переворот у воді…

я мушу, врешті-решт, цього навчитися! тим більше, що виглядає ж нескладно…

все по сто!

найцікавіше вдома відбувається, поки чоловік на роботі. ні, не те, що ви могли подумати =)

мала доця (п’ять з половиною років) випрошує солодощі, погоджується на плитку молочного шоколаду. миленька, змучившись відмовляти, дає донечці 20 грн і відправляє до крамниці — мовляв, придбай, що забажаєш. мала йде…

…і повертається з пустими руками. на питання «чому?» відказує:

— в мене лише двадцять гривень, а там все по сто!

виявилося, що вона, в міру своїх знань, чемно читала кожну упаковку з шоколадками, і всюди знаходила «100 гр» =)

одяг для хунти

декілька сервісів, де можна треба замовити патріотичні футболки та світшоти (от смішне ж слово… бо аглійське sweatshirt відчутно інакше читається), собі на згадку:

чапаєв стріт — кияни; замовляв у них декілька разів — роблять надзвичайно приємні на дотик речі, ексклюзивно пропонують дизайни від легендарного єрмоленка (серія неофіційних «гербів» міст україни «united colors of ukraine» для прикладу); але ціни — кусючі.

нюкрейн — кияни (здається, принаймні офіс у києві); замовляв у них — якість речей хороша; ексклюзивно пропонують принти іллі стронґовського (пам’ятаєте його ялинку, мабуть); ціни дуже кусючі.

фолк мода — львів’яни (точніше, миколаївці); ще нічого в них не замовляв; дизайни різної складності, чимало досить простих і приємних; ціни значно нижчі за чапаєвські та нюкрейнівські. сюрприз: мають невеликий розділ з дитячими розмірами!

гарбуз — кияни (здається); ще нічого в них не замовляв, але обов’язково замовлю: пропонують одяг з принтами для немовлят та діток до 4 років, в тому числі з патріотичними принтами! ціни більш чи менш ок.

p.s. так, я знаю про простопринт. сервіс ок як контруктор, можна надрукувати все, що на думку спаде… але інколи хочеться побути просто споживачем, а не дизайнером, і не порпатися в звалищі готового дизайнерського сміття.

кацапенрейх

в стрічці google plus накопичилося трохи цитат про кацапенрейх.

цитата | «Абсолютна більшість росіян відштовхуватиме від себе несимпатичну інформацію. Російський народ має колосальний історичний досвід деспотичної колоніальної імперії та панвіного етносу з комплексом вищої раси, досвід зверхнього презирства до «тубільців». Іншого досвіду він просто не має. І тому він не сприймає ідей рівноправного співіснування суверенних народів. Цей народ здатен лише оперувати категоріями національного панування і національного підпорядкування» («ґрунт для путіна», uainfo).

це наче продовження попередньої публікації «наш ворог — не путін…». далі…

цитата | «Суспільство, створене в сучасній Росії, абсолютно економічно неефективне; це гниле збіговисько спекулянтів, котре не виробляє практично нічого і не в змозі дати лад на власних теренах. Претензія навести лад у світі (перекрояти світ за своїми лекалами) звучить тим сміховинніше, що це може означати лише те, що весь світ зануриться в таке ж зубожіння, як російські села і провінційні містечка» («імперія навиворіт», новая ґазєта).

наш ворог — не путін…

читав-читав наче хорошу, наче про-українську статтю, а тоді таке:
цитата | «Что сейчас можно сделать, как примириться с Востоком? В идеале – это двуязычие на официальном уровне. русский в украине – самое сильное оружие против путина, и если бы завтра чудом в донбассе поняли, что они могут получить счет в кафе, договор в банке, рецепт в больнице на русском языке и ничто этому не угрожает, это бы изменило многое. я понимаю, что украинский должен быть государственным, что нужно переломить русификацию, но если бы такая страна была, п…ц был бы путину!» (режиссер андрей некрасов: украина представляет «опасность» для российской идентичности)
яким би хорошим не здавався рюсські, які б ліберальні та демократичні погляди не пропагував — на цім питанні «втарова гасударственнава» чи якогось особивого статусу регіональної мови всі зрізаються.

всі.

російська державна в україні — це смерть україни. так, залишиться якесь державне утворення з умовною назвою «україна», але це буде не та держава, не та країна і не та нація. вже сьогодні білінгвізм є загроза державному суверенітету україни.

в культуному та суспільно-політичному сенсі це така ж руйнівна поступка, як зараз віддати крим і схід україни кацапенрейху «раді міра» на вимогу замаскованої вати «хватіт вайни, ми хатім міра!»

наш ворог — не путін. він — лише реалізація підсвідомого суспільного замовлення в тому національному бульйоні, яким наповнені кордони кацапенрейху. ворог — вся ця агресивна, фашистська нація, разом з її агресивною, як бур’ян, мовою і квазікультурою.

хочете просрати все? мир дорожчий за існування нації? всю українську культурну спадщину — в топку, як щось неважливе у сучасному консюмеризованому суспільстві? тоді впєрьод, дайож фтарой гасударствєнний, плять!

p.s. і ще щодо статейки. скидається мені на новий, розумний підхід до підрубування національної суверенності в підготовку до якоїсь наступної спроби в перспективі двох-трьох поколінь.
позитив: cataclysm: dark days ahead отримав свою скромну сторіночку в українському розділі вікіпедії:
цитата: cataclysm: dark days ahead (укр. катаклізм: похмурі дні попереду), також відома як cataclysmdda — це безкоштовна відеогра на виживання у жанрі roguelike, заснована на тематиці зомбі-апокаліпсису (вікіпедія).
наразі це лише друга стаття у вікіпедії — після англійської, — присвячена грі. на англійську версію я спирався, але значно доповнив, бо аж надто вона куца. втім, є ще що додати, але то згодом.

