знайшов собі басейн в лонгьої

здається, я вже знаю, де я тут плаватиму — у спортивному центрі коледжу едуарда монпетіт.

річний абонемент на одного дорослого коштує $43, — стільки ж коштує і піврічний абонемент на всю родину. як на мене, цілком притомна ціна. щоправда, графік доступності басейну для відвідувачів дещо обмежує, м'яко кажучи: сорок п'ять хвилин вранці та ввечері щодня, решту часу — для гуртків та студентів.

я вже знайшов басейн на swim.com, залишилося тільки записатися. можливо, завтра…

щоденник емігранта: перший тиждень

(попередня частина: щоденник емігранта: нарешті вікенд!)

на календарі вже 8 жовтня, субота, є трохи більше вільного часу, а головне — нарешті маємо інтернет вдома! — тож я спробую швиденько надолужити згаяне і потішити читачів, котрі терпляче чекали новин у щоденнику.

а писати є про що, бо перший повний тиждень у канаді (19-25 вересня) виявився дуже багатий на події та всіляку метушню:

• кавова депривація;
• визначилися з квартирою;
• придбали автомобіль!
• «ластівка», організація з допомоги імігрантам; 
• бай — угода про оренду квартири;
• нарешті переселяємося до свого помешкання!

можливо, щось забув, то згадуватиму.

кавова депривація

в києві ми з миленькою звикли мати доступ до хорошої кави — зазвичай купували запашне зерно в напрочуд приємній, як на троєщину, кав'ярні «турка», там же його для нас мололи, і ми запарювали собі каву в простій і надійній еспресо-машинці delonghi.

отак розбещені, ми в канаді відчули кавову депривацію… кава тут є в безлічі менших і більших забігайлівок, в супермаркетах, зрештою в чудовій столовці ikea, але… це не кава, а якийсь рідесенький столовський компот без аромату, якому далеко навіть до американо в найзадрипанішій київській кав'ярні.

найпопулярніші тут кавоварки — фільтраційні, з паперовими фільтрами; переважно такими й заставлено полиці тутешніх крамниць побутової техніки. отримати запашний, насичений еспресо з такого агрегату — як на мене, неможливо. схоже, більшість канадійців це влаштовує.

тож в понеділок ми залишили дітей вдома (малий спав, старші гралися, а двоє хлопців родини, що нас приймала, вранці поїхали до школи) та подалися до найближчого tim horton's, щоби спробувати, що заварюють там. канадська мережа, кажуть, колись заслужила репутацію саме доброю кавою і смачними пундиками.

кава у tim horton's нас не вразила: пити можна, але нічого особливого. зате відносно недорога (маленький стаканчик капучіно $2,19), і є безкоштовний wifi — то вже добре.

на валізах

останній повний день в україні. останній допис в щоденнику перед відключенням і пакуванням рутера.

наразі напаковано сім великих баулів речей по 17-23 кг кожен. плюс напіврозібраний ровер в чохлі, 15 кг. плюс ручна поклажа — по наплічнику в кожного, крім наймолодшого нашого мандрівника.

настрій… тривожний, але не надміру. головне, щоби все було спаковане і вранці можна було просто поснідати і поїхати.

p.s. і треба завчасу замовити таксі.

десна 2016: повернулися додому

повернувся з походу десною. трохи помахав веслом, трохи поклацав камерою, трохи поплавав і покупався з дітками в річці. трохи засмаг і схуд. не море, але цікавий відпочинок.

найменше мені подобалося розвантажувати човна перед кожною стоянкою, а згодом знову пакувати речі до гідромішків і завантажувати в байдарку.

основна частина світлин вже в «мандрівному альбомі» на picasa (портрети окремо), тут викладу кілька найприємніших.

компас показує на північний схід

один дуже злий викладач давно кличе мене покататися каяками навколо гідропарку, долобецького острова чи де там ще можна недалеко ходити дніпром — сам він те діло полюбляє, і завзято клацає камерою направо й наліво, щоби звабити друзів. але мені щось ніяк не випадало нагоди: діти, родина, якісь справи чи просто диванний настрій…

…і от я уявляю собі, як той друзяка образиться, коли дізнається, яку раптівочку мені наготувала доля: болгарія скасовується, а замість неї… чекає на мене завтра село оболоння на чернігівщині, і байдарка десною кілометрів п’ятдесят-шістдесят, і табір на кілька днів десь посеред маршруту.

