підтримайте українське!

агов, панове українці. щойно звернув увагу, що itc.ua — (колись виклчюно) російськомовний онлайновий часопис про it, — вже кілька років публікує час від часу деякі новини та огляди українською мовою (з теґом «україна»). редакцію вже багато разів просили переходити на українську, але лише зараз я починаю розуміти, як смішно ці заклики звучали: я відкрив кілька новин українською на сайті, і бачу переважно російськомовні коментарі під ними! українська мова з'являється там вельми рідко, навіть під новинами українською.

тепер гляньте на ситуацію очима редакції: хтось там робить експеримент, публікуючи новини українською, але бачить, що вони нікому не цікаві — їх продовжують читати й коментувати ті самі люди, що читають російські тексти. яку мотивацію робити український сайт чи хоча би публікувати матеріали українською може редакція принести керівництву?

звідси питання, чи то пак прохання: а чи так вже нецікаво вам читати українську стрічку на itc.ua та коментувати там? навіть якщо потенційно це могло би допомогти зробити цей якісний — найкращий наразі в україні, нмсд, — ресурс про itc україномовним?

зрозуміло, що війна, зрада і «всьо вот ета вот» важливіші, ніж така дрібничка, але особисто я хотів би колись читати український itc.ua. як ще натякнути? підтримайте українське!

нема про що домовлятися

цитата для тих, хто ще не впетрав, або ставиться до цього легковажно:

цитата | «варто розуміти, що якщо ми не порвемо з росією, ми ніколи не побудуємо україни. це не голосні слова - це реальність. наша історія - це не франція vs німеччина, англія vs сша чи іспанія vs голандія. тобто, історії протиборства націй, викликаних економічними чи політичними причинами. які з часом можуть вирішуватися. ні. наша з росією історія зовсім інша. це історія тутсі vs хуту, французькі гугеноти vs католики під час варфоломіївської ночі, гусити vs німці, вірмени vs турки тощо. це коли нема про що домовлятися. це коли або одні, або інші. це коли… думку ви вже вловили. в теорії можна домовитися хоч з чортом. але як домовитися з тим, хто хоче тільки одну плату - ваше життя? і хто зараз його не бере у всіх тільки тому, що не може?» (богдан буткевич)

дід всрався

«добрався мовний срач і до діда» — і не вдержав дід, обісрався так, що гидко й дивиться. а якщо ще й коментарі та вподобання до того допису почитати, то стає страшно: теж не дурні ж наче люди, а ковтають ще й дякують.

гаразд, підемо по-порядку.

1. «Дід шанувальник української мови, якою вільно володіє і користується нею в реальному житті, на роботі і в побуті. Ніякого геройства тут нема, просто так склалося життя».

далеко не всім так поталанило, ок оце дідові. декому довелося по тюрмах посидіти, по сибірах помандрувати, та й життям накласти за вільне володіння і послуговування українською в реальному житті. звісно, це майже ніколи саме так не формулювалося у присудах, але ми ж із вами розуміємо тепер, як воно було? навіть якщо кому поталанило народитися вже за пізнього совєцього союзу, перед самим розвалом — все-одно про вільне використання української «в реальному житті, на роботі і в побуті» не йшлося, бо в кращому випадку людина опинялася в культурній ізоляції, в гіршому — колектив її цькував, витискав на маргінес і життя набувало трагічних кольорів.

дід не може цього не знати, хіба що він ще ніякий не дід, а молодий шпанюк, що досяг свідомого віку вже після розвалу срср? в будь-якім випадку тут він просто заговорює зуби читачеві.

