овва! кажіть що хочете про емігрантську зраду і «гнилий патріотизм», але… мені подобається жити в місті, де є ось такі автоматизовані послуги:

bixi

www.bixi.com

громадська автоматизована мережа прокату роверів.

знайшов станцію (в монреалі безліч, на південному березі менше), сплатив кредиткою $2,95 за разову поїздку, отримав ровер на 30 хвилин — їдь куди треба, тільки не забудь вчасно запаркувати велосипед на будь-якій подібній станції.

можна зареєструватися онлайн, щоби спростити оплату, збирати статистику чи купувати абономенти на день, місяць, рік (фактично півроку) — тоді кожна поїздка робиться відчутно дешевша. можна встановити додаток на смартфон, щоби бачити в реальному часі доступність роверів та вільних паркомісць. система «просто працює», а в поєднанні з мережею велодоріжок та захистом права велосипедиста на рух автомобільними вулицями — краса!

car2go

www.car2go.com

громадська автоматизована мережа прокату автомобілів.

приблизно те саме, що bixi — але з машинками класу мікро (smart fortwo). сам поки що не пробував — але процедура, описана на сайті, вражає: реєстрація онлайн ($5 і 1-2 дні); додаток на смартфон — і, власне, все. береш машину просто на вулиці, їдеш де треба, залишаєш просто на вулиці. похвилинний тариф $0,41 включає все — пальне, обслуговування автівки, паркування в монреалі тощо.

щоправда, потрібен ще тариф з інтернетом на смартфоні, бо без доступу до інтернету хз як — а це ще мінімум $40-50 на місяць суто за телефон =)
а чи хто-небудь зможе мені нарадити, в чім може бути тут справа: не відкривається сайт «українського тижня» (див. зняток екрану).

ані на ноутбуці, ні на смартфоні (себто справа не в налаштуваннях веб-оглядача десь в мене).

ані з домашньої мережі, ні з гостьових wifi (себто ані мій рутер, ані провайдер не винні).

водночас інші українські ресурси відкриваються як завше (ще раз див. зняток). я на канадських ip зараз.

ім'я-прізвище-дієслово? пензлюй!

все, час для нового сміливого експерименту: від сьогодні будь-яка книжка, що починається так:

«ім'я прізвище дієслово»

автоматично отримує одну зірочку на goodreads`ах, потрапляє в перелік незакінчених, а геніальний автор цього твору пензлює... далеко. за##ли.

перший лауреат — "anniversary day" крістін руш зі збірочки storybundle — cosmic sci-fi bundle:

цитата | «bartholomew nyquist parked…»
нагадую собі: менше безсенсових перепостів на g+ та f, більше дописів у щоденнику, нехай і коротесеньких. навіть безсенсових. отже…

#цитата | «усі пристрасті і ажіотаж навколо євробачення, це така сама нісенітниця, яж жіпа седюка під час виступу джамали. українська музика жива, живе і житиме. треба просто дивитись на виконавців, а не на жіпу» (facebook)
колись підлітком я не міг зрозуміти, як люди можуть читати декілька книжок одночасно (чи паралельно) — точніше, навіщо це робити. бо я хапав найцікавішу книжку з того, що траплялося під руку — особливо, якщо це  був детектив чи фантастика, — і не випускав з рук, поки не закривав останньої сторінки. дуже часто, якщо поруч була ще одна цікавинка, я не робив навіть п'ятихвилинної перерви між двома книжками — але майже ніколи не читав двох паралельно.

сьогодні я не розумію, як можна НЕ читати кількох книжок водночас. ось як воно в мене відбувається…

основна книжка. обираю найцікавіше на перший-другий погляд з того, що скопичилося в моїй електронній бібліотечці на dropbox'і. як правило, французькою мовою — хіба що вельми захочеться прочитати щось із storybundle чи humble bundle англійською. знову ж таки, віддаю перевагу детективам, трилерам і фантастиці. читаю майже виключно з екрану — на смартфоні (бо він завжди зі мною).

з останнього прочитаного в цьому режимі — трилогія «троя» та серія «дренайська сага» девіда ґеммелла, «степовий вовк» гарольда лемба (перший том серії його «козацьких пригод») тощо.

аудіокнижка. коли я за кермом, або йду кілька кілометрів пішки — я слухаю аудіокнижки, це вже перетворилося на непереборну потребу. вподобання — ті ж, що й для основної книжки: французька, детектив/трилер/фантастика.

з останнього вислуханого — «чекай найгіршого» лінвуд берклей, «підозра» давіда абмроза, четверта і п'ята частини «пісні льоду й полум'я» джорджа мартіна, «володар перснів» толкіна, «дотик» клер норс тощо.

комікс. приїхавши до канади, я відкрив для себе комікси… раніше я гадав, що більшість коміксів — розвага для підлітків, історії про супергероїв… але виявилося, що графічні новели можуть бути вельми цікаві! тому на випадок, коли хочеться порадувати око, і чомусь не хочеться відкривати основну книжку — я маю під рукою півдесяток коміксів з тутешньої муніціпальної бібліотеки. звісно ж, французькою — це ж бо квебек.

з найцікавішого за останній час: фантастична пенталогія «sanctuaire» бека дорісона, містично-романтична «тисяча штормів» тоні сандовала, «чорна даля» метца за романом девіда фінчера.

дитяча книжка. час від часу я читаю щось дітям на ніч. зараз трохи менше, раніше читав частіше… і якщо ми беремося до чогось довшого за пригоди петсона і фіндуса — це окрема закладочка в списку читання.

