gauge

— петько́, прилади?!

— триста!

— що «триста»?

— а що «прилади»?

(бородатий анекдот)

після налаштування отого монітора процесора на іскрах мені дуже захотілося змайструвати ще кілька моніторів — пам'яті, дискового простору

тож закатав рукава і попрацював трохи на bash'тані.

результат на скрінкасті (чи то пак на відеознятку). це мій gauge — універсальний псевдографічний візуалізатор відсотків для командного рядка на bash. він приймає як параметр число, і малює горизонтальний або вертикальний індикатор. додатковими параметрами можна наказати йому малювати рамки чи ні, домальовувати числове значення з різними розмірностями тощо.

динамічні індикатори на скрінкасті — то тестові скрипти, що в циклі викликають gauge.

одна біда: десь я нахімічив, і скрипт глючить, якщо параметри передавати не явно, а запомповувати в stdin, приміром так:

echo 45 | gauge

але я знайду причину, і тоді ніщо не спинить мене наклепати різних індикаторів до системної панельки.

монітор процесора на іскрах

індикатор завантаження процесора на скріншоті — текстова псевдографіка. вивід зліплено з пари простеньких bash-скриптів та вбудованої функції виводу панелі tint2 (так, я знову на openbox'і).

найцікавіший з двох скриптів — генератор спарклайнів spark, що я його колись давно випадово надибав на github'і та трохи підправив для своїх потреб.

оті «спарклайни» — цікавинка, я не стрічав раніше цієї назви. англійська вікіпедія про них знає, українська — поки що ні. і конче треба вигадати якусь українську назву для них.

другий скрипт, для розрахунку навантаження на процесор, я запозичив на rosetta code і теж досить сильно похакав.

p.s. скрінкаст (ще один претендент на цікавий новотвір) записано за допомогою вельми приємної невеличкої софтинки peek для linux.

текстові редактори: atom vs geany

люблю текст, а ще більше за текст я люблю… простий текст. тож мені часто потрібен текстовий редактор — і то не примітивний, а такий, щоби зручний і приємний. оскільки emacs я не подужав приборкати до пуття (а за vim навіть не брався) — жоден з них не видається мені ані зручним, ані приємним. довший час я користувався geany на linux та windows, але щось мені в ньому муляло, аж поки я не спробував…

atom. вільний текстовий редактор, зліплений з усього, що було під рукою (c++ / node.js / coffeescript / javascript / css / html — див. вікіпедію), навголо ядра chromium. я мав це спробувати.

за кілька днів повернувся до geany, і поки що з ним залишуся. далі короткий підсумок тестування.

обидва редактори
+ мають все, що потрібно для звичайної роботи з текстом (я не програмую, порівнювати специфічні функції не беруся);
+ показують стрічку з «мапою» файлу (здається, вперше з'явилася в sublime text);
+ дозволяють записувати/відтворювати макрокоманди;
+ мають чималу кількість втулків.

atom
+ має підсвітку синтаксису для формату ledger!
+ пропонує значно більшу кількість втулків, включно з досить екзотичними (кому годинник та заряд батареї ноутбука в статусі?);
+ схематична «мапа» файлу (втулок) вигулькує під час гортання, потім ховається і не заважає;
+ має режим no distraction (втулок);
+ пропонує зручніший (без модальних діалогів) інтерфейс пошуку по тексту;
- гарячі клавіші не працюють в кириличній розкладці (wtf?)
- має проблеми з відображенням шрифтів на екранах з високою роздільністю під windows (wtf?!)
- дуууууже повільно стартує, як повновісний веб-оглядач чи текстовий процесор.

geany
+ стартує миттєво!
+ виглядає чудово як на linux, так і на windows;
+ жодних проблем з гарячими клавішами незалежно від розкладки;
- не має підсвітки синтаксису для формату ledger (і щоби додати, тре, здається, мати докторат з програмування);
- не має режиму distraction-free (і не матиме, здається).