зокрема, на жаль, поки що не знайшов швидкого способу додати посилання на підказку українською: посилання на tiddlywiki, хостоване на dropbox’і, не працюють як слід у вікіпедії, короткі посилання на goo.gl відкидаються як підозрілі. наступний варіант — перенести підказку до щоденника і дати посилання на blogger.

cataclysm: dark days ahead

ви ще забавляєтеся у project zomboid? це тому, що не чули про cataclysm: dark days ahead!

це як project zomboid, але у форматі asci-рогульки, з безмежним динамічно генерованим світом, фантастичними мутантами на додачу до зомбаків і… автівками.

я згадав автівки? забув додати, що з часом їх можна складати самотужки: маючи нас, натхнення,  достатню кількість запчастин і зварювальний апарат, можна скласти танк або ж якусь зомбокосарку ;-)

але для початку треба навчитися виживати у пост-апокаліптичному світі cataclysm (незакінчена підказка українською).

щодо самої забавки: є версії для linux (інакше я б навряд чи згадував у щоденнику), windows та mac. вікі дещо біднувата (в порівнянні зі справжньою енциклопедією dwarf fortress), але час від часу стає в пригоді. основний сайт проекту доступний кількома мовами, в т.ч. російською (на жаль, української поки немає).

коротше кажучи, enjoy. але воно заразне, я попередив =)

поновлення (16 жов 2014). додав фото на згадку: джізус морган і його (майже) відремонтований humvee. в планах перевести цього монстра на електричній хід, обладнавши дах сонячними панелями: пальне дорожчає…

дожилися!

а от зізнавайеся: сподівалися тут знайти якусь чергову критичну публікацію на тему «все просрали!» чи «нас зливають!», еге ж?

а дзуськи. просто міркував собі, як би краще перекласти вкраїнською ось цей, вже досить бородатий жарт на xkcd:

so it has come to this…

тим часом життя продовжується:
  • придбавши 47-дюймовий телевізор, зрозумів, що переглядати, насправді, просто нема що… цікавого (для мене) кіно тепер не знімають;
  • телевізор підтримує 3d — і, передбачувано, цікавого контенту взагалі нема… хоч би порно назнімали, так і цього нема;
  • можливо, найближчим часом зроблю коротенький огляд-порівняння безкоштовних навігаторів для android.

хто винуватий?!

на сайті просвіт є цікаве опитування: яка країна несе найбільшу відповідальність за війну на сході україни? найбільш популярним серед відвідувачів варіантом відповіді з чотирьох запропонованих є, передбачувано, росія.

це мене засмучує. як і будь-яка *рефлекторика без рефлексії*. від кацапської вати наш рефлекс відрізняється лише знаком.

якщо чесно…

…населення якої країни обрало президентом, нехай і з другої спроби, анти-українського неосвіченого господарника зі злочинним минулим?

…президент якої країни весело продав кремлю севастополь, подавши це як великий здобуток?

…населення якої країни раз за разом пропускало до парламенту політичних проституток під червоними прапорами, хижих щурів під синіми знаменами та й кого завгодно під гаслами про російську як другу державну?

…парламент якої країни робив усе що завгодно, але тільки не працював на користь україні та на захист її державних інтересів?

нє, ну звісно, це росія винувата у тому, що війна прийшла спершу тихо в крим, а тоді з вибухами і кров’ю — на схід україни.

угода вигідна всім?

вже не вперше читаю про те, що, буцім, укладена кучмою в мінську мирна угода вигідна всім — ерефії, місцевим терористам і україні. от і портніков повторює:
цитата | «что же подписали в минске? в минске подписали соглашение о прекращении огня и определении линии фронта — не более, но и не менее того. и это соглашение очевидно выгодно обеим сторонам» (liga.net)
в шахах бувають такі ситуації, коли позиція розвивається буцім сприятливо для обох сторін.

але це лише так здається обом сторонам. потім одна зі сторін програє партію. і аналіз показує, хто мав рацію, а хто лише сподівався вигідно скористатися з ситуації, але все просрав.

я не знаю, кому вигідне перемир’я. але я точно знаю, що у підсумку — хтось програє.

три кілометри кролем — зробив!

в суботу поставив чергову галочку: 3 кілометри кролем поспіль без зупинок.

два кілометри проплив два тижні тому. наступним етапом має бути 4 кілометри, але, гадаю, це трапиться не так швидко — все ж таки це має бути не менше як півтори години у воді й без зупинок, а я й на трьох останні 500 метрів «дотягував» без особливого ентузіазму. але всьому свій час!

garmin swim сподобався, і дуже помагає забути про лічбу басейнів, відключити мозок і просто плисти в режимі медитації, наскільки це можливо у басейні, де на сім доріжок частенько буває двадцятеро людей, половина з яких прийшли не плавати, а купатися.

попередні два тижні з garmin swim видалися ударними: 19 відвідувань, 25,3 кілометри за 10 годин 6 хвилин з темпом 2:24/100 м. мені сподобалося.

linux: підключення старої фотокамери

маю в господарстві стареньку цифрову фотокамеру canon powershot a60. апарат вже можна вважати пенсіонером — це був мій перший цифровичок, придбаний ще у 2003 році одразу після народження першого синочка. попри те, що, на превеликий жаль, не всі знімки та відео з того часу збереглися, але ця камера бачила перші тимошкові кроки, записувала на відео перші його слова…

можна сказати, родинна реліквія. ніяк не можна викидати.

на додачу, цей canon ще й нівроку знімає після заміни матриці, і зі своїми 2-ма мегапікселями легко дає фору більшости сучасних смартфонів з їхніми 8-ми та 13-мегапіксельними «дірочками». саме тимко зараз нею і користується час від часу.

камера підключається до комп’ютера, як ptp-пристрій, але на linux не монтується, як накопичувач, тож до сьогодні я мусив щоразу витягати 256-мегабайтну (!) картку compatc flash і шукати по шухлядах карт-рідер.

але сьогодні карт-рідера не знайшлося. можливо, загубив під час переїзду, чи залишив на старій квартирі, або й просто лежить десь у ще не розібраному клунку? довелося шукати в тенетах рецепт підключення ptp-пристроївзнайшов.

