новий редактор новин «літакценту»

стронґовський розповідає, що можна вітати нового редактора новин «літакценту». пішов я подивитися, що ж то за ресурс такий. не скажу, що я такий вже поціновувач довкола-літературних посиденьок… я просто люблю читати книжки, от і все. але дай-но поцікавлюся, гадаю собі.

відкрив. про літературу. з цікавого мені особисто в стрічці новин — хіба що згадка про нову українську книжку, яку називають не інакше як «перший український технотрилер».

гаразд, міркую собі, намагаюся знайти на сайті щось за ключовими словами «storybundle», «humble ebook bundle» чи, в розпачі, просто «bundle» — нічого, нічогісінько…

толерастія — чи толерантність?

таааак… в зв’язку з дідько зна чим, тема толерантності набуває розголосу в україні — принаймні в українських тенетах. загалом, нічого дивного: страшна казка про вкраїнську жанну д’арк, попелюшку під вартою всім набридла, а мем про «презідєнта із данбаса» теж надовго не затримається, — але завсідники інтернетів з розряду більш інтелектуального офісного планктону, нещодавно зареєстровані в цих ваших гуглоплюсах, мусять же щось постити в свої стрічечки й якось виливати назовні бажання на кожнім паркані залишить своє «здесь был вася»? отож.

толерантність. до усього, що поки що не вважається нормою, але являє собою привабливе фрік-шоу в телевізорі, і вимагає до себе поваги. наприклад, до девіацій сексуальної поведінки хомо сапієнсів. тобто до гомосексуалістів.

хороших серіалів не буває

деякі люди вважають, що серіали бувають погані та хороші… мені цих людей трішки шкода.

ідеальний серіал — нескінченний. тому він не може бути носієм логічно завершеного, художньо довершеного сюжету. з виходом кожної нової частиною будь-який серіал вироджується в фарс.

навіть battlestar galactica… — особливо bsg!

…бо якщо серіал починається як фарс — він і не стане набагато гіршим надкінець. якщо серіал починається як мильна опера для старшого покоління сільских населених пунктів російської федерації — він лише виграє від виродження у фарс.

пам’ятник гітлерові — кому яка різниця?

стронґовський процитував (невідому мені) письменницю таню малярчук:

цитата. я думаю, ситим українцям було би байдуже, чи стоїть десь у запоріжжі пам'ятник сталіну, чи ні. ну і стоїть собі. і що? побісяться з жиру і за відсутності громадського інтересу самі ж демонтують (читати повністю)

гхм… «я думаю, ситим німцям було би байдуже, чи стоїть десь у берліні пам'ятник гітлерові, чи ні. ну і стоїть собі. і що? побісяться з жиру і за відсутності громадського інтересу самі ж демонтують» — десь так, правильно?

потреби в новинах немає

кажіть що хочете, проте…пересічний обиватель (в звичайному, а не глузливо-принизливому сенсі) не має потреби в новинах. і, за великим рахунком, ніколи не мав, — він шукає розваг. інколи специфічних (вбивств, і краще зі зґвалтуванням; катастроф та катаклізмів з жертвами і радіаційним забрудненням; аварій літаків, поїздів або хоча б автобусів; або на крайняк інтерв’ю пустоголових зірочок).

обиватель не знає що, не має що робити з новинами.

p.s. навряд чи це якесь одкровення для когось — просто подумалося саме зараз… навіть не напад песимізму =)

є лише два виходи

цитата російською. чия і звідки?

цитата. всякий мыслящий человек нашего времени не может не видеть, что из того тяжелого и угрожающего положения, в котором мы находимся, есть только два выхода: первый, хотя и очень трудный — кровавая революция, второй — признание правительствами их обязанности не идти против закона прогресса, не отстаивать старого, или, как у нас, возвращаться к древнему, — поняв направление пути, по которому движется и человечество, вести по нем свои народы (читати повністю)

це невідомий мені лєв толстой. а ми читали «війну і мир» у школі — у віці, коли зрозуміти навіть цього твору ще не могли.

те, що треба нам — не треба їм?

