телевізор: тортури вибору

я розбалуваний. дуже довго я жив собі без телевізора, а тоді взяв та й придбав 47 дюймів, трошки погугливши. і, як тепер виявилося, втрапив на дуже хорошу модель, яка мала все: якісну картинку завдяки фоновій підсвітці із зональним затемненням, домашнє 3d з пасивними окулярами, wifi, купу роз'ємів, webos, і все це — за доволі помірні гроші.

аж ось взявся вибрати собі телевізор тепер вже в канаді. що сказати… щось подібне — дві тисячі долярів. 3d як клас майже відсутнє на ринку — і я не розумію, чому, адже попри відносно невелику кількість фільмів, переглядати тривимірне кіно вдома значно цікавіше, ніж дивитися пласку картинку. переважна кількість пропозицій — 4k, хоча такий канал в інтернет, щоби переглядати стріми в подібній якості з тенет, в канаді сам собою коштує дурних грошей, плюс доплата за безліміт?

коротше кажучи, я не розумію, що робиться на цім ринку. припустімо, відмовлюся від 3d наразі. тоді постає кілька питаннь:
  • переплатити за smart tv з wifi, чи придбати телевізор без «розумних» функцій і підключити до raspberry pi з osmc?
  • якщо smart tv — то webos від lg, чи android від sony?

про однодумців

до улюбленої фрази «кожен думає, що він не кожен» додаю ще одну, що її щойно вичитав у фейсбуці:

що менше ти думаєш, то більше в тебе однодумців.
я вже накупив багато електронних текстів англійською завдяки storybundle, і прочитав хіба десяту частину — тож можна було би спинитися… але таку збірку не міг пропустити:


тому що фантастика і пригоди. щоправда, принаймні одну книжку з тієї збірки я вже маю, прочитав, позвітував… але тут є й продовження!

коротше кажучи, мусив викласти $15 за повну збірку разом з бонусними книжками.

нема про що домовлятися

цитата для тих, хто ще не впетрав, або ставиться до цього легковажно:
цитата | «варто розуміти, що якщо ми не порвемо з росією, ми ніколи не побудуємо україни. це не голосні слова – це реальність. наша історія – це не франція vs німеччина, англія vs сша чи іспанія vs голандія. тобто, історії протиборства націй, викликаних економічними чи політичними причинами. які з часом можуть вирішуватися. ні. наша з росією історія зовсім інша. це історія тутсі vs хуту, французькі гугеноти vs католики під час варфоломіївської ночі, гусити vs німці, вірмени vs турки тощо. це коли нема про що домовлятися. це коли або одні, або інші. це коли… думку ви вже вловили. в теорії можна домовитися хоч з чортом. але як домовитися з тим, хто хоче тільки одну плату – ваше життя? і хто зараз його не бере у всіх тільки тому, що не може?» (богдан буткевич)
не розумію, чому я раніше не користувався gnu screen'ом… можливо, тому що не міг второпати, що воно таке за диво, багатоекранний термінальний мультиплексор і куди його притуляти?

виявилося, що все просто, і screen, в найпростішому розумінні — це приблизний аналог закладок у веб-оглядачі, тільки з преферансом і поетесами.

як це працює: відкриваю свій улюблений термінал (для мене це terminator в режимі консолі quake, відкривається за super+q), запускаю screen (насправді воно стартує автоматом, terminator має таку опцію) і працюю собі як зазвичай…

…аж поки не знадобиться нова закладка в терміналі. замість користуватися вікнами terminator'а (завжди забуваю гарячі клавіші!) — тисну ctrl+a, c і отримую чисте вікно терміналу; при цьому якщо в попередньому вікні щось виконувалося (приміром, wget тяг щось велике з тенет, або htop слідкував за відкритими процесами) — воно продовжуватиме виконуватися. і навіть якщо я закрию вікно terminator'а (не згорну, а саме закрию) — «закладки» screen «від'єднаються» від терміналу і продовжать жити своїм життям, аж поки я не «підключуся» до них знову.

громадське дрочить на дождь?

у мене на facebook близько сотні френдів (не казатиму «друзі», бо не всіх навіть знаю особисто) та ще кількадесят дописувачів, за котрими я слідкую, але не додаю до френців (то я нещодавно навчився). і уявіть собі, що за ці два дні я не побачив жодного розпачливого допису «вєрнітє дождь!» в моїй стрічці.

ось що означає ретельна чистка: фейсбук може бути цілком комфортним джерелом позитивних емоцій! чого і вам бажаю.
цитата | «hromadske.ua дрочить на "дождь". трампщина якась несамовита» (роман скрипін на f).
і так, громадське я послав… подалі. після зашкварів з яневським та скрипіним, але не тому, що ті двоє для мене якісь там кумири. але громадське стало неукраїнським.

p.s. ілюстрацію потягнув з коментарів під дописом скрипіна.

p.p.s. а, і ще, якщо комусь потрібні пояснення щодо мого ставлення до громадського: яневський та скрипін, обидва з явно проукраїнською позицією, змушені були звідти піти, а от кутєпов, що залишився, не соромиться нападати на українців.