українське — вторинне?

ви вже бачили це? і що, подобається? мене мало не знудило: хвилина відео, і жодної ідеї, візуальної чи сюжетної, яка б не була калькою з якоїсь вже стопіцот разів баченої диснеївської повнометражки. це настільки вторинно, що я навіть не знаю, як це коментувати. якщо не бачили — погляньте на власні очі.


чому так має бути? чому українське має бути таким убогим? не було інших персонажів, інших сюжетів, іншого стилю анімації? facepalm.

пригадайте, як ірландці у 2009 зробили мультфільм для міжнародного прокату, і пошукайте там діснеївські кліше:

кому різдвяного настрою?!

потіште малих діток різного віку перед різдвом, відкрийте їм містечко санта клауса у веб-оглядачі:


для старшеньких там теж знайдеться чимало цікавого — приміром, ось цей веселий музичний тренажер для малих програмістів!
нещодавно, 10 грудня сашко лірник гостював у монреалі на запрошення українського товариства «зустріч», і ось вам невеличкий ексклюзив — казочка про пана коцького від майстерного казкаря і просто чудової людини (дивіться відео).


перепрошую за якість відео — знято на смартфон, без попередньої підготовки, з найменшим на руках =)
(попередня частина щоденник емігранта: перший тиждень)

наш другий тиждень в канаді (26 вересня - 2 жовтня) пройшов дещо спокійніше за попередній. хоч він не був анітрохи менш насичений подіями, може навіть навпаки — проте ми вже мали своє помешкання і до багатьох речей почали звикати.
  • вибір інтернет-провайдера;
  • перші закупи: iga, costco, maxi dollar, ikea…
  • канадське районо, або commission scolaire;
  • угода з hydro québec: електрика та обігрів;
  • оформлення державної медичної страховки;
  • мій перший штраф у канаді!
  • початкова школа;
  • шалє на озері віцерой.
далі довжелезна оповідка, тож зробіть собі заздалегідь кави, перш ніж читати.

вибір інтернет-провайдера

щойно ми перейшли до свого нового помешкання, одразу відчули, наскільки незручним може бути сучасний світ без доступу до інтернету: пошту почитати годі, з рідними та друзями не початишся і не зателефонуєш skype'ом, адресу чи графік роботи потрібної тобі установи чи крамниці не пошукаєш, українських новин на espreso.tv не послухаєш… і т.д. і т.п.

тож я взявся шукати провайдера. більшість канадійців користуються послугами двох найбільших телекомунікаційних компаній: bell та videotron. два монстри досить ловко поділили ринок, надаючи практично однаковий набір послуг (телефон, телебачення й інтернет) за однаковими цінами — і монополією це наче не назвеш, і вибору нема.

але мені не потрібні були ані стаціонарний телефон, ані телебачення. ще й платити від $80 за кабельний інтернет з лімітованим на місяць трафіком мені не хотілося. тож я взявся шукати поміж меншими компаніями, котрі виживають в нішах між пропозиціями двох монстрів.

коротше кажучи, я вибирав з-поміж трьох менших провайдерів, котрих знайшов першими — погугливши інформацію по лонгьою та попитавши поради в братиків: ebox, acanac та tecksavvy. спинився на acanac'у, котрий мав найцікавішу для мене пропозицію: безлімітний dsl з бітрейтом 25/10 мбіт плюс безкоштовний dryloop (оскільки телефонну лінію я не замовляв) на рік за $50 на місяць (плюс податки, звісно ж).

acanac дозволяє використовувати свій модем, але оскільки жоден з двох рутерів, що я їх привіз зі собою з україни, не має dsl-модема, а на kijiji нічого пристойного я не знайшов — замовив модем разом з інтернетом від провайдера за додаткові $100.

сплатив одразу за рік — це й була маркетингова пастка тієї спецпропозиції, хотіли оплату наперед, — вийшло аж $873,75:
  • $600,-- пакет acanac high speed dsl 25 + dry loop на рік;
  • $49,95 плата за підключення послуги / розетки;
  • $100,-- модем smart /rg sr505n;
  • $10,-- доставка модема поштою;
  • $113,80 податки.
замовляв через сайт, і щось трохи «нахімічив» з датою підключення послуги — коли з acanac'а зателефонували для підтвердження, виявилося, що я замовив його аж на 27 жовтня — ото би я сидів ще досі без інтернету! попрохав оператора перепланувати на найближчий час, запропонували 5 жовтня. залишилося чекати.

для порівняння: в україні я користувався інтернетом від freenet: 100 м/біт по україні, 25 мбіт зарубіжки, безлімітний трафік і виту пару до квартири (тобто жодної потреби в додаткових модемах, просто свій рутер) — за 85 гривень на місяць включно з податками! цінуйте те хороше, що маєте, українці.

дуже коротенько розповім про теоретичний іспит на водійську посвідку в канаді.