для мене то перший такий похід. як буде — побачу. а злому викладачеві не кажіть поки що нічого ;-)

osmand — якісна навігація для android з мапами openstreetmap

за своїм звичаєм готуючись до чергової автомандрівки я переглядаю доступні варіанти рішень для навігації та налаштовую смартфон для поїздки. цього разу розповім про osmand — чудову безкоштовну альтернативу найкращим платним програмам для android, котра використовує відкриті мапи openstreetmap.

довший час — починаючи від першої мандрівки до швеції у 2010 році, — я користувався навігацією igo: спершу на комунікаторі з windows, згодом на кількох різних смартфонах з android. кілька років тому я шукав програму для навігації, котра б використовувала мапи openstreetmap замість різних пропрієтарних форматів (navitel, tomtom тощо), і пробував osmand, але одна критична вада тодішньої версії android все псувала.

навіщо мені openstreetmap? складно пояснити, чому, але я люблю підтримувати відкриті проекти на кшалт wikipedia. мапи openstreetmap створено спільнотою, вони достатньо детальні, вільні для безкштовного використання і активно поновлюються. не ідеальні, але можна самому долучитися і додати якісь елементи чи виправити вади.

отже нещодавно я знову спробував osmand вже на новому смартфоні, і цього разу програма не просто добре працює, але й видалася достатньо зрілою, щоби замінити мені igo.

маршрут автівкою на болгарію?

якщо планувати автомандрівку з києва до чорноморського узбережжя болгарії, любий google ані на мить не вагається прокласти маршрут… через придністров’я. жодного простого способу (одна галочка?) сказати йому, що ні, я не повезу родину через контрольовані московщиною території, — немає.

можна спробувати тягти маршрут через одесу — все одно алгоритм google вперто перетинає кордон з молдовою, хоча на мій хлопський розум краще було би уникати зайвих кордонів і їхати просто до румунії.чи google знає щось таке про українську бесарабію, чого я не знаю? може, там взагалі немає проїзних доріг, окрім як на мапі?

інший варіант маршруту, який мені наразі значно більше подобається попри більшу довжину — через чернівці. плюси: ночівля в чернівцях, відносно простий маршрут з двома кордонами, чудові дороги -угорщиною- румунією. мінуси: дороги в чернівецькій області, довший на 300 км кілометраж.

візи. кажуть, що кілька років тому транзизтний проїзд через (шенгенську) -угорщину- румунію до болгарії дозволяли з болгарськими візами, давали на це 3 дні. як зараз?

ветклініка, казань?! google, ти сказився

відкрив «мої маршрути» на google, чи як воно так зветься у вас (зі мною google спілкується французькою, тож це «vos trajets»). одразу увагу привабила підозріла червона крапка десь за тисячу кілометрів на схід од москви.

од москви, карле! що я там міг забути? клацаю і отримую черговий сюрприз: пля, ветклініка «рижик». в татарстанському замухосранську казані.

треба негайно переговорити з миленькою: за що?! і чому ветклініка, ще й у казані?

серпень: життя цікавішає!

і що, невже серпень 2015 так і мине, без жодного допису в щоденнику? так не можна. тим більше, що брак дописів — пряма вказівка на те, що життя стало цікавішим! тож дуже, дуже коротко про події у серпні.

