шведська мова в тенетах

наприкінці літа минулого року, вже повертаючись з мандрівки до швеції, я взявся вивчати шведську мову — просто задля розваги, за допомогою онлайнового сервісу duolingo (і додатка для android). приділивши цій справі кілька місяців (аж до нового року), врешті-решт забув на півроку…

…а тепер шкодую, що втратив стільки часу. повернувся до курсу duoling! мета: за місяць чи два закінчити курс duolingo, за півроку бути в змозі читати дитячі книжки без словника, а за рік — читати й слухати художню літературу шведською.

колись я опублікував тут у щоденнику збірку онлайнових ресурсів для вивчення французької. публікував як підказку для інших — а виявилося, що й сам досить часто повертався до того допису замість борсатися в закладках веб-оглядача. зроблю те саме і для шведської. знову ж таки — майже всі посилання стануть в пригоді лише тому, хто вже добре володіє англійською.

маленька механічна клавіатура

на початку лютого павло урусов зробив оглядове відео клавіатури. стривайте, клавіатури? — подумав собі я, переглянув те відео, і захотів собі щось «механічне». трошки попасся на massdrop і замовив собі там v60 matias mini на базі моделі kbparadise v60 з перемикачами matias quiet click.

не втримався: захтілося «теплого лампового» звуку і приємної тактильності, яку ще пригадують пальці з часів «пошуків» та «електронік». до того ж, друкую я багато і залюбки, особливо після того, як подужав навчитися друкувати наосліп кирилицею і латинкою.

кілька днів тому моя маленька механічна клавіатура приїхала. встиг роздивитися і подрукувати. довжелезного звіту не буде, просто підсумок.

подобається:

• тактильні відчуття друку на «механіці»;
• тихий, приємний «шелест» під час друку;
• справді малесенький розмір і правильна вага;
• якість матеріалів та збирання;
• мінімалізм розкладки;
• налаштування розкладки dip-перемикачами на споді.

не подобається:

• бракує usb-хаба (приглядаюся до matias quiet pro);
• немає підсвітки (хоча в інших версіях v60 вона є);
• недостатньо м'який кабель usb в комплекті; 
• роз'єм mini-usb, і він на задній панелі, а не на споді, кабель не змотується під денцем;
• окремі особливості мінімалістичної розкладки (в стандартній розкладці esc не можна натиснути однією рукою — треба задіяти клавішу fn);
• поганенький пластиковий пулер (витягувач ковпачків), зразу зламався.

замінив батарейку (знову)

знову замінив батарейку в своєму годиннику garmin swim. попереднього разу міняв 12 травня минулого року. трохи статистики:

• 288 днів (9 місяців та 12 днів)
• 101 година плавання;
• 285 кілометрів у воді.

прикрий нюанс: тижневий накопичувальний лічильник скидається в нуль під час замін батарейки. хоча записи про тренування та загальна статистика зберігаються. тобто з заміною варт було б зачекати неділі.

поновлення (2016-02-25). закреслив дещо в тексті вище: на превеликий жаль, частина записів про тренування таки зникли, поки трекер був без батарейки, і то лише останні кільканадцять записів (на щастя, все було синхронізовано з garmin connect, а відтак підтягнулося і на strava та swim.com). чому лише частина, і чому найсвіжіні — не маю уявлення… загальна статистика збереглася.

досвід буксирування

учора мав цікавий досвід — буксирував іншу автівку приблизно 60 км з-під києва до техстанції на петрівці.

«на тросі» сидів братело, на якого я можу покластися на 100%, і всю дорогу ми перемовлялися через пару рацій… а все-одно тягати за собою півтори тони на шестиметровому леєрі — страшнувато, особливо в інтенсивному міському трафіку з великою кількістю світлофорів по дорозі.

те, що треба нам — не треба їм?

