менше, але смачніше

відколи навесні, на одній з київських зустрічей «espace francophone» ми з миленькою розпробували добряче кілька видів французьких сирів… ми повністю і якось без вагань перестали купувати українські сири.

не скажу, що вони дуже погані, чи що… але їм бракує смаку. а ще вони всі однакові якісь, чи що.

на фото — pié d'angloys, який ми привезли зі собою з французької мандрівки. точніше, придбали в бельгії. сьогодні вранці спробував — це ж просто якесь свято смаку, неймовірно… на жаль, в києві цього сиру я не бачив.

безперечний успіх storybundle

ще трішечки про storybundle. я посилався на статистику, котра навряд чи когось може вразити, і  все-таки натякав на те, що перша спроба була успішна.

сьогодні зазирнув на goodreads, щоби додати придбаний бандл до переліку того, що збираюся читати… і «випадково» поставив запитання одному з авторів першого бандлу: чи задоволений він результатом?..

тепер ви вільні!

прислали картінко. скільки секунд життя додає одна хвилина здорового сміху?

до речі, ось це може стати в нагоді тим, хто «в танку».

p.s. апологетів linux прошу розслабитися, а windows і тим більше macos — попуститися: я посміявся, але перехід на вікна чи яблука не планується.

великий вибух стався

перша пропозиція storybundle (the big bang, так вона називалася) закрита: всі, хто хтів, придбав собі п’ять чи сім електронних книжок і тепер читають.

наразі на сайті storybundle ще можна переглянути інформацію про книжки в наборі, а також подивитися статистику:

• продано 3’600 наборів, переважно повних (7 книжок)…
• на загальну суму не менше 30 тисяч доларів сша;
• середня ціна склала $8.

це, звісно, смішна, мізерна сума в порівнянні з ефектом першого humble indie bundle, котрий (поправте?) був піонером схеми «плати скільки хочеш». сподіваюся, що цього досить, аби цікаво було робити другий такий бандл.

скажіть…

…чи можна використовувати холості цикли процесора для того, щоби

• генерувати електрику?
• отримувати додатковий заробіток? (бажано, щоби не обкладався податками)
• генерувати тепло? (розумію, що це потенційно найпростіше)

які ще можна знайти їм застосування? пошук позаземних цивілізацій або розшифровку геномів не пропонувати.

p.s. насправді просто читаю досить цікаву підказку з використання top, от і все =)

ділберт підказує

я просто покладу ось це тут, щоб не загубилося. передчуваю, що ще доведеться посилатися не раз на цю влучну ілюстрацію дуже банальної істини.

оригінал — на сайті скота адамса, звісно ж.

інколи вони повертаються

пригадуєте, як виглядав zx spectrum та його клони? а електронмашевський клон ibm pc/xt на ймення «поиск»? або майже чесно розроблені в радянщині «корвети»? якщо узагальнити — вони всі виглядали як клавіатура. товстезна така коробка з клавіатурою, всередині котрої містилася і власне материнська плата.

чому так? монітори були дорогущі, тож споживацькі комп’ютери для масового покупця повинні були надавати можливість використовувати звичайний домашній телевізор як дисплей. навіть apple, щоб ви знали, від самого початку think’ала не так вже й different.

гвинтики

злий, злющий викладач розповідає, що викладачеві щойно з відпустки нема кращого заняття, ніж підготувати навчальний план, а тоді пере-форматувати його за новими вимогами. і я собі міркую…

…та ж це challenge (виклик) — наскільки складно в принципі автоматизувати цю задачу? а в перспективі — генерувати плани автоматично, без участі людини. а в далекій перспективі — взагалі вилучити викладача з процесу навчання. системі потрібні гвинтики, а виготовлення гвинтиків має бути автоматизоване і максимально здешевлене.

хоча, з іншого боку… який кращий спосіб вилучити викладача з процесу навчання вже сьогодні, аніж зайняти його підготовкою і перепідготовкою планів?! я недооцінював систему.

хромовані ланцюги

найкращий спосіб змусити мене не користуватися чимось — це дуже, дуже сильно, і при тому не надто елегантно підштовхувати мене до цього, наполегливо рекламувати і періодично нагадувати — але залишивши при тім доступними альтернативні варіанти.

тому, допоки існує firefox, не встановлю ані internet explorer (ну, з цим все ясно, навіть версії для linux немає, гиги), ані (sic!) chrome, можете хоч молитися на нього гуртом. причини мають бути очевидні, але ось одна для прикладу, якраз стосується chrome’а.

p.s. основу для фотоколажу взяв на secondpicture з підказки до моделювання ланцюжків у 3dmax.

