нова версія vlc для linux (в моєму випадку 3.0.0) має проблему з відображенням відео на екранах hd чи 4k: картинка займає ліву нижню чверть вікна програми (скріншот).

рецепт лікування знайшовся на форумах videolan: потрібно налаштувати масштабування інтерфейсу qt перед стартом vlc:

QT_SCREEN_SCALE_FACTORS=0.5 vlc

зрозуміло, що не обов'язково щоразу друкувати так багато, можн експортувати змінну у файлі конфігурації ~/.bashrc, створити аліас для vlc з  в тому ж таки ~/.bashrc тощо. головне, що після цього відео відтворюється нормально.

телевізор: тортури вибору

я розбалуваний. дуже довго я жив собі без телевізора, а тоді взяв та й придбав 47 дюймів, трошки погугливши. і, як тепер виявилося, втрапив на дуже хорошу модель, яка мала все: якісну картинку завдяки фоновій підсвітці із зональним затемненням, домашнє 3d з пасивними окулярами, wifi, купу роз'ємів, webos, і все це — за доволі помірні гроші.

аж ось взявся вибрати собі телевізор тепер вже в канаді. що сказати… щось подібне — дві тисячі долярів. 3d як клас майже відсутнє на ринку — і я не розумію, чому, адже попри відносно невелику кількість фільмів, переглядати тривимірне кіно вдома значно цікавіше, ніж дивитися пласку картинку. переважна кількість пропозицій — 4k, хоча такий канал в інтернет, щоби переглядати стріми в подібній якості з тенет, в канаді сам собою коштує дурних грошей, плюс доплата за безліміт?

коротше кажучи, я не розумію, що робиться на цім ринку. припустімо, відмовлюся від 3d наразі. тоді постає кілька питаннь:
  • переплатити за smart tv з wifi, чи придбати телевізор без «розумних» функцій і підключити до raspberry pi з osmc?
  • якщо smart tv — то webos від lg, чи android від sony?

про однодумців

до улюбленої фрази «кожен думає, що він не кожен» додаю ще одну, що її щойно вичитав у фейсбуці:

що менше ти думаєш, то більше в тебе однодумців.
я вже накупив багато електронних текстів англійською завдяки storybundle, і прочитав хіба десяту частину — тож можна було би спинитися… але таку збірку не міг пропустити:


тому що фантастика і пригоди. щоправда, принаймні одну книжку з тієї збірки я вже маю, прочитав, позвітував… але тут є й продовження!

коротше кажучи, мусив викласти $15 за повну збірку разом з бонусними книжками.

нема про що домовлятися

цитата для тих, хто ще не впетрав, або ставиться до цього легковажно:
цитата | «варто розуміти, що якщо ми не порвемо з росією, ми ніколи не побудуємо україни. це не голосні слова – це реальність. наша історія – це не франція vs німеччина, англія vs сша чи іспанія vs голандія. тобто, історії протиборства націй, викликаних економічними чи політичними причинами. які з часом можуть вирішуватися. ні. наша з росією історія зовсім інша. це історія тутсі vs хуту, французькі гугеноти vs католики під час варфоломіївської ночі, гусити vs німці, вірмени vs турки тощо. це коли нема про що домовлятися. це коли або одні, або інші. це коли… думку ви вже вловили. в теорії можна домовитися хоч з чортом. але як домовитися з тим, хто хоче тільки одну плату – ваше життя? і хто зараз його не бере у всіх тільки тому, що не може?» (богдан буткевич)
не розумію, чому я раніше не користувався gnu screen'ом… можливо, тому що не міг второпати, що воно таке за диво, багатоекранний термінальний мультиплексор і куди його притуляти?

виявилося, що все просто, і screen, в найпростішому розумінні — це приблизний аналог закладок у веб-оглядачі, тільки з преферансом і поетесами.

як це працює: відкриваю свій улюблений термінал (для мене це terminator в режимі консолі quake, відкривається за super+q), запускаю screen (насправді воно стартує автоматом, terminator має таку опцію) і працюю собі як зазвичай…

…аж поки не знадобиться нова закладка в терміналі. замість користуватися вікнами terminator'а (завжди забуваю гарячі клавіші!) — тисну ctrl+a, c і отримую чисте вікно терміналу; при цьому якщо в попередньому вікні щось виконувалося (приміром, wget тяг щось велике з тенет, або htop слідкував за відкритими процесами) — воно продовжуватиме виконуватися. і навіть якщо я закрию вікно terminator'а (не згорну, а саме закрию) — «закладки» screen «від'єднаються» від терміналу і продовжать жити своїм життям, аж поки я не «підключуся» до них знову.