почитайте ось, що експромтом каже лесь подерв’янський про ґендерну рівність (традиційно вже дякую стронґовському за посилання):

цитата. з приводу того, чи підтримую я рівність жінок з чоловіками, то я в цьому й досі не розібрався. колись я думав, що жінки такі ж люди, як і ми. потім, коли я познайомився з ними ближче, я зрозумів, що це не зовсім так, вони не такі як ми. навіщо їм такі самі права, як у нас, якщо ми абсолютно різні? те, що треба нам — не треба їм, а те, що треба їм — не треба нам. очевидно, що наші життєві цілі просто полярні, ми ніколи не домовимося, мені спало на думку, що вся світова історія — це історія боротьби хлопчиків і дівчат, в якій, очевидно, дівчата перемагають із розгромним рахунком. насправді, ми живемо у світі, який належить жінкам, ми програли цю війну (читати повністю)

по-перше, оцініть сміливість жартівника — не ховається за евфемізмами та обережними формулюваннями, а одверто глузує з тих, хто тільки чека таких от фраз («колись я думав, що жінки такі ж люди, як і ми»)! проте одне твердження викликало сильний внутрішній спротив (підкреслив):

фізична відраза

все, тему дружби між чоловіком і жінкою можна закрити — все, що можна було, сказав ніцше, коротко і вичерпно:

цитата: дружба между мужчиной и женщиной возможна… при определенной доле физического отвращения (знайшов тут)

ці 11 слів і висновки з них окреслюють мою точку зору з цього питання. крапка?

p.s. не крапка: un.known пообіцяла виправити ніцше — і виправила. точніше, доповнила:

цитата: …вона ще можлива після задоволеного фізичного потягу (читати все)

p.p.s. це один з випадків, коли коментарі цікавіші за сам допис.

новий aspire 1830 — мрія естета

до україни приїхав тестовий екземпляр ноутбука acer aspire timeline 1830. що вам сказати… це шедевр — принаймні в плані оформлення. я ще не мав нагоди покористуватися цим комп’ютером як слід, але добряче покрутив у руках, попридивлявя… на перший погляд — бездоганно. і на другий погляд також.

тонкий і легенький, і в сполуці з форм-фактором 11,6 це дає справді портативний комп’ютер, яким зручно користуватися (одразу попереджу — усих, хто ще «окропом пісяє» щодо 15-дюймових монстрів, попрошу в сад: ноутубки вам не потрібні). мобільний процесор intel core і5 «розвиває» доволі дорослу потужність навіть порівняно з intel core 2 solo чи duo в актуальній серії aspire timeline 1810t, вже мовчу про «дитячий» intel atom… на додаток — «фішка» лінійки timeline, 8 годин автономної роботи.

але все це вже майже норма для сучасного ультрамобільного ноута… а от дизайн!

чи варто робити великий огляд moblin'а?

чи ж я не грозився завантажити і спробувати moblin 2.1? завантажив, спробував — поки що лише «наживо» в режимі liveusb, тобто на нетбук не встановлював.

перші враження — вау! оформлення системи, новий підхід до інтерфейсу мені дуже сподобалися. порівняно з цим лончери від acer та asus поверх звичайних дистрибутивів linux виглядають примітивними цяцьками без реальної аудиторії. тут — по суті нова ідея використання стільниці, вочевидь «заточена» під тачскріни. шкода, що на aspire one цього насправді не відчуєш, не спробуєш.

на моєму aspire one все працює «з коробки» — веб-камера, карт-рідер (перевіряв лише лівий), звук, бездротова мережа. не програються mp3 та mpeg4/divx/xvid — але за порадами від романа туза цій біді неважко зарадити.

мій улюблений камерафон... повертається?

з тих пір, як «помер в неволі» мій sony ericsson k750i, минув майже рік. майже увесь цей час я користувався лише корпоративним nokia 6300: добротний телефончик, але... щось трохи не те. не гріє. і справа навіть не у тім, що він таки дорогуватий як на свою фукнціональність (я ж не купував?) і має слабку батарейку.

останнім часом з великою ностальгією згадую k750i. звісно, теж не ідеал: зокрема, немає bluetooth a2dp, без котрого це не мультимедійний телефон, по-моєму. але за справді якісну камеру йому можна пробачити все!

я це зрозумів, перепробувавши кілька різних телефонів у режимі фотокамери... від результатів хочеться плакати. а дзеркалку з собою увесь час носити ой як незручно. і я пригадую, як колись ми з миленькою і перчиком поїхали у крим, камера була з нами... але найбільше світлин було зроблено саме камерафончиком sony ericsson k750i — і то цілком пристойних світлин, які можна було не соромлячись показувати знайомим та публікувати у блозі.

коротше кажучи, побачив я оголошення з пропозицією k750i б/у в хорошому стані, недорого… і не втримався: домовився про зустріч. якщо телефон не побитий і (головне!) камера працює справно — буду знову з ультракомпактною камерою, яка ще й дзвонить =)

оновлено. не склалося… телефон — найперше його камера — не в такому стані, щоби захотілося ним користуватися.