блог, якого тут немає

хтось шукав нещодавно в тенетах «блог тараса ивасика» і вийшов на мій tivasyk@home. панове, тут немає «тараса ивасика», вам сюди, мабуть. івасика телесика знайдете отут. а цей скромний щоденник веде івась тарасик, не плутайте, і якщо хтось скаже інакше — не вірте. завчасу дякую.

storybundle: лишається 13 годин

до завершення першої пропозиції storybundle лишається трішки більше 13 годин.

для тих, хто, як і я, чекав анонсу першої збірки інді-чтива з цінником «плати, скільки хочеш», і дочекався але ще не придбав — це чудова нагода стерти пил з платіжної картки і придбати збірку. для решти, хто ніколи ще не чув про storybundle — нагода відвідати сайт проекту і подивитися, що вони пропонують.

по суті це humble indie bundle, тільки про книжки: п’ять електронних книжок в пригодницькому, фантастичному жанрі, англійською (ну звісно ж) мовою, доступні за ціною, яку визначає сам покупець (pay what you want, тобто плати, скільки хочеш), плюс два продовження бонусом, якщо ціна буде не нижча за середню на момент покупки (зараз це $7). без обмежень на перегляд на різних пристроях, без будь-яких механізмів електронного захисту (drm).

чотири-цілих-і-три-десятих-дюймовий екран

надто часто в технічних текстах на веб-сайтах та в часописах зовсім різного штибу читаємо бачимо приблизно таке:

цитата: …новинка […] будет оснащаться 4.3-дюймовым экраном…

таки бачимо, не читаємо: прочитати це складно. спробую: чотири-цілих-і-три-десятих-дюймовий екран?! чи нехай навіть чотири-і-три-десятих-дюймовий?

правильно було б, якщо фраза не потребує точності, спростити до чотиридюймовий, і то саме так, текстом (і разом згідно українського правопису). там, де потрібна точність, доведеться змінити побудову фрази, приміром: новинка оснащуватиметься екраном з діагоналлю 4,3 дюйма.

ми всі робимо помилки час від часу — але не варто залишатися байдужим до своїх помилок, коли вже знаєш, як правильно. невігластво негарне.

p.s. пригадав, що я вже збиткувався на цю тему.

*

вчора, вкладаючись спати, склав у голові такий цікавий, розумний, дотепний допис для щоденника… і забув до ранку. вранці дорогою до офісу склав ще один — і так само забув. я вже книжку написав у голові, не менше.

тим часом мільйон років тому один, гхм, блогер запропонував логотип, чи радше навіть просто символ для атеістичного світогляду, простий і дуже підходящий: п’ятипелюстковий астеріск. як на мене, дуже влучно.

5, 2, 5, 25

в «цих ваших інтернетах» частенько публікують загадки з розряду «а от п’ятилітня дитина розв’язує це за тридцять секунд», над якими здорові дядьки б’ються потім годинами, якщо не покинуть в нападі безсилої люті.

так от, чим я краще авторів (точніше, перепублікаторів) таких от дописів? та нічим! отже, продовжіть ряд і аргументуйте:

5, 2, 5, 25, ?
бигиги. підказка, звісно ж, очевидна (з ілюстрації), правда? але відповідь вся в майбутньому. ну то почекаємо.

літера, каторай нєт

додам і свої 5 копійок до обговорення виборчої агітації «уркаїна — вперде», чи «буратіна — вперед», чи як їх там. маю лише одне зауваження до цієї реклямки: слово «україна» надруковане через літеру, которой нет в родном языке, русском!

а так все наче гаразд. чудова заміна тігіпкові, котрий наче і лицем пригожий, і бізнесмен спритний, і взагалі весь із себе такий комсомолець в кращому розумінні цього, гхм, матюка — а «не пройшов». ну звісно ж, стать не та — подумали, певно, інвестори, і замовили нові плакати. тепер все має бути як треба!

обов’язково проголосую «за»: нехай принаймні ті, хто запекло дорікав «противсіхам», будуть щасливі цього разу, правда?

p.s. трішки прекрасного до теми, про буратін.

пережоване і блискуча фольга

років зо два вже я більш чи менш регулярно читаю новини незалежної ігрової індустрії — того, що лагідно й незрозуміло називають слівцем indie. час від часу це заняття дарує сюрпризи, такі як world of goo, machinarium, braid, minecraft, droid assault, lone survivor тощо. забавки, котрим часто тісно в рамках одного жанру, котрі не садять тебе на голку банального звикання заради механічного процесу натискання клавіш, але в котрі закохуєшся з першого погляду.

проте 90% потоку — це те саме давно пережоване, але загорнуте в блискучу фольгу. з трейлером. приклад? от за таке я би заборонив узагалі трейлери публікувати.

мікрофон у skype на linux

я би волів, щоби skype разом зі своїм новим власником і всіма нескінченними проблемами використання цього програмного монстра згоріли в пеклі… але велика кількість людей у світі користуються цим, ще й дивляться на тебе косо за спроби запропонувати щось інше: мовляв, ти що, тупий?

