менш як тиждень до від’їзду!

сьогодні, 9 вересня, мій останній робочий день в україні. позаду — більш як вісім років роботи в цій компанії, на цій посаді. час щось змінити. так, лячно, але водночас дуже цікаво.

учора, 8 вересня, сплив термін дії мого абонементу sportlife. на жаль, востаннє я був у басейні 1 серпня, згодом трохи хворів і змушений був перестрахуватися, щоби не трапилося, як минулого разу. зрештою початок вересня видався надто метушливий. якось надолужуватиму вже в канаді.

попереду кілька днів інтенсивного пакування речей.

чим заробляти на життя?

«то що, ти вже вирішив, чим займатимешся там» — питання, до якого так чи інак прямує будь-яка розмова про еміграцію. сформульоване по-різному, воно по суті означає: «чим зароблятимеш на життя?»

вичерпної відповіді я, на жаль, не маю. основна галузь моєї компетенції за підсумком вісімнадцятилітнього робочого досвіду — маркетингові комунікації, спрощено — реклама. це сфера, напряму зав’язана на мову. і як би добре я не володів англійською та французькою — то не є рівень носія; я вже мовчу про те, що і серед «носіїв» далеко не кожен говорить та пише достатньо грамотно, щоби працювати в рекламі.

отже які мої перспективи?

не знаю напевно. розглядаю такий варіант: пройти навчання в коледжі (cégep) за якимось курсом, дотичним до інформаційних технологій. приміром, informatique de gestion або gestion de réseaux в коледжі maisonneuve? з одного боку — доведеться інвестувати в гроші ($700-1000 на рік) та час (3 роки). з іншого — формальна освіта, нехай на рівні технікуму, значно підвищує шанси знайти справжню роботу, а не «підробіток».

не так все погано, як могло би бути…

ненавиджу лютою зненавистю перші робочі дні після довгих свят… певно, я просто втратив жаринку захоплення роботою. мені, як і раніше, подобається робити якісь проекти, а надто коли ці проекти оживають і дають результат — але таким миттєвостей все менше, зате більшає з року в рік бюрократії, звітів, фінансових інструментів, онлайнових конференцій та нарад. десь щось колись пішло не так.

учора відкрив плавальний сезон — зробив свої вже традиційні 2 км, вперше після свят. важкувато. але приємно розім’яв м’язи. трохи шкодую, що пропустив майже два тижні — принаймні 4-6 січня можна було б уже проплисти 6 км в цім році.

став на ваги у sportlife’і… не так все погано, як могло би бути після таких довгих і смачних свят =)

невелике доповнення до відгуку про шведські скельця: біла гумка в комплекті за півроку (насправді трохи більше, десь 150-200 км) втратила еластичність і почала розчинятися, липнучи до всього і залишаючи сліди. довелося замовити силіконову шворку speedo на заміну. яка мені також не подобається (недостатньо еластична). замовив іншу, чекаю…

трьохзполовиною дюймовий

на продовження старої теми… щойно московський колега зізнався:

цитата: "трёхсполовиной" дюймовый. мы реально так говорим :-)

скористався нагодою і запитав, як читаються інші, менш «круглі» дроби: 13,3″, 15,6″ тощо. поставив колегу трішки в тупік.

p.s. ще трішки про дюйми було тут: подвійний «дюймовий» штрих — не те саме, що лапки!

коли ж той день закінчиться…

сьогодні мусів випрасувати сорочку, пригадати основи зав’язування краватки, запхатися в костюм, взути чорні штіблєти…

зрозумів, що давненько цього вже не робив, і мені потрібні нові сорочки, костюм, штіблєти. або просто новий я.

з нетерпінням чекаю, коли вже той день закінчиться. або ж коли, принаймні, буде нагода перевдягтися у щось простіше.

ділберт підказує

я просто покладу ось це тут, щоб не загубилося. передчуваю, що ще доведеться посилатися не раз на цю влучну ілюстрацію дуже банальної істини.

оригінал — на сайті скота адамса, звісно ж.

відповідь

за прикладом автора чудового halfblog’а збережу собі на згадку ось цей комікс з архівів xkcd… текст взагалі варто вивчить напам’ять.