оновлено. щойно дізнався, що sony ericsson k750i у 2005 році було відзначено як кращий камерафон на ринку за версією tipa, незалежної спілки видань, присвячених фототехніці. після того всі 4 роки поспіль цю відзнаку отримували смартфони nokia (що вже доволі спірно).

підключення 3g-модема до нетбука з linux mint

беремося до підключення модема zte mf100 з комплекту «мобільний інтернет» від київстару до нетбука з операційною системою linux mint 7.

чіткої, достовірної інформації про якусь просту процедуру налаштування zte mf100 в linux нема — принаймні я не знайшов, навіть в англомовних тенетах: модем відносно «свіжий». є декілька рецептів різного ступеня складності, за які навіть мені або страшно, або ліньки було братися.

насправді все досить просто, якщо знати «правильну» процедуру. коротко:

1. переключаємо режим роботи модема
2. виключаємо запит pin-коду на картці
3. встановлюємо gnome'івський аплет для network manager'а
4. підключаємо модем і налаштовуємо з'єднання

важливо! наприкінці допису читайте оновлення! наразі є інші, простіші й безпечніші способи «завести» модем під linux’ом.

дуже важливо! найпростіший спосіб роботи з модемами zte в linux — python-скрипт mf100, обов’язково спробуйте найпершим ділом його.

ідеї для конкурсу?

маю собі новесенький щоденник типу молескін (moleskine) — такий, як ото на світлині, привіз із лондона. проте оскільки я людина безповоротно схиблена на комп'ютерах, то й паперовими щоденниками вже давно не користуюсь.

тим часом відкрив для себе, що деякі люди, виявляється, зовсім іншої думки щодо таких зошитів, і радо отримали б щось подібне в подарунок. так?

але просто так віддати щоденника першому зустрічному було б не цікаво. потрібна якась ідея: конкурс абощо...

ніхто ніде не поспішає, і молескін на поличці чемненько чекатиме, поки ми придумаємо якийсь простий, але цікавий спосіб знайти йому нового власника... пропонуйте.

p.s. вирішено: фотоконкурс!

населений острів

вчора ввечері переглянув «залюднений острів» («обитаемый остров», inhabited island, росія, 2008). коротко — фільм гівно фекашка, але дивитися треба. далі спробую пояснити, чому.

застереження. мені видається правильнішою назва "населений острів", тому так і називатиму фільм надалі. хіба слово «залюднений» взагалі уживане в українській мові?

феномен стругацьких

думаю, колись у майбутньому — не раніше, ніж помре останній фан із тих, хто буквально виріс на фантастиці братів стругацьких, — історики літератури зможуть ще раз спокійно і виважено переглянути творчість цього писменницького дуету, і розставити все по поличках, відділивши зерна від полови. справді достойні речі, такі як «пікнік на узбіччі», займуть своє місце на поличці класики проблемної фантастики. середньої якості роботи на кшалт «важко бути богом», «понеділок починається в суботу» (от зараз поллються коментарі?) підуть до скарбнички юнацького читання. ну, а решта... нажаль, отієї «решти», по-моєму, трохи більше, ніж погодиться визнати пересічний поціновувач стругацьких.

хмарки з логотипом google?

вчора прочитав невеличкий допис на itc.ua про те, що онлайновою поштою gmail тепер можна користуватися і офлайн: себто, відкривати gmail у браузері й переглядати повідомлення, писати відповіді навіть коли комп'ютер не підключений до тенет; під час наступного підключення всі локальні зміни будуть синхронізовані з сервером.

прочитав, і розшарив новину в googel reader'і з таким коментарем:

tivasyk: google на прямій дорозі до того самого міфічного cloud computing'а. решта всі в дупі... =/ а як же конкуренція?

грім гримить

грім гримить, земля палає — голівуд кіно знімає! «грім у тропіках» в наших теренах практично залишився без реклами, але рівень та об'єм рекламної артпідготовки в сша увійде, мабуть, до історії. після такого — навіть попри багатий досвід «лажових» блокбастерів, — підсвідомо чекаєш чогось ну хоча б добротного, нє?

хз¹⁾. фільм, можливо, і задумувався як масштабна сатира на голівудську медіамашину з її пихатими продюсерами, шаблонною режисурою, акторами, пафосними сценаріями, але... якось воно не зліпилося докупи. наче і замахи на сатиру є — але їх зіпсував попсовий гумор. може і гумор той був би доречним — але він дивно звучить поруч з алюзіями на більш чи менш відомі серйозні кінокартини (наприклад, «апокаліпсис сьогодні» — навряд чи найкращий об'єкт для пародій). такий собі вінегрет, мішанина, якій забракло центральної ідеї та зрілої стриманості.

