spaceship medic

тоненький пейпербек гарі гарісона «spaceship medic» став першою художньою книжкою англійською мовою в моєму житті… двадцять років тому.

третього березня 1993, щоби бути точним: щойно знайшов відповідний запис у читацькому щоденнику. треба перечитати.

мить, коли україна існувала

виборче… інколи я згадую і розумію, що більше ми такого не побачимо… а як побачимо — то вже не тими очима. це була мить, коли україна існувала насправді. заради тої миті можна було жити. багато хто прожив життя, не дочекавши тієї миті, а нам поталанило.: ми бачили, ми брали участь.

темне серце уукрула… в коробці

десь тут у щоденнику я вже згадував про темне серце уукрула:

цитата. хто чув назву the dark heart of uukrul? це культ! одна з найкращих комп’ютерних ігор всіх часів та народів, якщо спитаєте мене (читати повністю)

на ілюстрації можна роздивитися вікно dosbox із заставкою цієї культової рольовухи поруч із тим дописом. а тепер про те, як погратися в the dark heart of uukrul:

• на windows,
• на linux, та…
• на android.

напад олдскульної ностальгії

гхм… я свого часу пропустив епоху розквіту текстових пригод — і то зовсім не дивно, адже коли на заході були популярні паперові «інтерактивні» книжки-пригоди, я ще ходив пішки під стіл і казав котові «вуйку, посуньтеся», а пізніше, коли такі книжки почали з’являтися й у нас — комп’ютери вже були більш-менш доступні, і зовсім інші забавки приваблювали найперше.

втім, про інтернет та тривимірну графіку в ті часи ми навіть ще не мріяли, і найкращі забавки приваблювали найперше сюжетом і атмосферою. наприклад, хто чув назву the dark heart of uukrul? це культ! одна з найкращих комп’ютерних ігор всіх часів та народів, якщо спитаєте мене — і за атмосферністю запросто на одному щаблі з шедеврами на кшалт system shock 2.

спогади про мандрівку до швеції

життя таки дивна штука! можна скільки завгодно намандруватися світами, надивитися заморських чудес і навдихатися чужоземних пахощів, наплаватися хвилями екзотичних пляжів… та врешті-решт ось ти сидиш знову вдома (або ще гірше — в конторі), і що лишається від тих мандрівок? фотоальбом і кілька фішок на мапі. і можна до самозабуття вдивлятися в пейзаж на фото — без жодної надії відчути знову себе там, в тій миті.

як не намагайся, а живий смак має лише оцей момент життя. зараз.

щелепи, піраньї триде та аквалангісти

наплавався сьогодні. вдих і буль-буль-буль. дванадцять вдихів в одну сторону, — тоді назад; 45 хвилин брасом з кількома 10-секундними зупинками. для мене це досягнення: плаваю я непогано, але з витривалістю завше мав проблеми. але ось вже місяць поспіль я щотижня по два-три рази в басейні, і нарешті мені відкрився секрет полішинеля: головне — розслабитися.

важливим чинником виявилися… окуляри. раніше в мене ніколи не було пристойних окулярів для плавання. втім, я й у басейні нечасто бував, тож сенсу спеціально купувати не було. але без них некомфортно, тож у найближчому «спортмастері» вибрав прості, але зручні noname’и (брендовані під joss) — в них чудово плавається.

виявилося, що як і під час ходьби або перед сном, — думки самі йдуть в голову… за якийсь час забуваєш, що пливеш: просто слідкуєш за потоком ідей, ледве встигаючи фіксувати увагу на цікавих. так народилася сюжетна канва для фантастичної повісті, котру, можливо, хтось колись напише (опублікую окремим дописом).

ватсон звабить твою дружину

такий собі джон батель пожартував у твітері:

цитата. a computer wins jeopardy: i find that fun and interesting. when a computer steals someone's girlfriend, then i'll start to worry (читати оригінал)

мова, звісно, про те, що вперше в історії комп’ютерна програма виграла матч телегри jeopardy! (у нас відома російська версія «своя игра» та кілька подібних ігрових телешоу) в двох інтелектуалів. приблизний переклад: комп’ютер виграв у «свою гру»? мені це видається кумедним та цікавим. от коли комп’ютер відіб’є чиюсь дівчину — тоді я почну хвилюватися.

і тут я задумався…

криві ноги й вульгарні смаки

просто вирвана цитата зі статті зовсім на іншу тему — але раптово нагадала мені того підлітка, яким я був колись давно… і також закохувався, звісно ж. 