чергове невеличке досягнення в басейні: минулої неділі я таки «втулив» два кілометри кролем за раз. і додав ще 100 м для надійності — міг би й далі плисти, хоча від втоми техніка страждає, звісно.

отже, поставив галочку у віртуальну клітинку, яку собі намалював півтора місяці тому.

пригадую, як три місяці тому я вчився плисти кролем і радів, що можу зробити аж 150 метрів поспіль! але від середини серпня пливу принаймні 1 км кролем щоразу, про брас забув =)

щоби привітати себе з досягненням та вмотивуватися на 3 км за раз, вчора придбав собі garmin swim. приємна іграшка, яка допомагає лічити басейни та зберігає різноманітну статистику. наприклад, сьогодні в обідню перерву проплив 48 басейнів (1200 м) за 29:24 чистого часу з темпом 2:27 секунд на 100 метрів, 14 змахів на басейн (swolf 50), 22 змахи на хвилину, виративши (приблизно 330 ккал).

а сьогоні на екрані під годинником вже 4125 метрів =)

you will soon win your first game

хаха, оце зробило мій день сьогодні, здається:
цитата | «i have not a single idle dorf, and more tasks to complete. i actually look forward to the inevitable cheesemaker, because i have a job for him. i need walls and floors built, ore smelted, things to be made, food to be cooked. i have plenty of food, plenty of booze, access to water (i need more dorfs! i can't build a resevoir and pump yet). 17 dwarves, and nary a single one of them is idle. holy crap, am i starting to get this?» (з форумів dwarf fortress)
коротка відповідь сповнена специфічного гномського сарказму, зрозумілого лише обраним:
цитата | «yes, you will soon win your first game» (з форумів dwarf fortress)
шедевр!

допомога українському війську

перенесу до щоденника, бо в тих гуглоплюсах дзуськи щось знайдеш, коли треба…
цитата | «вчера один "волонтер" мне написал.,что активно занимается помощью нашим военным. даже ссылку дал с одного говноресурса, где про него пишут. правда при одном взгляде на ссылку понимаешь ,что это развод, причем развод не професиональный а любительский» (профіль «крил фенікса» у facebook)
в зв’язку з чим захотілося запитати: а куди ще, окрім «крил фенікса» та згаданого в тексті «мегаполіграфа» можна переказувать кошти, не ризикуючи втрапити на злодіїв?

поки що мій невеличкий список такий:
підкажіть, що ще додати. бажано з paypal’івською опцією — для мене це найзручніший спосіб в силу різних причин.

p.s. добрі люди підказали ще один надійний волонтерський проект:
p.p.s. надійна людина (довіряю на 100%) підказала контакти ще одного волонтера:
p.p.p.s. для ілюстрації позичив вже відомий портрет. автора не знаю — підкажіть?
російськомовним патріотам україни, а надто тим, хто підтримує ініціативи надання рос. мові якогось особливого статусу порівняно до інших мов національних меншин в україні, присвячується.
цитата | «Немає сумніву в тому, що володіння двома або кількома мовами збагачує людину додатковими знаннями інших культур і можливістю вільного спілкування з іноземцями. Кожна національна спільнота потребує білінґвів як посередників між своєю і чужою культурами. Але коли білінґвізм набуває тотального поширення, він несе національній спільноті загрозу руйнації основ її духовної своєрідності» (лариса масенко, «мова і політика»).
читаємо далі:
цитата | «Масовий, або тотальний, білінґвізм — явище, принципово відмінне від індивідуальної двомовності. Його спричиняє, як правило, колоніальна залежність країни. У підневільних умовах залежна мовна спільнота змушена вивчити, крім рідної, ще одну мову і використовувати її для спілкування у визначених обставинах. Якщо друга мова поступово переймає всі функції рідної, виникає небезпека зникнення рідної мови і перетворення двомовців на одномовців» (лариса масенко, «мова і політика»).
ви хіба не відчуваєте цієї небезпеки, панове? далі:
цитата | «Абсолютна більшість зарубіжних соціолінґвістів трактує явище масової двомовності, що переживає певна національна спільнота, як перехідний етап в асиміляційному процесі витіснення однієї мови іншою» (лариса масенко, «мова і політика»).
навіть зараз ще не відчуваєте?

кілометр кролем — я зробив це!

сьогодні визначний день: я таки зробив це! проплив 1,2 км кролем без зупинок на «перекур». 31 хвилина. ще два з половиною місяці тому, коли я придбав абонемент в басейн — це здавалося чимось недосяжним.

на відзнаку про цю подію — тижневої давнини відео: плавання (майже) без напруження.


я знаю, що техніка дуже далека від, гхм, ідеалу: голова на вдиху, затримка вдиху на праву сторону, ноги тощо. але по-перше, то було тиждень тому, і поступово ці вади виправляю, а по-друге…

…я все-таки пливу кілометр кролем! наступна «засічка» — два кілометри.
— завтра цілий день не буде світла.
— (в ліжку, книжка перед очима, на годиннику 22:30) …
— не буде електрики з дев'ятої до шостої вечора!
— угу…
— (роздратовано) чого ти мовчиш?!
— а що я маю сказати? що піду придбаю батарейок на завтра?
— (агресивно, на підвищеному тоні) скажи, что нам дєлать!  пазаботься а нас!
— ти здуріла, чи що? що я повинен зробити? генератор купити?

інколи прогулянка з ingress просто рятує психіку…
зібрав трохи статистики з басейну за 11 тижнів від середини травня, коли, після великої перерви, я знову почав плавати регулярно. strava не дуже зручна для обрахування такої статистики, принаймні для будь-яких активностей, окрім ровера та бігу, — довелося руцями збирати в таблицю google docs.
  • відвідування: 65, в середньому 6 на тиждень;
  • час у воді: 45 годин, в середньому по 4:05 на тиждень;
  • дистанція: 79,5 км, в середньому 7,2 на тиждень;
  • середня швидкість: 1,8 км/год;
  • середній темп: 3 хв/100 м;
далі просто задля розваги розрахував ціни, виходячи з витрат 4’800 за абонемент і 100 грн за медичний огляд:
  • ціна відвідування: 75,38 грн;
  • ціна години у воді: 109,45 грн;
  • ціна 1 км: 61,64 грн.