мандрівка до швеції

ми знову зробили це: сіли в автівку, цього разу вп’ятьох, і проїхали маршрутом київ — люблін — варшава — ґданськ — нюнесхамн — ангельсберг — уппсала — нюнесхамн — ґданськ — варшава — львів — київ. намотали 3’260 кілометрів на колеса, і ще трохи більше тисячі проплили поромом, спалили приблизно чотири баки пального. побачили світу — спинялися і гуляли варшавою та ґданськом, тиждень провели в чудовій компанії на шведському озері оменінген, ще тиждень в тихому передмісті уппсали. наїлися грибів, риби та брусничного джему у швеції, а в польщі — хліба зі смальцем на ярмарку в старому ґданську. побачили голісінького негра шведа африканського походження просто на вулиці о_О

квитки на пором вже маю…

п’ять років тому ми всією родиною ризикнули автівкою помандрувать до швеції: з києва до ґданська, поромом до нюнесхамна, два тижні там — і тим самим шляхом повернулися. маю дуже яскраві спогади.

загалом так припало, що двоє старших дітей побували у швеції в рочок. схоже, накльовується родинна традиція? треба збиратися в дорогу.

квитки на пором вже придбав. маршрут знайомий. маю два місяці на оформлення віз, підготовку автівки тощо.

мандрівні капці йдуть на пенсію

минулих вихідних мої зручненькі мандрівні капці… подерлися. вони добряче помандрували світами за чотири чи п’ять років — побували у турції та угорщині (2010), швеції (2011, 2012), на майорці (2011), у бельгії та франції (2012), признаймні двічі їздили до криму (2010, 2012)…

…але врешті-решт не витримали дводенного відпочинку на шацьких озерах.

прикро. особливо прикро тому, що я до цього часу так і не знайшов був на заміну нічого такого, що мені справді сподобалося б, хоча пробував кілька разів, і навіть щось цікаве траплялося в іноземних веб-крамницях за притомні гроші…

тож цього разу довелося негайно розпочинати пошуки навправду, тому що без легких капців я не можу. звик.

крим: аврора, євпаторія, севастополь

тиждень тому повернувся з родиною з криму: днів десять жили в аврорі, засмагали та купалися на бакальскій косі*, побували в євпаторії, три дні провели в готелі в севастополі.

аврора і бакальська коса

навіть не знаю, що розповісти… враженнями від бакальської коси вже ділився* минулоріч, нічого там не змінилося за рік, хіба що сюрчків минулого разу була тьма, а цього разу бачив лише одненького, та й той був якийсь миршавенький і поспішив хутко втекти.

євпаторія

євпаторія досить дивне містечко як місце для відпочинку, створює гнітюче враження в порівнянні з будь-яким європейським містечком, курортним чи ні (порівнювати можу до французької етрети, шведської вадстени тощо), і я не дуже розумію, як можна відпочивати на цих залюднених пляжах…

купатися заборонено

знову в криму. 733 кілометри за 12 годин — тобто середня швидкість (включно із зупинками) склала… 60 км/год?! і це при тому, що я робив лише одну велику зупинку — на обід у первомайську.

десь перед від’їздом мав застудитися, бо приїхав з кашлем, і тепер в море мені зась =( мушу сидіти на березі з читанкою, час від часу клацаючи камерою і відмахуючись від продавців пахлави і пончиків.

про дороги та додаткові 30 копійочок

якийсь «центр транспартних стратєґій» (котрий має за одну з задач «сістємний діалоґ мєжду бізнесам і ґасударствам», що вже доставляє) проводить онлайн-опитування (в україні це дуже точний спосіб збору статистики) щодо того, чи згодні ми (тобто водії? чи користувачі фейсбуків, вконтактів та твітерів?) платити по 30 коп. за проїзд кожним кілометром українських доріг, якщо дороги будуть платними.

чомусь вони (українська організація?) питаються про це російською мовою. я би краще відповів англійською чи французькою, якщо українська вже не є опцією…

та повернуся до опитування. цікаво, що жодних уточнень щодо умов не запропоновано: «ховрашки» ж бо люблять тицяти кнопочки голосувалок, а не думати. наразі набралося аж 1241 ховрашків (до речі, це не те саме, що хом’ячок, але звучить цікавіше, більш по-українському) разом зі мною: вибрав варіант «ґатоф даже больше, єслі будєт качєствєнная дароґа», але це потребує додаткового коментаря…

на небі тільки й мови, що про море…

вчергове збираюся в крим, — побачити море і відпочити трішки з родиною. пригадую свої попередні поїздки автівкою в крим:

• 2012: аврора, бакальська коса, тарханкут (збори, звіт);
• 2010: ласпі, йога, севастополь, балаклава (збори, коротесенький звіт);
• 2008: ласпі, йога, севастополь, балаклава (декілька коротких звітів).