отже… щоби вилікувати хронічну болячку цієї софтини, внаслідок котрої версія для linux вперто ігнорує всі зареєстровані в системі реальні й віртуальні аудіопристрої, окрім не менш хворого pulseaudio — треба «прибити» pulse хоча би тимчасово:

echo "autospawn = no" > ~/.pulse/client.conf
killall pulseaudio

після цього перезавантажити skype і вибрати (логіка + експеримент) потрібні пристрої для відтворення та запису звуку в налаштуваннях програми.

про побічні ефекти «лікування» мовчу. фікс потрібен на батьківській машині, — в себе видаляю к бісу skype.

оновленння (25 серпня 2012). а на батьківській машині фікс не спрацював. зате допомогло (як не дивно) банальне встановлення пульту pulseaudio (pavucontrol) та перевірка стану інтегрованого мікрофона (він був вимкнений).

…і настрій мій не покращився

невдалий день сьогодні, від самого ранку. найперше — спізнився на півгодини туди, куди спізнюватися не можна було. з наслідків найбільше дошкуляють роздратування і незадоволення собою.

відвідав презентацію windows 8 в офісі microsoft. три роки тому слухав про windows 7 — цього разу сподобалося більше. по-перше, обіцяють реалізувати досить багато хороших і правильних ідей, буде дуже цікаво подивитися на живу реалізацію й те, як скоро до них звикнуть звичайні користувачі. приміром прозора синхронізація багатьох речей між кількома (до п’яти) комп’ютерами через хмару. як от клавіатурні розкладки, приміром: налаштував на одній машині — синхронізувалося між усіма.

по-друге, більше сподобався презентатор — значно стриманіший, без хіпстерських закосів (повірте, у виконанні «старих пердунів» 35+ це вже не виглядає так кльово) і україномовний.

питання про годинник

приблизно 10-12% читачів цього щоденника — користувачі linux (сюди не включаю мобільні пристрої на кшалт смартфонів з android’ом). питання до вас.

годинник вашого ноутбука чи пк (hardware clock) — виставлений по utc чи за місцевим часом?

xfce став новим «старим» gnome’ом

стільничне середовище xfce вже давненько називають «новим gnome’ом», маючи на увазі використання бібліотек gtk+, дотримання класичної парадигми стільниці, стримане оформлення тощо.

тепер, схоже, остаточну крапку поставлено, xfce майже офіційно стала заміною gnome: debian приймає xfce в якості стандартної стільниці замість gnome 2.

ризикну прогнозувати, що цей крок ще викличе жваве обговорення противників та апологетів, але також що xfce стане фактично стандартною стільницею для багатьох debian-базованих дистрибутивів, а про старенького gnome’а поступово забудуть.

підказка з гри у dwarf fortress, українською

перед від’їздом на відпочинок я взявся перекладати українською покрокову підказку з гри у dwarf fortress для початківців (оригінал англійською). не знаю, чи це комусь треба, бо все-одно по-справжньому грати і отримувати задоволення від цієї забавки можна, лише добряче розуміючи англійську… але принаймні я пригадав чимало нюансів гри після тривалої паузи, та й просто отримав задоволення, добираючи українські відповідники та порпаючись у вікіпедії.

цитата: отже, хочете зіграти в фортецю гномів, але не уявляєте собі, з чого почати? зрозуміло. в фортеці гномів можна робити що завгодно. ця величезна і складна гра накладає дуже мало обмежень на дії гравця. але щоби досягнути бодай чогось, найперше потрібна життєздатна фортеця, і збудувати її не так складно, як може видатися.

швеція, бельгія, франція

нарешті знову в києві. повернулися учора вночі — літак приземлився о пів на другу ночі, вдома були о пів на четверту. одразу попадали спати, і учора «відпочивали після відпустки».

летіли з києва до швеції (шенгенські візи ж бо мали шведські), звідти до бельгії; там брали на прокат маленьку автівку і зробили чимале коло північною та центральною францією, повернулися до бельгії та летіли додому знову через швецію.

мандрівка видалася цікава, в міру насичена і водночас досить розслаблена: погуляли вулицями стокгольма та упсали в швеції, брюгге та шарлеруа в бельгії, гавра, етрети, амбуаза та парижа у франції; відвідали королівський палац та кло-люсе в амбуазі, шомон-на-луарі та шенонсо, а також виставку садового мистецтва в шомоні; півдня провели в паризькому музеї д’орсей.

вісті з брюгге

вітання всім, хто ще читає цей щоденник. невеличка пауза: зорі зійшлися, наразі за межами україни, писати щось цікаве не випадає часу. перший етап мандрівки позаду: провели три чудових дні з друзями в швеції, погуляли стокгольмом та упсалою; сьогодні прилетіли до бельгії, на вечір запланована прогулянка вулицями брюгге.

на фото — так виглядає один з житлових районів стокгольма з вікна прогулянкового катера.