про день мармулядового презерватива

пережили день святого валентина в канаді. спробую коротко передати свої враження… за допомогою образної аналогії. лише прошу не аналізувати її дослівно.

уявіть собі «день презерватива». в цей день ви купуєте кольорові презервативи і весело надуваєте разом з дітками. на вулиці чи не кожен третій громадянин і громадянка йдуть на роботу підстрибом, несучи наповнені гелієм презервативи у формі сердечок. кондитери змагаються в майстерності, виготовляючи мармулядові презервативи. в скляні презервативи наливають пиво, в'язані презервативи носять на голові, рукавички з пиптиками на кожному пальчику продаються на кожній розкладці. ієдине, чого ви не побачите і не почуєте в цей день — та й взагалі будь-якого дня, — то для чого ці презервативи насправді потрібні.

день святого валентина в канаді — це що завгодно, але не день закоханих. дурнуваті червоні валентинки, цукерки або інші подарунки дарують одне одному хто завгодно, де завгодно, але вони ніяк не стосуються витоків свята та теми пристрасного кохання, бо ця тема вельми затабуйована.

це все нмсд, звісно.

дід всрався

«добрався мовний срач і до діда» — і не вдержав дід, обісрався так, що гидко й дивиться. а якщо ще й коментарі та вподобання до того допису почитати, то стає страшно: теж не дурні ж наче люди, а ковтають ще й дякують.

гаразд, підемо по-порядку.

1. «Дід шанувальник української мови, якою вільно володіє і користується нею в реальному житті, на роботі і в побуті. Ніякого геройства тут нема, просто так склалося життя».

далеко не всім так поталанило, ок оце дідові. декому довелося по тюрмах посидіти, по сибірах помандрувати, та й життям накласти за вільне володіння і послуговування українською в реальному житті. звісно, це майже ніколи саме так не формулювалося у присудах, але ми ж із вами розуміємо тепер, як воно було? навіть якщо кому поталанило народитися вже за пізнього совєцього союзу, перед самим розвалом — все-одно про вільне використання української «в реальному житті, на роботі і в побуті» не йшлося, бо в кращому випадку людина опинялася в культурній ізоляції, в гіршому — колектив її цькував, витискав на маргінес і життя набувало трагічних кольорів.

дід не може цього не знати, хіба що він ще ніякий не дід, а молодий шпанюк, що досяг свідомого віку вже після розвалу срср? в будь-якім випадку тут він просто заговорює зуби читачеві.

2а. «Водночас дід вільно володіє і російською мовою (теж так життя склалося) […]»

напевне, ніщо не дратує мене більше, ніж оце «так життя склалося» щодо зросійщення. цими трьома слівцями лицемірно прикрито майже чотириста років історії заборон друку книжок та освіти українською, потоптано могили розстріляних вертепів та бандуристів, викинуто на смітник понівечені долі українських митців та простих українців…

так склалося, діду, що або ваших пращурів — якщо ви таки українського походження, — упродовж століть зпримушували зректися рідної мови, або ж принаймні заховати її подалі та вивчити московитську, або ж, якщо у вас інше походження, їм дали можливість приїхати до україни і оселитися тут, отримати роботу, нажити дітей, не знаючи тутешньої мови, а ваша російська — закономірний результат цього процесу. оце і є справжній зміст вашого «так життя склалося», швидше за все.

українське — вторинне?

ви вже бачили це? і що, подобається? мене мало не знудило: хвилина відео, і жодної ідеї, візуальної чи сюжетної, яка б не була калькою з якоїсь вже стопіцот разів баченої диснеївської повнометражки. це настільки вторинно, що я навіть не знаю, як це коментувати. якщо не бачили — погляньте на власні очі.


чому так має бути? чому українське має бути таким убогим? не було інших персонажів, інших сюжетів, іншого стилю анімації? facepalm.

пригадайте, як ірландці у 2009 зробили мультфільм для міжнародного прокату, і пошукайте там діснеївські кліше:

не дивіться…

мда… кожен тім бертон, який би не був геній — а рано чи пізно випустить свій «будинок дивних дітей місс перегрін», чи як воно там зветься українською…

перш ніж випробовувати ssh на практиці, завантажуючи з української торент-толоки щось нове, мав би я почитати огляди, і не будь-які — а на itc.ua, де старі «вовки» редакції не дозволяють собі хвалити одверту халтуру, навіть якщо її зняв такий метр, як бертон =/

коротше, провал. не дивіться, або принаймні не платіть в кінотеатрі за таке.

маршрут автівкою на болгарію?