з того, що найкраще запам'яталося — «гобіт» толкіна та «тореадори з васюківки» нестайка, хоча бралися і до дитячих серій кокотюхи, гавроша, рутківського, оксеника.

гадаєте, це все? дзуськи! маю ще один режим читання…

текст для тренування швидкодруку! відколи навчився друкувати латинкою — помагаю собі підтримувати форму і водночас тренувати французьку: обираю якусь не найцікавішу книжку французькою, конвертую в звичайний текст (бо, як правило, зберігаю epub'и, mobi та fb2), «заряджаю» на klava.org і набираю.

найцікавіше, що довелося перекдрукувати — «торговець зброєю» г'ю лорі.

а що і як читаєте ви?

garmin «міцний горішок» swim

мій garmin swim знову працює — після того, як набрав повний корпус води.

на склі зісередини лишилися висохлі цятки (видно на світлині), звукова індикація натискання кнопочок працює для правої сторони, але чомусь не працює для лівої (не питайте — моя інженерна освіта не дозволяє мені здогадатися про логіку такого глюку), але решта — годинник, трекер, підсвітка, ба навіть бездротова синхронізація з пк — працює.

сьогодні випробував у басейні.

тож поки що я уник необхідності купувати заміну. на amazon такі трекери продають по 180 з хвостиком канадських долалів, я поки що маю можливість замовити дешевше і з безкоштовною доставкою; якийсь пєтя pavel пропонує свій «як новий» на kijiji за 170 доларів, канадці готові віддавати за 75-100.

звісно, рано чи пізно garmin swim «припливе» і доведеться щось купувати… непогано на перший погляд виглядає garmin'івський новий vivoactive та fenix'и, але… кілька днів автономності проти року garmin swim? незмінні батареї? і ціни.

garmin swim… втопився

на жаль, цуцик здох — точніше, втопився: вчора я відкрив і висушив свій garmin swim, вставив батарейку — працює! перевірив прокладку, ретельно закрив, налаштував.

після цього годинник справно працював — аж поки сьогодні я не пішов плавати до басейну… там він і втонув — одразу перестав працювати. вдома відкрив — звідти полилася вода: наковтався повно.

знову відкрив, але цього разу вже навіть не сподіваюся, що працюватиме. спробую придбати б/у на kijiji, бо новий — під двісті канадських доларів, досить дорого для мене зараз.

дуже сприкрений.

сьогодні garmin swim мене підвів…

я страшенно засмучений: сьогодні після басейну помітив, що мій garmin swim на руці… запитує в мене час!

годинник чомусь обнулився — і це вже другий раз за місяць. цього разу, на жаль, він не лише скинув на нуль поточний час, але й «забув» усю накопичену статистику моїх запливів — більш як 800 кілометрів у воді, — і кілька незбережених записів про останні запливи.

на щастя, незбережених записів було небагато — основну інформацію (тривалість та дистанцію) додав руками на strava.com, щоби не забути. але чому трекер так підвів — замок? чи десь щось «зносилося» в електронному начинні (пам'ять?) і це вже неможливо виправити?

відкрив, почистив гумову прокладку і внутрішню сторону накривки від пилу, залишив під лампою, щоби висохло — в надії, що це таки лише волога в корпусі… завтра знову в басейн, випробую.

але цілком може бути, що garmin swim «гавкнув» зовсім: хоч й я користувався ним лише два з половиною роки, але а) для сучасної «одноразової» електроніки то вже немало, б) я практично не знімав його з руки увесь цей час!

тоді шукатиму точно такий. бо звик, і плавати без цього мотиватора вже не хочу.

p.s. так засмутився, що навіть на ровер не скочив, щоби зробити свої вже майже звичні 23 км до монреаля і назад
я не визначився остаточно в питанні підтримки переходу україни на латинку… але одне зрозуміло мені: потенційно це може бути ще одна цеглинка до муру інформаційного захисту від московської пропаганди, хоч і не в цьому поколінні й не в наступному. бо москвомовні діти з промитими мізками — найгірший наш програш імперцям, на мою думку, а не крим з донбасом…

але часто бачу короткозорі відповіді на пропозиції та роздуми про латинку, автори котрих вважають їх вельми дотепними:

цитата | «перейдемо на латинку — ото заживем. хахли перестануть бути хахлами, виборці перестануть брати гречку й лампочки за голос, міліція заговорить сонетами... треба переходити!» (google plus)

на що завжди хочеться відповісти десь так:

в цю гру можна грати удвох, як кажуть американці: «вот заґаварім всє па-укра́інскі — заживьом!» і далі за текстом. за смаком можна підставити щось про пам'ятники сталіну-леніну, московитські серіяли тощо.

хто після цього не зрозумів, що символи важать багато — з тим і говорити нема про що.

і мертві підуть

хороший поет, навіть україномовний, може бути ворогом вільної україни.
цитата | «в дев'яності роки до нас, до сербії, прибували, між іншими, роман лубківський, іван драч, віктор кордун… вони не славословили мілошевича. читали вірші, розповідали про україну, спілкувалися із земляками… згодом тут побували й винничук, андрухович, гаврош, любка… жоден з них не закликав нас, громадян сербії, любити сербію й не звертався до сербів гаслами їхніх та московських лідерів. жоден з них не стверджував, що він виступає в ім'я україни й українського народу, як це робив самоуповноважений олійник» («і хай іщезнуть такі мрії…» михайло рамач)
просто залишу це тут.