2а. «Водночас дід вільно володіє і російською мовою (теж так життя склалося) […]»

напевне, ніщо не дратує мене більше, ніж оце «так життя склалося» щодо зросійщення. цими трьома слівцями лицемірно прикрито майже чотириста років історії заборон друку книжок та освіти українською, потоптано могили розстріляних вертепів та бандуристів, викинуто на смітник понівечені долі українських митців та простих українців…

так склалося, діду, що або ваших пращурів — якщо ви таки українського походження, — упродовж століть зпримушували зректися рідної мови, або ж принаймні заховати її подалі та вивчити московитську, або ж, якщо у вас інше походження, їм дали можливість приїхати до україни і оселитися тут, отримати роботу, нажити дітей, не знаючи тутешньої мови, а ваша російська — закономірний результат цього процесу. оце і є справжній зміст вашого «так життя склалося», швидше за все.

українське — вторинне?

ви вже бачили це? і що, подобається? мене мало не знудило: хвилина відео, і жодної ідеї, візуальної чи сюжетної, яка б не була калькою з якоїсь вже стопіцот разів баченої диснеївської повнометражки. це настільки вторинно, що я навіть не знаю, як це коментувати. якщо не бачили — погляньте на власні очі.


чому так має бути? чому українське має бути таким убогим? не було інших персонажів, інших сюжетів, іншого стилю анімації? facepalm.

пригадайте, як ірландці у 2009 зробили мультфільм для міжнародного прокату, і пошукайте там діснеївські кліше:

повсталий степ

випадково втрапив на youtube. залишу тут.

москвини всіх країн, натуралізуйтесь!

вичерпне тлумачення понять «русифікація», «дерусифікація», «натуралізація» та «українізація». рускаязичним патріотам читати обов’язково, щоб не плутатися в термінах.

цитата | «не менше 25-ти років нам розповідають, що помосковщення (русифікація) ‒ це погано, але й протилежний йому процес ‒ українізація ‒ теж погано. бо і те й інше є примусом. і якось так непомітно прижилася ця підміна понять, що й досі продовжує шкідливу роботу в головах українців. у чому підміна понять? а в тому, що помосковщували саме українців і їх же тепер, бачте, українізують. ні, панове, зворотний до помосковщення процес називається розмосковщенням (дерусифікацією). саме так все стає на свої місця: помосковщення ‒ погано, розмосковщення (дерусифікація) ‒ добре. а як же росіяни в україні? ‒ заперечать мені. їх то вже напевне українізують. та ні, панове, нема тут про що говорити. такі процеси у будь-якій країні називаються натуралізацією. а от якщо нам після перемоги над московією заманеться москвинам впровадити українську мову замість їх москвинської, ‒ оце й буде українізація. але навряд чи нам це коли-небудь захочеться робити» (alex tkach на google plus)

отже: москвини всіх країн, натуралізуйтесь!

а вже тому сім рік буде…

ну а поки ви слухаєте онуку (ну, або що ви там слухаєте), я перечепився на facebook через таке от…

нема нічого гіршого…

коротко.

цитата | «Нема нічого гіршого, як людина без принципів. Це означає, що зло не буде покаране, закони будуть порушувати, і справедливість не святкуватиме перемогу» (галина пагутяк, мистецтво не прощати)

козаки!

десь посеред вересня трапилася мені на очі публікація в газеті «день» про столітній ювілей (наступного року) публікації першої книжки гарольда лемба в серії козака хлита:

цитата | «цей пригодницький цикл є, судячи з усього, першою в історії американською художньою прозою про запорізьке лицарство. серіал мав украй важливе значення для розвитку американської белетристики. та попри те, що він лишається значущим прикладом сприйняття й творчого осмислення української історії в сша, наша громадськість досі була позбавлена знання як про його існування взагалі, так і про відчутний вплив на подальший розвиток світової популярної культури» («український дідусь конана-варвара», газета «день»)

безумовно, одразу кинувся шукать. на сайті, присвяченому літературній творчості гарольда лемба, швидко знайшлася бібліографія серії: судячи з продючості автора та підбору заголовків… я не чекаю видатної літературної якості від цих творів. але почитати, аби знати — мушу.

