gauge

— петько́, прилади?!

— триста!

— що «триста»?

— а що «прилади»?

(бородатий анекдот)

після налаштування отого монітора процесора на іскрах мені дуже захотілося змайструвати ще кілька моніторів — пам'яті, дискового простору

тож закатав рукава і попрацював трохи на bash'тані.

результат на скрінкасті (чи то пак на відеознятку). це мій gauge — універсальний псевдографічний візуалізатор відсотків для командного рядка на bash. він приймає як параметр число, і малює горизонтальний або вертикальний індикатор. додатковими параметрами можна наказати йому малювати рамки чи ні, домальовувати числове значення з різними розмірностями тощо.

динамічні індикатори на скрінкасті — то тестові скрипти, що в циклі викликають gauge.

одна біда: десь я нахімічив, і скрипт глючить, якщо параметри передавати не явно, а запомповувати в stdin, приміром так:

echo 45 | gauge

але я знайду причину, і тоді ніщо не спинить мене наклепати різних індикаторів до системної панельки.

шерлок і бандура

не наслухаюся і не надивлюся.

ledger is awesome

я поки що просто залишу це тут:

цитата | «ledger is awesome stuff — it's basically a multi-variable tree structured calculator» (архів hacker news).

для тих, хто любить гуглити, дражнилочка: облік персональних фінансів у форматі plain text та автомагічне формування звітів… але цитати це не пояснює, тут треба глибше копати. колись обов'язково напишу.

про однодумців

до улюбленої фрази «кожен думає, що він не кожен» додаю ще одну, що її щойно вичитав у фейсбуці:

що менше ти думаєш, то більше в тебе однодумців.

новий storybundle: купа пригодницької фантастики!

я вже накупив багато електронних текстів англійською завдяки storybundle, і прочитав хіба десяту частину — тож можна було би спинитися… але таку збірку не міг пропустити:

storybundle sci-fi adventure

тому що фантастика і пригоди. щоправда, принаймні одну книжку з тієї збірки я вже маю, прочитав, позвітував… але тут є й продовження!

коротше кажучи, мусив викласти $15 за повну збірку разом з бонусними книжками.

громадське дрочить на дождь?

у мене на facebook близько сотні френдів (не казатиму «друзі», бо не всіх навіть знаю особисто) та ще кількадесят дописувачів, за котрими я слідкую, але не додаю до френців (то я нещодавно навчився). і уявіть собі, що за ці два дні я не побачив жодного розпачливого допису «вєрнітє дождь!» в моїй стрічці.

ось що означає ретельна чистка: фейсбук може бути цілком комфортним джерелом позитивних емоцій! чого і вам бажаю.

цитата | «hromadske.ua дрочить на "дождь". трампщина якась несамовита» (роман скрипін на f).

і так, громадське я послав… подалі. після зашкварів з яневським та скрипіним, але не тому, що ті двоє для мене якісь там кумири. але громадське стало неукраїнським.

p.s. ілюстрацію потягнув з коментарів під дописом скрипіна.

p.p.s. а, і ще, якщо комусь потрібні пояснення щодо мого ставлення до громадського: яневський та скрипін, обидва з явно проукраїнською позицією, змушені були звідти піти, а от кутєпов, що залишився, не соромиться нападати на українців.

канікули всьо? нєееа!

ранок першого навчального дня після довгих святкових канікул завжди виглядає і звучить десь приблизно так…


а тоді, перед виходом виявляється, що в обох школах — в старшого і середульшої, — сьогодні так званий «педагогічний день» (тобто вихідний для учнів, коли викладачі готують свої навчальні плани чи що)!

я дістаю, наче ноту посол… дивіться і заздріть!

днями отримав два пакуночки — один раніше, від massdrop, і другий оце сьогодні, від китайців через ebay. розпакуємо?

