лише одна свобода

про надію савченко на 75-му дні голодування в полоні терористичної держави… надію не відпустять. спробуйте — так, складно, але спробуйте! — подивитися на ситуацію очима гидкого покидька з комплексом неповноцінності й практично безмежною владою: савченко потрібна йому живою. не здоровою фізично, не в здоровому глузді — а лише живою…

…і лише для того, щоби вивершити «судовий» фарс як насмішку з україни та всіх її союзників: мовляв, руці у вас коротенькі до мене дотягтися, і я робитиму — і роблю! — все, що заманеться, щойно ви опинитися в моїй владі. на нафтовій голці. на газовій трубі. або фізично.

настрашніше: щойно підсудна ослабне до краю — фізіологічний стан життя можна буде підтримувати медичними засобами якщо не нескінченно довго, — то принаймні стільки, скільки треба для завершення цієї садистської «вистави». бо схиблена логіка покидька підказує, що найдраматичнішим «урок» нам всім буде, якщо суд завершиться обвинуваченням, а наступного дня надія помре — але не від його рук, а сама, від голоду. це буде кульмінація, і в цім сенсі рішення надії розпочати голодування зіграло ху#лові на руку.

багато хто це розуміє, і зрозумів давно — тому її намагалися відмовити і рідні, і помітні на суспільній арені персоналії. джемільов, приміром. з іншого боку, можна зрозуміти і надію: мабуть, внутрішньо вона прийняла певне рішення… тому що несила жити існувати в неволі? тому ще це єдина зброя, яка їй залишилася?

але… я думаю про неї і пригадую фінальну сцену геніальної «бразилії»… інколи справді залишається лише одна зброя, і лише одна свобода


p.s. ілюстрацію запозичив на zn.ua.

0 коментар(ів):

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›