почитайте ось, що експромтом каже лесь подерв’янський про ґендерну рівність (традиційно вже дякую стронґовському за посилання):

цитата. з приводу того, чи підтримую я рівність жінок з чоловіками, то я в цьому й досі не розібрався. колись я думав, що жінки такі ж люди, як і ми. потім, коли я познайомився з ними ближче, я зрозумів, що це не зовсім так, вони не такі як ми. навіщо їм такі самі права, як у нас, якщо ми абсолютно різні? те, що треба нам — не треба їм, а те, що треба їм — не треба нам. очевидно, що наші життєві цілі просто полярні, ми ніколи не домовимося, мені спало на думку, що вся світова історія — це історія боротьби хлопчиків і дівчат, в якій, очевидно, дівчата перемагають із розгромним рахунком. насправді, ми живемо у світі, який належить жінкам, ми програли цю війну (читати повністю)

по-перше, оцініть сміливість жартівника — не ховається за евфемізмами та обережними формулюваннями, а одверто глузує з тих, хто тільки чека таких от фраз («колись я думав, що жінки такі ж люди, як і ми»)! проте одне твердження викликало сильний внутрішній спротив (підкреслив):

хибодрук за фройдом

читаю «записки» костенко… якщо це можна назвати читанням. востаннє з таким скреготом, внутрішнім опором я починав читати, здається, «польові дослідження» забужко — покинув, подужавши хіба що десяту частину: ну не винагороджував мене текст нічим…

з твором костенко трішки інакше — текст читабельний, але… не моє. втім, таки дочитаю, перш ніж щось про нього писати. а поділитися хотів іншим.

цитата. незадовго після презентації було оголошено про серію літературних читань, що охоплювала 6 міст […] видавництво, що видало "записки..." спільно із письменницею постановили: вхід на творчі вечори буде вільним, за запрошеннями; запрошення проздаватимуть не більше двох в одні руки. (читати повністю)

хибодрук ну просто тобі за фройдом: далі йдеться про скандал довкола продажу безкоштовних квитків як буцімто причину для скасування туру.

тяжкий випадок самозакоханості

гхм, кумедно. щойно колега, спираючись на той факт, що я не люблю, щоби мене називали «чуваком», і взагалі сприймаю жарти надто особисто (читай: відмовляюся сміятися, коли з мене намагаються глузувати в грубій формі), діагностувала в мене… тяжкий випадок самозакоханості.

цитата: как-то ты всегда всё слишком на свой счёт воспринимаешь. так сильно себя любишь? :)

…і параною.

цитата: тебе вообще нельзя ничего говорить. а то ты начинаешь параноиться :)

гиги =) ця колега взагалі є невичерпним джерелом різних лулзів. приміром час від часу я пробую, спілкуючись із нею в skype, послуговуватися виключно смайлами. поточний рекорд — переписка на пару годин без жодного слова з моєї сторони.

топса

ах, як влучно! щоправда, для отримання повного задоволення варто читати повністю.

цитата. беда очевидности в том, что она плачевно нефотогенична. процесс подорожания еды и сокращения зарплат в бедных закоулках мира не сопровождается ни фаерами, ни презентациями, ни плясками в пальмовых юбках — поэтому отсеивается фильтром, встроенным в топсовое восприятие. когда же очевидность обретает своё фотогеничное выражение — обычно в виде серьёзных, целеустремлённых толп с топорами и горящих автомобилей — с точки зрения матёрой топсятины это происходит внезапно. и порождает дурацкий вопрос «кому выгодно организовать это именно сейчас?!» (читати повністю)

за термін «топса» окрема подяка — треба взяти на озброєння.

наснилося…

наснилося, буцім я знову в інституті… саме по собі це вже тягне на сон жахів, але принаймні цього разу не екзамен =) далі більше: буцім один пришелепкуватий викладач чи то культур з літературами, чи ще якоїсь дуже гуманітарної «дисципліни», влаштував на лекції еротичний перформанс із чотирма студентками та одним студентом в шатах еви та адама, і зачитуваннями своїх професорських поезій… а повз вікна аудиторії в цей час гримотіли танки та пускові самоходи, розфарбовані і полаковані а ля матрьошки і проїздили (чомусь не пролітали!) такі ж картаті гелікоптери.