повстання планети земля?

новини з космосу:
цитата | «Роскосмос втратив зв'язок з супутником "Фотон-М", який 19 липня запустили з Байконуру» (український тиждень)
ні, це не провина російської федерації… принаймні не в тому сенсі, як нам здається =) вчитайтеся добре:
цитата | «"Телеметрія з "Фотона" надходить, але команди він не сприймає. Говорити про втрату супутника поки рано, ще є шанси на відновлення зв'язку […] На апараті в космос було відправлено п'ять геконів: чотири самки і один самець, а також численні мухи-дрозофіли, мікроорганізми, гриби, яйця шовкопряда та насіння вищих рослин» (український тиждень).
не здогадуєтеся? навіть гекони і дрозофіли зрозуміли, що повертатися до ерефії не можна в жоднім разі! це повстання флори і фауни проти кремля =)

…а частина населення ерефії, тим часом, за рівнем розвитку не дотягує до отих вищих рослин, які так само відмовляються тепер підкорятися командам російською мовою. ні разу не здивуюся, якщо першим повідомленням з супутника після відновлення зв’язку буде «птнпнх» або «ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла»…

…або навіть «слава україні!»

країна безумців, держава рабів

московщина впевнено прямує до газових камер і прилюдних страт. щасливої дороги, москалики… це ж треба так бездарно просрати цілі століття, переживши страшні сторінки історії, поклавши на алтар стільки життів — щоби нічого, нічогісінько не навчитися, не почати цінувати елементарні права і свободи?

країна безумців, держава рабів.

навіяно свіжою публікацією в «новой ґазєтє»: анатомия обыска: «новая» решила выяснить, каково это, когда чужие имеют право рыться в личных вещах и взять из дома все что угодно — от телефона до личных фото. это происходит сегодня.

новий фантастичний humble bundle

на сайті humble bundle — нова і досить цікава збірка електронних книжок:


тема збірки — фантастика і фентезі. забирайте, кому цікава тема і хто полюбляє читати англійською. ціна традиційна для humble bundle: «плати скільки хочеш», пропозиція дійсна ще два тижні.

мандрівні капці йдуть на пенсію

минулих вихідних мої зручненькі мандрівні капці… подерлися. вони добряче помандрували світами за чотири чи п’ять років — побували у турції та угорщині (2010), швеції (2011, 2012), на майорці (2011), у бельгії та франції (2012), признаймні двічі їздили до криму (2010, 2012)…

…але врешті-решт не витримали дводенного відпочинку на шацьких озерах.

прикро. особливо прикро тому, що я до цього часу так і не знайшов був на заміну нічого такого, що мені справді сподобалося б, хоча пробував кілька разів, і навіть щось цікаве траплялося в іноземних веб-крамницях за притомні гроші…

тож цього разу довелося негайно розпочинати пошуки навправду, тому що без легких капців я не можу. звик.

фізіологія балерин

зараз не пригадаю, коли саме, але два чи три місяці тому було таке:
міля: мамочка! мамочка!
мама: що?
міля: мамочка, а балерини пісяють?
мама:
це вже майже п’ять повних років. доця не припиняє веселити. але, гадаю, «найсмішніше» ще попереду =/

вловив мить розслаблення

здається, учора я вловив мить розслаблення, пливучи кролем: проплив два кілометри за годину (щоправда, це по черзі 25 м брасом і наступні 25 м кролем), при цьому другий «пішов» значно легше: трішки змучившись, я змушений був розслабитися і…

…саторі!

поточний тиждень і два попередніх виглядають у strava ось так (скріншот): 11 годин у воді, 20 км 700 метрів з середнім темпом 1,8 км/год. але попереду ще два дні! на жаль, вихідні пропущу, мабуть…

…а може і додам трішки часу, але не в басейні, а на шацьких озерах =)
ех, не для мне придумали соціально-enabled ігри на кшалт ingress… бо тепер:

а) тихо підозрюю кожного, хто посеред вулиці тиркає в планшет
б) …а так само кожного, хто йде вулицею зі смартфоном не біля вуха;
в) завів чорний список для гравців, котрі хоча би раз захоплювали мої портали.

помста, — це страва, що найкраще смакує холодною.

p.s. спокійно, цей допис містить гумор у прихованій формі; не сприймайте все дослівно чи надто серйозно…

…але чорний список таки є =)
не всі йогурти однакого корисні, — і не всі комп’ютерні забавки однаково шкідливі! приміром, витягти сина з дому, ввечері, на канікулах, до крамниці — зазвичай справа непроста.

але учора все було інакше.

ми й до крамниці збігали, і весь мікрорайон оббігли, без жодних нарікань з його сторони протягом чи не двох годин. слухаючи оте загадкове «exem reserves is 75 percent!» та «you are under attack» і дивлячись в екрани смартфона і планшета =)

вірус розроблено в лабораторіях google, називається ingress і доступна в гугломаркеті.

видихай, бобер!

фізкультурна статистика від початку червня: 14 відвідувань басейну, дев’ять з половиною годин у воді, в підсумку 14 кілометрів 300 метрів. на жаль, три дні пропустив — через відрядження.

попередні три тижні були не менш ударні: 19 відвідувань, майже тринадцять годин у воді, в сумі 19 кілометрів 900 метрів.

не скажу, що плавається без зусиль і відсапування — але значно, значно легше, ніж на початку. було би добре, якби подивитися на себе зі сторони і зауважити найпомітніші помилки…

плачте, сльозами змивайте сором

сьогодні в стрічці google+ трапилася стаття «ваш муж добровольно пошел под осбтрел» в російській «новой ґазєтє», про долю одного з тих російських громадян, котрі добровільно зголосилися їхати на донбас захищати україну від українців, щоби загинути в донецькому аеропорту під обстрілом сил антитерористичної операції.

