про гонтарєву та аласанію — забули?

щоразу, коли хочеться пригадати, що я там відчував два чи три роки тому, і що писав з приводу різних подій, і не можу нічого путнього знайти в отих ваших фейсбуках та гуглоплюсах — кляну себе і знову даю обіцянку навіть найкоротші нотатки робити радше у щоденнику, аніж у соціалочкаш — бо тут звичайний пошук goolge все швидко і надійно знаходить.

отже, про гонтарєву і аласанію. перепрошую, але ніяк не можу приєднатися до тих, хто зараз нестямно дрочить… пардон, онанує на досягнення однієї та нове призначення іншого, тому що…

гонтарєва

запам'яталася мені цинічною популістською брехнею з трибуни верховної ради у стилі варламова: мовляв, гривня залишиться надійною, а всі, хто побіг оце до банків по долари, ще пошкодують.

звісно ж, не минуло і кількох місяців, як гривня впала, а нацбанк ввів додаткові вимоги на продаж (паспорти і обмеження), а згодом обмежив ще й валютні інтервенції, через що долар зник з відділень банків. і звичайні громадяни, хто встиг скинути вільну гривню — звісно ж, сильно пожалкували. що не позичили в родичів і не придбали ще доларів свого часу.

забули? чи вас влаштовує така брехня з трибун?

аласанія

запам'ятався агресивною, хамською реакцією на абсолютно доцільне питання польського журналіста щодо мови новорічних ефірів в україні:

цитата | «а це просто мерзота. людина на ім'я pawel bobolowicz, яка пише „чи в новорічну ніч на першому національному можна почути пісні українською мовою? чи тільки російською?“ — це мерзота, яка свідомо і навмисно розпалює міжнаціональну ворожнечу».

забули? чи вас влаштовує така позиція посадовця, котрий повинен був би дбати про розбудову українського телебачення, і такий тон відповіді на питання?