не знаю, до чого все це наснилося, але… головне питання: яку ілюстрацію мав би я шукати до цього допису?!

вибрані цитати з інтерв’ю дмитра волчєка

стронґовський (або @strng у твітері) знову радує посиланням на дуже цікаве інтерв’ю, цього разу з дмитром волчєком. читаю і одразу «витягу» цитати.

цитата: «живой журнал» похож на театр и существует, несмотря на гигантские архивы, которыми мало кто пользуется, в основном «здесь и сейчас» (читати все)

це не про жж специфічно — а про будь-який блог. дуже точно.

цитата: гиммлер каждый день делал записи в дневнике когда принимал ванну.

нагадало про twitter: з одного боку огидно (це ключова емоція в мене останнім часом стосовно «цвірінькалки»), з іншого — якби в генріха гімлера був не приватний щоденник, а публічна стрічка у твітері — хто зна, чи не компенсувало б це певні нахили його психології?

шипучка для мас

цінитель у своєму блозі опублікував видиво… ой краще б він цього не робив — або прокоментував якось інакше («шедевр 2009 під музику шедевра 2010 […] цю красу оминути просто не маю права»). мова про пародію на кіно-трейлер з використанням відеофрагментів мультфільму «вперед і вгору» та звукових — з фільму «початок».

що сподобалося? де краса?

видиво — чудовий стьоб, котрий, як на мене, промовляє: ось як просто зліпити класнючий трейлер з чого завгодно і до чого завгодно: до хорошого кіно, до поганого кіно… або й просто ні до чого! так, без сумніву, «вперед і вгору» — непогана анімація (шедевр? попрошу… я ще мушу написати про це колись), а «початок» — непогане розважальне кіно. але… поєднання їхніх елементів у цьому «трейлері» очевидно позбавлене сенсу — воно подразнює усі «правильні» рецептори глядача, не несучи при цьому жодного смислового навантаження…

сміття хуторянської еклектики

підгледів таке:

цитата: у ареалі сучукрліту єдиним можливим існуванням для неадекватної людини може будти лише відсторонена позиція спостерігача. тільки-но порушуєш її моральний кордон — щупальца і метастази літературних ігрищ обвивають тебе, проникаючи у єство, затуманюючи його юродством гепінінгів, голим епатажем, графоманством шаблонних "верлібрів", ядучим пафосом бездарних сосок, сміттям хуторянської еклектики, продажністю видавництв… (читати далі)

це на продовження теми.

музика за гроші, гроші за музику

київ заповнили агітаційні білборди та постери «з україною в серці». такі милі співаки й співачки у вишиванках привітно всміхаються нам з тих білих простирадл, і наче мовчать, сповнені творчої радості… тим часом кожному зрозуміло, що то за ю, і в чиї серця її треба негайно впустити, щоби врятувати всю країну — від епідемії. від газових претензій кремля. від корумпованих «вонів».

змучений цим рятуванням нарід якось дивно реагує: музику наче слухає, але на знайомих митців попсової сцени починає дивитися з подивом, недовірою та зневагою, — бо не люблять люди нещирого, оплаченого їхніми ж грошима карнавалу.

такий вже в нас нарід — тільки дай пальцями потикати і чужі гроші полічити, га?

вільні підручники для школи: хіба це можливо?

сьогодні в рідері промайнула до неймовірного хороша новина світового масштабу. котру більшість з вас, блогерів — і я вже мовчу про вітчизняні змі — пропустите як неважливу і нецікаву. і то в кращому випадку, бо в гіршому — вона навіть не втрапить вам на очі.

точніше, не втрапила б =) бо тепер мусите читати далі!

неприбуткова організація ck-12 (пало альто, каліфорнія, сша) має на меті створювати та вільно розповсюджувати електронні підручники для школи.

дзен та конструктивний альтернативізм

свого часу трохи цікавився дзен-буддизмом^*. саме цікавився ідеєю дзен, а не долучався до моди: думка про те, що власний досвід, переживання, сприйняття світу неможливо однозначно передати іншій людині словами, була мені дуже близька, тому її відображення в контексті японської інтерпретації буддизму мене заворожило.