але щоби зрозуміти контекст та мої емоції, перш ніж читати цю статтю, варто повернутися на місяць назад і переглянути репортаж «ґруз 200» про те, як тіла цих загиблих добровільних терористів напівлегально, в атмосфері таємниці поверталися до росії.
так от… слізна стаття. і наче можна зрозуміти по-людському і журналіста, і тим більше жінку, що втратила близьку людину.

наче можна… але у підсумку: він поїхав заробляти гроші, вбиваючи.

прекрасна професія. солдат без совісті, без сумнівів. романтична професія. 
 
плачте, дружини, плачте. не нажили за стільки років, століть, совісті, як нація — плачте. може, хоч сльозами змиєте сором.
 
p.s. я не знав, як проілюструвати цей допис. брати фото з репортажів марії турченкової та олени костюченко… не хотів свідомо. тож ілюстрацію позичив тут.

навіщо платити більше?

порадився з механіком в найближчій велокрамниці щодо постукування під час їзди — так нічого путнього й не почув, крім «ви їздите, ви знаєте свій ровер найкраще, спробуйте діагностувати». але принаймні він вказав на невеликий люфт лівої педальки, тут може й ховатися причина, хто зна…

педальки, отже. стоять старі, добрі й надійні shimano pd-m520, колись ще братиком подаровані на котрийсь із днів народження. невже їм справді «гайки»?

про всяк випадок вирішив глянути, скільки коштують. на сайті того ж таки veloonline пропонують за 595 гривень, хоча якщо заїхати до крамниці — говоритимуть про 620 грн. це якась «фішка» саме veloonline, давно помічаю цю тенденцію продавати товар з полиці дорожче, ніж вказано на інтернет-вітрині.

але я зазирнув ще на легендарний chainreactioncycles, і що ви думаєте? забирайте за 25,99 долярів, плюс 9,99 за доставку в україну! так, доведеться почекати — але, пробачте… це 432 гривні за курсом 12 грн/долар?

от на ці 2% і живемо, або навіщо платити більше?

портативний dropbox знову працює

скидається на те, що нова версія портативної збірки dropbox знову працює, попри вередування команди самого dropbox’а.

щоправда, автоматичне поновлення вже встановленої збірки dropboxportableahk наразі не працює — доводиться завантажувать та налаштовувать заново. але по-перше, то не надто висока ціна, а по-друге, автор і це, мабуть, полагодить в майбутньому.

про те, чому воно перестало працювати, я раніше згадував — відтоді на одній з машинок (робочий ноут з windows) був як без рук.

слава хакерам!
ага! до речі, вчергове дивлюся на смішну ілюстрацію диференційованого підходу до ціноутворення для українців та малоросів — і пригаладася ось така історія.

днями заїхав після роботи до тутешнього «сільпо» — а у відділі овочів та фруктів нещодавно поставили нові модні ваги з тактильними екранами, і тепер замість запам’ятовувати номер товару і тиснути відповідну кнопку, треба просто на екрані вибрати розділ товарів (овочі, горіхи тощо) і або дооооооовго шукати потрібне у величеееезному переліку — або ж просто набрати перші літери назви товару і отримати коротенький відфільтрований список. набрав «помідор» — отримав перелік всіх видів помідорів на полицях, вибивай собі наклейку з вагою/ціною. зручно.

так от. одна пара трішки затрималася перед вагами: спершу дивувалися, чому не знаходиться «ізюм» (бугагага!), потім згадали (молодці!), що українською воно якось інакше називається, і врешті-решт самостійно (без підглядувань і підказок!) згадали, що це «родзинки»!

звідси одразу кілька висновків:
  • українізація може бути коректною, ненав’язливою і м’якою, — але при цьому наполегливою!
  • Сільпо — молодці! тільки ще прапорці додайте на полички, як це зроблено в Billa.

про самооцінку

в роздягальні спортивного центру стоять побутові ваги, щоби любителі спорту мали змогу спостерігати живий результат своїх зусиль.

чудова ініціатива, міркую я собі й кілька днів поспіль стаю на ваги. протягом тижня серце радіє: 77,3 кг; 77,1 кг, 69,8 кг… все-таки який я молодець! потім в якийсь день зненацька 77,3 кг. на голодний шлунок, після басейну. гхм, міркую, певно, ваги вибрикують.

от вам короткий, але, нмсд, досить ємний опис того, як працює людська самооцінка. і водночас — підказка власникам спортивних клубів та інструкторам секцій фітнесу.

велодень 2012 та 2014 у києві

отже, велодень 2014 у києві. для мене це була друга така подія, — минулоріч я чомусь пропустив велодень, а от у 2012 ми з дідусем теж чудово прокаталися!

велодень 2012

погода 26 травня 2012 була чарівна: яскраве травневе сонце, безхмарне небо, спека. європейська площа виповнилася роверистами — в короткому звіті на lb.ua згадано про 3 тисячі роверів, але кожен, хто бачив те дійство, засумнівається: було більше!

велодень — це, мабуть, єдина подія, коли я шкодую, що не маю (і не збираюся купувать) якогось спортивного відеореєстратора на кшалт гоупрошки: відео виходять вражаючі; але бути там, на місці й відчувати енергію події — це у сто разів сильніше.


тиждень у басейні та велодень 2014

за цей тиждень провів у басейні майже шість годин, на ровері — дві з половиною, сьогодні, беручи участь у київському велодні.

плавати кролем стає чимраз легше, час від часу ловлю ту мить, коли дихається вільно і можна просто насолоджуватися відчуттям невагомого ковзання у воді.

