альтернатива instagram'у?

вважаю instagram цяцькою для тих, кому нема до чого вчепитися… але переглянув свою стрічку і залип на кількадесят хвилин — цікаво згадувати: два роки з хвостиком, сім країн

якщо клацати щось під час виїздів ровером — світлинки звідси підтягуються також і до strava. але водночас instagram дуже незручний для журналювання під час виїздів через декілька серйозних недоліків:
  • (epic fail) в офлайновому режимі instagram не дозволяє додавати мітку геолокації до світлини;
  • (fail) в офлайновому режимі instagram зберігає відзняте, але… додає потім до стрічки в хаотичному порядку, не прив'язаному до часу.
звідси питання: чи існує в природі якийсь альтернативний клієнт для instagram без цих недоліків, щоби з ним було зручно робити хронологічні стрічки з геолокацією навіть офлайн?

я хочу іншу руку!

щойно малий прокидається і одразу капризує, хнюпає. підходжу, заговорюю до нього лагідно:

— доброго ранку! що не так, цьомчику?

витягує руку і чи то показує щось за вікном, чи показує мені руку.

— що таке?
— вона не краща! — хнюпає далі.
— щось не так з ручкою?
— так. я хочу іншу руку!

зареєструвався би на assholeparents.com: мовляв, я поганий батько, бо не дав дитині кращу ручку… але світлина невдала =)

про імідж держави

коротко про імідж україни за кордоном:

поки не накрав — ще не до іміджу держави, а як вже накрав і будує палац — вже не до іміджу.

навіяно тим простим фактом, що ніхто за кордоном нічого не знає про україну. навіть після євромайдану. після розстрілів просто посеред білого дня в центрі столиці. після збитого москалями над нашої територією боїнґа. після окупації криму. після трьох років цинічної війни на сході україни.

пересічний канадієць, чуючи мою українську, — ба навіть бачачи мене у вишиванці! — з сяючою посмішкою питає мене «рюс?» — і вельми дивується, коли я не розпливаюся в усмішці, а суворо відповідаю «абсолюмон па!»

хз, що з тим робить.

доповнення (21 квітня 2017). уточню, бо не висловився досить повно, і тому не видно всю глибину прірви… коли канадцеві кажеш «ні, не російнин, а українець» — в очах бачиш пустоту. в кращому випадку випливає асоціація «україна — корупція», тоді ти хоч відчуваєш, що назву десь чули.

весняна мішанка

аптайм ноутбука наразі — 33 дні. далеко не рекорд, навіть для простого особистого комп'ютера, на котрім не робиться ніякої серйозної роботи. головна загроза аптаму — вогнелис, котрий, зараза, попри довжелезну історію розробки і фіксів, жере пам'ять, як дурний. другий претендент — dropbox (але тут я сам винуватий).

повидаляв к бісу зі стрічки сусідів усі блоги на жж. перерпрошую в авторів, ви класні, за це я вас і читав. але жж — нафуй. ну і вас потяг за собою. бувайте.

в середу мав цікавий досвід копирсання в смітнику. ага, дожився, емігрант =) історія така: пік хліб, але щось пішло не так (оливкова олія, чи зіпсуті дріжджі?) — вийшла грудка. засмутився, викинув до смітника. надвечір згадав про мішалочки від хлібопічки! вранці попрохав управителя відчинити мені смітник. порпався, порпався — не знайшов… зазирнув на ebay — мішалки по $19 штучка о_О довелося придбати на kijiji ще одну таку саму хлібопічку за $20 заради лопаток. висновок: зберігайте спокій і витягайте мішалки.

це ще не все. порпаючись в тому дурнуватому смітнику, мусів стати на підставку. якось вона з-під мене вискочила, я впав ребром на борт — перший день майже не відчував нічого поганого, а сьогодні болить, зараза — а найгірше, коли сміюсь. тож коли мене хтось смішить — регочу і водночас лаю найгіршими словами =/

а підстави посміятися, виявляється, стрічаються на кожнім кроці. ось, приміром, однією автоматично згенерованою гіфкою google зміг передати весь драматизм нашого щоденного купання… тут, щоправда, ще ніяк не відображено не менший драматизм прибирання і висушування підлоги після цього.

ну і так, святкове. завтра — наш перший великодень в канаді. я атеїст, але хай-но хто бодай подумає спробувати мені заборонити малювати яйця і пекти паски, коли навколо квітнуть… е, нічого не квітне. тут переважно сосни й клени. ну, та принаймні вже й тут справжня весна. вітаю і смачної вам шинки!


якщо в мові московитського «діпламата» сафронкова розставити, де треба, обов'язкові для москаля «сука», «блядь», «йобанарот», «нахуй блядь» і т.д. — отоді й почуєте те, що насправді хотів сказати той «діпламат», а разом з ним — кожен расіянін, усим тим цивілізованим «піндосам і чуркам», котрі, бачте, пхають свої носи до внутрішніх справ мордору (адже український крим, грузинська абхазія, та і сирійська земля — то все внутрішні справи, чьо ти пялісся, хуй, в ґлаза мнє сматрі!)
цитата | «„пасматрі на мєня!“ — сказав офіційний (!) представник рф при оон (!) на засіданні радбезу (!) своєму британському колезі райкрофту, звертаючись до того „на ти“. „Што ти глаза атводіш?!“ — гнівно каже російський дипломат (перепрошую за слово "дипломат"). в цьому — вся суть російської дипломатії. бо ж представник рф не просто хамські поводиться, але й розуміє, що переклад не здатний передати всієї його зневаги. райкрофт почує просто "you", не зрозумівши, що російський дипломат (ще раз даруйте) опустився до фамільярної, немислимої для дипломата, поведінки. а всі російські глядачі будуть плескати в долоні тому, який їхній представник сміливий та як „англічанін всьо схавал молча“. гарно. навіть чудово. бо росія перестає, нарешті, вдавати з себе державу, й поводиться природньо» (facebook)
мені ще було цікаво, що каже британська, європейська та американська преса про бикування московитського «діпламата» в радбезі. на диво, реагують переважно стримано — мабуть, і не чекали ніякого конструктиву від московитів, — зосередилися переважно на московському ветуванні голосування резолюції з засудженням застосування асадом хімічної зброї.

ну, бо справді, що возьмеш з дворового бика?

дми в дудку!

в зв'язку з оновленням образу «укрпошти» пропоную нове, але заряджене традиціями гасло:

ЗАГУБИЛОСЯ? ДМИ В ДУДКУ!

характерно, що дудкою можна вертіти, як заманеться, що добре видно на світлинах. тому і гасло має бути гнучке, багато функціональне, придатне на всі випадки. тому тримайте:

ДОВГО? ДМИ В ДУДКУ!
ЧЕРГИ? ДМИ В ДУДКУ!

як ви здогадалися, гасло масштабується і на майбутнє, коли доведеться піднімати тарифи, аби розрахуватися за редизайн і почати, врешті-решт, справді міняти підхід до роботи та платити притомні зарплати кваліфікованим працівникам:

ДОРОГО? ДМИ В ДУДКУ!

p.s. насправді то лише жарт, я сподіваюся на зміни.