little by little the mountain will crumble

сьогодні отримав винагороду за другу скромну пожертву авторам dwarf fortress:

@@@.,.,.,.,?N?

до цього додається продовження історії когара:

блискуча африка

учора під час заняття з французької наш викладач — приємний і ввічливий темношкірий молодик з африканським походженням і європейською освітою, — вчергове захопився своєю улюбленою темою: образ африки як відсталого в усіх сенсах континенту мовляв, дуже застарілий і сьогодні штучно підтримується західними змі, тому що це комусь вигідно…

зокрема цього разу мова йшла про те, що з більш як п’ятдесяти африканських країн лише десяток залишаються проблемними, а решта, мовляв, інтенсивно розвиваються… от, приміром, камерун, де життя за багатьма параметрами краще, ніж в європі (думаємо про україну): і фрукти там завжди доступні й свіжі (більше 14 годин на прилавку — на корм тваринам), і громадяни отримують по дві зарплатні (одна — державна «нафтогазова» з 18 років, друга — за місцем роботи), і українка, що зі страхом виїхала туди за чоловіком-камерунцем, тепер директор банку і здає три квартири в києві…

мій персональний дракон

восьмого травня електропоштою прилетіла моя винагорода за скромну пожертву авторам dwarf fortress:

?D?,.,.,HU.,[email protected]@@U@U@,,,

це мій персональний дракон. до нього додається історія за авторством трьохпалого (treetoe).

про вівсянку

у дитинстві не любив, — ненавидів! — вівсяну кашу. потім я зрозумів, чому — у 18 років отримавши невеличку посилку зі сполучених штатів, в котрій, для різноманіття, були пара пакетів вівсянки швидкого приготування. без слизу і огидних лушпайок з вівсяного зерна. вона була смачна.

так от, далі реклама: вівсянка «brüggen», що на світлині — ймовірно, найдоступніше з того, що є в київських крамницях, і що можу їсти, із задоволенням. зустрічав два різновиди, «м’яка» і «біла» — різниця між котрими існує, ймовірно, лише в уяві маркетологів. пакети по 500 гр сьогодні коштують від 9,51 грн («ашан») до 14-15 грн в найближчому міні-маркеті.

p.s. риторичне питання до совкодрочерів: невже так важко було бодай вівсянку нормальну виготовити?

нецікаво

ймовірно, черговий напад мізантропії…

відписався від усіх у twitter’і. але реєстрацію не скасовуватиму: наразі туди ще транслюються зі щоденника анонси нових дописів (для тих, хто не вміє користуватися google reader’ом), але згодом хочу поекспериментувати з давнішньою своєю ідеєю — написати якийсь набір скриптів з використанням twidge, sed, conky для автоматичного експорту якихось логів, цитат, нотаток тощо у twitter та візуалізації текстових потоків на стільниці ноута — але попередньо відфільтрованих і відформатованих.

уікендовий позитив

трішки уікендового позитиву телеграфом.

перше: трішки позабавлявся з shadowgrounds. гра варта уваги тим, що є таким собі ф’южином take no prisoners (видиво) та chasm: the rift (видиво), halflife (видиво) чи alien versus predator (видиво). від першої — перспектива top-down, від решти — атмосфера, сюжет з відеовставками, декорації. позитивний (як не дивно!) момент — приставочна система збереження гри, негативний — знову ж таки приставочний бос (ненавиджу босів) вже в третьому епізоді.

друге: синочок довго вмовляв встановити йому стару добру мафію… чому ні — тим більше, що це, на мою думку, одна з найкращих ігор (сюжет, атмосфера, геймплей) для пк. виявилося, що забавка без жодних проблем йде під wine на ноуті з інтегрованою графікою (1366х768, мін. або середня якість). синочок задоволений — та й я проходжу вдруге =)

вконтакті, вконтактом, вконтакту… у вконтакті?

новина, най йому грець:

цитата. …соціальна мережа «в контакті», яка налічує більше 100 млн зареєстрованих користувачів, припинила вільну реєстрацію нових членів. тепер зареєструватися «в контакті» можна лише за запрошеннями (читати повністю)

що з того приводу думаю… «вконтакті» молодці, чудовий хід! отримують: трішки «раптового» розголосу, плюс підвищення активності вже зареєстрованих користувачів (100 млн? думаю, активних — добре якщо 5-10%, але й то немало).

втім, не знати, чи це їм поможе уникнути долі «myplace»… мені здається, що (попри логіку, але у цілковитій відповідності до якоїсь там соціодинаміки) «однокласники» переможуть просто через звучнішу, зручнішу у відмінюванні (я зареєстрований на «вконтакті»?! бигиги) назву.

епігони

гхм, вік живи — вік учись.

цитата. в сьогодняшньому переносному розумінні та мовному вжитку епігони — це особи, що за нових умов механічно відтворюють застарілі ідеї або прийоми й мистецькі засоби своїх попередників (читати повністю)

не такий вже ти ерудований, tivasyk’у =)

світ був великий…

дуже сподобалося.