якщо планувати автомандрівку з києва до чорноморського узбережжя болгарії, любий google ані на мить не вагається прокласти маршрут… через придністров’я. жодного простого способу (одна галочка?) сказати йому, що ні, я не повезу родину через контрольовані московщиною території, — немає.

можна спробувати тягти маршрут через одесу — все одно алгоритм google вперто перетинає кордон з молдовою, хоча на мій хлопський розум краще було би уникати зайвих кордонів і їхати просто до румунії.чи google знає щось таке про українську бесарабію, чого я не знаю? може, там взагалі немає проїзних доріг, окрім як на мапі?

інший варіант маршруту, який мені наразі значно більше подобається попри більшу довжину — через чернівці. плюси: ночівля в чернівцях, відносно простий маршрут з двома кордонами, чудові дороги -угорщиною- румунією. мінуси: дороги в чернівецькій області, довший на 300 км кілометраж.

візи. кажуть, що кілька років тому транзизтний проїзд через (шенгенську) -угорщину- румунію до болгарії дозволяли з болгарськими візами, давали на це 3 дні. як зараз?

думати головою наперед

я просто, як то сі каже, залишу це тут:

цитата | «якби тоді в грузії путінові дали в рило усім кодлом, а не організовували ідіотську продажну комісію імені саркоззі — не було би ні кримнаша, ні днр, ні сірії. і зараз не було би ні мобілізації в туреччині, ні саудівської аравії, ані третьої світової війни. просто треба іноді думати головою наперед, а не сракою назад!» (знайшов у facebook’у).

не так все погано, як могло би бути…

ненавиджу лютою зненавистю перші робочі дні після довгих свят… певно, я просто втратив жаринку захоплення роботою. мені, як і раніше, подобається робити якісь проекти, а надто коли ці проекти оживають і дають результат — але таким миттєвостей все менше, зате більшає з року в рік бюрократії, звітів, фінансових інструментів, онлайнових конференцій та нарад. десь щось колись пішло не так.

учора відкрив плавальний сезон — зробив свої вже традиційні 2 км, вперше після свят. важкувато. але приємно розім’яв м’язи. трохи шкодую, що пропустив майже два тижні — принаймні 4-6 січня можна було б уже проплисти 6 км в цім році.

став на ваги у sportlife’і… не так все погано, як могло би бути після таких довгих і смачних свят =)

невелике доповнення до відгуку про шведські скельця: біла гумка в комплекті за півроку (насправді трохи більше, десь 150-200 км) втратила еластичність і почала розчинятися, липнучи до всього і залишаючи сліди. довелося замовити силіконову шворку speedo на заміну. яка мені також не подобається (недостатньо еластична). замовив іншу, чекаю…

рабство: система, що самовідтворюється

якщо ти, любий читачу, надто молодий, щоби пам’ятати совок (совєцьку епоху), і хоча би з уривкових спогадів совєцького побуту екстраполювати справжній жах рабства, яке ховається за пенсіонерським маразматичним «какую страну прасралі»…

…прочитай хоча би інтерв’ю з режисером документального фільму «в променях сонця» про північну корею (якщо це посилання не працює, можна пошукати копію деінде). тут немає ані слова про голодні смерті, розстріли, тюрми, табори, депортації у вагонах. але тобі, якщо ти розумна людина, цього буде достатньо, щоби зрозуміти, який жах приховує коротеньке слово «рабство».

не просто неволя, а са́ме рабство.

не вір ніколи людям, котрі тепло пригадують совєцький союз: це раби. можеш їм поспівчувати, але не дозволяй ніколи їм вирішувати за тебе що-небудь. 


p.s. а фільм треба буде переглянути обов’язково. він геніальний, мені здається.

совок у світлих головах

гхм, алєксієвич дуже здивувала:

#цитата | «Ми всі знаємо, що кожен націоналізм веде до фашизму. Ось що небезпечно» (deutsche welle).

свою націю вже просрали з таким «ми всі знаємо» — тепер бояться чужої? це все одно як вбити свій імунітет — і нарікати на існування вірусів у природі. щиро дивуюся: воно нормальне? чи просто сказало, не подумавши?

а поміркувавши, мабуть ризикну стверджувати, що це просто совок в голові. оте безапеляційне «націоналізм веде до фашизму» — це совок в чистому вигляді. воно настільки недалеко пішло від «гейропи» (тобто «лібералізм = збочення»), що мені аж гидко.

лауреат, іпіямать. enjoy.

шукаю трилогію юрія щербака в електронних текстах

прочитав коротенький відгук в тенетах про фантастичну трилогію юрія щербака, — ану ж, гадаю собі, пошукаю, де придбати. але є нюанс: мені не потрібен папір, але я залюбки купую електронні тексти.