за великим рахунком, лише два епізоди порадували мене: коротенький фрагмент після висадки акторів у джунглі, коли режисер дає їм останнє напутнє слово і... підривається на міні, а ще кінцівка, титри — том круз танцює нігга реп.

персональний рейтинг: 2/5 (виправлено — 3/5)

можливо, ще один разочок подивлюся кіно до середини, але не тому, що сподобалося — просто ще остаточно не розумію, чому ж саме я розчарований, чого чекав.

¹⁾ в залежності від настрою можете читати як «хто зна» або... ну, самі розумієте.

p.s. ще раз переглянув «грім у тропіках», а заразом повернувся до своєї рецензії на «зохана»... гаразд, «грім» нічим не гірший, мушу виправити рейтинг на 3/5. перші 25 хвилин — якраз до фрагмента з вибухом режисера — кіно цілком можна із задоволенням дивитися. всі епізоди з томом крузом мені сподобалися, він переконливий =) але далі рівень жартів, ситуацій... я чекав якщо не більшого — то чогось іншого. може, це хиби перекладу? не знаю.

зак та мірі знімають все?

на вихідні — а точніше в неділю ввечері — подивився два фільми: «зак та мірі знімають порно» та «грім у тропіках». поділюся враженнями.

мила відмовилася від перегляду «зак та міні знімають порно» десь на середині, а я мусів дійти кінця, бо просто не люблю недочитаних книжок і недопереглянутого кіно — навіть якщо якість фекальна. рівень розчарування передам просто: розповім сюжет. вистачить одного абзацу.

отже, живуть собі інфантильний зак та приваблива мірі. вони не подружжя, а давні друзі й однокласники, і за спільною угодою ліжко не ділять — лише живуть в одній квартирі, щоби заощадити. а заощаджувать таки доводиться, бо живуть вони явно за межею бідності, як її собі уявляють у сполучених штатах: себто, автівка іржава, квартира не двоповерхова і т.п. аж ось одного разу, якраз перед новорічними святами відключають їм врешті-решт і воду, і електрику: приїхали. якщо не погасити борги, можна опинитися на вулиці. несподівано популярність випадково знятого на мобілку двома підлітками відеоролику з напівоголеною мірі в інтернеті наштовхує пару на ідею зняти порнофільм — і, зрозуміло, заробити на цьому.

ось, по суті, заготовка для романтичної історії, яку обов'язково мусить нести в маси будь-яка успішна голівудська комедія (пригадуємо зохана або 27 суконь). сама по собі романтична розв'язка доволі банальна: кохаючись перед камерою, зак та мірі роблять все не як для кіно, а по-справжньому, і, проживши разом хто зна скільки років, тільки зараз розуміють, що покохали одне одного.

зрозуміло, що поєднання «комедія + секс» таке ж оригінальне і нове, як наскельні малюнки. і найчастіше приблизно настільки ж наповнене високим художнім змістом. втім, дві речі в цьому фільмі мені сподобалися:

• мірі (елізабет бенкс) надзвичайно приваблива, навіть у такому кіно;
• початок фільму (приблизно до фрагменту з панталонами, що випадково засвітилися на відео) — мені сподобався, зав'язка «тягнула» на значно краще кіно, по-моєму.
  

ще один плюс: український дубляж є, і хоч не вражає, зате й не розчаровує дуже сильно. рейтинг фільму на imdb.com — 7,5/10

персональний рейтинг: 2/5

інші українські огляди цього фільму:

• огляд і загалом позитивний відгук на vj.net.ua
  
• більш зважений огляд у блозі «двері в кіно»
  

p.s. якщо хочеться «гарячого» видовища — краще й справді подивитися порно, в чім проблема? а «зака й мірі» залишити студентам для сеансів сублімованої еротичної розрядки.

p.p.s. ага, мало не забув... як приклад хорошого, приємного романтичного кіно з елементами еротики (трошечки) варто переглянути «здачу».

київ — лондон — київ

маю трохи натхнення розповісти про мандрівку. отже, днями довелося побувать у лондоні. фактично лише один день, і той був майже повністю присвячений робочій конференції, тож міста я й не бачив, хіба що з вінка таксі дорогою з аеропорту та назад, чи коли їхали автобусом з готелю до місця проведення конференції, а тоді знову назад...