в підсумку geany не має кількох функцій, котрі не є критичними — зате бездоганно реалізує справді важливі, тому його залишив, atom згодував злому pacman'ові.

а чим ви редагуєте свої тексти?

ledger is awesome

я поки що просто залишу це тут:

цитата | «ledger is awesome stuff — it's basically a multi-variable tree structured calculator» (архів hacker news).

для тих, хто любить гуглити, дражнилочка: облік персональних фінансів у форматі plain text та автомагічне формування звітів… але цитати це не пояснює, тут треба глибше копати. колись обов'язково напишу.

рішення проблеми розміру відео vlc на екрані 4k

нова версія vlc для linux (в моєму випадку 3.0.0) має проблему з відображенням відео на екранах hd чи 4k: картинка займає ліву нижню чверть вікна програми (скріншот).

рецепт лікування знайшовся на форумах videolan: потрібно налаштувати масштабування інтерфейсу qt перед стартом vlc:

QT_SCREEN_SCALE_FACTORS=0.5 vlc

зрозуміло, що не обов'язково щоразу друкувати так багато, можн експортувати змінну у файлі конфігурації ~/.bashrc, створити аліас для vlc з  в тому ж таки ~/.bashrc тощо. головне, що після цього відео відтворюється нормально.

gnu screen — преферанс і поетеси для термінатора

не розумію, чому я раніше не користувався gnu screen'ом… можливо, тому що не міг второпати, що воно таке за диво, багатоекранний термінальний мультиплексор і куди його притуляти?

виявилося, що все просто, і screen, в найпростішому розумінні — це приблизний аналог закладок у веб-оглядачі, тільки з преферансом і поетесами.

як це працює: відкриваю свій улюблений термінал (для мене це terminator в режимі консолі quake, відкривається за super+q), запускаю screen (насправді воно стартує автоматом, terminator має таку опцію) і працюю собі як зазвичай…

…аж поки не знадобиться нова закладка в терміналі. замість користуватися вікнами terminator'а (завжди забуваю гарячі клавіші!) — тисну ctrl+a, c і отримую чисте вікно терміналу; при цьому якщо в попередньому вікні щось виконувалося (приміром, wget тяг щось велике з тенет, або htop слідкував за відкритими процесами) — воно продовжуватиме виконуватися. і навіть якщо я закрию вікно terminator'а (не згорну, а саме закрию) — «закладки» screen «від'єднаються» від терміналу і продовжать жити своїм життям, аж поки я не «підключуся» до них знову.

ноутбук в режимі планшета (продовження)

гаразд, я поборов тачскрін — тепер працює гортання двома пальцями, масштабування та емуляція правої кнопки миші за довгим тапом, решта жестів мені не потрібні, тож не пробував.

початок історії з налаштуванням планшетного режиму в попередньому дописі.

в тенетах знайшлося багато підказок та рецептів на різні випадки, які лише умовно можна об'єднати темою «тачскрін і linux», і треба думати. мій випадок був такий: manjaro linux (на базі arch'а) розпізнав тачскрін як підключений пристрій, підключив драйвер і дозволив користуватися як однокнопочною мишкою. найточнішу підказку знайшов на форумах arch'а. ось вивід xinput list:

⎡ Virtual core pointer                          id=2    [master pointer  (3)]
⎜   ↳ Virtual core XTEST pointer                id=4    [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ SYN1B7B:00 06CB:2991 Touchpad             id=10   [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ SYNAPTICS Synaptics Touch Digitizer V04 Pen       id=14   [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ SYNAPTICS Synaptics Touch Digitizer V04   id=15   [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ TESORO TESORO Gaming Mouse                id=16   [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ TESORO TESORO Gaming Mouse                id=18   [slave  pointer  (2)]
⎣ Virtual core keyboard                         id=3    [master keyboard (2)]
    ↳ Virtual core XTEST keyboard               id=5    [slave  keyboard (3)]
    ↳ Power Button                              id=6    [slave  keyboard (3)]
    ↳ Video Bus                                 id=7    [slave  keyboard (3)]
    ↳ Power Button                              id=8    [slave  keyboard (3)]
    ↳ Sleep Button                              id=9    [slave  keyboard (3)]
    ↳ AT Translated Set 2 keyboard              id=11   [slave  keyboard (3)]
    ↳ Acer WMI hotkeys                          id=12   [slave  keyboard (3)]
    ↳ HD WebCam                                 id=13   [slave  keyboard (3)]
    ↳ TESORO TESORO Gaming Mouse                id=17   [slave  keyboard (3)]
    ↳ USB-HID Keyboard                          id=19   [slave  keyboard (3)]
    ↳ USB-HID Keyboard                          id=20   [slave  keyboard (3)]

