проте й кращого не підберу. моя батьківщина — це мамина колискова і батькові казки на сон, розпечена підкова на кувадлі в прадідовій кузні за рікою, футбол в траві за «склепом» (так називали за старою звичкою дерев’яну будку сільмагу), маленька кімната в київській комунальній квартирі, де виріс, і ті ненависні чорні мешти, в котрих я сам собі здавався гидким каченям, але мусив носити, бо іншого не було… багато всього.
всю свою батьківщину я носитиму зі собою, де б не опинився.
p.s. сьогодні відіслав документи до відня. не менше 7 місяців пройде, допоки їх візьмуться розглядати. потім (сподіваюся) інтерв’ю, ще один набір документів, медична комісія, віза…
5 коментар(ів):
Розумію.
Зараз навіть більше ніж будь коли раніше.
Знати б що для мене батьківщина…
А чому саме до Відня?
мене теж цікавить чому до Відня якщо на малюночку до допису Квебек)))?
австрійське бюро іміграції квебека у відні опікується цілим регіоном, до якого входить і україна.
австрійське бюро іміграції квебека у відні опікується цілим регіоном, до якого входить і україна.
поправка: більше не опікується: закривають. всі іміграційні справи розглядатимуться надалі в монреалі за дещо спрощеною, більш формалізованою процедурою. сертифікати мовних екзаменів будуть обов’язковими, квоти на іміграцію — нижчі, а розгяд справи — дорожчий тощо. з іншого боку, можна буде сподіватися на значно швидший процес…
Дописати коментар
увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.
додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
‹b›жирний шрифт‹/b›
‹i›похилий шрифт‹/i›
‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›