на amazon можна придбати перевидану збірку «wolf of the steppes: the complete cossack adventures», але доволі недешево — близько 48 долярів за електронні тексти та майже 100 за папір:

• частина перша
• частина друга
• частина третя
• частина четверта

значно довше шукав, чи не можна де взяти ті книжечки надурняк… таки знайшов врешті-решт. додав до своєї бібліотечки, найближчим часом читатиму. люблю пригодницьке чтиво!

рускій мір — ета ти!

хочеться раз і назавжди поставити крапочку в невеликому термінологічному питанні, бо багато хто плутається:

якщо ти говориш російською — ти частина рускава міра

так, я дивлюся просто тобі в очі. байдуже, хто ти за громадянством, за національністю, за расою. байдуже, чи ти мешкаєш у москві, у львові чи в торонто. якщо при цьому ти говориш російською — ти частина того культурного поля, яке називається рускій мір. не більше і не менше.

можеш збирати кошти на тепловізори, доглядати поранених у шпиталі, захищати україну зі зброєю в руках чи виходити на мовчазні антивоєнні протести на червоній площі. повага! але це не скасовує простого факту: ти є частиною рускава міра.

совість нації з рекламного щита

мда… не встиг з’явитися в тенетах сайт петицій до президента україни, як у фейсбучних хом’ячків знайшлися серйозні прохання до президента. полюбуйтеся на це:

цитата | «присвоить андрею кузьменку звания народного артиста украины. андрей викторович кузьменко (кузьма, скрябин) по факту являлся и является народным артистом украины. миллионы украинцев доказали это, после трагической гибели артиста, выйдя на главные площади своих городов. его любят и помнят. он заслужил это звания»

я перепрошую, за що йому «ета званія»? за перевищення швидкості? за обличчя на рекламі всього, що завгодно? за якісь творчі досягнення?

ну, в тих же фейсбуках люди вже висловилися, і то по-різному: хто наполягає, що кузьмі за життя нічого не треба було від влади, а по смерті й тим більше… а хто прямо й гостро зауважує, що «п…с, который в свое время не пропустил ни одного концерта в поддержку кучмы, а потом и януковича — становится совестью нации».

воістину, інколи хочеться відключити інтернет і спокійно вирощувати айстри в садочку.

p.s. сьогодні зареєстровано таку ж петицію українською мовою, і теж безграмотну. а московитською там вже їх декілька.

p.p.s. та це схоже вже на новий національний спорт!

комусь дуже напекло голову

учора мене дуже здивував і розчарував кумир україномовної аудиторії богдан кутєпов. своїм пронизливим дописом на критику тих громадян, котрі просять (підкреслюю: просять) службовців нової патрульної поліції послуговуватися _на службі_ державною мовою. зненацька богдан вжива на адресу цих людей фрази на кшалт «обмежені вузьколобі імбецили», котрі «йобу далися» і, звісно ж, «вишиватнікі».

гадаю, не лише для мене стала сюрпризом ця істерика.

сьогодні, трохи заспокоївшись, але і начитавшись обурених коментарів, богдан продовжує карати «вишивату» пломенним словом: «остєрвєнєлиє „борці за мову“», «тупі», і нарікає на «маніакальний вереск до нової поліції» та «вереск а-ля Фаріон».

можливо, богданові наснилися жахи з іриною фаріон в головній ролі? хз. одне зауважу: переважна кількість обурених коментарів на ці два дописи богдана кутєпова — якраз не справляють враження «вереску» «істєрічєк», як жаліється богдан. ось кілька для прикладу…

співставив дещо у часі…

я завжди посміювався тихенько у вуса, коли на володимира парасюка молилися, як чи не на головного героя майдану 2013/14 та основну загрозу януковичу, — але лише посміювався…

…а сьогодні зненацька я співставляю в часі:

а) заклики парасюка йти на адміністрацію президента з
б) явною підготовкою силовиків до такого наступу в лютому 2014,

а також останні, «маріїнські»

а) заклики парасюка припинити домовлятися і вжарить по ворогові з
б) завчасу заготовленою темою «украіна пєрвай нарушила мінскіє даґаварьоннасті!»