секретом для мене виявилося:
  • достатньо часу для вдиху — для цього треба заздалегідь повернути голову, а точніше вчасно повернутися всім тілом (як радить total immersion);
  • не поспішати, навіть змушувати себе «махати» повільніше, зконцентрувавшись на правильно піднятому лікті й розслабленій «верхній» руці.
сьогодні перші три повних басейни (3 рази по 2×25 м) проплив кролем. можна було ще, — але то вже не було б розслаблене плавання. починаю по-справжньому кайфувати.

велодень 2014 пройшов під постійним дощем — то слабшим, то сильнішим. тим не менш, людей з роверами було дуже багато! молодці всі, хто виїхав. шкода, правда, ентузіастів у вишиванках — вони, певно, позамерзали.
минуло трохи більше місяця від анонсу закриття хмарного сервісу ubuntu one — надійшла черга springpad’а.

якщо ubuntu one я ніколи не викоритовував, віддавши колись перевагу dropbox’у — то на springpad’і таки є такі-сякі нотатки, цей сервіс виявився досить зручним, я тримав додатки для android на смартфоні й навіть на читанці nook.

розробники молодці — не лише повідомили про закриття, але й надають кілька способів зберегти свої дані: завантажити автоматично до evernote (потрібно мати там рестрацію) або експортувати окремим файлом. нічого справді важливого я на springpad’і не зберігав — але спробую тепер покористуватися evernote’ом, може й звикну.

плавання — це дихання

ось так виглядають мої два тижні на strava, 12-26 травня: сім з половиною годин в басейні, година сорок п’ять на ровері.

останні два відвідування плавав по черзі брасом і кролем, намагаючись «вловити» той момент, коли я можу розслабитися — але водночас спокійно дихати… поки що не вдалося. передивляюся відео, перечитую форум в пошуках «саторі»:
цитата: the relation of a relaxed breathing rhythm to stroke efficiency. this relates in two ways: (a) breathing rhythm is swimming rhythm. if your breathing is fast and shallow, then your stroke must be hurried — and therefore less efficient; and (b) by getting all the air you need you transform what felt harrowing into an enjoyable experience, eliminate distraction freeing up focus for movement quality and reduce muscular tension promoting more fluent movement» (звідси)
але я обов’язково навчуся.

заново вчуся плавати

сьогодні замість розслабитися в басейні й зробити свій звичний кілометр брасом, — намагався розучитися плавати кролем і навчитися заново, імітуючи техніку total immersion. для цього учора ввечері прочитав за порадою звіт про методику, переглянув кілька відео на youtube, і навіть спіратив на піратбеї відеокурс.

мучився-мучився, але поки що не виходить. з того, що зміг виявити:

а) маю велику проблему з диханням: воно похапливе, непевне, особливо на ліву сторону; раніше гадав, що це через брак швидкості, але почитавши дещо на форумі total immersion, усвідомив, що швидкість тут ні до чого, потрібна правильна техніка;

б) ) як результат — не можу розслабитися, загрібаю сильніше, щоби компенсувати швидкістю неправильний вдих, страждає техніка і швидко виснажуюся…

ключова задача для себе: опанувати правильну техніку і розслабитися, пливучи кролем. колись я самотужки досяг цього, плаваючи брасом, — і тепер можу плавати скільки завгодно довго, не спиняючись і не відпочиваючи. мушу досягти такого ж «фазового переходу», «стану дзен» і в кролі.

але як?! продовжую переглядати різні відео на youtube, намагаючись знайти універсальну вправу, яка щонайшвидше дасть результат. можливо, ось це вона і є (2:40 на відео).

продам комп’ютер (неттоп) в комплекті з монітором, бездротовими мишою та клавіатурою, все в хорошому, робочому стані — включив і працюй (фото додам згодом).

в наборі:
  • неттоп acer aspire revo r3600 (intel atom 1,6 ггц, nvidia ion, 2 гб, 160 гб);
  • монітор lg flatron l204wt-bf (20 дюймів, 1680×1050, vga/dvi, чорний);
  • клавіатура rapoo e9070 (тонка, бездротова, чорна);
  • миша rapoo t6 (сенсорна, бездротова, чорна).
неттоп не є взірцем потужности — але з веб-серфінгом та декодуванням відео в якості hd впорається чудово. свого часу андрій поданенко написав цікавий огляд aspire revo r3600 (українською) та підказав, як налаштувати windows для перегляду мультимедіа на цій машинці.

хоча в мене машинка від першого дня працювала під linux, один час із автостартом мультимедійного центру xbmc. проте останнім часом комп’ютер стоїть без діла, припадає пилом.

вартість такого набору по hotline сьогодні склала б, мабуть, близько $400…а за яку ціну ви б його забрали собі?


навчіть мене плавати…

strava підказує, що за тиждень я наплавав чотири з половиною години. зазвичай це 35-40 хвилин без зупинок, переважно брасом — тому що цей стиль дозволяє мені розслабитися і просто «лежати» на воді.

час від часу пливу повний басейн (2х25 м) кролем — і тут я збиваюся: важко. усвідомлюю, що це проявляються якісь технічні помилки… комплексую, хочеться навчитися плавати правильно цим стилем.

випадково знайшов цікавий сайт, присвячений типовим проблемам стилю: swimtypes.com. дозволяють пройти простенький тест, визначають «стиль», — інструкція для самостійних тренувань коштує $20, але… що таке інструкція? тренер був би надійнішою інвестицією.

суржик як художній засіб

останнім часом читаю я всіх цих ваших татусів бо, фаїнів каплан та інших геніїв пера, котрим муляє слава вєрки свєрблючки… посміхаюся, звісно, час від часу — бо таки вельми кумедно та досить колоритно пишуть, визнаю! молодці.

але… один такий автор був би оригінальним, два — нехай, це вже стиль. але стільки, скільки їх зненацька розплодилося по «затишних інтернетиках» — це, нмсд, лише маскування певного браку фантазії, вам не здається?

геніям гумористичного напрямку в літературі такого штибу як котляревський чи остап вишня не доводилося постійно вдаватися до імітації простонародного мовного вінегрету як до єдиного стильового інструменту?