допис короткий, лише фотографії без коментарів, і зацікавить не кожного. ну, а кого зацікавить — заздріть =)

щоденник емігранта: переліт

ніч за вікном, 02:50 на годиннику. проте в києві вже майже десята ранку, і мій спантеличений семигодинною різницею в часі організм почувається живчиком, а мозок вимагає якогось заняття. брати і друзі радять дотримуватися локального розпорядку, аби швидше адаптуватися, тож я тамував позіхання від обіду і вистояв на ногах до дев'ятої вечора. проспав п'ять годин, прокинувся, і годі знову заснути — а тепер лежати в темряві з відкритими очима видається мені марнуванням часу.

тож зроблю те, на що забракло часу вчора, а тим більше позавчора — розпочну такий собі «щоденник в щоденнику» суто про свій досвід адаптації в канаді. по назву далеко не ходитиму: нехай буде «щоденник емігранта»*.

такого чтива в тенетах багато, можна греблю гатити, — проте як пошукати українською, то вже й майже не матимеш, що почитати. маю прохання до тих, хто читатиме: питайте в коментарях про те, що вас цікавить, — це допоможе мені зробити з цих нотаток щось трохи корисніше, ніж просто записи і фотоальбом собі на згадку.

переліт

ми з миленькою вважаємо, що нам дуже пощастило з квитками: ми летіли британськими авіалініями (а отже з великим комфортом) чи не найкоротшим і найшвидшим маршрутом з києва до монреаля лише з однією пересадкою в лондоні, та ще й за відносно невеликі гроші.

• рейс ba883 (з києва до лондона, airbus a320)
• рейс ba95 (з лондона до монреаля, boeing b787-8)

вартість квитків на всю нашу родину (три дорослих, два дитячих) склала приблизно 74 тисячі гривень, трохи більше як 630 доларів сша за один квиток.

відлітали ми 15 вересня, о 14:25. в аеропорту були досить рано, приблизно об 11:30, але маючи дев'ять великих баулів, ровер і троє діток, ми мали чим себе зайняти, і ще мали півгодини на другий сніданок перед посадкою. добре пригадую, що навіть в аеропорту я не мав відчуття, що відлітаю остаточно з україни, ну от наче ми просто зібралися у відпустку.

перший переліт ми відбули досить легко: лише три години, зі смачним обідом від british airways. старший син весь політ читав, таке в нас нечасто трапляється. доця відразу знайшла собі подружку-однолітка і всю дорогу вони одне одного розважали — згодом виявилося, що її родина так само емігрує до квебека! найменший захоплено розглядав «маєнькі будиноцки» в ілюмінатор, аж поки ми не піднялися понад хмарами, а пообідавши, солоденько заснув і спав решту шляху.

місяць до відльоту

залишився рівно один місяць на розпродаж і роздачу речей, владнання питань з якимись документами та угодами, передачу справ на роботі, та врешті-решт на збори.

авіаквитки вже печуть мозок зафіксованою датою.

візи!

ми отримали візи.

зненацька ця процедура виявилася миттєвою: відніс паспорти до посольства канади у п'ятницю 15 липня, забрав вже 20 липня вранці. це після того, як бюрократична машина «з'їла» без одного місяця п'ять років.

візи діють до березня 2017.

дедлайн від’їзду встановлено…

запросили отримати канадські візи — минуло майже чотири місяці від медогляду.

цитата | «monsieur, le traitement de votre demande de résidence permanente au canada sera bientôt terminé. pour que nous puissions finaliser le traitement, vous devez faire parvenir votre (vos) passeport(s) au bureau des visas à kiev dans les 30 (trente) jours suivant la date indiquée sur la présente lettre».

от тепер в мене жижки затрусилися: дедлайн від’їзду встановлено, відлік пішов.

1,32 мілібіткоїна

овва!

