кримська мандрівка

в спекотному горні літа треба виявити неабияку силу волі, щоби сидіти в конторі й працювати, працювати, працювати… проте саме цим і доводиться займатися, відколи повернувся з невеличкої кримської відпустки. офісний кондиціонер та кавоварка допомагають.

ще трішки про відпустку — мушу написати, бо пізніше зовсім все позабуваю, та ще й натхнення забракне. як було зі швецією.

аврора, бакальська коса

отже, мандрівні капці побували на тарханкуті, фотодоказ додається (клац на світлині для збільшення). їздили ми до аврори, і першого ж дня були страшенно розчаровані місцевим пляжем: глинисте дно затоки і непрозора, замулена глиною вода… купатися тут неможливо, вирішили ми собі. наступного дня силі поїхали на бакальську косу — це 12 кілометрів, 20 хвилин автівкою спершу до селища стерегуще (кримська топоніміка — вінегрет з грецької, турецької, російської та української та ще біс знає яких мов). і от на косі нам сподобалося.

хто бував у криму, знає, що півострів населений вірними послідовниками справи остапа бендера, при цьому вони хоч і не завжди проявляють гумор славетного афериста — але свято шанують засади його фінансової філософії: на в’їзді на бакальську косу встановлено шлагбаум, і в будочці обіч дороги ховаються від сонечка трійко бендерів. такса за відвідування заповідної зони — 10 грн з дорослого, і ще 10 за автівку, «діти та червоноармійці безкоштовно».

судячи з кількості людей та автівок на пляжі, за один курортний день цей шлагбаум легко дає прибуток в 2 тисячі гривень, мінімум. за місяць — 60 тисяч, за сезон — 180 тисяч. звісно ж, що завсіма правилами гри, на самому пляжі коси не видно практично жодних слідів цих грошей. проте і лихо не без добра: принаймні плата за в’їзд, а також віддаленість пляжа від найближчого поселення (близько 6 км) дещо стримують приплив туристів.

місцина гарна: коса на добрих сім кілометрів видається у відносно неглибоку каркіницьку затоку, розділяючи прибрежне море на західне — вітряне, збурене, неспокійне і прохолодне, — та східне — спокійне, прозоре, тепле. між ними — десять метрів пляжу… спостерігати цей контраст, мати змогу за бажання або відчувати солоні бризки чорного моря на обличчі, або ж тихенько ніжитися в спокійній водичці — таке небагато де побачиш в межах одного пляжу, правда?

ідилію псували медузи.

я не людина засмаги на пісочку — я люблю плавати. тим більше, що в теплій, солоній воді чорного моря це — чисте задоволення. але я «терпіти ненавиджу» медуз… в катранах тут плавати, чи що?! втім, можливо, кількість «живого желе» залежить від погоди?

щоби закінчити з авророю: місцевість тут спокійна, але за красою природи та ландшафту не може ніяк рівнятися з південним узбережжям криму. саме селище досить невелике, тут є дві невеличких крамниці, якась загадкова рибальська станція і… все. вартість проживання була низька (35 грн з дорослого за ніч), але при цьому умови нагадали про відпочинок часів радянського криму. їхати сюди без автівки — не варто, з автівкою — можна заради бакальскої коси.

тарханкут

попервах ми планували, розташувавшись в аврорі, з’їздити до євпаторії та на мис тарханкут. та врешті-решт спромоглися лише на одну таку поїздку — на тарханкут. про одну з найпомітніших туристичних принад, затонулий сухогруз «ібрагім-якім», я вже розповів (читайте і дивіться світлини), згадавши також нашу прогулянку моторним човном вздовж скелястого узбережжя на південь від мису.

от ця морська прогулянка стала другим сильним враженням, вона виявилася досить дорогою (по 120 грн з дорослого), але цілком варта і цих грошей, і двох з половиною годин часу. наш «капітан» і власник човна дядя вітя виявився чудовим гідом — головним чином завдяки добре підвішеному язику та голосу з дуже колоритним тембром. слухав би й слухав =)

я би залюбки зробив би йому рекламу, давши тут номер мобільного і порадивши скористатися саме його послугами серед інших «морських таксистів» на тарханкуті… але загубив десь візитівку.

узбережжя, вздовж котрого ми пройшли — це прямовисні вапнякові скелі з гротами, нагромадженням обвалених уламків та подекуди вузесенькими кам’яними пляжами. вся ця краса відкрита для західних вітрів та несамовитих зимових штормів, і частенько в історії ставала безжальною пасткою для суден та надгробком для безталанних моряків та пасажирів…

…але влітку це — мекка для дайверів, котрі стікаються звідусіль, щоби зануритися тут в прозорі води чорного моря, пошукати уламки затонулих кораблів. сюди ж приїздять любителі трішки більш екстремального пляжного відпочинку… вони припливають човнами з боку моря і встановлюють свої намети просто в нішах та гротах!

виглядають такі поселення часом досить кумедно. два з них мені випало досить вдало клацнути з човна. розглядаючи світлину пізніше, ми з миленькою жартували: мовляв, життя на тарханкуті існує  незалежно на різних рівнях, навіть в середніх геологічних пластах =)

після прогулянки морем ми подалися на оленівський пляж. читали ж бо в тенетах, що він довжелезний, кілометри два, з приємною галькою і мілким узбережжям…

галька і справді цікава, з дірочками, — але караджинська затока, хоч і мілка, зустріла нас такою холоднючою водою, що від неї ломило кості в ногах! після приємної водички на бакальскій косі це був сюрприз. на додачу вже за два-три метри від берега починається смуга бурих водоростей, борсатися в котрих ну аж ніяк не хочеться.