цікаво, до речі, чому миша tesoro sagitta spectrum зареєструвалася як два пристрої… але то питання на інший раз. тачскрін теж зареєстрований двома пристроями, і я не розумію, що то за pen (id=14), адже стилусом не користуюсь; мене цікавив лише id=15 (підсвітив кольором). параметри пристрою (вивід xinput list-props 15):

Device 'SYNAPTICS Synaptics Touch Digitizer V04':
        Device Enabled (139):   1
        Coordinate Transformation Matrix (141): 1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000
        libinput Calibration Matrix (449):      1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000
        libinput Calibration Matrix Default (450):      1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000
        libinput Send Events Modes Available (262):     1, 0
        libinput Send Events Mode Enabled (263):        0, 0
        libinput Send Events Mode Enabled Default (264):        0, 0
        Device Node (265):      "/dev/input/event13"
        Device Product ID (266):        1739, 30332
        libinput Horizontal Scroll Enabled (267):       0

отже, суть підказки на форумах arch в тому, що потрібно додати відповідний розділ до файлу конфігурації xorg. в старіших дистрибутивах це /etc/X11/xorg.conf, а в новіших може бути кілька окремих файлів у теці /etc/X11/xorg.conf.d — у мене там лежали файли з налаштуваннями клавіатури, монітора та ще якась інформація від автоматичного конфігуратора manjaro, але нічого про тачскрін:

00-keyboard.conf
90-mhwd.conf
90-monitor.conf

задля експерименту я створив новий файл у цій теці (з-під рута або sudo!), назвавши 10-touchscreen.conf, додав запропонований на форумі код.

щоправда, на форумі запропоновано трохи довший фрагмент, але методом наукового тику (себто емпірично) я з'ясував, що ідентифікувати драйвер та точку монтування тут не потрібно. зокрема, точка монтування в мене «стрибає» від завантаження до завантаження, але на роботу тачскріна з таким файлом конфігурації то ніяк не вплинуло.

Section "InputClass"
        Identifier "touchscreen"
        MatchIsTouchscreen "on"
        Option "Mode" "ABSOLUTE"
        Option "TapButton1" "1"
        Option "TapButton2" "2"
        Option "TapButton3" "3"
        Option "Evdev Wheel Emulation" "on"
        Option "Evdev Wheel Emulation Axes" "6 7 4 5"
        Option "VertTwoFingerScroll" "on"
        Option "HorizTwoFingerScroll" "on"
        Option "EmulateTwoFingerMinZ" "40"
        Option "EmulateTwoFingerMinW" "8"
        Option "CoastingSpeed" "0"
        Option "VertScrollDelta" "50"
        Option "HorizScrollDelta" "50"
        Option "ZoomDistance" "100"
EndSection

і це, власне, все. можна перезавантажити комп'ютер, або лише ікси (ctrl+alt+backspace), і тачпад працює як слід. я в захваті від свого 13-дюймового планшета =)

ноутбук в режимі планшета

припустімо, у вас є сучасний ноутбук-трансформер з сенсорним дисплеєм, і на ньому linux, і це не ubuntu… тоді є висока ймовірність, що…

• серсорний екран працює в примітивному режимі (без мультитача і жестів на кшалт скролу двома пучками);
• після складання в планшет клавіатура і тачпад не працюють;
• екранної клавіатури немає «з коробки»;
• нема як швидко повернути зображення на екрані в портретну орієнтацію та назад;
• автоматичний поворот зображення не працює.