я вже нарікав кілька разів на практично «приплінтусний» стан пропозиції українських електронних текстів — читачеві практично нема де і з чого вибирати. паперових книжок трохи є, на один зуб, а от для електронної читанки доведеться «піратити» в кращому випадку — тобто якщо читач не надто розбірливий, або не начитався ще класики у школі. а от зі свіжими виданнями — повний нуль…

отже, проведу експеримент, — спробую знайти і придбати бодай одну книжку з трилогії. поїхали?

google play

відносно нещодавно google наче додав українські видання до книжкового розділу своєї онлайнової крамниці? прямуємо туди…

…дупа. м’яко кажучи. мало того, що юрія щербака немає в каталозі (це я можу зрозуміти), але google ще й цинічно кепкує з мене: замість попередження про те, що нічого не знайдено, він вивалив на мене цілий перелік книжкового сміття, серед якого жодної книжки українською мовою.

megogo: іди собі з миром, убоге

минулоріч мав нещастя «купитися» на пропозицію megogo і сплатив за річну передплату їхнього пакету megogo+… гадав, що насолоджуватимуся новинками кіно.

марно гадав: дуже швидко виявилося, що…

цитата | «відкрити megogo — і розчаруватися, бо вибір куций, переважно попса і кацапські «шедеври», нові стрічки за окрему плату (незважаючи на річну передплату), і цвях у кришку труни: додаток megogo на телевізорі не дозволяє вибрати мову звукової доріжки навіть для тих (порівняно небагатьох) фільмів, які її мають (на пк чи смартфоні це можна зробити)» (звітував у квітні)

після цього megogo ще adds insult to injury — викладає купи московитського кіносміття, і цинічно називає це в каталозі «наше кіно»… вибішує.

ну, але днями megogo таки порадував — надіслав нагадування про завершення терміну дії передплати. ідіть собі з миром, убогі.

єдінствєнниє в украінскам інтернетє

після борислава берези (обмін коментарями під його дописом продовжився, безрезультатно) мене здивувала «українська правда» — ви зауважили, що вони вже певний час публікують частину анонсів у facebook російською? запитав їх, чому вони це роблять…

… отримав відповідь:

цитата | «1) мы не все на фб пишем на русском 2) до 50 процентов наших читателей на фб читают на русском языке. и это не россияне. это наши с вами соседи и друзья. 3) наша первая страница - и так будет всегда - выходит на украинском языке. кстати, единственные в украинском интернете. 4) есть еще вопросы?» (facebook)

не чекав такого від «правди», яку читав від часів майдану 2004 року… раніше відписався від їхньої rss-стрічки за кострубату українську, — тепер відписався ще й на facebook, запропонувавши змінити назву профілю в facebook на більш доречне «укра́инская правда».

розчарований.

p.s. цікаво, що вони мали на увазі, кажучи, буцім «єдінствєнниє в украінскам інтернетє» мають першу сторінку «на украінскам язикє»?

лупаймо цю скалу?

пані та панове, час від часу я втрачаю надію… але згадую пораду каменяра: «лупайте сю скалу…» поможіть лупати. сьогодні у facebook в око впала «дотепна» відповідь депутата вр борислава берези коментаторові, котрий дуже ввічливо (переконайтеся самі за ланкою), але, мабуть, «безтактовно» на думку пана берези, попросив депутата частіше писати українською…

якщо маєте час та натхнення — залиште коротеньке прохання в коментарях під будь-яким (може, кількома?) дописом пана борислава у facebook. ну, ви розумієте, яке прохання?

лупаймо цю березу скалу? =)

рускій мір — ета ти!

хочеться раз і назавжди поставити крапочку в невеликому термінологічному питанні, бо багато хто плутається:

якщо ти говориш російською — ти частина рускава міра

так, я дивлюся просто тобі в очі. байдуже, хто ти за громадянством, за національністю, за расою. байдуже, чи ти мешкаєш у москві, у львові чи в торонто. якщо при цьому ти говориш російською — ти частина того культурного поля, яке називається рускій мір. не більше і не менше.

можеш збирати кошти на тепловізори, доглядати поранених у шпиталі, захищати україну зі зброєю в руках чи виходити на мовчазні антивоєнні протести на червоній площі. повага! але це не скасовує простого факту: ти є частиною рускава міра.