коротше кажучи, як пляж, ані тарханкут, ані оленівка нас не вразили абсолютно. тому після цікавої прогулянки морем, помочивши ніжки, покидавши «жабки» в море і позасмагавши трішки тут, ми сіли в автівку й поїхали назад в аврору, до теплого моря.

автомандрівка

собі на згадку занотую трішки автомобільної статистики. шлях з києва до аврори (738 км) проїхали за дванадцять з половиною годин. зупинявся чотири чи п’ять разів (діти в автівці), намагався ніде не порушувати — і все-одно двічі зупиняли, обидва рази за зайві 3–4 км/год. перший раз обмежилися попередженням після того, як я попросив оформлювать протокол (хто зна, може полінувалися?), другий раз — вже буквально за 30 км від місця призначення! — таки витратили півгодини на оформлення.

при цьому справжні спіді ґонзалєси мають антирадари, тулять під 180 і не паряться. фулє, наша даі супер-ефективна, молодці. та й біс із ними усіма.

по криму за 6 днів накатали близько 420 км. на дорогу з аврори до києва (735 км) витратили… тут складно: назад ми їхали в неділю, після чотирьох вихідних днів. і втрапили точнісінько на «взяття києва»! на дорогу назад ми витратили аж тринадцять з половиною годин! з них півтори — вже в безнадійній тягнучці під глевахою, і ще дві години — на те, щоби перечекати в чудовому новому ресторані «grigliata italiana» (можу рекомендувати).

за тиждень мандрівки в бак залив 99 літрів пального (брав лише не-український 95-й) на загальну суму 1’280 грн. скільки фактично спалив — не знаю, але витрата на 100 км в таких поїздках в мене складала близько 6 літрів.

ну от, позвітував — можна спокійно працювати =)

12 коментар(ів):

Юра сказав...

Привіт.

>обидва рази за зайві 3–4 км/год

За 3-4 км/год немає жодних підстав для порушення. Хіба що після 83-84 з 60-ти дозволених. ;)

Та й під великим питанням чим зафіксовано.


Тут: _http://roadcontrol.org.ua/ багато цінної інформації на цю тему.

івась тарасик сказав...

+юра
мова про (20+) 3–4 км/год, звісно ж =)

щодо суперечок з інспекторами… якщо я знаю, що ті 3–4 км/год таки були фактично — яке моральне право я маю сперечатися? я намагаюся не порушувать пдр, але інколи таки трапляється, на жаль =/

інша справа, що трапляються, мабуть, випадки, коли людям «домальовують» порушення, або перекладають на них відповідальність за аварії, спричинені крутеликами на дорожчих автівках… тут вже потрібні твердість, знання своїх прав та підтримка зі сторони — тому що одна людина проти свавілля наділених бодай найменшою владою, як правило, безсила.

Юра сказав...

справа в тому що часто водієві представляють покази "радарів" зафіксовані з зовсім інших автомобілів (що рухались попереду).

"Морального" права, при порушенні, звичайно немає, але є "моральний" обов’язок вимагати бути "обслуженим" ДАІ правильно, за законом. ;)

івась тарасик сказав...

+юра
> є "моральний" обов’язок вимагати бути "обслуженим" ДАІ правильно, за законом.

з цим згідний безумовно.

Анонім сказав...

(особливо у питання фіксування швидкості — а саме тип пристрою, його покази (особливо таймер часу), повірка та сертифікат).

Анонім сказав...

питання риторичні. Звісно немає сенсу зараз про це дискутувати, тим більше тема про відпочинок. ;)

Анонім сказав...

А ще цікаво середньо-загальна вартість відпочинку, якщо не секрет? Якась усереднена щоб знати як собі планувати бюджет.

івась тарасик сказав...

+анонім
> середньо-загальна вартість відпочинку, якщо не секрет?

не секрет — але спеціально я не лічив, тож буде приблизно:

= 1’300 грн — пальне (див. вище)
= 1’100 грн — проживання (3 дорослих, 2 дітей, 7 ночей)
= 500 грн — розваги (проїзд на косу, прогулянка човном)
= 1’000 грн — харчування (овочі, молоко, м’ясо, ресторан на тарханкуті тощо, приблизно)

разом набігло близько 4’000 грн на родину за тиждень — щоправда, без урахування купальників, капців і такого іншого =) можливо щось забув, але не багато.

Yarema сказав...

Будеш сміятися, але катран - це шмата (Коломийщина і навколо). Звідки пішло не знаю, але коли це чую в зв’язку з іншим змістом не можу втриматися від посмішки.

івась тарасик сказав...

+yarema
ці омофони — таки кумедна штука часом. один франкофон довго сміявся з рос. та укр. слів «счёт» (звучить як фр. chiotte, сортир), «сало» (фр. salo, мерзотник) тощо. навіть не з самих слів, як із ситуацій, в яких вони часом фігурують =)

катран — єдиний рід акул, що живуть в чорному морі. окрім того це українська компанія, що спеціалізується на виготовленні костюмів та додаткового спорядження для дайвінга =) а от про катран як шматину чую вперше — дякую!

Маленька сказав...

Аа-а-а, Крим, як же я давно там не була!!!

івась тарасик сказав...

+маленька треба їхати =)

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›