і так, ubuntu не пропонувати (так само як встановлення kde/plasma, якщо там все це працює з коробки).

поки що не все з цього пофіксив, але дещо знайшов.

екранна клавіатура

поки що користуюсь onboard, але без зручностей, до яких звикаєш на мудрофоні: скажімо, відкривати клавіатуру доводиться руками з системного меню (хоча onboard має опцію автоматичного вигульку, але вона не працює без модуля gnome, який в мене не вставновлений і поки що не потрібен.

увімкнення клавіатури і тачпада

клавіатура і тачпад автоматично відключаються, якщо скласти транформера в планшетний режим, як і має бути — але залишаються заблоковані після зворотньої трансформації. знайшов невеликого скрипта (на жаль, вже забув, де… пригадав!), що відновлює роботу, але поки що не дійшли руки розібратися, як запускати його автоматично під час зміни конфігурації:

#!/bin/sh
[ "root" != "$USER" ] && exec sudo $0 "$@"
lsmod | grep '^[^ ]*hid' | cut -f1 -d " " | xargs -n1 rmmod
udevadm trigger
sleep 1
xinput|grep SYN1B|cut -f2 -d"="|cut -f1|xargs -n1 xinput --enable

скрипт потребує рутових прав для роботи, довелося трохи поморочитися із sudoers'ами, аби дозволити виконання з користувацького профіля.

поворот зображення

для повороту знайшов інший простий скрипт. довелося трохи змінити один рядок, бо в мене xrandr не позначає поточний екран як primary:

XDISPLAY=`xrandr --current | grep " connected" | sed -e 's/ .*//g'`

так, в лапках є пробіл перед connected, інакше, природньо, grep видає також рядки з disconnected. запускається з параметром normal / left / right / inverted для встановлення відповідної орієнтації, рута не потребує.

додав у системне меню та «повісив» на клавіатуру (super+стрілки), працює але хочеться колись прив'язати до акселерометра, тож ще гуглитиму.

далі буде.

пиха й зарозумілість

я давно не агітую за linux чи вільне пз. але час від часу трапляються цитати, які хочеться потягти собі до колекції навіть попри те, що вони схожі на «пропаганду здорового комп'ютингу».

цитата | «краса linux відкрилася мені досить нещодавно, завдяки замітці про чергову презентацію apple для преси. під час події якийсь менеджер з apple зауважив, що у світі є 600 мільйонів комп'ютерів, яким виповнилося 5 років чи більше. і він додав, що то є сумно, на що аудиторія відповіла [схвальним] сміхом. коли я це прочитав, — покрутив головою. на думку спали такі слова як пиха й зарозумілість» (opensourcemusings).

до речі, цікавий щоденник, додам собі до списку читання.

openssh: доступ до віддаленого комп'ютера

продовжую ексеприментувати з різними інструментами для віддаленої роботи з комп'ютером. мета — отримати зручний і прозорий доступ до інтернету з українського ip через vpn з канади.

першу задачу — адресацію комп'ютера в україні незалежно від динамічно виданого ip, — майже вирішено тут:

• duckdns: адресація віддаленої машини з динамічним ip

майже, бо поки що я адресую рутер, за якою ця машина ховається. наступна задача — отримати доступ до комп'ютера в україні по ssh.

openssh: командний рядок на віддаленому комп'ютері

підключаюсь до комп'ютера в україні за допомогою того ж таки teamviewer'а — і вкотре радію, що перед від'їздом налаштував цей спосіб доступу: не елегантно, але працює. створюю собі там новий користувацький профіль (нехай test_ssh), щоби не логінитися через ssh в той, під яким там працюють люди.

duckdns: адресація віддаленої машини з динамічним ip

попри чималий вже досвід використання linux, я майже чайник у багатьох питаннях, що стосуються налаштування серверних функцій. аж ось виникло бажання навчитися деяких фокусів — приміром, підключатися по ssh до віддаленого комп'ютера (я в канаді, комп'ютер — в україні), дистанційно налаштувати там vpn і зробити собі зашифроване вікно у світ.