щойно на смартфон «капнуло» 1,32 мілібіткоїна — частка пожертв за покращення якості мап openstreetmap у червні; це приблизно 21 грн за поточним курсом. на життя цим не заробиш, м’яко кажучи, але на 0,5 пива вже є =)

передісторія проста: вставновивши собі навігатор osmand, випадково дізнався про ініціативу osm live, тож захотілося спробувати і дізнатися, як воно працює. зареєструвався і пододавав трохи точок, тротуарів та пішохідних переходів у тій частині києві, яку добре знаю.

хочеш гарно? роби сам!

придбавши собі клавіатуру, захотів ще й гарний кабель для неї. жоден з тих, що вже маю чи бачив у тенетах, не подобався: занадто короткі чи довгі, занадто жорсткі, занадто чорні… побачив світлину кабеля в паракорді — вирішив, що мені таке треба. глянув ціни — засумував.

коротше кажучи, хочеш гарно — роби сам.

щоби не робити з нуля (я ж бо нуб!), замовив собі два набори dyi на keyclack з роз’ємами mini (клавіатура) та micro (смартфон). їхало майже два тижні. на вихідні позичив паяльника (дякую jin!) і сів копирсатися. трохи помучився з розпайкою micro-b, але зробив. дивіться світлини і заздріть =)

тепер маю собі два гарних кабелі, і трохи досвіду, щоби зробити ще без потреби платити за набори — майже все потрібне (компоненти роз’ємів, паракорд, кабель usb, термоусадочний кембрик) можна легко знайти на ebay чи aliexpress. не знайшов лише металевих корпусів штекера micro-b (пластикові «не торт»), але то питання часу.

p.s. ось ця крамниця може колись стати в пригоді: masteram.com.ua.

ztype — маленький шедевр!

здається, це мій новий тетріс — казуальна забавка на ті п’ять хвилин, що залишаються до кінця перерви, коли в горнятку вже немає кави:

zty.pe

і яке ж воно класнюче: мінімалістичне, приємне на вигляд, з атмосферним звуком. і про швидкодрук! щоправда, лише латинкою.

p.s. знайшлося на форумах massdrop.

ezgo slim 2.0 — мініатюрний гаманець для гіків

побачив якось на massdrop малесенький гаманець ezgo slim, і так собі забажав, що мусив замовити. на сайті виробника воно коштує аж 26 долярів — дорого. на massdrop віддавали значно дешевше.

дочекався — днями приїхав пакуночок. розпакував — ой леле, яке ж воно малесеньке і класнюче! до цього часу я ходив з великим поважним портмоне (дякую, братику!), куди можна було чорта лисого запхати, і трохи місця лишалося: півторадесят карток, техпаспорт на автівку, водійська посвідка (старого формату), паперові гроші, а у окремій кишенці — монети і картки micro sd.

ezgo slim інакший. його створено з непохитним переконанням, що сучасній людині в місті потрібно лише декілька пластикових карток, якщо добре поміркувати.

заміна ремінця для garmin swim, найкращого трекера для плавання

відремонтований «на колінці» пасок мого спортивного трекера garmin swim прожив… маже два місяці, аж поки зненацька тріснув у такому місці, де ремонтувати його вже не було великого сенсу.

все-таки гума — то не шкіра і не текстиль: коли вже десь порвалося — не зіш’єш, не приклеїш. враховуйте це, купуючи годинники. попри це, garmin swim — найкращий трекер для плавання з усього, що я до цього часу бачив у тенетах. тому варіант «викинути» я взагалі не розглядав. взявся шукати.

альтeрнативи?

я вже знав, що оригінальний ремінець коштує дорого — $20 доларів на сайті garmin, не враховуючи доставки. але на додачу garmin не шле ремінці в україну (хоча самі годинники наче шле). я швидко переглянув ebay та amazon і переконався, що і там пропозиції починаються від $28-29 плюс щонайменше $12 за доставку в україну.