цитата: …внезапно влюбившийся восьмиклассник перестаёт замечать, что у объекта его вожделений кривые ноги, пошлые вкусы и опилки вместо мозгов (читати все)

природо, що ж ти з нами робиш =)

p.s. і так, доповнення: з часом ми вчимося стримувати лібідо достатньо, щоби відфільтрувати криві ноги, потім набираємося сміливості вказати, що серіали та «нашараші», та й узагалі телебачення — це вульгарщина і несмак, потім навіть починаємо оцінювать інтелект…

чорнобиль. особисті спогади

нині — річниця аварії на чорнобильській аес. минуло… 24 роки. подумалося, що близько половини українських блогерів, а може й більше (усі у віці до 26-27 років) не мають особистих спогадів, пов’язаних з тим дивним 1986-м — для них це лише тег «чаес», що час від часу ще звучить на тб.

я вже майже нічого не пам’ятаю. мені було десять — школяр, третьокласник. у пам’яті постають лише окремі клаптики: стривожено-стримані повідомлення в телевізорі, непевні перемови дорослих, чутки про розпилення якихось хімікатів над києвом і прохання не виходити з дому уночі.
пам’ятаю, що паніки не було — для цього ж потрібно, щоби інформація розповсюджувалася якось швидше, ніж від сусіда до сусіда, а головним джерелом інформації був телевізор … ми, діти, залишалися безтурботними — але довкола відчувалася напружена тривожність, особливо восени, коли стримувати інформаційну блокаду влада вже не могла, і по телебаченню почали показувати сюжети про те, що насправді трапилося в прип’яті.

найцікавіше за лютий

щось змусило переглянути лютневі дописи… в ретроспективі за три роки. є всяке — і цікаве, і пусте. ось, вибрав по 5 найбільш цікавих, як на мене, за кожен рік:

2010
що гарантує нам наша держава? (23 лютого 2010)
я думаю, ми щасливі (18 лютого 2010)
закохані в кіно — «аватар», ще раз (15 лютого 2010)
лікар сказав: у морг — значить у морг! (10 лютого 2010)
міняю свій нетбук на… а на що тут поміняєш? (3 лютого 2010)

бібліотека на самому краю світу

дитинство… якщо тобі 15-20-25 років, ти про нього не згадуєш: спершу життя надто яскраве й динамічне. згодом просто надто динамічне. школа, виш, кохання, одруження… а тоді ти переступаєш за тридцятник — і в ті рідкісні моменти, коли цей карнавал на секунду спиняється, ти ловиш себе на думці, що вже не можеш пригадати майже нічого. хіба що окремі фрагменти спогадів — як вицвілі чорно-білі фотографії — інколи самі спливають в пам'яті. решту вже мусиш додумувати.

але інколи в розмові з батьками або десь у старих фотоальбомах промайне щось, і на секунду, одну лише мить якийсь спогад стане раптом перед очима — та ні, перед всіма твоїми чуттями — так свіжо і гостро, наче цю мить ти знову переживаєш дитиною.

так хто і коли насправді випустив перший ноутбук?

на сайті itc.ua новий цікавий конкурс: компанія дкт, що спеціалізується на продажах ноутбуків, спільно з toshiba вирішили запустити рекламний проект у форматі вікторини. взяти участь може кожен зареєстрований читач itc.ua. призи — 15 зовнішніх накопичувачів на 120 гб та один нетбук toshiba.

ідея хороша — полюбе краща, ніж витрачати гроші на білборди (sic... давно над цим думаю, треба нарешті взяти на озброєння). але є один маленький нюанс...

перше питання звучить так:

інтимна любов: я і зима...

настає чудова пора! ти наче прокидаєшся о тій самій порі (7:00 для мене), а за вікном... темно! пригадай дитинство: виходиш з будинку і прямуєш до школи — так, наче день вже почався, але довкола ще так темно, тихо і безлюдно.

я завжди, від самого дитинства був зачудований цією загадковою метаморфозою в природі. і хоча любити зиму прийнято за свіжий морозець, за рипучий сніг, білі пейзажі та рум'яні щічки... для мене це все попса, не більше: я завжи найдужче любив зиму таємною, інтимною любов'ю саме за цю загадкову ранкову темряву, жовтогарячі вогні ліхтарів і поодинокі постаті, закутані у свої ще гарячі сни.

тим часом на заході україни вже випав сніг. заздрю львів'янам: у західній столиці україни зараз так гарно!

віршик

просто віршик. дилетантський, мабуть (я не знавець).

когда-то, в средине вечности
кому-то приснилось начало:
слово ударило молнией
и свет отделился от тьмы.

слово рассыпалось искрами,
искры жаждут бессмертия,
лепят из глины создателей,
строят миры на песке…

снег за окном, скоро утро.
сон не продлится вечно.
время — чуть слышный шепот
старых песочных часов.

шкода, що не українською.