цитата. а колись люди так і жили. книжок не було. збиралися й історії розказували, напевне. ото було життя дивне. світ був великий, не те, що зараз, з яйце куряче. можна було піти і пропасти. кудись світ-за-очі податися, людей різних бачити, і всі дивні. а зараз — телевізор все показав, нікуди й не хочеться вже. (читати повністю)

з оповіді ореста онишківа про перебування в німецькій буцегарні.

ігри та три психологічних потреби

на продовження теми — цікава стаття про психологічні причини привабливості комп’ютерних ігор.

цитата. researchers […] who work with game designers, believe people are motivated to play a particular video game based on how well it satisfies three basic psychological needs: competence, autonomy, and relatedness. competence deals with a sense of control, mastery, and feeling like you're making things happen the way you want. a well-designed difficulty curve makes us feel an ever-increasing sense of competence, as does appropriate matchmaking in multiplayer games. games high in autonomy give you the opportunity to make many meaningful decisions about what goals to pursue and how to pursue them. finally, relatedness is concerned with a feeling that you matter to other players through social interactions with them (читати повністю)

коротко суть: ігри задовольняють три основних психологічних потреби: відчуття компетентності, самостійності та затребуваності. звісно, є й інші способи їх задовольняти — але в сучасному урбаністичному, ерзац-емоційному світі вони все менше й менше доступні пересічному підліткові.

адміністрація відповідальності не несе

щойно колега розповів цікаву історію про київський торгово-розважальний центр дрімтаун. інший колега підтвердив, тож підстав не довіряти цій інформації не маю…

суть: в камері схову біля супермаркета «новус» усі ключі від скриньок підходять… до усіх скриньок. замки однакові.

охорона і адміністрація, зрозуміло, свідомі цього. без коментарів.

переказ коштів а ля київстар

зараз все більшу популярність — навіть в україні, гхм — набирає популярности такий інструмент маркетингових комунікацій, як (узагальню) робота з блогерами та іншими «експертами». навіть мені довелося вже спробувати його в роботі… і загалом — правильна тенденція: якщо враховувати деякі особливості цього інструменту (найперше «реактивність» аудиторії) і не боятися «випускати джина з пляшки», можна отримувати хороші результати.

з думкою про вас

от і «київстар» нещодавно попрохав перевірити роботу нових сервісів на порталі «мій київстар», видавши для такої оказії по 200 грн — бо ж сервіси платні. оскільки приймаючи умови співпраці, я пообіцяв позвітувати про результати у блозі — спробую, але не сприймайте цей допис (і кілька наступних) за рекламу: писатиму абсолютно суб’єктивно що думаю.

«комєнтарії» палять

погортав свіже число «комєнтарієв»… щось невловимо-ненормальне мене насторожило в другій половині зошита, але я не одразу збагнув, що саме — довелося повернутися і уважно придивитися ще раз.

пропоную і читачеві просто переглянути заголовки поспіль (за одним виключенням):

дон жуан из львова (ст. 22)
защитник иммунита (ст. 23)
изобретатель планет (ст. 24)
истребитель чумы (ст.25)
повелительница министров (ст. 25)
гений без комплексов (ст.26)
бетон с биодобавками (ст. 27)
парень из ниоткуда (ст. 29)
покупатель прав (ст. 31)

пластична хірургія для блога

перш ніж братися до якогось малювання — завше варто поглянути, а що там схожого цікавого вже зробили інші? часто-густо виявляється, що… не варто взагалі витрачати час, можна скористатися тим, що є (і подякувати авторові — нехай йому буде приємно).

отже, натрапив я на btemplates.com — непогану збірку дизайнерських шаблонів для blogger’а (та wordpress’а), знайшов чимало свіжих і приємних для ока робіт, всі — доступні вільно (але пильнуйте ліцензію!). надмірних упереджень щодо оригінальності я не маю (аби лише не кожен третій блог був з тим самим шаблоном).

блог під наркозом, потрібне хірургічне втручання

значить так, мені набридло користуватися нестандартним cut’ом для blogger’а — захотілося просто клацати кнопкою «вставити розрив переходу» (най шлях трафить перекладачів!) і мати щастя.

але! для цього доведеться провести хірургічне втручання в шаблон. операція небезпечна. тож якщо блог зникне з ефіру — знайте, що «ми його втратили». тоді доведеться відновлювать з архівів, принаймні шаблон — точно.

оновлено. гаразд, увесь додатковий код, що відповідає за функцію нестандартного cut’а, видалено з шаблону. блог працює — це вже добре. дописи тепер видно повністю — це… погано, бо деякі з них справді дуууже довгі. стандартний blogger’ський cut працює, тобто ховає частину тексту, але є проблема: не відображається мітка «читати далі» абощо. це — критично!

загадка від агенції usp events

до рук втрапили чотири карточки від агенції usp events (див. фото), схожі на якісь мініатюрні збірні підставки, розміром з платіжну картку або візитівку.

питання: хто-небудь знає, для чого воно треба?

p.s. я їх пристосував до діла, але поки що не скажу, для якого — щоби не «ламати кайф» коментаторам: може, вони щось краще запропонують?