сьогодні випадково втрапив на визначення конструктивного альтернативізму (вікіпедія)... почитайте: це схоже на теоретичне оформлення традицій дзену!

цитата. конструктивный альтернативизм — философская установка, [...] согласно которой реальность может интерпретироваться людьми множеством разных способов на основании «конструктивных альтернатив» (то есть различных точек зрения на реальность, индивидуальных моделей реальности). в конструктивном альтернативизме в принципе не рассматриваются абстрактно правильные или неправильные интерпретации сигналов внешней среды, и все гипотезы, позволяющие адекватно взаимодействовать со средой, имеют право на существование.

философия конструктивного альтернативизма описана в книге джорджа келли «психология личностных конструктов» (the psychology of personal constructs, 1955). согласно ей, реальность — это то, что мы истолковываем как реальность, и факты всегда можно рассматривать с различных точек зрения. реальность как таковая не имеет для человека какого-либо значения, пока не будет так или иначе интерпретирована им. человек познаёт мир в категориях сходства и отличия событий, устанавливая с их помощью тождество объектов окружающего мира.

* українська стаття вікіпедії про дзен дуже недолуга і містить кілька явних помилок. не читайте =)

p.s. цікаве читання на дозвіллі: короткий довідник з психологічних теорій концепції особистості (рос).

де ж та краса?

в человеке должно быть всё прекрасно: и лицо, и одежда, и душа, и мысли.

антон чехов, «дядя ваня»

довкола стільки людей! багато. вавілон. і серед них чимало людей, які на перший погляд здаються красивими. жінки з гарними ногами. з миловидними обличчями. рідше, але є — з прекрасними душами. чоловіки з широкими плечима. з класними автівками...

але не пригадаю, коли востаннє я стрічав людей, в яких насправді красиве все: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. і не забути про ноги і автівки.

у дзеркалі я такої людини не бачу. переконаний, що і ти також.

але... чи може бути, що ти бачиш таку людину, коли вдивляєшся в зіниці свого справжнього кохання?

тоді ти щаслива людина, а щаслива людина — красива.

як встановити kubuntu 8.10 на нетбук aspire one

про те, чому я вирішив поміняти стандартний linpus linux на щось більш путнє, я вже написав (aspire one: прощання з linpus linux, коментарі також варто переглянути). логічне продовження — розповідь про сам процесс встановлення kubuntu 8.10 на нетбук aspire one.

звіт буде коротким, бо насправді все досить просто: вся послідовність детально описана в інтернетрях (щоправда, переважно англійською), і достатньо лише мінімального досвіду самостійного адміністрування домашнього комп'ютера з будь-якою системою (байдуже, windows чи linux), щоби успішно впоратися. перш ніж почати, варто уважно прочитати якийсь покроковий звіт, наприклад ось цей:

• ubuntu intrepid ibex (8.10) on the acer aspire one 110l (ssd) (англ.)
  

оскільки kubuntu — це практично більш-менш офіційна kde-версія популярного дистрибутива ubuntu, увесь процес буде ідентичним. відрізнятимуться скріншоти (kde не gnome), і замість редактора gedit доведеться користуватися kate або чимось консольним (nano, mc тощо).

перш ніж встановлювати...

...варто зважити переваги і недоліки заміни стандартного linpus linux на альтернативу, зокрема kubuntu 8.10.

переваги

• повнофункціональна стільниця kde
  
• нормальний програмний набір kde
• можливість додавати/видаляти окремі програми без обмежень і (практично) без ризику зашкодити системі
• актуальні репозиторії ubuntu ibex 8.10 — тобто системні апдейти і програми
  
• просте налаштування розкладки клавіатури, український інтерфейс системи і основних програм
• на додаток — красива стільниця kde 4.1 і графічні ефекти стільниці (прозорість, желейні вікна, різні варіанти перемикання програм тощо)
  

недоліки

• завантаження системи — довше, ніж в linpus linux
  
• окремі проблеми зі звуком (на вибір: або не працюватиме мікрофон, або звук не поновлюватиметься після засипання нетбука)
• лівий кард-рідер працюватиме як звичайний, а не для розширення ємності дискової пам'яті; можливі окремі проблеми з одним з кард-рідерів (хоча я поки що не помітив жодних проблем)
• за звітами — дещо менший ресурс акумулятора (імхо, якщо різниця і є — вона не дуже помітна)
  

про час завантаження kubuntu на aspire one (a110): він значно більший. 55 секунд до вікна авторизації, ще приблизно 20 секунд до завантаження робочої стільниці (разом 1 хвилина і 15-20 секунд).