громадське дрочить на дождь?

у мене на facebook близько сотні френдів (не казатиму «друзі», бо не всіх навіть знаю особисто) та ще кількадесят дописувачів, за котрими я слідкую, але не додаю до френців (то я нещодавно навчився). і уявіть собі, що за ці два дні я не побачив жодного розпачливого допису «вєрнітє дождь!» в моїй стрічці.

ось що означає ретельна чистка: фейсбук може бути цілком комфортним джерелом позитивних емоцій! чого і вам бажаю.
цитата | «hromadske.ua дрочить на "дождь". трампщина якась несамовита» (роман скрипін на f).
і так, громадське я послав… подалі. після зашкварів з яневським та скрипіним, але не тому, що ті двоє для мене якісь там кумири. але громадське стало неукраїнським.

p.s. ілюстрацію потягнув з коментарів під дописом скрипіна.

p.p.s. а, і ще, якщо комусь потрібні пояснення щодо мого ставлення до громадського: яневський та скрипін, обидва з явно проукраїнською позицією, змушені були звідти піти, а от кутєпов, що залишився, не соромиться нападати на українців.

дід всрався

«добрався мовний срач і до діда» — і не вдержав дід, обісрався так, що гидко й дивиться. а якщо ще й коментарі та вподобання до того допису почитати, то стає страшно: теж не дурні ж наче люди, а ковтають ще й дякують.

гаразд, підемо по-порядку.

1. «Дід шанувальник української мови, якою вільно володіє і користується нею в реальному житті, на роботі і в побуті. Ніякого геройства тут нема, просто так склалося життя».

далеко не всім так поталанило, ок оце дідові. декому довелося по тюрмах посидіти, по сибірах помандрувати, та й життям накласти за вільне володіння і послуговування українською в реальному житті. звісно, це майже ніколи саме так не формулювалося у присудах, але ми ж із вами розуміємо тепер, як воно було? навіть якщо кому поталанило народитися вже за пізнього совєцього союзу, перед самим розвалом — все-одно про вільне використання української «в реальному житті, на роботі і в побуті» не йшлося, бо в кращому випадку людина опинялася в культурній ізоляції, в гіршому — колектив її цькував, витискав на маргінес і життя набувало трагічних кольорів.

дід не може цього не знати, хіба що він ще ніякий не дід, а молодий шпанюк, що досяг свідомого віку вже після розвалу срср? в будь-якім випадку тут він просто заговорює зуби читачеві.

2а. «Водночас дід вільно володіє і російською мовою (теж так життя склалося) […]»

напевне, ніщо не дратує мене більше, ніж оце «так життя склалося» щодо зросійщення. цими трьома слівцями лицемірно прикрито майже чотириста років історії заборон друку книжок та освіти українською, потоптано могили розстріляних вертепів та бандуристів, викинуто на смітник понівечені долі українських митців та простих українців…

так склалося, діду, що або ваших пращурів — якщо ви таки українського походження, — упродовж століть зпримушували зректися рідної мови, або ж принаймні заховати її подалі та вивчити московитську, або ж, якщо у вас інше походження, їм дали можливість приїхати до україни і оселитися тут, отримати роботу, нажити дітей, не знаючи тутешньої мови, а ваша російська — закономірний результат цього процесу. оце і є справжній зміст вашого «так життя склалося», швидше за все.

трейлер «сторожової застави»

не чекаю шедевру, але дуже хотів би переглянути з родиною «сторожову заставу». на жаль, до українського кінотеатру тепер надто далеко — але перший онлайновий кінотеатр, де знайду цей фільм, і де можна буде його переглянути хоч із канадським ip, отримає передплату на рік.


це має бути екранізація повісті володимира рутківського, яку ми маємо в бібліотеці (і привезли зі собою), але ще не читали.

p.s. фільм має свій вебсайт (пустий-пустісінький наразі), а також профілі у facebook, instagram та канал на youtube. цікаво, що хоч режисер москвомовний (да какая разніца?) і знімальна група працює московитською, але ж хоч двоє з трьох богатирів говорять українською на майданчику…
гаразд, я поборов тачскрін — тепер працює гортання двома пальцями, масштабування та емуляція правої кнопки миші за довгим тапом, решта жестів мені не потрібні, тож не пробував.

початок історії з налаштуванням планшетного режиму в попередньому дописі.

