шукаю книжку: «гобіт, або мандрівка за імлисті гори» джона р. р. толкіна, видання 1985 року видавництва «веселка»; переклад мокровольського, ілюстрації біломлинського. допоможіть знайти »
не чекаю шедевру, але дуже хотів би переглянути з родиною «сторожову заставу». на жаль, до українського кінотеатру тепер надто далеко — але перший онлайновий кінотеатр, де знайду цей фільм, і де можна буде його переглянути хоч із канадським ip, отримає передплату на рік.
це має бути екранізація повісті володимира рутківського, яку ми маємо в бібліотеці (і привезли зі собою), але ще не читали.
p.s. фільм має свій вебсайт (пустий-пустісінький наразі), а також профілі у facebook, instagram та канал на youtube. цікаво, що хоч режисер москвомовний (да какая разніца?) і знімальна група працює московитською, але ж хоч двоє з трьох богатирів говорять українською на майданчику…
ранок першого навчального дня після довгих святкових канікул завжди виглядає і звучить десь приблизно так…
а тоді, перед виходом виявляється, що в обох школах — в старшого і середульшої, — сьогодні так званий «педагогічний день» (тобто вихідний для учнів, коли викладачі готують свої навчальні плани чи що)!
ви вже бачили це? і що, подобається? мене мало не знудило: хвилина відео, і жодної ідеї, візуальної чи сюжетної, яка б не була калькою з якоїсь вже стопіцот разів баченої диснеївської повнометражки. це настільки вторинно, що я навіть не знаю, як це коментувати. якщо не бачили — погляньте на власні очі.
чому так має бути? чому українське має бути таким убогим? не було інших персонажів, інших сюжетів, іншого стилю анімації? facepalm.
пригадайте, як ірландці у 2009 зробили мультфільм для міжнародного прокату, і пошукайте там діснеївські кліше:
нещодавно, 10 грудня сашко лірник гостював у монреалі на запрошення українського товариства «зустріч», і ось вам невеличкий ексклюзив — казочка про пана коцького від майстерного казкаря і просто чудової людини (дивіться відео).
перепрошую за якість відео — знято на смартфон, без попередньої підготовки, з найменшим на руках =)
переглянув «юність». мусив знайти цю музику з саундтреку… сама собою вона не дуже вражає, але щоразу, коли звучить у фільмі — це найсильніші фрагменти, нмсд.
якщо ти, любий читачу, надто молодий, щоби пам’ятати совок (совєцьку епоху), і хоча би з уривкових спогадів совєцького побуту екстраполювати справжній жах рабства, яке ховається за пенсіонерським маразматичним «какую страну прасралі»…
…прочитай хоча би інтерв’ю з режисером документального фільму «в променях сонця» про північну корею (якщо це посилання не працює, можна пошукати копію деінде). тут немає ані слова про голодні смерті, розстріли, тюрми, табори, депортації у вагонах. але тобі, якщо ти розумна людина, цього буде достатньо, щоби зрозуміти, який жах приховує коротеньке слово «рабство».
не просто неволя, а са́ме рабство.
не вір ніколи людям, котрі тепло пригадують совєцький союз: це раби. можеш їм поспівчувати, але не дозволяй ніколи їм вирішувати за тебе що-небудь.
p.s. а фільм треба буде переглянути обов’язково. він геніальний, мені здається.
ще одна яскрава перлина рогаликовипікальної галузі — sunless sea. теж надто дороге, аби легко віддати свої гроші. але додати в закладки на колись — чому ні?
безсмертна тема з «привида опери», реміксована і з цікавим відеотлом.
про відеотло — японська не-анімешна (через що втричі цінніша, нмсд) мультиплікація «спогади» (memories, 1995), треба обов’язково переглянути.
p.s. до речі, нмсд, графічний стиль — безсовісно зідраний з не менш легендарної (щоправда, не в наших теренах) французької стрічки «володарі часу» (les maîtres du temps, 1982). теж варте перегляду.
про надію савченко на 75-му дні голодування в полоні терористичної держави… надію не відпустять. спробуйте — так, складно, але спробуйте! — подивитися на ситуацію очима гидкого покидька з комплексом неповноцінності й практично безмежною владою: савченко потрібна йому живою. не здоровою фізично, не в здоровому глузді — а лише живою…
…і лише для того, щоби вивершити «судовий» фарс як насмішку з україни та всіх її союзників: мовляв, руці у вас коротенькі до мене дотягтися, і я робитиму — і роблю! — все, що заманеться, щойно ви опинитися в моїй владі. на нафтовій голці. на газовій трубі. або фізично.
сьогодні визначний день: я таки зробив це! проплив 1,2 км кролем без зупинок на «перекур». 31 хвилина. ще два з половиною місяці тому, коли я придбав абонемент в басейн — це здавалося чимось недосяжним.
на відзнаку про цю подію — тижневої давнини відео: плавання (майже) без напруження.
я знаю, що техніка дуже далека від, гхм, ідеалу: голова на вдиху, затримка вдиху на праву сторону, ноги тощо. але по-перше, то було тиждень тому, і поступово ці вади виправляю, а по-друге…
…я все-таки пливу кілометр кролем! наступна «засічка» — два кілометри.
strava підказує, що за тиждень я наплавав чотири з половиною години. зазвичай це 35-40 хвилин без зупинок, переважно брасом — тому що цей стиль дозволяє мені розслабитися і просто «лежати» на воді.
час від часу пливу повний басейн (2х25 м) кролем — і тут я збиваюся: важко. усвідомлюю, що це проявляються якісь технічні помилки… комплексую, хочеться навчитися плавати правильно цим стилем.
випадково знайшов цікавий сайт, присвячений типовим проблемам стилю: swimtypes.com. дозволяють пройти простенький тест, визначають «стиль», — інструкція для самостійних тренувань коштує $20, але… що таке інструкція? тренер був би надійнішою інвестицією.