про смисл життя, всесвіту і взагалі

«і це все, що ти можеш нам повідати
після семи з половиною мільйонів
років роздумів?»

сьогодні на дорозі пропустив уперед малесенький mercedes smart… і раптом блисавкою промайнула думка: великий мислитель був правий!

…і тепер я знаю відповідь на одвічне питання про смисл життя, існування всесвіту та про все інше…

це справді 42.

окуляри щастя

колись давно, у 2003 році, полишаючи роботу в mas elektronik, я під владою якогось імпульсу заїхав у fielmann на політесі (його там вже давно немає) і замовив собі окуляри з оранжевими скельцями.

оправа і формування скла під неї вартували мені більше 200 грн — і на ті часи то були навправду чималі гроші для мене. але я не шкодував тих грошей ані секундочки — життя змінило колір =)

чи ви пробували колись поглянути довкола в похмурий, дощовий день через оранжеві окуляри? треба обов’язково спробувати!

пі-пі: неоднозначність контексту

увечері вкладаю мільчуню спатки в її ліжечку, розповідаю їй казочку «бі» (тобто про ріпку)… ніяк вже не сподівався вправ з розвитку мого словникового запасу, аж раптом…

міля: пі-пі.
тато: хочеш на горщик?
міля: нє. пі-пі.
тато: принести мишку?
міля: нє. пі-пі!
тато: мільчуня, ну я не розумію, що ж ти хочеш…
міля: піть!

мале чудо, рік і дев’ять — вже вчить татка нових слів. довелося підніматися та йти на кухню за горням води.

я думаю, ми щасливі

вчора ввечері, вже вдома після роботи, я розвалився на ліжку, по мені повзала, щасливо посміхаючись, міля, поруч тулився тимофійко… біля нас присіла миленька, ми якийсь час обговорювали плани щодо школи (тимкові восени буде майже сім).

мила: слухай.
я: гм?
мила: у нас двоє дітей.

пауза. ми перезирнулися і… посміхнулись одне одному: нас обох на якусь мить огорнуло дивне відчуття… абсолютного зачудування цим неймовірним фактом.

я думаю, ми щасливі.

у нас народилася донечка!

головне: сьогодні вночі народилася донечка!

28 липня, 15 хвилин по півночі. три кілограмчики і 80 грамів, на зріст 51 см (на оті 80 гр та 1 см більша за тимофійка).

ура!