в тенетах знайшлося багато підказок та рецептів на різні випадки, які лише умовно можна об'єднати темою «тачскрін і linux», і треба думати. мій випадок був такий: manjaro linux (на базі arch'а) розпізнав тачскрін як підключений пристрій, підключив драйвер і дозволив користуватися як однокнопочною мишкою. найточнішу підказку знайшов на форумах arch'а. ось вивід xinput list:

⎡ Virtual core pointer                          id=2    [master pointer  (3)]
⎜   ↳ Virtual core XTEST pointer                id=4    [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ SYN1B7B:00 06CB:2991 Touchpad             id=10   [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ SYNAPTICS Synaptics Touch Digitizer V04 Pen       id=14   [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ SYNAPTICS Synaptics Touch Digitizer V04   id=15   [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ TESORO TESORO Gaming Mouse                id=16   [slave  pointer  (2)]
⎜   ↳ TESORO TESORO Gaming Mouse                id=18   [slave  pointer  (2)]
⎣ Virtual core keyboard                         id=3    [master keyboard (2)]
    ↳ Virtual core XTEST keyboard               id=5    [slave  keyboard (3)]
    ↳ Power Button                              id=6    [slave  keyboard (3)]
    ↳ Video Bus                                 id=7    [slave  keyboard (3)]
    ↳ Power Button                              id=8    [slave  keyboard (3)]
    ↳ Sleep Button                              id=9    [slave  keyboard (3)]
    ↳ AT Translated Set 2 keyboard              id=11   [slave  keyboard (3)]
    ↳ Acer WMI hotkeys                          id=12   [slave  keyboard (3)]
    ↳ HD WebCam                                 id=13   [slave  keyboard (3)]
    ↳ TESORO TESORO Gaming Mouse                id=17   [slave  keyboard (3)]
    ↳ USB-HID Keyboard                          id=19   [slave  keyboard (3)]
    ↳ USB-HID Keyboard                          id=20   [slave  keyboard (3)]

цікаво, до речі, чому миша tesoro sagitta spectrum зареєструвалася як два пристрої… але то питання на інший раз. тачскрін теж зареєстрований двома пристроями, і я не розумію, що то за pen (id=14), адже стилусом не користуюсь; мене цікавив лише id=15 (підсвітив кольором). параметри пристрою (вивід xinput list-props 15):

Device 'SYNAPTICS Synaptics Touch Digitizer V04':
        Device Enabled (139):   1
        Coordinate Transformation Matrix (141): 1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000
        libinput Calibration Matrix (449):      1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000
        libinput Calibration Matrix Default (450):      1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000, 0.000000, 0.000000, 0.000000, 1.000000
        libinput Send Events Modes Available (262):     1, 0
        libinput Send Events Mode Enabled (263):        0, 0
        libinput Send Events Mode Enabled Default (264):        0, 0
        Device Node (265):      "/dev/input/event13"
        Device Product ID (266):        1739, 30332
        libinput Horizontal Scroll Enabled (267):       0

отже, суть підказки на форумах arch в тому, що потрібно додати відповідний розділ до файлу конфігурації xorg. в старіших дистрибутивах це /etc/X11/xorg.conf, а в новіших може бути кілька окремих файлів у теці /etc/X11/xorg.conf.d — у мене там лежали файли з налаштуваннями клавіатури, монітора та ще якась інформація від автоматичного конфігуратора manjaro, але нічого про тачскрін:

00-keyboard.conf
90-mhwd.conf
90-monitor.conf

задля експерименту я створив новий файл у цій теці (з-під рута або sudo!), назвавши 10-touchscreen.conf, додав запропонований на форумі код.

щоправда, на форумі запропоновано трохи довший фрагмент, але методом наукового тику (себто емпірично) я з'ясував, що ідентифікувати драйвер та точку монтування тут не потрібно. зокрема, точка монтування в мене «стрибає» від завантаження до завантаження, але на роботу тачскріна з таким файлом конфігурації то ніяк не вплинуло.

