я збентежений, нічого не впетраю: мій manjaro на зовнішньому диску то працює, то не працює. потрібна підказка зі залу.

от просто зараз я друкую цей допис у системі, котра успішно стартувала на ноутбуці в режимі legacy (тобто з mbr) з мого зовнішнього диска, підключеного до usb 3.0. але…

…з другої спроби (через ctrl+alt+del). бо перша спроба завершилася лаконічним повідомленням про те, що пристрій для завантаження, буцім, не знайдено. якщо я підключу — так само через usb 3.0, — той самий диск тим самим кабелем до іншого комп'ютера вдома, я з приблизно однаковою (суб'єктивно) ймовірністю отримаю або робочу систему, або повідомлення про відсутність розділу з завантажувачем, або нерозпізнаний диск на usb 3.0, або купу помилок про відключення каналу usb, або помилку підключення розділу підкачки (resume) чи кореневого розділу (root) вже на етапі завантаження linux… приміром, в коледжі я сьогодні так і не зміг завантажитися через usb 3.0! хоча раніше — вдавалося.

наголошую: це на різних машинах (принаймні дві зовнім різні за параметрами вдома, і дві однотипні в коледжі). і навіть через різні кабелі (маю два, позначив їх кольоровими мітками)!

зате з майже стовідсотковою ймовірністю сьогодні (бо пробував кілька разів) система вантажиться через usb 2.0. так і працював — повільно, але надійно.

отже, підводжу до питання, яке можу сформулювати лише так: шозанах?!

де може бути проблема? — кабель? встановлена система (хоча як?! глюки часто проявляються ще на етапі завантаження загрузчика)? сам диск (який чудово працює як через usb 2.0, так і usb 3.0, якщо потрібно лише читати/писати, але не завнатажуватися)? якась бентега непозбувна…
трохи затяглося тестування робочого середовища з manjaro на зовнішньому механічному диску — поки що не ризикую переносити на ssd, бо мав проблеми зі стабільністю між перезавантаженнями, аж до відмови кількох комп'ютерів розпізнавати диск через usb 3.

з програм мені потрібно небагато:
  • packet tracer
  • virtualbox
  • dropbox
з першою найцікавіше: якщо взяти пакунок packet tracer 7 з офіційного сайту мережевої академії cisco — він чудово встановиться, але не запускатиметься як слід (за бажання запустити можна, але працюватиме з проблемами). якщо взяти версію з репозиторію aur — він не встановиться… але скомпілює необхідні залежності, через що… зненацька починає нормально працювати офіційна версія.

зі встановленням двох інших програмам жодних проблем нема: virtualbox є в репозиторіях manjaro/arch, а dropbox — в aur'і.

на диску я поки що залишив чималий розділ ntfs (300 з гаком гігабайт) на той випадок, якщо доведеться щось переносити між linux та windows… але в підсумку, гадаю, залишу якісь 30 гігабайт для цього, і то в exfat, швидше за все: ntfs виявляється вельми проблемним під linux (зокрема, поточна версія gparted не в змозі коректно змінити розмір розділу, так надто просто втратити дані).

продовжую гратися з «портативним» manjaro (kde) на зовнішньому диску в тестовому режимі. в планах — перевірити, як все працює, і перенести систему на ssd.

наразі перевірено і працює:
  • встановлення системи на зовнішній диск usb з віртуальної машини virtualbox;
  • завантаження фізичної машини з цього диска (для сумісності спинився на bios/mbr);
  • завантаження віртуальної машини virtualbox з того ж зовнішнього диска.
оцей останній варіант — на знятку екрана. так, довелося погуглити рецепт, але врешті-решт працює. навіщо?

в класі мені достатньо другого варіанту: підключив свій диск по usb, завантажився і працюєш. але вдома я не люблю вимикати ноутбук, а тим більше порпатися в налаштуваннях bios заради перемикання між режимом uefi/legacy — простіше завантажити своє навчальне середовище у віртуальній машині.

ноутбукові, це не дуже подобається: вже двоядерний мобільний i7-5500u — не найкращий варіант для віртуалізації, а ще й система лежить на механічному жорсткому диску, і «підсмоктується» через usb (хоч і третій)…

рекурсивний manjaro на батарейках

на скріншоті новий експеримент: manjaro (kde), встановлений на зовнішній диск (usb) з віртуальної машини virtualbox на manjaro (openbox).

навіщо?

передісторія така: на початку навчання в колежді нам дуже-дуже наполегливо порадили придбати зовнішній ssd з інтерфейсом esata. на ці диски ми поставили windows 7 зі студентською ліцензією і ними користуємось як основними під час навчання: тут всі віртуальні машини для курсів «комп'ютерного лікнепу», і лабораторні в packet tracer…

в принципі, це зручно: замість користуватися цілим зоопарком власних ноутбуків, всі студенти мають однаковісіньке робоче середовище, яка можна принести в клас, підключити і почати працювати. але є одне але: з windows'ом проблем завжди на одну більше, ніж рецептів. ці диски неможливо використати деінде — скажімо, підключити вдома до ноутубка і продовжити працювати з лабораторною.

можна, звісно, відкрити диск через usb — але завантажитися дзуськи! навіть якби вдома мати пк з esata — windows відомий своїми вибриками через спроби завантажитися на комп'ютері з іншого набору компонентів, ніж те, на чім його від початку встановлено.

коротше, чому б замість windows не підготувати образ із linux, залити на ті зовнішні диски, і мати завжди своє робоче середовище, здатне запуститися (майже) всюди через usb? от один колега в групі так і зробив — щоправда, використав ubuntu і традиційне встановлення з liveusb. ну, а я вирішив спробувати улюблений «arch з преферансом і поетесами» (тобто manjaro linux), та ще й без перезавантаження свого ноутбука для інсталяції.

залишилося перевірити, чи завантажиться якийсь інший домашній ноутбук з цьього диска.