інколи потрібно поглянути, хто «спамить» в ефірі на частотах wifi, і в яких каналах. щоби не тягти з репозиторіїв якісь графічні додатки для такої секундної справи, можна скористатися невеличкою програмкою з набору network manager'а ― nmcli:

nmcli -f "SSID,FREQ,CHAN,RATE,BARS" d wifi list

якщо треба періодично сканувати ефір, додається watch:

watch 'nmcli -f "SSID,FREQ,CHAN,RATE,BARS" d wifi list'

якщо треба відфільтрувати лише свою точку доступу — додаємо grep:

nmcli -f "SSID,FREQ,CHAN,RATE,BARS" d wifi list "home_sweet_hell"

знали про це? я — ні, оце щойно надибав.
сьогодні віддав двадцять п'ять канадських долари за маршрутизатор d-link dir-835 і два повторювачі d-link dap-1520. ще раз — двадцять п'ять доларів; щоправда, довелося трішки покататися: десь 50 км туди й назад.

дивлюся на hotline: лише один (новий) повторювач в україні коштує більше тисячі гривень — себто близько п'ятдесяти доларів. рутер хоч і старенький, без 802.11ac, але на свій час був одним з найкращих у своєму класі — зараз щось подібне, нове теж коштуватиме десь під тисячу…

в підсумку — зекономив десь $125. люблю канадський kijiji =)

навіщо мені той маршрутизатор? я мав старий d-link di-524 (802.11g), що його хто зна й нащо притяг з україни… підключив його до кабельного модема — і злякався: ледве тягне (максимум 4-5 мб/с і страшенні затримки). щойно перепідключив той dir-835 — не натішуся.

і це я ще не пробував, чи потрібні мені повторювачі: помешкання невелике, рутер наче й сам всюди «дострілює»… хіба що влітку на подвір'я за будинком інтернет кидати?

прокинувся вночі

чомусь прокинувся о 2:20… і все, неможливо заснути. скільки себе пам'ятаю — ніколи не мав проблем зі сном; зазвичай сплю, як убитий. окрім як напередодні важливих подій — тоді теж сплю, але не так міцно, і легко прокидаюся…

відкрив мудрофон, поглянув температуру на вулиці: –15 °с вночі.

перекинувся парою слів з матусею в україні (там ранок, пів на десяту).

додав кілька світлин на instagram: в монреалі зима, гарно.

зазирнув одним оком на facebook; там те саме, що й завжди.

відклав мудрофон, підвівся, випив півсклянки води на кухні. перевірив термостати в усіх кімнатах. знову влігся.

пошепотівся з дружиною, котра теж прокинулася: вона спить завжди чутливіше за мене.

лежав, лежав, лежав…

сон не йде. відкрив мудрофон — по третій. закрив. ще полежав.

врешті-решт пішов порпатися в шухлядах у пошуках термобілизни, вдягнувся. сиджу на кухні з ноутбуком.

доброго ранку, вкраїно. бо канада ще спить.

общійизик нової україни?

надибав у софії дніпровської у facebook'у:
цитата | «…врешті-решт, герої, які воювали як за, так і проти государствароссійскаго, зустрічаються, єднаються, знаходять общіййизик і вибачають одне-одному всі гріхи» (софія дніпровська, facebook)
це чудова цитата. повісив би на стіну кожному захисникові рускаґаварящіх патріотаф украіни «в ато мноґа рускаґаварящіх вас защіщают!» не для того, аби познущатися — а задля того, щоби пам'ятали: культура визначає державу. і з москвомовною культурою не буде української держави.

так, багатьом захисникам москвомовних громадян україни до того байдуже — «ліш би чєлавєк бил хароший» та «ліш би жилось в странє харашо». але, маю сподівання, чимало з них і задумалися б. московщина має 140 мільйонів громадян. якби — пофантазуймо? — десять мільйонів з них воювали проти україни, а інші десять мільйонів — переходять до нас воювати за україну. нехай ці другі, «харошиє рускіє», перемагають… і залишаються господарями на принаймні значній частині української землі.

що далі? перемога? ні — замирення і новий путєн! бо це в московській культурі.

москвомовного українця — якщо не закривати очі на москвомовність як на щось нормальне, — можна реукраїнізувати. не в першому поколінні, так у третьому. 

теоретично, можна українізувати і московита… але тільки теоретично. тому що після всього, що сталося хоча би від 2013 року (якщо в кого пам'ять коротка пригадувати всю історію русифікації) — мало би бути зрозуміло, що небезпека втрати української держави і самої української ідентичності зростає в геометричній прогресії з кожним новим українським паспортом, виданим носієві московської культури. і якщо зараз дати прорости в україні московській культурі як чомусь нормальному, прийнятному, — української держави не буде: буде якась друга білорусь — зрусифікований придаток московської імперії. 
навічно.

бо ніякого міцного селянства, котре втримало, попри війни, голодомори та безпорадність і зрадливість власної, української інтелігенції! — на своїх простих плечах україну — його більше немає. йому вимито мізки москвомовним телевізором з тими алапугачьовими, кавеенами, зєлєнськими сватами та іншим як не відверто промосковським і москвомовним, то приховано антиукраїнським телегімно́м.

тому — так, багато російськомовних громадян україни захищають сьогодні країну від підступних московитів сьогодні, або вже поклали своє життя на фронті. але це не дає нікому — ані їм, ані їхнім україномовним апологетам, — морального права диктувати україні вибір мови й культури. і обов'язок кожного патріота — незалежно від мови! — твердо про це казати, а не ховатися сором'язливо, щойно знову прозвучить фраза «ані за вас паґібают на фронтє».
мова важлива. і сьогодні — як ніколи на часі.
p.s. ну а тепер — переходимо до традиційного сеансу закидів «ти виїхав з україни, то й мовчи» ;-)