і хочеш чи не хочеш роблю певні висновки:

1) або пан парасюк має iq на рівні орангутанга в зоопарку, і несвідомо щоразу підбурює українців до дій, котрі будуть на руку кремлю,

2) або пан парасюк робить це свідомо?!

я не хочу показувать пальцем і називати когось зрадником — але не можу позбуться деяких думок, розумієте? спостерігатиму далі.

p.s. навіяно розгоном по соціалочках ось цього емоційного, але змістовно пустого допису в.парасюка у facebook.

на користь ворога?

до тих українських громадян, котрі «хатят міра любой ценой, патамушта жизнь бєсценна», звертається нікколо макіавеллі:

цитата | «the romans never allowed a trouble spot to remain simply to avoid going to war over it, because they knew that wars don't just go away, they are only postponed to someone else's advantage» (вікіпедія)

і спеціально для тих, хто не побачив тут зв’язку з україною:

цитата | «if someone puts up the argument that king louis gave the romagna to pope alexander, and the kingdom of naples to spain, in order to avoid a war, i would answer as i did before: that you should never let things get out of hand in order to avoid war. you don't avoid such a war, you merely postpone it, to your own disadvantage» (вікіпедія).

ми відкладали війну 23 роки. найбільш затяті українські націоналісти попереджали, але більшість з нас — хохли і малороси, — махнули рукою: мовляв, якось буде. ми відкладали війну тоді, коли вона могла бути суто ідеологічною, потім мовною, потім економічною…

…аж поки полилася кров. тому що читай вище золоті слова макіавеллі: загроза війни не зникає сама собою, війну можна лише відтермінувати — на користь ворога. і здача жодних територій нічого не змінить. і вичікування, в надії «перечекати» — завжди призведе до ще більшої кількости смертей.

p.s. от тільки не треба про підбурювання з дивану. війна — це не лише і не завжди воєнні дії. російська з уст українця в побуті, на роботі, на державній посаді, в інтернеті — це те саме зволікання. а крапка на російській сьогодні — це вклад в перемогу.

україна надто доброзичлива?

трапилося таке у facebook’у, мова про львів…

цитата | «Второе - мой паспорт с двумя головами орлов и большой надписью "Россия", не вызвал за два дня ни одной эмоции как у персонала отеля, так и у работников банка» (дмітрій чєкалкін, facebook).

ви, певно, гадаєте, що я зараз залайкаю цю публікацію і розпливуся в добрій українській посмішці, задоволений тим враженням, яке справив львів?

цитата | «Третье - начиная общаться с местными, они все поголовно сначала говорят на местном украинском, который отличается от, например, киевского, очень сильно. Тем не менее, услышав русскую речь, люди охотно переходят на нее, без всяких проблем» (дмітрій чєкалкін, facebook)

я розчарований, браття українці. розчарований наразі аж так, що хочеться називати всіх довкола виключно малоросами.

зрозумійте правильно: я не закликаю агресивно ставитися до туристів з росіянським паспортом чи повністю відмовитися від спілкування з ними. але…

не про бузину?

от вам у чистому вигляді «хороший, демократичний москаль»; уважненько вчитайтеся, я підкажу:

#цитата | «Мне мягко говоря не нравится очень многое из того, что делается сейчас в Украине. Достаточно сказать, что я не приемлю любые формы национализма, любые попытки *идеологического диктата*…» (стаття ігоря ейдмана на inforesist’і)

ще вірите у те, що хтось із московитів може бути вам другом? повторю — це пише не ватник, не пропутінець, не російський комуніст — а «хороший», «добрий», ліберальний і опозиційний росіянин…

…і він теж, як бачите, нє пріємлєт націоналізма. цим він натякає, що в україні процвіта махровий націоналізм, може навіть фашизм і хунта — але наш «добрий» москаль не хоче використовувати ці слова. і ще він нє пріємлєт ідеологічного диктату. контекст недвозначно натякає, що це в україні зараз панує ідеологічний диктат.

