetmap у червні; це приблизно 21 грн за поточним курсом. на життя цим не заробиш, м’яко кажучи, але на 0,5 пива вже є =)

передісторія проста: вставновивши собі навігатор osmand, випадково дізнався про ініціативу osm live, тож захотілося спробувати і дізнатися, як воно працює. зареєструвався і пододавав трохи точок, тротуарів та пішохідних переходів у тій частині києві, яку добре знаю.

ztype — маленький шедевр!

здається, це мій новий тетріс — казуальна забавка на ті п’ять хвилин, що залишаються до кінця перерви, коли в горнятку вже немає кави:

zty.pe

і яке ж воно класнюче: мінімалістичне, приємне на вигляд, з атмосферним звуком. і про швидкодрук! щоправда, лише латинкою.

p.s. знайшлося на форумах massdrop.

шведська мова в тенетах

наприкінці літа минулого року, вже повертаючись з мандрівки до швеції, я взявся вивчати шведську мову — просто задля розваги, за допомогою онлайнового сервісу duolingo (і додатка для android). приділивши цій справі кілька місяців (аж до нового року), врешті-решт забув на півроку…

…а тепер шкодую, що втратив стільки часу. повернувся до курсу duoling! мета: за місяць чи два закінчити курс duolingo, за півроку бути в змозі читати дитячі книжки без словника, а за рік — читати й слухати художню літературу шведською.

колись я опублікував тут у щоденнику збірку онлайнових ресурсів для вивчення французької. публікував як підказку для інших — а виявилося, що й сам досить часто повертався до того допису замість борсатися в закладках веб-оглядача. зроблю те саме і для шведської. знову ж таки — майже всі посилання стануть в пригоді лише тому, хто вже добре володіє англійською.

шукаю трилогію юрія щербака в електронних текстах

прочитав коротенький відгук в тенетах про фантастичну трилогію юрія щербака, — ану ж, гадаю собі, пошукаю, де придбати. але є нюанс: мені не потрібен папір, але я залюбки купую електронні тексти.

я вже нарікав кілька разів на практично «приплінтусний» стан пропозиції українських електронних текстів — читачеві практично нема де і з чого вибирати. паперових книжок трохи є, на один зуб, а от для електронної читанки доведеться «піратити» в кращому випадку — тобто якщо читач не надто розбірливий, або не начитався ще класики у школі. а от зі свіжими виданнями — повний нуль…

отже, проведу експеримент, — спробую знайти і придбати бодай одну книжку з трилогії. поїхали?

google play

відносно нещодавно google наче додав українські видання до книжкового розділу своєї онлайнової крамниці? прямуємо туди…

…дупа. м’яко кажучи. мало того, що юрія щербака немає в каталозі (це я можу зрозуміти), але google ще й цинічно кепкує з мене: замість попередження про те, що нічого не знайдено, він вивалив на мене цілий перелік книжкового сміття, серед якого жодної книжки українською мовою.

megogo: іди собі з миром, убоге

минулоріч мав нещастя «купитися» на пропозицію megogo і сплатив за річну передплату їхнього пакету megogo+… гадав, що насолоджуватимуся новинками кіно.

марно гадав: дуже швидко виявилося, що…

цитата | «відкрити megogo — і розчаруватися, бо вибір куций, переважно попса і кацапські «шедеври», нові стрічки за окрему плату (незважаючи на річну передплату), і цвях у кришку труни: додаток megogo на телевізорі не дозволяє вибрати мову звукової доріжки навіть для тих (порівняно небагатьох) фільмів, які її мають (на пк чи смартфоні це можна зробити)» (звітував у квітні)

після цього megogo ще adds insult to injury — викладає купи московитського кіносміття, і цинічно називає це в каталозі «наше кіно»… вибішує.

ну, але днями megogo таки порадував — надіслав нагадування про завершення терміну дії передплати. ідіть собі з миром, убогі.

єдінствєнниє в украінскам інтернетє

після борислава берези (обмін коментарями під його дописом продовжився, безрезультатно) мене здивувала «українська правда» — ви зауважили, що вони вже певний час публікують частину анонсів у facebook російською? запитав їх, чому вони це роблять…

… отримав відповідь:

цитата | «1) мы не все на фб пишем на русском 2) до 50 процентов наших читателей на фб читают на русском языке. и это не россияне. это наши с вами соседи и друзья. 3) наша первая страница - и так будет всегда - выходит на украинском языке. кстати, единственные в украинском интернете. 4) есть еще вопросы?» (facebook)

не чекав такого від «правди», яку читав від часів майдану 2004 року… раніше відписався від їхньої rss-стрічки за кострубату українську, — тепер відписався ще й на facebook, запропонувавши змінити назву профілю в facebook на більш доречне «укра́инская правда».

розчарований.

p.s. цікаво, що вони мали на увазі, кажучи, буцім «єдінствєнниє в украінскам інтернетє» мають першу сторінку «на украінскам язикє»?

