знайшов собі басейн в лонгьої

http://www.cegepmontpetit.ca/centre-sportif/activites-libres/bain-libre
здається, я вже знаю, де я тут плаватиму — у спортивному центрі коледжу едуарда монпетіт.

річний абонемент на одного дорослого коштує $43, — стільки ж коштує і піврічний абонемент на всю родину. як на мене, цілком притомна ціна. щоправда, графік доступності басейну для відвідувачів дещо обмежує, м'яко кажучи: сорок п'ять хвилин вранці та ввечері щодня, решту часу — для гуртків та студентів.

я вже знайшов басейн на swim.com, залишилося тільки записатися. можливо, завтра…
(попередня частина: щоденник емігранта: нарешті вікенд!)

на календарі вже 8 жовтня, субота, є трохи більше вільного часу, а головне — нарешті маємо інтернет вдома! — тож я спробую швиденько надолужити згаяне і потішити читачів, котрі терпляче чекали новин у щоденнику.

а писати є про що, бо перший повний тиждень у канаді (19-25 вересня) виявився дуже багатий на події та всіляку метушню:
  • кавова депривація;
  • визначилися з квартирою;
  • придбали автомобіль!
  • «ластівка», організація з допомоги імігрантам; 
  • бай — угода про оренду квартири;
  • нарешті переселяємося до свого помешкання!
можливо, щось забув, то згадуватиму.

кавова депривація

в києві ми з миленькою звикли мати доступ до хорошої кави — зазвичай купували запашне зерно в напрочуд приємній, як на троєщину, кав'ярні «турка», там же його для нас мололи, і ми запарювали собі каву в простій і надійній еспресо-машинці delonghi.

отак розбещені, ми в канаді відчули кавову депривацію… кава тут є в безлічі менших і більших забігайлівок, в супермаркетах, зрештою в чудовій столовці ikea, але… це не кава, а якийсь рідесенький столовський компот без аромату, якому далеко навіть до американо в найзадрипанішій київській кав'ярні.

найпопулярніші тут кавоварки — фільтраційні, з паперовими фільтрами; переважно такими й заставлено полиці тутешніх крамниць побутової техніки. отримати запашний, насичений еспресо з такого агрегату — як на мене, неможливо. схоже, більшість канадійців це влаштовує.

тож в понеділок ми залишили дітей вдома (малий спав, старші гралися, а двоє хлопців родини, що нас приймала, вранці поїхали до школи) та подалися до найближчого tim horton's, щоби спробувати, що заварюють там. канадська мережа, кажуть, колись заслужила репутацію саме доброю кавою і смачними пундиками.

кава у tim horton's нас не вразила: пити можна, але нічого особливого. зате відносно недорога (маленький стаканчик капучіно $2,19), і є безкоштовний wifi — то вже добре.