цитата. the infinite possibilities each day holds should stagger the mind. the sheer number of experiences i could have is uncountable, breathtaking, and i'm sitting here refreshing my inbox. we live trapped in loops, reliving a few days over and over, and we envision only a handful of paths laid out before us. we see the same things every day, we respond the same way, we think the same thoughts, each day a slight variation on the last, every moment smoothly following the gentle curves of societal norms. we act like if we just get through today, tomorrow our dreams will come back to us.

and no, i don't have all the answers. i don't know how to jolt myself into seeing what each moment could become. but i know one thing: the solution doesn't involve watering down my every little idea and creative impulse for the sake of some day easing my fit into a mold. it doesn't involve tempering my life to better fir someone's expectations. it doesn't involve constantly holding back for fear of shaking things up.

this is very important, so i want to say it as clearly as i can:

fuck. that. shit. (xkcd.com)

бейсікалі

щоразу, коли хтось із колег починає говорить «англійською» — обов’язково цей монолог (точніше діалоги з телефоном) буде щедро пересипано словечком

бейсікалі

вимова буде повністю позбавлена пом’якшеного, майже шиплячого звуку «c», замість обох м’яких «и» звучатиме «і», а чітке «а» після «к» різатиме слух слов’янською безальтернативністю. всі заразилися, здається, від «найвищого чину» — і, ймовірно, саме тому вимовляють однаковісінько, згідно заданого «звище» шаблону.

найгірше те, що, як правило, в контексті розмови словечко втратило будь-який зміст. воно перетворилося на одне з тих слів-паразитів, що взагалі характерні для людей, котрі погано знають мову, але при цьому змушені послуговуваться нею регулярно.

ріже слух.

тринадцятийтридесятих-дюймовий?!

колеги піарники, панове журналісти і просто писуни про техногаджети — от скажіть, ви можете самі прочитати те, що час від часу пишете/друкуєте?

цитата: ноутбук оснащен 13,3-дюймовым дисплеем […]

просто спробуйте прочитати це вголос.

новий етап у житті

не мій текст, не моя подія — але вони позначають якийсь новий етап і у моєму житті: брат від’їжджає до канади. мушу залишити собі у щоденнику на згадку:

dear colleagues and friends,

i want to bid farewell to you all and inform you that today i am leaving my position at dhl express ukraine to pursue other career opportunities overseas. as a number of you already know i am moving to canada (toronto, on) for permanent residence.

believe me it was never going to be an easy decision and it surely did not come to me overnight (as our tdi products destined for eu do...). albert einstein once said - “knowledge is experience; everything else is information”. i guess at some point i have decided to gain a new experience and to challenge myself in entirely different environment and see where it will lead me… and as soon as the decision was taken, just like our ceo ken allen says, there ’was no mountain high enough’…

i want you all to know that i am leaving here with mixed feelings. excited about new life and career opportunities ahead and sad to be leaving such a great team, company and country. i have enjoyed my tenure here and i appreciate having had the opportunity to work with all of you. thank you very much for the support, guidance, and encouragement you have provided me during my time at dhl express ukraine.

this is not a goodbye, only “à toute à l'heure” or “see you later”.

за братика тримаю кулачки.

виробництво цифр і документів

сьогодні в спілкуванні по робочих питаннях колега порадувала:

цитата. […] их много, целая корпорация, и главная их задача — производство цыфр и документов. поэтому важно постоянно снабжать и цыфрами и фактами.

це було сказано (точніше, надруковано, «ы» в оригіналі), звісно, не випадково, а зі свідомою іронією, ба з сарказмом. не міг не занотувати собі на згадку =)

p.s. інший колега додав:

цитата. […] причём не любыми цифрами , а тщательно сфабриковаными.

що теж досить точно описує ситуацію.

страшна звичка

кава в конторі — страшна звичка… намагався її позбутися — а дзуськи, повернулася. допиваючи першу на сьогодні філіжанку, ділюся візуально прекрасним і — важливо — дотичним до теми.

жодне з питань…

колеги-чоловіки у skype’і обговорюють плани щодо привітань офісного жіноцтва зі святом… 7 активних дописувачів (включно зі мною, але моїх 2 репліки) за дві години згенерували 172 рядки тексту… поки що жодне з головних питань (який ресторан? який бюджет?) не вирішене.