комусь дуже напекло голову

учора мене дуже здивував і розчарував кумир україномовної аудиторії богдан кутєпов. своїм пронизливим дописом на критику тих громадян, котрі просять (підкреслюю: просять) службовців нової патрульної поліції послуговуватися _на службі_ державною мовою. зненацька богдан вжива на адресу цих людей фрази на кшалт «обмежені вузьколобі імбецили», котрі «йобу далися» і, звісно ж, «вишиватнікі».

гадаю, не лише для мене стала сюрпризом ця істерика.

сьогодні, трохи заспокоївшись, але і начитавшись обурених коментарів, богдан продовжує карати «вишивату» пломенним словом: «остєрвєнєлиє „борці за мову“», «тупі», і нарікає на «маніакальний вереск до нової поліції» та «вереск а-ля Фаріон».

можливо, богданові наснилися жахи з іриною фаріон в головній ролі? хз. одне зауважу: переважна кількість обурених коментарів на ці два дописи богдана кутєпова — якраз не справляють враження «вереску» «істєрічєк», як жаліється богдан. ось кілька для прикладу…

навіщо хом’ячкам мізки? або про заповнені вщент одеські пляжі

останнім часом в соціалках (facebook, google plus) з’являються патріотичні публікації про переповнені одеські пляжі, як логічне продовження теми про пусті кримські пляжі та вже другий поспіль зірваний пляжний сезон. ці публікації проілюстровані фотографіями…

…котрі на перевірку виявляються зробленими два, три, чотири роки тому!

для прикладу беру свіжу перепублікацію радісного допису в профілі путлєр капут: «адєсскіє пляжи уже нє моґут вмєстіть…» — тут п’ять ілюстрацій. розчехляю потужний інструмент, яким переважна кількість хом’ячків лінуються користуатися — пошук зображень google, він дозволяє шукати подібні світлини навіть за графічною подібністю.

тест на качку позитивний

when I see a bird that walks like a duck
and swims like a duck
and quacks like a duck,
i call that bird a duck.
(джеймс уіткомб райлі)

перефразуючи жарт американського поета про качку: коли я бачу щось, що лається, як кацапентроль, переходить на особистості, як кацапентроль, і повторює зручні для кремля тези, як кацапетроль — я називаю це щось кацапентролем.

навіть якщо воно пише українською і вдає з себе непересічного патріота.

одним з цікавих екземплярів, котрий, попри україномовність, успішно проходить «тест на качку», є тетяна монтян — але на мою дуже скромну думку, вона є чимось значно більшим і цікавішим, ніж просто кацапентроль, тож мова не про неї.

а оце буквально учора я заблокував у google plus такого собі рене фенікс. заблоквав дуже не одразу, певний час намагався зрозуміти логіку пацієнта опонента…

одяг для хунти

декілька сервісів, де можна треба замовити патріотичні футболки та світшоти (от смішне ж слово… бо аглійське sweatshirt відчутно інакше читається), собі на згадку:

чапаєв стріт — кияни; замовляв у них декілька разів — роблять надзвичайно приємні на дотик речі, ексклюзивно пропонують дизайни від легендарного єрмоленка (серія неофіційних «гербів» міст україни «united colors of ukraine» для прикладу); але ціни — кусючі.

нюкрейн — кияни (здається, принаймні офіс у києві); замовляв у них — якість речей хороша; ексклюзивно пропонують принти іллі стронґовського (пам’ятаєте його ялинку, мабуть); ціни дуже кусючі.

фолк мода — львів’яни (точніше, миколаївці); ще нічого в них не замовляв; дизайни різної складності, чимало досить простих і приємних; ціни значно нижчі за чапаєвські та нюкрейнівські. сюрприз: мають невеликий розділ з дитячими розмірами!

гарбуз — кияни (здається); ще нічого в них не замовляв, але обов’язково замовлю: пропонують одяг з принтами для немовлят та діток до 4 років, в тому числі з патріотичними принтами! ціни більш чи менш ок.

p.s. так, я знаю про простопринт. сервіс ок як контруктор, можна надрукувати все, що на думку спаде… але інколи хочеться побути просто споживачем, а не дизайнером, і не порпатися в звалищі готового дизайнерського сміття.

стаття про cataclysm українською у вікіпедії

позитив: cataclysm: dark days ahead отримав свою скромну сторіночку в українському розділі вікіпедії:

цитата: cataclysm: dark days ahead (укр. катаклізм: похмурі дні попереду), також відома як cataclysmdda — це безкоштовна відеогра на виживання у жанрі roguelike, заснована на тематиці зомбі-апокаліпсису (вікіпедія).

наразі це лише друга стаття у вікіпедії — після англійської, — присвячена грі. на англійську версію я спирався, але значно доповнив, бо аж надто вона куца. втім, є ще що додати, але то згодом.