Section "InputClass"
        Identifier "touchscreen"
        MatchIsTouchscreen "on"
        Option "Mode" "ABSOLUTE"
        Option "TapButton1" "1"
        Option "TapButton2" "2"
        Option "TapButton3" "3"
        Option "Evdev Wheel Emulation" "on"
        Option "Evdev Wheel Emulation Axes" "6 7 4 5"
        Option "VertTwoFingerScroll" "on"
        Option "HorizTwoFingerScroll" "on"
        Option "EmulateTwoFingerMinZ" "40"
        Option "EmulateTwoFingerMinW" "8"
        Option "CoastingSpeed" "0"
        Option "VertScrollDelta" "50"
        Option "HorizScrollDelta" "50"
        Option "ZoomDistance" "100"
EndSection

і це, власне, все. можна перезавантажити комп'ютер, або лише ікси (ctrl+alt+backspace), і тачпад працює як слід. я в захваті від свого 13-дюймового планшета =)
ранок першого навчального дня після довгих святкових канікул завжди виглядає і звучить десь приблизно так…


а тоді, перед виходом виявляється, що в обох школах — в старшого і середульшої, — сьогодні так званий «педагогічний день» (тобто вихідний для учнів, коли викладачі готують свої навчальні плани чи що)!

якщо комусь цікаво, як може виглядати самогубство сапоспалення самопоховання в тенетах — ось вам кейс, вивчайте =)

за законом жанру самогубця не може просто вистрелити собі в скроню, чи просто впасти з моста — нєеее, потрібна передсмертна записка.

p.s. дельфіни були лаконічніші!

ноутбук в режимі планшета

припустімо, у вас є сучасний ноутбук-трансформер з сенсорним дисплеєм, і на ньому linux, і це не ubuntu… тоді є висока ймовірність, що…
  • серсорний екран працює в примітивному режимі (без мультитача і жестів на кшалт скролу двома пучками);
  • після складання в планшет клавіатура і тачпад не працюють;
  • екранної клавіатури немає «з коробки»;
  • нема як швидко повернути зображення на екрані в портретну орієнтацію та назад;
  • автоматичний поворот зображення не працює.
і так, ubuntu не пропонувати (так само як встановлення kde/plasma, якщо там все це працює з коробки).

поки що не все з цього пофіксив, але дещо знайшов.

екранна клавіатура

поки що користуюсь onboard, але без зручностей, до яких звикаєш на мудрофоні: скажімо, відкривати клавіатуру доводиться руками з системного меню (хоча onboard має опцію автоматичного вигульку, але вона не працює без модуля gnome, який в мене не вставновлений і поки що не потрібен.

увімкнення клавіатури і тачпада

клавіатура і тачпад автоматично відключаються, якщо скласти транформера в планшетний режим, як і має бути — але залишаються заблоковані після зворотньої трансформації. знайшов невеликого скрипта (на жаль, вже забув, де… пригадав!), що відновлює роботу, але поки що не дійшли руки розібратися, як запускати його автоматично під час зміни конфігурації:

#!/bin/sh
[ "root" != "$USER" ] && exec sudo $0 "$@"
lsmod | grep '^[^ ]*hid' | cut -f1 -d " " | xargs -n1 rmmod
udevadm trigger
sleep 1
xinput|grep SYN1B|cut -f2 -d"="|cut -f1|xargs -n1 xinput --enable

скрипт потребує рутових прав для роботи, довелося трохи поморочитися із sudoers'ами, аби дозволити виконання з користувацького профіля.

поворот зображення

для повороту знайшов інший простий скрипт. довелося трохи змінити один рядок, бо в мене xrandr не позначає поточний екран як primary:

XDISPLAY=`xrandr --current | grep " connected" | sed -e 's/ .*//g'`

так, в лапках є пробіл перед connected, інакше, природньо, grep видає також рядки з disconnected. запускається з параметром normal / left / right / inverted для встановлення відповідної орієнтації, рута не потребує.

додав у системне меню та «повісив» на клавіатуру (super+стрілки), працює але хочеться колись прив'язати до акселерометра, тож ще гуглитиму.

далі буде.

пиха й зарозумілість

я давно не агітую за linux чи вільне пз. але час від часу трапляються цитати, які хочеться потягти собі до колекції навіть попри те, що вони схожі на «пропаганду здорового комп'ютингу».
цитата«краса linux відкрилася мені досить нещодавно, завдяки замітці про чергову презентацію apple для преси. під час події якийсь менеджер з apple зауважив, що у світі є 600 мільйонів комп'ютерів, яким виповнилося 5 років чи більше. і він додав, що то є сумно, на що аудиторія відповіла [схвальним] сміхом. коли я це прочитав, — покрутив головою. на думку спали такі слова як пиха й зарозумілість» (opensourcemusings).

до речі, цікавий щоденник, додам собі до списку читання.
днями отримав два пакуночки — один раніше, від massdrop, і другий оце сьогодні, від китайців через ebay. розпакуємо?

допис короткий, лише фотографії без коментарів, і зацікавить не кожного. ну, а кого зацікавить — заздріть =)