за ними плаче вкраїнський парламент. а я сходжу, мабуть, пообідаю.

поновлення. пішла п’ята година. 375 рядків. вирішується питання залу — для курців чи некурящих.

новорічна образа

передноворічне офісне спостереження: 30 грудня пропозиція гостеві випити кави сприймається майже як образа =)

велосипедом на роботу

п’ятниця… як, вже п’ятниця?! тиждень не пролетів — промайнув, тільки свиснуло…

два дні доїжджав на роботу велосипедом — як вже давненько мріяв спробувати. сподобалося, попри досить незручний маршрут. думаю, треба перетворити на звичку хоча б два-три дні на тиждень їхати в офіс на велосипеді: дозволить тримати себе в нормальному тонусі, і зекономити на пальному =)

щоправда, сьогодні вже знову автівка стоїть на парковці — час від часу доводиться планувати робочі поїздки містом у справах, і попри ускладнену процедуру звітування та компенсації пального, мені зручніше кататися своїм авто, а не на таксі.

цяця-цяця — і собі…

приїхала в гості дівчина з надзвичайно красивими очима, пропонувала рекламуватися — і подарувала ось таку маленьку цяцьку. не втояв… скажіть, як чесний чоловік, тепер я повинен одружитися?

на фото видно, що а) це мініатюрний карт-рідер-перехідник microsd до usb, і б) незрозуміло, навіщо — але він розбирається! справді мініатюрна, приємна і — що досить незвично сьогодні— корисна штукенція.

лаконічно…

знову коротко про нюанси роботи. оригінал:

опорная стойка позволяет […] регулировать положение экрана влево на 35° или вправо на 35°

…і мій варіант:

опорная стойка позволяет […] поворачивать экран влево или вправо на ±35°

без зайвих коментарів.

289 непрочитаних повідомлень

нарешті працює робоча електронна пошта: 289 нових повідомлень, з них приблизно половина, може більше — листи «повз касу», тобто адресовані не мені й не варті перегляду, просто робоча переписка між іншими підрозділами».

не так вже й багато пошти. це був би приблизно триденний обсяг електронної кореспонденції на моїй посаді старшого менеджера в datalux три роки тому =)

p.s. доречі: поштівка, яку я відіслав миленькій з парижа 13 січня (звичайним, не терміновим листом) — ми отримали аж 21-го, тобто через тиждень після того, як я повернувся до києва. ні, все-таки звичайна пошта в традиційному розумінні (як транспорт для текстових повідомлень) має померти. а для особливих випадків є комерційні служби, які працюють в рази швидше і з більшою готовністю впроваджують сучасні технології.

довгі канікули і перший робочий день

вчора мені закрили лікарняний — а відкрито його було аж 15-го січня. сьогодні вже в офісі — перший день в цьому році: оце так затяглися для мене святкові канікули цього року?

робочий день. виїхав заздалегідь — і все-одно спізнився на півгодини: тягнучки в стандартних місцях, але нестандартної довжини й напруженості, оті лишні півгодини простояв буквально вже під офісним центром... на робочому місці — купа пошти, а ще ноут відмовився логінитися. довелося чекати, поки інженери десь там в німеччині розберуться з налаштуваннями профіля. зараз вже залогінився — але ще немає доступу до електронної поштової скриньки та робочих файлів. і наче ж не понеділок?!

інколи журналістика вимагає точності

переглядаю новини від pcweek ukraine через rss: «кризис загнал экономику в "тень"»… далі заголовка навіть не читаю.

панове журналісти! або ті, хто поки що лише намагається стати журналістом. ви хоч трошечки думайте, що пишете, га? ну якось відповідальніше ставтеся до роботи зі словом, я не знаю… пам'ятайте хоча б, що те, що ви пишете — і те, що читають люди — це інколи (надто часто останнім часом) зовсім різні речі!

можна сказати, що криза призвела до краху системи кредитування, зниження попиту тощо. але…

не криза загнала економіку в тінь

економіку в тінь заганяє уряд, і лише уряд — ніхто і ніщо інше! щоби дійти цього висновку, не треба (а може навіть треба не?) мати вищу економічну освіту, достатньо вміти читати і думати.

p.s. виговорився, а осад залишився. і як тепер читати ці новини?