суржик як художній засіб

останнім часом читаю я всіх цих ваших татусів бо, фаїнів каплан та інших геніїв пера, котрим муляє слава вєрки свєрблючки… посміхаюся, звісно, час від часу — бо таки вельми кумедно та досить колоритно пишуть, визнаю! молодці.

але… один такий автор був би оригінальним, два — нехай, це вже стиль. але стільки, скільки їх зненацька розплодилося по «затишних інтернетиках» — це, нмсд, лише маскування певного браку фантазії, вам не здається?

геніям гумористичного напрямку в літературі такого штибу як котляревський чи остап вишня не доводилося постійно вдаватися до імітації простонародного мовного вінегрету як до єдиного стильового інструменту?

це я передрукував свій коротенький допис у google+, настуканий нашвидкуруч на смартфоні. а далі буде перелік авторів, які мені одразу спадають на думку, коли слово «суржик» звучить для позначення «літературного стилю»:
я не братимуся до якоїсь об’єктивної критики, тож і перелік складено за абеткою, а не як рейтинг популярності. сприймайте як хочете, хоч як рекламу кожному з них персонально, хоч як дошку сорому для всіх гуртом.

ну, і пишіть в коментарях, якщо маєте ще когось на думці.

p.s. чудове зображення для ілюстрації запозичив на сайті тсн.

1 коментар(ів):

івась тарасик сказав...

додав якогось свирида опанасовича — не бачив цього раніше. enjoy.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›