про ті враження, що все ж таки залишилися зі мною, коротенько позвітую. уривками.

аеропорт. прибуваючи до гатвіка — та й будь-якого іншого великого аеропорту, я думаю — ще не зустрічаєшся зі справжніми його розмірами; адже як правило шлях від терміналу прибуття до виходу в місто доволі короткий. але навіть тут контраст із борисполем разючий. найперше, що впадає нам (я їздив з трьома колегами) у вічі — чималий магазин simply food (англ. просто їжа). дуже актуально після перельоту, навіть попри те, що в літаку українських міжнародних авіаліній нас погодували дещо краще, ніж на рейсах до москви (хто літав — зрозуміє).

два вільних мультфільми на вихідні

щойно знайшов у тенетах вільний короткометражний (10 хв) анімаційний фільм «big buck bunny» («здоровань банні», переклад мій). ключове слово — вільний: можна дивитися на yotube чи vimeo, а можна зайти на веб-сайт проекту і завантажити увесь мультфільм у потрібній якості, форматі, з одного сервера чи torrent'ом.

аварія на південному мості?

сьогодні вранці на заїзді на шляхопровід до південного моста (київ) з правого берега — тягнучка, що досить незвично для цього часу. на початку шляхопровода, з правої сторони декілька метрів огородження вирвано — очевидно, якесь велике авто вночі чи вранці впало вниз зі шляхопровода. увесь правий ряд на цій ділянці зайняли припарковані автівки: народ зупиняється і з інтересом заглядає вниз — там є ділянка гаражів. туди, мабуть, і впав автомобіль.

сам я не зупинявся і не дивився, а зараз не можу знайти нічого про цю подію в тенетах — хтось щось знає?

p.s. тим часом знайшлося багато інших повідомлень про аварії в районі південного мосту. зокрема, в січні 2008 року з моста падав легковий фіат (кореспондент), в липні — фура (for-ua.com)...

оновлення (12:00)
ну от, маємо перші опвідомлення: близько 7:40 сьогодні вантажівка renault впала з другого ярусу південного шляхопроводу на гаражі (першоджерело). водій вантажівки загинув, пасажир — експедитор — виявився заблокованим в пошкодженій кабіні (кияни).

оновлення (15:50)
найбільш детальний звіт про аварію на південному мості шукайте на сайті "другої смуги" -- тут є фото і навіть відео з місця події. за останніми данними, в кабіні був лише водій: лише приблизно о 13:30 його вдалося визволити і передати медпрацівникам.

точка зору, точка слуху

почитав собі стриманно-експресивний (буває й таке) відгук про один кліп lhasa de sala... зокрема звернув увагу на такий фрагмент у тексті:

цитата. у меня впечатление от услышанного не вкладывается ни в какие слова. спасибо, друг сашка, это действительно что-то из сокровенного, очень настоящего, не имеющего дома на земле.

ну, думаю, це треба послухати. а от же ж і відео на youtube єсть, дивимося, слухаємо... і ви собі теж подивіться/послухайте, перш ніж читати далі — матимете можливість скласти собі власну, неупереджену думку.

фотодайджест

днями знову напишу про фотографію, зокрема про спрагу визнання, про те, чому її принципово неможливо втамувати, про розчарування і певні аналогії з блогерством. турбує мене ця тема — як, мабуть, і майже усіх таких от фотолюбителів.

тим часом пропоную переглянути свого роду фотодайджест: час від часу я переглядаю деякі групи та окремі альбоми на flickr, google picasa та й просто галереї в тенетах, і відмічаю собі світлини, що найбільше сподобалися. навіщо я це роблю — окрема тема. але планую собі щотижня публікувати посилання на ці збірки.

отже, дайджест перший.

порядок світлин довільний. для блогу я кадрую всі фото в квадрат і зберігаю лише зменшені копії — повні версії слід шукати в альбомах авторів (клік на фото) — дуже рекомендую це зробити, там ще багато цікавих фотографій.

p.s. мало не забув про справді важливий момент: усі фотографії тут —українські (не обов'язково географічно, не обов'язково за мовою авторських коментарів до них чи й національності автора, але хоч якось...) і справа не в моєму націоналізмі (він присутній, ніде дітися), а у необхідності окреслити контекст для того, щоби твір був цікавим... але й про це хочеться написати детальніше, тож пишу потихеньку великий допис.