козаки!

десь посеред вересня трапилася мені на очі публікація в газеті «день» про столітній ювілей (наступного року) публікації першої книжки гарольда лемба в серії козака хлита:

цитата | «цей пригодницький цикл є, судячи з усього, першою в історії американською художньою прозою про запорізьке лицарство. серіал мав украй важливе значення для розвитку американської белетристики. та попри те, що він лишається значущим прикладом сприйняття й творчого осмислення української історії в сша, наша громадськість досі була позбавлена знання як про його існування взагалі, так і про відчутний вплив на подальший розвиток світової популярної культури» («український дідусь конана-варвара», газета «день»)

безумовно, одразу кинувся шукать. на сайті, присвяченому літературній творчості гарольда лемба, швидко знайшлася бібліографія серії: судячи з продючості автора та підбору заголовків… я не чекаю видатної літературної якості від цих творів. але почитати, аби знати — мушу.

на amazon можна придбати перевидану збірку «wolf of the steppes: the complete cossack adventures», але доволі недешево — близько 48 долярів за електронні тексти та майже 100 за папір:

• частина перша
• частина друга
• частина третя
• частина четверта

значно довше шукав, чи не можна де взяти ті книжечки надурняк… таки знайшов врешті-решт. додав до своєї бібліотечки, найближчим часом читатиму. люблю пригодницьке чтиво!

плачте, сльозами змивайте сором

сьогодні в стрічці google+ трапилася стаття «ваш муж добровольно пошел под осбтрел» в російській «новой ґазєтє», про долю одного з тих російських громадян, котрі добровільно зголосилися їхати на донбас захищати україну від українців, щоби загинути в донецькому аеропорту під обстрілом сил антитерористичної операції.

але щоби зрозуміти контекст та мої емоції, перш ніж читати цю статтю, варто повернутися на місяць назад і переглянути репортаж «ґруз 200» про те, як тіла цих загиблих добровільних терористів напівлегально, в атмосфері таємниці поверталися до росії.

• груз 200 (мария турченкова, echo.msk.ru)
• груз 200. продолжение (сергей канев, novayagazeta.ru)
• ваш муж добровольно пошел под обстрел (елена костюченко, novayagazeta.ru)

так от… слізна стаття. і наче можна зрозуміти по-людському і журналіста, і тим більше жінку, що втратила близьку людину.

наче можна… але у підсумку: він поїхав заробляти гроші, вбиваючи.

прекрасна професія. солдат без совісті, без сумнівів. романтична професія. 

 

плачте, дружини, плачте. не нажили за стільки років, століть, совісті, як нація — плачте. може, хоч сльозами змиєте сором.

 

p.s. я не знав, як проілюструвати цей допис. брати фото з репортажів марії турченкової та олени костюченко… не хотів свідомо. тож ілюстрацію позичив тут.

гітлер = націоналізм?

нмсд, прекрасне запитання. нехай андрій зубинський ставить його зі своєю фірмовою підйoб… (пробачте) іронією, що граничить з цинічним сарказмом (причому частенько з боку сарказму)…

цитата: нет, ну вот если честно - чем может обижать любого националиста попадание в один конктекст с Дедушкой? Дедушкины методы? или Дедушкин результат? (читати повністю)

мова про гітлера, якщо комусь ліньки почитати весь допис. але таки чудове запитаннячко. змушує задуматися про різне. наприклад, не про націоналізм, а про символи.

гітлер — символ, і як будь-який інший, «відкриває чарівним ключиком» певні комірки в головах. в цих комірках зберігається щось таке, що притлумлює трішки логіку та здатність до об’єктивної оцінки.

зручна маніпуляція: раз гітлер і націоналізм йдуть разом — отже, можна ставити знак тотожності?

фантазії про світове панування

знайшлося в статті про історію кримської війни:

цитата: сьогодні як ніколи актуальні слова фрідріха енгельса, якого за 70 років радянського режиму так і не спромоглася добре прочитати комуністична номенклатура: «небезпека світової війни зникне того дня, коли справи в росії набудуть такого характеру, який дозволить російському народові назавжди покінчити з традиційною завойовницькою політикою своїх царів і замість того, щоб займатися фантазіями про світове панування, поклопотатися про свої власні внутрішні життєві інтереси, яким вищою мірою загрожує небезпека» (звідси)

…і далі, вже слова маркса:

цитата: «чи зменшилася небезпека з боку росії? н. перш за все, за визнанням її офіційного історика карамзіна, незмінною залишається політика росії. її методи, її тактика, її прийоми можуть змінюватися, але дороговказна зірка цієї політики — світове панування — залишається незмінною» (звідти ж)

навіщо так багато займатися сексом?

дідько забирай, інколи навіть розумні люди можуть дуже, дуже здивувати. от, приміром, злий викладач piktor ділиться прекрасною візуалізацією історії виникнення дистрибутивів linux, і несподівано питає:

цитата: «запитання до знавців - а навіщо так багато дистрибутивів?» (читати повністю)

ключове слово, котре здивувало — навіщо. інколи для того, щоби отримати відповідь, треба поставити правильне запитання. більше того, інколи для того, щоби зрозуміти щось… достатньо самого лише правильного запитання.

«навіщо так багато дистрибутивів» — там могли б запитати, та й постійно запитують прихильники ідеї централізованої розробки програмного забезпечення. по суті, це аналог креаціонізму: мовляв, лише централізоване управління проектом дає правильний результат, тобто прогнозовані терміни, високу якість, контрольовану сумісність тощо…

вони зекономили свої життя майже повністю

цікавий допис трапився на очі (дякую за посилання). не коментуватиму, бо не зумію — це треба добряче обміркувати, промедитувати, і промовчати, бо що тут скажеш. поділюся кількома цитатами.

цитата: «раньше я бы на пенсию в 130 рублей отлично жила. молоко 14 копеек, а доллар 58 копеек стоил. — доллар, — возражаю я, злясь на себя, ибо сто раз зарекался не вмешиваться в безрезультатный спор, — стоил 6 рублей плюс тюрьма».

цитата: «государство в их глазах было вечным, и под его дланью были вечны и бессмертны они». 

цитата: «они сэкономили свои жизни почти целиком» 

і ще раз посилання на допис: читати повністю.

пам’ятник гітлерові — кому яка різниця?

стронґовський процитував (невідому мені) письменницю таню малярчук:

цитата. я думаю, ситим українцям було би байдуже, чи стоїть десь у запоріжжі пам'ятник сталіну, чи ні. ну і стоїть собі. і що? побісяться з жиру і за відсутності громадського інтересу самі ж демонтують (читати повністю)

гхм… «я думаю, ситим німцям було би байдуже, чи стоїть десь у берліні пам'ятник гітлерові, чи ні. ну і стоїть собі. і що? побісяться з жиру і за відсутності громадського інтересу самі ж демонтують» — десь так, правильно?