видихай, бобер!

фізкультурна статистика від початку червня: 14 відвідувань басейну, дев’ять з половиною годин у воді, в підсумку 14 кілометрів 300 метрів. на жаль, три дні пропустив — через відрядження.

попередні три тижні були не менш ударні: 19 відвідувань, майже тринадцять годин у воді, в сумі 19 кілометрів 900 метрів.

не скажу, що плавається без зусиль і відсапування — але значно, значно легше, ніж на початку. було би добре, якби подивитися на себе зі сторони і зауважити найпомітніші помилки…

плачте, сльозами змивайте сором

сьогодні в стрічці google+ трапилася стаття «ваш муж добровольно пошел под осбтрел» в російській «новой ґазєтє», про долю одного з тих російських громадян, котрі добровільно зголосилися їхати на донбас захищати україну від українців, щоби загинути в донецькому аеропорту під обстрілом сил антитерористичної операції.

але щоби зрозуміти контекст та мої емоції, перш ніж читати цю статтю, варто повернутися на місяць назад і переглянути репортаж «ґруз 200» про те, як тіла цих загиблих добровільних терористів напівлегально, в атмосфері таємниці поверталися до росії.
так от… слізна стаття. і наче можна зрозуміти по-людському і журналіста, і тим більше жінку, що втратила близьку людину.

наче можна… але у підсумку: він поїхав заробляти гроші, вбиваючи.

прекрасна професія. солдат без совісті, без сумнівів. романтична професія. 
 
плачте, дружини, плачте. не нажили за стільки років, століть, совісті, як нація — плачте. може, хоч сльозами змиєте сором.
 
p.s. я не знав, як проілюструвати цей допис. брати фото з репортажів марії турченкової та олени костюченко… не хотів свідомо. тож ілюстрацію позичив тут.

навіщо платити більше?

порадився з механіком в найближчій велокрамниці щодо постукування під час їзди — так нічого путнього й не почув, крім «ви їздите, ви знаєте свій ровер найкраще, спробуйте діагностувати». але принаймні він вказав на невеликий люфт лівої педальки, тут може й ховатися причина, хто зна…

педальки, отже. стоять старі, добрі й надійні shimano pd-m520, колись ще братиком подаровані на котрийсь із днів народження. невже їм справді «гайки»?

про всяк випадок вирішив глянути, скільки коштують. на сайті того ж таки veloonline пропонують за 595 гривень, хоча якщо заїхати до крамниці — говоритимуть про 620 грн. це якась «фішка» саме veloonline, давно помічаю цю тенденцію продавати товар з полиці дорожче, ніж вказано на інтернет-вітрині.

але я зазирнув ще на легендарний chainreactioncycles, і що ви думаєте? забирайте за 25,99 долярів, плюс 9,99 за доставку в україну! так, доведеться почекати — але, пробачте… це 432 гривні за курсом 12 грн/долар?

от на ці 2% і живемо, або навіщо платити більше?

портативний dropbox знову працює

скидається на те, що нова версія портативної збірки dropbox знову працює, попри вередування команди самого dropbox’а.

щоправда, автоматичне поновлення вже встановленої збірки dropboxportableahk наразі не працює — доводиться завантажувать та налаштовувать заново. але по-перше, то не надто висока ціна, а по-друге, автор і це, мабуть, полагодить в майбутньому.

про те, чому воно перестало працювати, я раніше згадував — відтоді на одній з машинок (робочий ноут з windows) був як без рук.

слава хакерам!
ага! до речі, вчергове дивлюся на смішну ілюстрацію диференційованого підходу до ціноутворення для українців та малоросів — і пригаладася ось така історія.

днями заїхав після роботи до тутешнього «сільпо» — а у відділі овочів та фруктів нещодавно поставили нові модні ваги з тактильними екранами, і тепер замість запам’ятовувати номер товару і тиснути відповідну кнопку, треба просто на екрані вибрати розділ товарів (овочі, горіхи тощо) і або дооооооовго шукати потрібне у величеееезному переліку — або ж просто набрати перші літери назви товару і отримати коротенький відфільтрований список. набрав «помідор» — отримав перелік всіх видів помідорів на полицях, вибивай собі наклейку з вагою/ціною. зручно.

так от. одна пара трішки затрималася перед вагами: спершу дивувалися, чому не знаходиться «ізюм» (бугагага!), потім згадали (молодці!), що українською воно якось інакше називається, і врешті-решт самостійно (без підглядувань і підказок!) згадали, що це «родзинки»!

звідси одразу кілька висновків:
  • українізація може бути коректною, ненав’язливою і м’якою, — але при цьому наполегливою!
  • Сільпо — молодці! тільки ще прапорці додайте на полички, як це зроблено в Billa.

про самооцінку

в роздягальні спортивного центру стоять побутові ваги, щоби любителі спорту мали змогу спостерігати живий результат своїх зусиль.

чудова ініціатива, міркую я собі й кілька днів поспіль стаю на ваги. протягом тижня серце радіє: 77,3 кг; 77,1 кг, 69,8 кг… все-таки який я молодець! потім в якийсь день зненацька 77,3 кг. на голодний шлунок, після басейну. гхм, міркую, певно, ваги вибрикують.

от вам короткий, але, нмсд, досить ємний опис того, як працює людська самооцінка. і водночас — підказка власникам спортивних клубів та інструкторам секцій фітнесу.

велодень 2012 та 2014 у києві

отже, велодень 2014 у києві. для мене це була друга така подія, — минулоріч я чомусь пропустив велодень, а от у 2012 ми з дідусем теж чудово прокаталися!

велодень 2012

погода 26 травня 2012 була чарівна: яскраве травневе сонце, безхмарне небо, спека. європейська площа виповнилася роверистами — в короткому звіті на lb.ua згадано про 3 тисячі роверів, але кожен, хто бачив те дійство, засумнівається: було більше!

велодень — це, мабуть, єдина подія, коли я шкодую, що не маю (і не збираюся купувать) якогось спортивного відеореєстратора на кшалт гоупрошки: відео виходять вражаючі; але бути там, на місці й відчувати енергію події — це у сто разів сильніше.