після закриття fs.to і ex.ua задача трохи втратила свою актуальність, але не зовсім: лишаються торенти, за які тут можуть надавати по руцях. ну і взагалі — чи не сором цього не вміти, користуючись linux'ом? отож.

наразі на віддаленій машині працює teamviewer — чудовий інструмент, але не  «канонічний»: не вільний і працює над wine'ом, що прийнятно для запуску забавок, але не для більш чи менш серйозних задач.

duckdns: як «пробити» динамічний ip

отже, задача — «пробити» динамічний ip (себто, задача не в самім ip, зрозуміло, а в тому, щоби адресувати віддалену машинку, яка отримує динамічний ip від свого провайдера). найвідоміший сервіс — dyndns, але він віднедавна недоступний задурно. з чималої кількости альтернатив зупинився на duckdns. сервіс прекрасний своїм мінімалізмом.

цікава стаття про форматування sd

надибав дуже цікаву статтю в тенетах, яку обов’язково треба колись вивчити уважніше, ніж я можу собі дозволити зараз:

• formatting sd cards for speed and lifetime. harvey chapman (3gfp.com)

окрім детального огляду логічної побудови флеш-пам’яті та особливостей запису інформації, стаття містить код bash-скрипта для форматування карток sd з вирівнюванням сторінок. треба вчитатися.

скрипт quaketerm: проблема xy

поміняв два рядки у скриптику для «квейкізації» терміналу — вирішив остаточно проблему з фокусом вікна. щоправда…

…спершу довелося усвідомити, що пошук способу керувати фокусом був типовим випадком «проблеми XY»: коли програміст перестає бачити суть задачі, замість цього борячись із проблемами свого уявлення про її вирішення, чи якось так.

зненацька усвідомив, що зовсім не обов'язково робити shade, below для вікна терміналу! — все одно повна аналогія з терміналом quake не працює через брак візуалізації розгортання вікна згори донизу. а коли так — достатньо мінімізувати вікно, і фокус автоматично повертається до попереднього вікна в стеку.

все, задачу вирішено.

щоправда, довелося скористатися xdotool, бо wmctrl наразі не вміє мінімізувати вікна. тепер міркую, що треба було би взагалі весь скрипт переписати під xdotool.

bash прочищає мізки

складаю «правильний» скрипт для перевіки нової пошти на gmail просто в командному рядку. правильний в тому сенсі, що не одним рядком на колінці (таке нескладно нагуглити), а з перевірками на дурня, акуратним кодом тощо.

не стільки той gmail потрібен, як добре прочищає мізки і дозволяє повправлятися в bash'уванні.

що вже працює:

• основа коду з читанням логіну (параметр командного рядка) та пароля (щоби не зберігати в скрипті);
• завантаження фіду gmail з діагностикою помилок зʼєднання/автентифікації;
• відображення кількости непрочитаних.

доробити в першій робочій версії:

• детальний розбір фіду та відображення відправника, теми та часу останніх N непрочитаних.

ідеї на потім:

• параметри командного рядка для відображення лише кількости непрочитаних чи детального переліку повідомлень;
• (можливо) тимчасове зберігання захешованого пароля, щоби не вводити щоразу в одній сесії?
• поновлено (2016-03-29): двоетапна автентифікація gmail?

можливо, ще щось вигадається.

вдосконалений скрипт quaketerm

мав трохи часу та натхнення вдосконалити той простий скрипт для квейкізації терміналу:

• розміри терміналу тепер у % від стільниці з автоматичним центруванням;
• скрипт автоматично визначає розміри стільниці;
• значно акуратніший код.