я знову плаваю в басейні

відколи рік тому совок наспартачив іржею в душу — тобто пошарпаний басейн «спартак» хотів змусити мене плавати в іржавих струменях і відмовився компенсувати вартість відвідування, — я не плавав. прикро.

єдиною прийнятною альтернативою був би якийсь спортивний центр мережі sportlife. але ціна річного абонемента на той момент, зі страшенними знижками (хто знає про ціноутворення sportlife, зрозуміє, ги), складала 6’500 грн — тобто… приблизно $68 на місяць (за тодішнім курсом). це було для мене надто дорого.

проте днями «ломка» досягла максимуму, я набрав ще раз sportlife і… зненацька вони мені запропонували клубну картку з доступом в басейн (classic+b) на 15 місяців за 4800 гривень. як ви розумієте, з поточним курсом долара це вже зовсім інша ціна — $29 на місяць!

не можна було відмовитися. тож від учора я знову плаваю в басейні!

python вбиває віру в силу розуму

зізнаюся: в цей момент я втратив навіть той невеликий інтерес до python, який в мене був. можливо, ще візьмуся колись за нього, просто для інтересу, — бо реальної потреби немає — та загальної самоосвіти…

…але мова програмування, в якій інтерпретація логіки коду залежить від форматування пробілами/табуляцією?! ви мені пробачте, це вбиває мою віру в силу людського розуму.

хіба я щось невірно зрозумів?

p.s. але для тих, хто не вважає це принциповим — ось онлайновий курс програмування на python’і для новачків (codecademy); знання англійської обов’язкове, досвід програмування — ні.
за місяць в автівці вислухав французьку аудіоверсію фантастичного роману «11/22/63» стівена кінга.

прослухав з великим задоволенням: хороша акторська озвучка, цікавий сюжет, мінімум фірмової кінгівської містики. не знаю, як це читатиметься українською, — багатьом не сподобається брак динаміки в сюжеті чи видасться надмірним зосередження на романтичній складовій…

…але на мою думку, це найкращий твір кінга — принаймні найкраще з того, з чим мені випало познайомитися.

учора заскочили з сином до «літери» на льва толстого — без мети, просто почитати назви на палітурках, — і випадково мені кинулася в очі знайома ілюстрація на обкладинці: ба, та це ж «boneshaker» з другої збірки humble ebook bundle! тільки в перекладі російською назва досить неоковирно звучить: «костотряс».

наразі це єдина книжка з усієї збірки, яку я прочитав: бракує часу на читання англійською, але ф’южн зомбікаліптики та стімпанка я ж не міг не відкрити одразу на читалці?! щиро кажучи, хоч на обкладинці й написано «найкращий фантастичний роман 2010 року» — але насправді чтиво досить посереднє, на трієчку, призначене не надто вибагливій підлітковій аудиторії.

але ж не даремно перчик, поки я читав це в оригіналі, змушував мене переказувати сюжет? тепер матиме змогу прочитати сам, — я не втримався й придбав. після «війни z» брукса піде чудово.

p.s. ціна книжки в твердій палітурці — 109 грн (96 грн на yakaboo). це більше, ніж рік тому я заплатив за всю збірку, до котрої, окрім boneshaker’а, увійшло ще п’ять електронних текстів. коротше кажучи, читати в оригіналі — дешевше =)

смачна малинка

корпус для «малинки»? надрукуй сам! макет готовий, роздають безплатно, — бери й друкуй на цупкому картоні, ба навіть кольоровому (як на ілюстрації).

майже шкодую, що вже придбав прозорий пластиковий корпус: він міцний, якісний, зручний… але ж не такий оригінальний?

raspberry pi працює. смішна штучка… слабенька? так. але не має ані вентиляторів, ані жорстких дисків, споживає до вата, має розмір сигарентної пачки, завантажується з картки sd, якій ціна 70 грн за 8 гб. і крутить linux.

залишилося знайти час на святах і вирішити, як її застосувати. наразі варіанти є такі:
з часом, гадаю, таки перетворю його на мультимедійну коробочку, щоби на кухні дивитися громадське, еспресо та музичні кліпи (ну не сприймаю я традиційне телебачення, пробачте). але спершу, мабуть, зберемо з синочком свій сервер minecraft ;-)
проблизно рік тому я запитував, як краще впорядкувати електронну бібліотеку.

якось ця головоломка склалася сама собою: всі електронні тексти зібралися в dropbox’і, в такій ієрархії тек:

> розділ (художня література, навчальна, технічнна тощо)
  > автор
    > серія
      > мова (Ukr, Eng, Fra, Rus)
        > тексти (формат назви: ім’я прізвище - назва (рік) [мова].epub)

невеличкий виняток — збірки humble ebook bundle та storybundle, що лежать у своїх окремих теках.

тепер копія бібліотеки лежить на кількох комп’ютерах, де встановлено клієнт dropbox; доступ для поповнення є також через веб-інтерфейс; на смартфон та електронну читанку можна в будь-який момент завантажити потрібний текст і одразу почати читати…

сила імені

ах, як багато інколи може сказати прізвище про гандoна людину.
чурка — короткий обрубок дерева, (перен.) недалёкий, глуповатый, необразованный человек (вікісловник, http://goo.gl/JM1MKe)
але ні, варто не спинятися на цім, а витесати з цієї чурки буратіну:
burattino — (італ.) лялька, маріонетка (lingvo, http://goo.gl/Q4Ewt8)
baratin — (фр.) разглагольствование, болтовня, трёп (а також трєпло) (lingvo, http://goo.gl/8FI7om)
от так. а зображення для ілюстрації не моє.

рано я похвалив dropbox

схоже, рано я похвалив dropbox… по-перше, запрошення кондолізі райс до ради директорів? хз, але американці, більш обізнані у власній політиці, переважно в шоці.