демонстрація сили

цікаво було знайти в архівах свої роздуми про веб-огляди. написано наприкінці 2001 року як вступ до першого — і останнього, — власного веб-огляду =)

мабуть, публікація оглядів веб-сайтів була дуже модною ще пару-трійку років тому, бо наразі в тенетах більш ніж досить ресурсів на тему «оглядання», і то різних за якістю. добре це чи погано? в будь-якім випадку мені це видається закономірним. адже хороший огляд знаменитого веб-ресурсу — відносно простий спосіб «заробити» досить широкий розголос, місце в результатах пошуку для свого сайту поруч із гучною назвою, та й просто можливість виговоритися в матеріялі, що не потребує значної уваги до формулювань. огляд любительський дозволяє людині, котрій, загалом, нема що сказати іншим, тим не менш заявити про себе в мережі, ба навіть більше — наче піднятися над іншими, бо ж оглядати можна лишень те, над чим височієш, чи не так? в термінах невербальної комунікації, частенько огляд — це демонстрація сили (значущості) через вторгнення на чужі терени.

(21 грудня 2001. переклад українською фрагменту власної «статті» для веб-сайту tivasyk@home)

пригадую, в ті часи справді веб-оглядів було безліч, на першому-ліпшому персональному сайті можна було почитати відгуки про сусідські домашні сторінки або відомі сайти на кшалт exler.ru (власне, і сам екслер цим забавлявся, хоча зараз дописів раніше 2005 року на його сайті не знайдете).

новий дизайн (архів)

примітка (29 квітня 2009)
переклад українською статті з архівів старих версій веб-сайту tivasyk@home: дуже наївно, але читається весело. оригінальний текст російською мовою можна завантажити з drop.io (pdf, 136 кб).

примітка (26 грудня 2001)
стаття написана в жовтні 2000 року для першої версії веб-сайту tivasyk@home. публікуєтсья тут без виправлень. сайт двічі змінив дизайн, тобто стаття в чімось втратила актуальність.

новий дизайн

«in the beginning was the word…»
євангеліє від івана

кажуть, що спочатку було слово (microsoft word — англ. слово майкрософта). зімною інший трафунок. починалося все з програмованих калькуляторів. не можу пояснити, звідки те задоволення, котре я отримував, сидячи над зошитом з кодами для «пекельної машинки» (електроніка мк-52)… було. згодом — шкільні «корвети» — чудо ворожої техніки, одягнене у вітчизняний корпус, — і перші «великі» програми на бейсіку. в «сокобан», над текстом котрого я просидів двійко ночей, грався весь клас… далі — перша робота і перше придбання на кровні «серйозної» машини — «пошук» (перший) з 512 кб пам'яті й монохромним монітором зеленого світіння… я був найщасливішою людиной на світі. від ігор до програмування, і знову до ігор — ночами й по вихідних… пошук я спалив швидко, за півроку. згодом відремонтував і… знову спалив (нема нічого найдійнішого за нашу техніку, хехе). залишився якийсь досвід, інтерес до спілкування з машиною, і трупик комп'ютера ще багато років запилювався в пеноплатовій труні на шафі.

лагідний травень? тік!

їду сьогодні на роботу, слухаю промінь, там музична пауза... з подивом завважую на диво знайому мелодію... йпрс! ласковий май, «бєлиє рози» — українська версія! шкода, що радіо — слухав би на повторі всю дорогу до офісу. мусів шукать в тенетах — це тік.



взагалі, тік молодці, палять: український ляпіс трубєцкой =) «олені», мабуть, найпершими «порвали» аудиторію.

p.s. хочеться завантажити відео «білих троянд»? тут, mp4, 12 мб.

сосква, словники та кролики

днями вдома натрапив на курйозну знахідку. у нас на книжкових поличках був собі старий кишеньковий німецько-російський словничок: малесенька книжечка 4,5×7 см, і десь три сантиметри завтовшки. словник надруковано у 1966 році. взявся я його погортати... і на четвертій сторінці знайшов таку друкарську помилку, що мені страшно подумать, що в ті часи трапилося з видавцями. дивіться самі.

у світлі ваших фар

колись давно, років з десять тому, я випадково побачив по тв один відеокліп... не в змозі передать словами, наскільки він мене вразив. і до цього дня я під враженням.

дивіться, хто ще не бачив — до кінця.


коментарі зайві?..

p.s. музика: unkle, rabbit in your headlights, 1998. відео для завантаження ось тут (mp4; 22,4 мб).

про life, хіппі та кризу

по-моєму, важлива подія: google і time warner опублікували в тенетах архів відсканованих фотографій з журналу life.

вважається, що часопис life було започатковано ще у 1883 році, проте тільки у 1936 році вийшло оновлене видання з такою назвою і акцентом на фотожурналістиці, котре й стало добре відоме, мабуть, кожному американцеві, та й у всьому світі. до 1972 року life друкувався щотижнево (!), згодом до 1978 нерегулярно як "спецвипуск", а від 1978 до 2000 року --- щом ісячно.

наразі в google доступно близько 3 мільйонів світлин з архівів life, згодом обіцяють більше як 7 мільйонів світлин.