почну здалеку: я маю українську посвідку, і вона дозволяє мені керувати автівкою у провінції квебек впродовж шести місяців від дня прильоту. в інших провінціях цей термін інший (як правило, менший) — наприклад, в онтаріо лише 60 днів! в принципі, єдина вимога до іноземної посвідки тут — написи англійською чи французькою мовою, або ж офіційний переклад посвідки (плюс, звісно, сам документ, бо сам переклад не дає права керувати автівкою). мені про це нагадали, коли я купував автомобіль — бо в мене посвідка перехідного зразка (вже не совєцька, але ще не пластикова), де чомусь лише ім'я додатково подане латинкою, але жодні інші написи не перекладено.

щоби отримати канадську водійську посвідку, потрібно скласти два іспити: теоретичний та практичний, тут без сюрпризів. для нових водіїв правила дещо складніші, ніж в україні — тут існують посвідки учня, стажера, і треба пройти декілька доволі тривалих етапів, перш ніж видадуть справжню, «дорослу» посвідку. але імігрантам зараховують досвід від року видачі їхньої іноземної посвідки. мені зарахували 170 місяців досвіду.

найперше потрібно зателефонувати до так званої організації з безпеки руху квебека (saaq) та записатися на теоретичний іспит. я не знав цього, тож просто зайшов до найближчого відділку saaq (щось подібне до наших мревів, тільки менше, швидше і значно, значно зручніше) — там мені сказали «дзвоніть та записуйтеся» і видали невеликий папірець із координатами та місцем, де занотувати дату/час призначеної зустрічі.

не дивіться…

мда… кожен тім бертон, який би не був геній — а рано чи пізно випустить свій «будинок дивних дітей місс перегрін», чи як воно там зветься українською…

перш ніж випробовувати ssh на практиці, завантажуючи з української торент-толоки щось нове, мав би я почитати огляди, і не будь-які — а на itc.ua, де старі «вовки» редакції не дозволяють собі хвалити одверту халтуру, навіть якщо її зняв такий метр, як бертон =/

коротше, провал. не дивіться, або принаймні не платіть в кінотеатрі за таке.
продовжую ексеприментувати з різними інструментами для віддаленої роботи з комп'ютером. мета — отримати зручний і прозорий доступ до інтернету з українського ip через vpn з канади.

першу задачу — адресацію комп'ютера в україні незалежно від динамічно виданого ip, — майже вирішено тут:
майже, бо поки що я адресую рутер, за якою ця машина ховається. наступна задача — отримати доступ до комп'ютера в україні по ssh.

openssh: командний рядок на віддаленому комп'ютері

підключаюсь до комп'ютера в україні за допомогою того ж таки teamviewer'а — і вкотре радію, що перед від'їздом налаштував цей спосіб доступу: не елегантно, але працює. створюю собі там новий користувацький профіль (нехай test_ssh), щоби не логінитися через ssh в той, під яким там працюють люди.

не стуляйте пальців!

я знав! гаразд, не знав, бо за порадою інструктора в sportlife таки намагався тримати долоню вкупі, хоч і не напружував ніколи, — але підсвідомо я відчував, що робити цього не варт! і, як колись із s-подібним гребком, виявилося, що не все, що кажуть інструктори — то є добре.

читаю в свіжій розсилці террі лафліна, автора total immersion: хочете плавати швидше? не стуляйте пальців! — і посилання на статтю в часописі science, де пише:
цитата | «фізики використали виготовлені за допомогою 3D-принтера пластикові моделі кисті щоби оцінити вплив п'яти різних положень пальців на швидкість плавання: п'ять пальців було розведено на 0°, 5°, 10°, 15° чи 20° (в усіх випадках положення великого пальця було сталим). дослідники виміряли опір їхньої моделі в аеродинамічній трубі, а не басейні, щоби виключити вплив поверхневих хвиль. вони виявили, що модель з розведеними на 10° пальцями створювала найбільший опір, оскільки невеликі щілини між пальцями все-таки створювали перешкоду для потоку повітря» (science).

ну от, плавці та плавчині, а також їхні інструктори, тепер живіть із тим, як собі знаєте =)

p.s. ілюстрацію потягнув з тієї ж таки публікації в science, дуже сподобалася.

p.p.s. днями знову замінив батарейку в garmin swim — занотовую собі на згадку.
попри чималий вже досвід використання linux, я майже чайник у багатьох питаннях, що стосуються налаштування серверних функцій. аж ось виникло бажання навчитися деяких фокусів — приміром, підключатися по ssh до віддаленого комп'ютера (я в канаді, комп'ютер — в україні), дистанційно налаштувати там vpn і зробити собі зашифроване вікно у світ.

після закриття fs.to і ex.ua задача трохи втратила свою актуальність, але не зовсім: лишаються торенти, за які тут можуть надавати по руцях. ну і взагалі — чи не сором цього не вміти, користуючись linux'ом? отож.

наразі на віддаленій машині працює teamviewer — чудовий інструмент, але не  «канонічний»: не вільний і працює над wine'ом, що прийнятно для запуску забавок, але не для більш чи менш серйозних задач.

duckdns: як «пробити» динамічний ip

отже, задача — «пробити» динамічний ip (себто, задача не в самім ip, зрозуміло, а в тому, щоби адресувати віддалену машинку, яка отримує динамічний ip від свого провайдера). найвідоміший сервіс — dyndns, але він віднедавна недоступний задурно. з чималої кількости альтернатив зупинився на duckdns. сервіс прекрасний своїм мінімалізмом.