совість нації з рекламного щита

мда… не встиг з’явитися в тенетах сайт петицій до президента україни, як у фейсбучних хом’ячків знайшлися серйозні прохання до президента. полюбуйтеся на це:

цитата | «присвоить андрею кузьменку звания народного артиста украины. андрей викторович кузьменко (кузьма, скрябин) по факту являлся и является народным артистом украины. миллионы украинцев доказали это, после трагической гибели артиста, выйдя на главные площади своих городов. его любят и помнят. он заслужил это звания»

я перепрошую, за що йому «ета званія»? за перевищення швидкості? за обличчя на рекламі всього, що завгодно? за якісь творчі досягнення?

ну, в тих же фейсбуках люди вже висловилися, і то по-різному: хто наполягає, що кузьмі за життя нічого не треба було від влади, а по смерті й тим більше… а хто прямо й гостро зауважує, що «п…с, который в свое время не пропустил ни одного концерта в поддержку кучмы, а потом и януковича — становится совестью нации».

воістину, інколи хочеться відключити інтернет і спокійно вирощувати айстри в садочку.

p.s. сьогодні зареєстровано таку ж петицію українською мовою, і теж безграмотну. а московитською там вже їх декілька.

p.p.s. та це схоже вже на новий національний спорт!

убога рекурсія

зайшов на онлайнову книжкову крамницю… і зненацька зрозумів, що люто ненавиджу, коли обкладинку книжки ілюструють сценами з фільму, знятого за цією ж книжкою. убожество.

культура?

прочитав кумедний коментар у facebook до цікавої світлини:

цитата | «культурне прохання, прикріплене шурупами до живого дерева, втрачає всю свою культурність. той випадок, коли форма грає проти змісту» (микола типусяк)

задумався… а де там культура в самому повідомленні? вимагати, щоби діти на дитячому майданчику не галасували — це культура? в нас вважається культурним усе, що без «бл#дь» замість розділових знаків?

комусь дуже напекло голову

учора мене дуже здивував і розчарував кумир україномовної аудиторії богдан кутєпов. своїм пронизливим дописом на критику тих громадян, котрі просять (підкреслюю: просять) службовців нової патрульної поліції послуговуватися _на службі_ державною мовою. зненацька богдан вжива на адресу цих людей фрази на кшалт «обмежені вузьколобі імбецили», котрі «йобу далися» і, звісно ж, «вишиватнікі».

гадаю, не лише для мене стала сюрпризом ця істерика.

сьогодні, трохи заспокоївшись, але і начитавшись обурених коментарів, богдан продовжує карати «вишивату» пломенним словом: «остєрвєнєлиє „борці за мову“», «тупі», і нарікає на «маніакальний вереск до нової поліції» та «вереск а-ля Фаріон».

можливо, богданові наснилися жахи з іриною фаріон в головній ролі? хз. одне зауважу: переважна кількість обурених коментарів на ці два дописи богдана кутєпова — якраз не справляють враження «вереску» «істєрічєк», як жаліється богдан. ось кілька для прикладу…

клініка і комплекси… цілої нації

знов трапилася цитата бориса нємцова:

цитата | «за роки правління путіна єс розширився на 13 країн і зараз в ньому 28 європейських держав. за цей час до союзу з путінською росією ніхто не приєднався. ніхто. зате путін або воює з сусідами, або ворогує. довкруг йому ввижаються вороги і зрадники. клініка і комплекси однієї людини стали бідою і проблемою мільйонів» (борис нємцов).

я би навіть плюсонув… якби це не було такою маячнею. так, пане нємцов, це маячня! — щоби у 21 столітті стоп’ятидесятимільйонна нація нарікала на «клініку і комплєкси аднаво челавєка». озирніться і майте силу сказати правду: «клініка і комплєкси» цілої нації знову, знову, знову, знову привели до влади і посадовили на трон потвору, котра точно виражає прагнення переважної частини населення вашої країни!

спіть спокійно, пане нємцов. спіть спокійно, расєянє.

не буде з мене колекціонера

якби я не був такий лінивий — я б став колекціонером. збирав би ось такі звіти про найкращий банк україни™:

цитата | «я ж нежно люблю приват, вы знаете, да? одна из причин — они зажали три платежа гривен на 700 за календари, которые я продавал полгода назад. мелочь, но сам факт. могло быть и 7000 грн. я к ним тогда пришел в поддержку, говорю, чуваки, три платежа в ликпее есть, товар по ним отгружен, а на р/с они не упали» (facebook)

але я лінивий. просто пригадалося. невеличка ретроспектива:

• наша остання зустріч, приватбанк? (2014-03-05)
• покращення завтра, секс по телефону сьогодні! (2013-07-02)
• покращення найкращого! (2013-07-01)
• найкращий український банк (2013-01-16)