на жаль, поки що не подужав виправити головний недолік: ховаючись, термінал не віддає фокус іншому вікну — поки що не знаю, як це зробити.

як ще можна вдосконалити? може, додати можливість вибрати емулятор терміналу, а якщо вибраний не встановлено — запускати заданий в $term?

кому треба — скрипт під катом.

поновлення (2016-03-27). поборов проблему з фокусом за допомогою xdotool, під катом оновлений код.

поновлення (2016-03-28). ні, не поборов: запускаю нову версію через alt+f2 (gmrun) — працює, але «вішаю» на хоткей openbox — не працює =/

quaketerm і brocket — прості bash’ики

днями відкрив для себе два хаки, і тепер навіть не уявляю, як користувався ноутбуком без них раніше:

• terminator в режимі quake;
• brocket.

прості скрипти справді роблять комп'ютер зручнішим.

terminator в режимі quake

спершу був термінал quake, потім та ж красива ідея дала yakuake, tilda і guake. але я давно користуюся terminator'ом, звик до нього. простенький bash-скрипт дозволяє перетворити будь-який термінал на pull-down у стилі quake:

#!/bin/sh
TerminalName="Quaketerminal"
TerminalX=183
TerminalY=0
TerminalW=1000
TerminalH=500
# Check if Terminator window exists
# and launch terminator if it doesn't
wmctrl -l | grep ${TerminalName}
if [ $? -ne 0 ]; then
  terminator --title=${TerminalName} --geometry=${TerminalW}x${TerminalH}+${TerminalX}+${TerminalY} &
fi
# Unshade and bring to front
if [ -f $HOME/.quaketerm.shaded ]; then
  wmctrl -F -R ${TerminalName}
  wmctrl -F -r ${TerminalName} -b remove,below
  wmctrl -F -r ${TerminalName} -b remove,shaded
  rm $HOME/.quaketerm.shaded
# Shade and send to back
else
  wmctrl -F -r ${TerminalName} -b add,shaded
  wmctrl -F -r ${TerminalName} -b add,below
  touch $HOME/.quaketerm.shaded
fi
exit 0

чернетку скрипта знайшов у тенетах, трохи вдосконалив для себе. я назвав скрипт quaketerm, кинув до $HOME/bin і «причепив» на win-t. працює як годинник. хоча код кривуватий і потребує ще допилювання:

• задавати ширину терміналу в % від екрану і центрувати автоматично;
• знайти спосіб повертати фокус до попереднього вікна, ховаючи термінал.

brocket

ще одна цікава знахідка, якої мені давно бракувало, але я цього не усвідомлював: скрипт, котрий перевіряє, чи запущена вже програма, і якщо так — переключає фокус на неї, а якщо ні — запускає (і опційно перекидає на поточну стільницю, або ж переходить на ту, де програму відкрито).

тепер достатньо на win-f (або win-w) «повісити» таке:

brocket -c firefox

і більше ніколи не плутатися в кількох копіях вогнелиса на різних стільницях: лише одне активно вікно, всі вкладки в ньому. те саме для файлового менеджера, текстового редактора тощо.

марсохід з конструктора makeblock на arduino

цього року завчасу взявся вибирати подарунок синові до дванадцятого дня народження. шукав щось незвичне, щоби і його справді зацікавило, і користь від того якась йому ж була. майже одразу з'явилася думка придбати якийсь програмований конструктор — і збирати цікаво, і до програмування може інтерес викликати.

навіть і не пригадаю, звідки в мене таке в голові сиділо, але я приблизно уявляв собі, що треба шукати. трохи погугливши та почитавши, спинився на makeblock, а серед їх продуктів — на комплекті starter robot kit: в одній коробці все, що треба для збирання гусеничного «марсохода» на базі arduino, з керуванням по bluetooth, можливістю додавати модулі та з доступом до вихідних кодів програми. ну чи ж не мрія?