на секундочку, браття українці: «добрий москаль» з російської федерації (!) пише нам з натяками на розгул націоналізма та ідеологічний диктат!

це прекрасно.

і це, власне, все, що мені треба знати про росіянську ліберальну опозицію і перспективи налагодження стосунків з ерефією в найближчі одне-два покоління.

повернуся до вже написаного: «в мене складається враження: що б не казав москаль, як би жалісливо не співав — на споді там завжди імперське гниле болото міфів і, в загальному, місце україни та українця в тих міфах чітко визначене».

p.s. ну і наостанок ось вам чудова ілюстрація про націоналізм та ідеологічний диктат: http://goo.gl/e4YPhh

аж тут — бац!

заберу це з google plus собі до щоденника, на згадку…

цитата | «Мне очень неуютно говорить (обсуждать, выражать эмоции, шутить и тд) по-украински, подозреваю Ростику так же (может чуть больше) не удобно на иврите. И тут бац - у нас общий нативный русский (мог бы и китайский, но просто так вышло, что русский). Почему-бы не поговорить на нём?» (посилання видалив на прохання автора)

«я просто залишу це тут», як час від часу ненав’язливо, але з натяком анонсує свої публікації дехто:

• коротко викладена хроніка заборон української мови (http://goo.gl/qCr9c8)
• значно детальніша хронологія утисків (http://goo.gl/OujSm7)
• ілюстрована хронологія русифікації та утисків української мови в московії та російській імперії (http://goo.gl/6h5KUz)

аж тут — бац! у нас общій натівний рускій та проста так вишла. зручно.

p.s. наостанок, суто собі на згадку — прочитати (бо, сором мені, не довелося):

• іван огієнко. історія української літературної мови (http://goo.gl/fgt8j5)

p.p.s. допис адресований не стільки московитам, аби їх у чімось звинуватити, ба навіть не малоросам, щоби їх якось посоромити… це більше роздуми вголос, щоби викристалізувати собі самому якусь позицію в цім питанні.

лише одна свобода

про надію савченко на 75-му дні голодування в полоні терористичної держави… надію не відпустять. спробуйте — так, складно, але спробуйте! — подивитися на ситуацію очима гидкого покидька з комплексом неповноцінності й практично безмежною владою: савченко потрібна йому живою. не здоровою фізично, не в здоровому глузді — а лише живою…

…і лише для того, щоби вивершити «судовий» фарс як насмішку з україни та всіх її союзників: мовляв, руці у вас коротенькі до мене дотягтися, і я робитиму — і роблю! — все, що заманеться, щойно ви опинитися в моїй владі. на нафтовій голці. на газовій трубі. або фізично.

скрябін і субкультура безвідповідального водіння

ось у цій відносно короткій статті віктора загреби стисло і досить цивілізовано викладено практично все, що я хотів би сказати про «вбивство» андрія кузьменка aka кузьми скрябіна: «смерть скрябіна: причини і уроки». так добре я все-одно не сказав би, тож читайте.

p.s. до речі, вікрив для себе іванофранківський портал «тримай курс» (kurs.if.ua), додав до стрічки feedly.

кримнаш в поштовій ізоляції

прочитав таке сьогодні у веселих свіжих новинах з кримнаша:

цитата | «Пошта США відмовилась доправляти посилки до окупованого Криму» (звідси).

вирішив перевірити. ситуація така…

королівська пошта (великобританія)

доставку до криму тимчасово призупинено з 18 березня 2014.

цитата | «Mail services to Crimea and Sevestapol are suspended until further notice» (сайт)

usps (національна пошта сша)

доставку до криму тимчасово призупинено з 17 червня 2014.

цитата | «In April, Ukrainian State Postal Enterprise (Ukrposhta) informed the Universal Postal Union that it had suspended delivery services for international mail addressed to Crimea (postal codes in the range 95000-99999)» (сайт)

щоправда, в повідомленні usps згадується, що обмеження не розповсюджується на fedex. йдемо до них…