ще один потенційний недолік — втрата права підтримки щодо програмного забезпечення =) мій смайл тут цілком доречний, бо я дуже сумніваюся, що хтось взявся б «лікувати» завалений користувачем linpus. швидше за все просто поновили б з всю систему з диска, і прощавайте користувацькі налаштування й файли? самі вирішуйте, чи варто дорожити такою підтримкою. з іншого боку, шансів самотужки (за допомогою google) вирішити будь-яку з kubuntu набагато більше, ніж з linpus.

ну, вже на цьому етапі я недовго думав, чи міняти linpus на kubuntu =)

підготовка

з веб-сайту kubuntu я завантажив собі образ інсталяційного диску livecd (kubuntu 8.10, архітектура x86, будь-який європейський сервер або торент-роздача, 699 мб, файл .iso).

вікіпедія
livecd — це такий диск, за допомогою котрого можна запустити комп'ютер і одразу спробувати нову систему в роботі, навіть не інсталюючи ще нічого на жорсткий диск.

aspire one не має оптичного дисководу, щоби завантажитися з диску. але нетбук чудово вміє завантажуватися з usb-пристроїв: з флешки, зовнішнього оптичного дисковода або жорсткого диска. я мав під рукою usb-флешку на 2 гб, тож зупинився на такому варіанті (достатньо було б і 1 гб).

далі потрібно було, маючи iso-образ і флешку, створити liveusb (тобто флешку, з якої може завантажитися пк).це був один з моментів, заради яких я вибрав kubuntu: залегендою, в комплекті з системою має йти утиліта саме для цього, usb creator (інші дистрибутиви такого не обіцяють). отже, беру робочий ноут з оптикою, завантажуюся з livecd і... засада: usb creator'а нема.

втім, мене чекав і приємний сюрприз: на acer travelmate 6292 кубунтівський livecd запустився без жодної проблеми, навіть wifi — найбільша проблема linux-дистрибутивів — «завівся» сам! підключаюся до своєї домашньої мережі, роблю apt-get install usb-creator, запускаю, вказую розташування iso-файла...

не буде діла — щось програмі не подобається, відмовляється створювать liveusb. пробував і так, і сяк, і усіляк — свариться і виходить з помилкою. довелося йти на поклон до microsoft: завантажити робочий ноут звичним шляхом, завантажувать unetbootin, і вже за його допомогою без жодних проблем залити iso-образ на флешку. готово!

тепер єдине, що ще бажано мати для безпроблемного встановлення kubuntu на aspire one — то можливість під'єднатися до інтернету через мережевий кабель для поновлення критичних системних пакунків і звантаження додаткових бібліотек. бо wifi в одиничці, нажаль, одразу після інсталяції kubuntu 8.10 не працюватиме.

можна братися до встановлення.

тим часом моя схильність писати величезні дописи мені самому не дуже подобається. тому вольовим рішенням ось тут я розірву оповідання, і продовжу в одному з наступних постів.

про совєцьку українську мову

полярний птах порадував незвично глибоким дописом у своєму блозі: «українськими словами». якщо не цураєшся української мови — обов'язково прочитай, цікаво.

коротенька цитата:

...хіба наша (в тому числі літературна) [мова] не забруднена впливом російським? і тут йдеться не лише про окремі слова чи звороти, йдеться про совєцьку/постсовєцьку реальність[,] у якій українська існує рівно так само як і російська, осяяна незгасими променями красномовства жиріновского та петросяна. побудова слів і речень, виплекана тим самим символьним совком...