при цьому жодних альтернативних пропозизцій на кшалт текстильних ремінців для цієї моделі немає. згодом, знявши пошкодженого ремінця зі свого трекера, я зрозумів, чому: кріплення ремінця досить нестандартне (див. на знимці). звісно, навряд чи це справді перешкода для китайської індустрії клонування всього, але розмір ринку, мабуть, не вражає.

а шкода, бо я би придбав, мабуть, набір «адаптерів», що однією стороною приєднувалися б до garmin swim, а до іншої дозволяли б чіпляти, скажімо, тактичні текстильні ремінці зі стандартним кріпленням, — якби таке існувало в природі. воно й існує, — але не для garmin swim.

ціна і наявність в україні

отже, занотувавши собі $41 як мінімальну ціну з доставкою (плюс два тижні очікування), я відкрив український hotline.ua, вибрав усі київські онлайнові крамниці, де пропонують garmin swim — і написав до кожної електронкою з питанням:

чи можна замовити ремінець, скільки коштуватиме і скільки чекати?

наступного робочого дня отримав відповіді, якість та зміст котрих чудово репрезентувала увесь спектр української онлайнової торгівлі — від «ну, скоро замовлятиму, їхатиме довго, ціну назвати не можу» до «є на складі, приїздіть за годину і забирайте».

першими відписалися дві крамниці, котрі запропонували прийняти замовлення на ремінець і за два-три тижні привезти, за $63 та $65 відповідно. наступна відповідь була значно, значно цікавіша: є на складі в києві, 700 грн (це приблизно $28), можна забрати практично в будь-який час. я так зрадів, що одразу зголосився їхати купувати, аж тут…

…зателефонували ще з однієї крамниці: на складі в києві, 510 грн (приблизно $20), за годину можна забрати з виставкової зали в центрі міста. замовив, поїхав, придбав… два ремінця: нехай запасний лежить, рано чи пізно стане в пригоді.

заміна ремінця

замінити пошкоджений ремінець виявилося дуже просто: в комплекті з новим ремінцем є шило-витискач для тонких металевих шпильок, котрі кріплять кожну з двох частинок до вуха на корпусі годинника; ці шпильки треба витиснути (див. знимку), зняти старий ремінець, по черзі прикласти кожну половинку нового і проштрикнути новою шпилькою (є в комплекті для заміни).

готово! тепер garmin swim має прослужити ще кілька років до наступної заміни.

пройшли медицину…

вчора пройшли «медицину» — тобто огляд та пару аналізів у київському медичному центрі міжнародної організації з міграції.

це один з прикінцевих етапів іміграційного процесу, далі — чекаємо запрошення отримати іміграційні візи в паспорти.

p.s. вартість медогляду «зашкалює»: по 7200 грн за дорослого, і не набагато менше за дитину. і ті ціни дуже ретельно індексуються відносно курсу долара. кажуть, що в молдові та у значно «ситішій» польщі медогляд помітно дешевший.

простий лайфхак економить $30

от халепа: порвався маленький гумовий пасочок на ремінці garmin swim. наївна спроба тимчасового ремонту за допомогою пари клямр для степлера нічого хорошого не дала: гума дреться.

простий лайфхак вирішив проблему (фото). щоправда, колір гумки треба буде підібрати інший, хехе.

новий ремінець для garmin swim коштує майже $30 на ebay, а гармінівська онлайнова крамниця відмовляється продавати такі до україни (самі годинники пропонує). гхм.

справа рухається: отримав медичні форми

минув місяць, відколи мініміграції канади надіслало федеральний номер, — сьогодні отримав формуляри для медичного огляду. справа рухається.

огляд мусиш пройти впродовж тридцяти днів, а черга в медичному відділі міжнародної організації міграції — величезна: записали на третій тиждень березня.

вартість процедури для всієї родини складе тридцять з гаком тисяч гривень (це на додачу до всіх інших витрат, пов’язаних з іміграційним проектом). дивно, але сплатити можна лише готівкою.