до того в моєму житті було ще три (здається) мандрівки в крим: десь у 2007 в пансіонаті «море» з партнерською конференцією datalux, у 2001 в судаку з миленькою, і ще пуцвіріньком у далекім 1982 в євпаторії. але то все стародавня і не-автомобільна історія.

шеф, усьо пропало!

в суботу мене (вперше, здається) підвів мій ноутбук. винуватий, мабуть, я сам — от знадобилося мені чомусь терміного його вимкнути, скористався тією бісовою кнопкою power… але так чи інак, після цього мій дбайливо налаштований crunchbang завантажився з чистенькою домашньою текою, наче щойно створеною після встановлення.

на жаль, це трапилося не вдома, де завжди напохваті кілька комп’ютерів, інтернет і купа флешок з livecd на всі смаки, — а в празі, в розпал корпоративної новорічної турпоїздки. єдине, що виявилося під рукою — доісторична 128-мегабайтна (!) флешечка, причеплена замість брелока до ключів, зі збіркою parted magic, котра не раз ставала мені в пригоді.

швеція, бельгія, франція

нарешті знову в києві. повернулися учора вночі — літак приземлився о пів на другу ночі, вдома були о пів на четверту. одразу попадали спати, і учора «відпочивали після відпустки».

летіли з києва до швеції (шенгенські візи ж бо мали шведські), звідти до бельгії; там брали на прокат маленьку автівку і зробили чимале коло північною та центральною францією, повернулися до бельгії та летіли додому знову через швецію.

мандрівка видалася цікава, в міру насичена і водночас досить розслаблена: погуляли вулицями стокгольма та упсали в швеції, брюгге та шарлеруа в бельгії, гавра, етрети, амбуаза та парижа у франції; відвідали королівський палац та кло-люсе в амбуазі, шомон-на-луарі та шенонсо, а також виставку садового мистецтва в шомоні; півдня провели в паризькому музеї д’орсей.

вісті з брюгге

вітання всім, хто ще читає цей щоденник. невеличка пауза: зорі зійшлися, наразі за межами україни, писати щось цікаве не випадає часу. перший етап мандрівки позаду: провели три чудових дні з друзями в швеції, погуляли стокгольмом та упсалою; сьогодні прилетіли до бельгії, на вечір запланована прогулянка вулицями брюгге.

на фото — так виглядає один з житлових районів стокгольма з вікна прогулянкового катера.

фото-тексто-вінегрети

літо в другій половині, і тепер день за днем добігатиме кінця. скоро туристи почнуть масово повертатися з відпусток, дехто навіть візьметься публікувати свої звіти з великою кількістю цікавих фотографій. декого з цих туристів я навіть знаю особисто, і пишуть вони класно, і фотографують майстерно…

…але читати такий мікс тексту і фотографій немає сил: світлини заважають читати, а формат статті заважає зручно переглядати фото.

може я один такий? але я не можу з інтересом переглянути поспіль більше десятка світлин. саме відчуття емоційної втоми, коли попереду ще два десятки фотографій, і всі вони справді класнючі — воно неприємне. доводиться закривати допис.

якщо зійдуться зорі…

несподівано… шенгенську візу візовий центр видав менше ніж за чотири робочих дні! це при тому, що заявку подано звичайну (не термінову), та ще й не до посольства, а до скандинавського візового центру. без черги, що саме собою вже здивувало.

цей центр відкрито досить нещодавно. два роки тому мені довелося відстояти величезну чергу перед посольством швеції, щоби втрапити на співбесіду, — потім ще дочекатися співбесіди. витратив два дні (враховуючи, що в перший день навіть не встиг подати документи).

тож якщо зорі зійдуться в певній послідовності, якщо сприятливо складуться обставини… ще раз побачимо швецію.