зокрема, на жаль, поки що не знайшов швидкого способу додати посилання на підказку українською: посилання на tiddlywiki, хостоване на dropbox’і, не працюють як слід у вікіпедії, короткі посилання на goo.gl відкидаються як підозрілі. наступний варіант — перенести підказку до щоденника і дати посилання на blogger.

ingress: не всі забавки однаково шкідливі

не всі йогурти однакого корисні, — і не всі комп’ютерні забавки однаково шкідливі! приміром, витягти сина з дому, ввечері, на канікулах, до крамниці — зазвичай справа непроста.

але учора все було інакше.

ми й до крамниці збігали, і весь мікрорайон оббігли, без жодних нарікань з його сторони протягом чи не двох годин. слухаючи оте загадкове «exem reserves is 75 percent!» та «you are under attack» і дивлячись в екрани смартфона і планшета =)

вірус розроблено в лабораторіях google, називається ingress і доступна в гугломаркеті.

портативний dropbox знову працює

скидається на те, що нова версія портативної збірки dropbox знову працює, попри вередування команди самого dropbox’а.

щоправда, автоматичне поновлення вже встановленої збірки dropboxportableahk наразі не працює — доводиться завантажувать та налаштовувать заново. але по-перше, то не надто висока ціна, а по-друге, автор і це, мабуть, полагодить в майбутньому.

про те, чому воно перестало працювати, я раніше згадував — відтоді на одній з машинок (робочий ноут з windows) був як без рук.

слава хакерам!

надійшла черга springpad’а

минуло трохи більше місяця від анонсу закриття хмарного сервісу ubuntu one — надійшла черга springpad’а.

якщо ubuntu one я ніколи не викоритовував, віддавши колись перевагу dropbox’у — то на springpad’і таки є такі-сякі нотатки, цей сервіс виявився досить зручним, я тримав додатки для android на смартфоні й навіть на читанці nook.

розробники молодці — не лише повідомили про закриття, але й надають кілька способів зберегти свої дані: завантажити автоматично до evernote (потрібно мати там рестрацію) або експортувати окремим файлом. нічого справді важливого я на springpad’і не зберігав — але спробую тепер покористуватися evernote’ом, може й звикну.

навчіть мене плавати…

strava підказує, що за тиждень я наплавав чотири з половиною години. зазвичай це 35-40 хвилин без зупинок, переважно брасом — тому що цей стиль дозволяє мені розслабитися і просто «лежати» на воді.

час від часу пливу повний басейн (2х25 м) кролем — і тут я збиваюся: важко. усвідомлюю, що це проявляються якісь технічні помилки… комплексую, хочеться навчитися плавати правильно цим стилем.

випадково знайшов цікавий сайт, присвячений типовим проблемам стилю: swimtypes.com. дозволяють пройти простенький тест, визначають «стиль», — інструкція для самостійних тренувань коштує $20, але… що таке інструкція? тренер був би надійнішою інвестицією.

суржик як художній засіб

останнім часом читаю я всіх цих ваших татусів бо, фаїнів каплан та інших геніїв пера, котрим муляє слава вєрки свєрблючки… посміхаюся, звісно, час від часу — бо таки вельми кумедно та досить колоритно пишуть, визнаю! молодці.

але… один такий автор був би оригінальним, два — нехай, це вже стиль. але стільки, скільки їх зненацька розплодилося по «затишних інтернетиках» — це, нмсд, лише маскування певного браку фантазії, вам не здається?

геніям гумористичного напрямку в літературі такого штибу як котляревський чи остап вишня не доводилося постійно вдаватися до імітації простонародного мовного вінегрету як до єдиного стильового інструменту?

народне повстання

онлайновий щоденник на три місяці зник з «ефіру». вибачайте.

гадаю, причини зрозумілі кожному більш чи менш постійному відвідувачеві: під час останніх подій в україні, котрі я особисто схильний називати народним повстанням, мій спосіб споживання та ретрансляції відомостей сильно змінився: похапцем читаєш стрічки новин та соціалки, найважливіше чи найцікавіше поширюєш з коротким коментарем… і повертаєшся за новою порцією.

інформаційну дієту в ці три місяці складали онлайнові ресурси, котрі не лише найшвидше транслювали достовірну інформацію про події, але й поділяли (часом жертвуючи журналістською безпристрасністю) настрій євромайдану:

• громадське телебачення (постійно, відео)
• еспресо tv (постійно, відео та стрічка новин)
• тсн (час від часу, випуски у записах)
• українська правда (постійно, стрічка новин)
• уніан (рідко, стрічка новин)
• google plus (постійно, стрічка вибраних)
• facebook (постійно, стрічка вибраних)

один з висновків? життя без телевізора можливе — але доступ до інформації через інтернет так само переростає в залежність.червоний індикатор google plus викликає рефлективний рух мишкою  — як колись іконка icq.