і по-друге, портативна збірка dropbox, котрою я довго користувався на робочому windows’і (через те, що не висить постійно в пам’яті, а синхронізує в потрібний момент, ще й не потребує інсталяції в «системному» сенсі) — перестала працювати; але гірше навіть не через це, — автор збірки пофіксив би з часом, — а категорична відповідь dropbox’ів на його звернення до їхньої підтримки.

але вдома зібрано і протестовано «малинку», тож надходить час, здається, запустити власний owncloud на raspberry pi? якщо не повністю замінити dropbox, що перестає бути ідейно надійним, так зробити резевну копію всіх своїх резервних копій =)

на bash’тані тетріси дозріли

несподівано натрапив на цікаву реалізацію тетріса… на чистому bash’і.

тепер я мушу витратити час і розібрати це «на запчастини»! хоча б для того, щоби пофіксити одну «фічу» цього скрипта і зафіксувати кольори блоків, як цього вимагає стандарт the tetris company.

оскільки я давно і надійно з crunchbang linux, і в осяжному майбутньому жодної еквілібристики з дистрибутивами (що називається distrohopping’ом) не передбачаю (ну, хіба що спробувати arch? гиги) — то ось така екстенсивна збірка підказок з «допилювання» crunchbang 11 waldorf з різних боків ще не раз стане в нагоді:
англійською мовою. це — на додачу до невеличкої купки власних нотаток на кшалт нюансів налаштування aspire s3, налаштування розкладки клавіатури та «прикручування» меню пристроїв.
рік тому вкраїнський музичний гурт rock-h (рокаш) порадував до нестями, подарувавши чудовий альбом «отава» — живий, кипучий. слухав цю музику довго, потім вишукував такі ж чудові кліпи на youtube.

а ось у березні — я пропустив би, якби не отримав повідомлення електронкою, — рокаш знову втішив, оголосивши про новий альбом «білий динь», і ця музика теж доступна навільно — відкривайте soundcloud і слухайте.

p.s. до речі, soundcloud має хороший офіційний додаток на android, варто спробувати.

ubuntu one всьо

сервіс ubuntu one «здувся», проіснувавши 5 років. учора отримав електропоштою повідомлення:
цитата: «hi, we are writing to you to notify you that we will be shutting down the ubuntu one file services, effective 1 june 2014…» і так далі.
не пам’ятаю, чому я там був зареєстрований. ніколи не користувався — dropbox з’явився роком раніше, і завжди чомусь видавався мені більш надійним та зручним. найперше тим, що однаково добре працював на різних платформах; власне, й я використовую його аж на трьох: linux, windows, android.

враження від нового сідла

зробив два виїзди на giant flow 1, — 73,6 кілометрів, щоби бути точним. ділюся враженнями: жорстке, зручне, приємне на дотик. суб’єктивно дещо легше за старе, хоч і не на 100 г (втім, не зважував). дупа все-одно страждає після 20 кілометрів поспіль, — але ефект нового сідла таки працює, і суб’єктивно крутити все-таки комфортніше. втричі, хехе (це натяк на ціну, коли хто не здогадався).

як би там не було, повертати до магазину нове сідло не збираюся. старе velo vl1319d2 виставив на продаж на velokiev’і.

p.s. до речі, це таки цікава функція strava: якщо заповнити профіль і накидати в список компонентів ровера (чи кількох роверів!) — strava буде ретельно підраховувати, яка деталька скільки «пробігла» до заміни.

приміром, перша каретка vp-bc73, що стояла на новому ровері, «гавкнула» після 331 кілометра, нова після встановлення пройшла лише 187 км, поки і її довелося міняти, — тепер стоїть shimano bb-un26, котра пробігла вже 541 км. круто, нє? хто там казав, що strava йому не потрібна?

ефект нового сідла

кажуть люди, що час від часу велолюбителі стають жертвою ефекту нового сідла.

ну от розпочинаєш сезон, а старе сідло, на якому відкатав уже добру тисячу кілометрів, зненацька робиться ну таким вже незручним, таким твердим… не сідло, а чисто тобі каменюка якась. отож ти довго виріваєш, підчитуєш форуми та перебираєш щось в інтернет-магазинах — аж тоді бац! завалишся до найближчої велокрамниці й везеш додому новеньке, блискуче giant flow 1. ставиш замість старого. потім ще тиждень чекаєш, коли ж видасться нагода виїхати й випробувати обновку.

аж ось субота. і ти виїжджаєш… легко, без напруження «вкручуєш» сороковочку без жодного дискомфорту, не встаючи з сідла. і ти щасливий тим, що так легко і з першого разу знайшов те єдине у світі, створене саме для твоєї дупи, ідеальне сідло!

велосезон 2014 відкрив

тиждень тому, 22 березня, відкрив особистий велосезон 2014. попри все — революцію, окупацію криму росією, поповнення в родині…

за тиждень (гаразд, вже дев’ять днів) виїжджав сім разів, провів у сідлі майже 11 годин і «зробив» 189 кілометрів. strava не дасть збрехати — ця софтинка (плюс онлайновий сервіс, що акумулює результати) за два роки повністю замінила мені велокомп’ютер.

за цей сезон хотілося б накрутити хоча б тисячі три кілометрів, в тому числі доїжджаючи на роботу ровером… а ближче до осені — замінити (досить дешеву) обвіску на щось класом вище, на кшалт deore

…але це не головне. головне — крутити, поки стане сил.

наша остання зустріч, приватбанк?

учора найкращий український банк™ поставив крапку в наших із ним непростих стосунках.

так склалися обставини, що мені потрібно було невелику покупку оплатити кредитною карткою. сума смішна — 260 гривень. якби це було на день раніше чи пізніше, спокійно сплатив би своїми грошима, але саме в цей момент змушений був дістати кредитку.

продавчиня чирк один раз карткою на терміналі, чирк другий — відмова по операції.

телефоную в банк. на щастя, епічне покращення з відзвоном впродовж доби в них, здається, скасували, тож я досить швидко пробився на оператора. і виявилося, що…