• вам посилка! про вартість, замовлення, термін доставки;
• перші враження. про півгодини концентрованого хлопчачого щастя;
• прикрий фейл. про те, що зібраний марсохід не хоче їхати;
• без паніки! про те, навіщо читати далі;
• головна біда. про брак детальної покрокової підказки в інструкції makeblock;
• діагностика проблеми. про спроби зрозуміти, чому дистанційне керування не працює;
• нова надія. про дві невеликих, але важливих події;
• на роздоріжжі. про вибір програми для завантаження прошивки робота;
• майже готово? про важливі налаштування перед завантаженням прошивки;
• компіляція і завантаження. про підступний нюанс і done uploading;
• поїхали! про успішне випробування;
• резюме і плани. про те, як ще можна вдосконалити марсохід.

допис довгий, містить багато ілюстрацій, одне відео, і має щасливий фінал.

збірка забавок про ведмедика вуханчика — майже задурно!

якщо ви маєте малих дітей (4-6 років) і не влаштовуєте їм істерик через те, що вони проявляють інтерес до комп’ютерних забавок — потіште діток на миколая трьома якісними, яскравими забавками-вешталками про ведмедика на ім’я вуханчик — на steam якраз віддають teddy floppy ear bundle за неймовірною ціною $0,79 (це близько 20 гривень).

якщо не хочеться витрачати навіть ті 20 гривень — можна взяти одну забавку з серії, пригоду в горах, лише за $0,29 (близько 8 грн). бонус: можливість згадати дитинство і пограти разом з дитиною, ще й послухати кумедні діалоги англійською мовою.


до речі, ведмедик вуханчик (miś uszatek) — персонаж доволі відомої польської серії мультфільмів, але я з ним раніше не стрічався.

каркасон для пк? jcloisterzone!

в суботу пробігав центром повз крамницю настільних забавок… під впливом імпульсу придбав «каркасон» — настільну стратегію для родини. декілька разів стрічав цю назву в тенетах у захоплених відгуках, а тут якраз доця днями пригадала, як у швеції влітку грала в «монополію» у великій компанії, і їй сподобалося.

в українській версії гра мала би називатися «каркассонн», але що ж ви хочете від москалів (в крамниці була лише з інструкцією московитською).

спробували негайно — справді, доволі захоплююча забавка, чудово підходить для вечорів у родині: по суті ігровий процес доступний навіть малим дітям, якщо батьки беруть на себе підрахунок очків, є місце для стратегічного мислення, яке чудово відбалансоване впливом випадку. всім сподобалося.

але… в усіх настільних ігор є недоліки: потрібен стіл, потрібен час, і потрібна компанія. ще й все це разом, в одному місці. а якщо бодай одного з компонентів бракує?

пошукавши трошки в тенетах, знайшов jcloiserzone — вільну реалізацію гри (gnu affero gpl) включно з безліччю доповнень, про які я й не знав. можна грати самому (проти комп’ютерних суперників). можна грати з друзями по мережі (локально і не дуже). вже мовчу про те, що можна грати не на столі, і навіть коли бракує часу (наприклад, це може слугувати чудовою казуальною розвагою в обідню перерву в конторі).

порівняно з настільною грою є й очевидні плюси: автоматичний підрахунок очків, а також дуже зручна візуалізація розміру та приналежності полів. на додачу — написане на java, тож запускається під windows, linux чи macos, залежно від ваших вподобань.

що ще додати? завантажуйте і грайте!

осінній розпродаж на gog!

на gog.com — величезний осінній розпродаж. тож якщо ви полюбляєте старі (і не дуже старі) комп’ютерні забавки, хочете запустити їх на сучасних пк з windows 7/8/10 (часто — і на linux під wine, а часом і без wine) без drm-сміття та пригадати молодість, і не цураєтеся думки платити за них — вам сюди без зволікань:

gog.com

для прикладу: трилогія fallout — $9,99; grim fandango — $5,09; far cry 2 — $0,99 і так далі… на додачу — безкоштовний бонус за покупку від $5!