запускать волосатіка?

їдемо в автівці, мілєчка (4 з половиною роки) з миленькою грають в шахи на смартфоні. окремі репліки ззаду (малеча з мамою розмовляє російською):
— мама! лупастік мєня срубіл! (тобто слон побив мою фігуру)
— мама! мнє запускать волосатіка? (тобто чи мені ходити ферзем?)
— мама! мнє стало хуже! (тобто позиція в мідлшпілі розвивається не на мою користь)
слухав і плакав.

налаштування aspire s3 + crunchbang

віддали мені на «перевиховання» aspire s3-391 з діагнозом «мертвий модуль wifi» і з пустим місцем замість штатного ssd. свого часу це був перший недорогий ультрабук (дешевше тисячі) на базі intel core третього покоління.

переваги:
  • тонкий корпус (13 мм), невелика вага (1,35 кг), досить компактний 13-дюймовий форм-фактор;
  • металева кришка;
  • чималий тачпад;
  • intel core i7-3517u + 4 гб озу + ssd = миттєва реакція системи.
недоліки:
  • поганенька матриця дисплея, і лише 1366x768 пікселів;
  • акумулятор… 3-4 години реальної автономності?!
  • дистрофічні курсорні клавші, та й вся клавіатура посередня;
  • досить «дешевий» зовнішній вигляд, якщо придивитися.

прощавай, parted magic

а я й не помітив, коли pargted magic став платним. чудовий маленький «живий» дистрибутив linux, призначений для завантаження з usb-флешки й виконання різних адміністративних задач. я користувався ним майже виключно для форматування жорстких дисків і швидкого перерозподілу під нову інсталяцію.

на жаль, стару версію кудись подів — пішов на сайт parted magic, щоби завантажити… в очі кинувся новий логотип і кнопочка buy now від paypal. у файлах на sourceforge також залишився лише readme.

звісно, старші версії можна знайти в тенетах, і вони так само чудово працюють… але справа принципу: останнім часом плачу лише за вільні програми та книжки: crunchbang, dwarf fortress, klava.org, humble indie bundle та storybundle для прикладу.

на щастя, gparted вільний, і є у версії liveusb — власне, мені досить, і з мене $5 найближчим часом. прощавай, parted magic!

така зручна аполітичність

«зіпсуте» помаранчевим майданом і «океаном» покоління (чи зіпсуті, в множині) чекає від артистів чесності й болісно реагує на «зраду»… але це бізнес. щойно це стає зручно, кожен «митець» раптом стає аполітичним.

ну, а «зненацька» аполітичні митці — завжди були чудовим і відносно недорогим (значно дешевшим за політизованих, хехе) інструментом в підігріванні зовсім не таких аполітичних мас.

цікаво: а от ті люди, хто зараз пише про скурвлений с.к.а.й., вони і про колишню «музичну не-агітацію» прем’єрки з косою у 2009 теж так відреагували? чи не помітили? це без сарказму, але лінуюся (та й часу бракує) так глибоко порпатися в чужих щоденниках.

todo.txt

нещодавно я згадував у щоденнику техніку використання звичайного паперового записника для організації задач та нотаток — bullet journal. чудова, красива ідея, котрою я не можу скористатися: ну не ношу я з собою, як правило, нічого, окрім смартфона… а без паперу ідея втрачає сенс.

але сьогодні я знайшов, мабуть, її еквівалент в електронному вигляді: todo.txt!

суть у кількох словах: простий текстовий файл з переліком задач на dropbox1; один рядок — одна задача; формат рядка дозволяє зручно реалізувати мінімальну множину ідей gtd (контекст, проекти). але це, звісно, ще не все…

цитата, і досить довга, вибачайте:
цитата: «Манцов: От фрейдизма, пожалуй, дистанцируемся. Все равно у нас мало кто понимает, что это такое. Полагают, фрейдизм это Эдипов комплекс и только. Наши идиоты обзывают „фрейдизмом“ все, что им не нравится.

На самом деле «Пианистка» — картина христианская. Причем христианство это не лубочное, не в духе «уси-муси-пуси», как у нас любят; не «ласковое», но подлинное, аутентичное. В Главе 10 Евангелия от Матфея Иисус Христос прямо говорит:


„Я пришел разделить человека с отцом его, и дочь с матерью ее, и невестку со свекровью ее. И враги человеку – домашние его (Мф 10:35-36)“.


Вот про что эта картина!


В „Портрете…“ героиня призывает некоего мента, а в „Пианистке“ – некоего пианиста-хоккеиста, но цель одна и та же: разорвать пуповину, состояться в качестве суверенной личности»
(читати повністю)
гхм. можливо, «іхні ідіоти» справді обзивають „фрейдизмом“ все, що їм не подобається… але так само легко їхні інтелектуали називатью „ідіотами“ всіх, хто не подобається їм, а ще тулять тег „християнство“ до всього, що подобається — навіть якщо християнством там і не пахло.

хоча загалом стаття-дискусія про фільм «піаністка» цікава, — проте, як (майже) завше і (майже) все росіянське, з «легким нальотом»… чогось гидотного.

зненацька кумедно

поява hal9000 в цьому кумедному відео…дуже доречна і зненацька безмежно збільнує фан досить банального, за великим рахунком, стьобу:


p.s. а якщо ви не знаєте, що таке hal9000… то що ж ви шукаєте тут, в цьому щоденнику?

mutt is manna

мені просто подобається його стиль:
цитата: Yes, I know. mutt is manna, straight from heaven. I am a lesser human being because I can’t get mutt to work. I fail and resign myself to an eternity in the Abyss because I rely on alpine to read e-mails (читати повністю)
нова реінкарнація цього блога про цікаві утиліти командного рядка в *nix — inconsolation (wordpress.com)
щойно, клацнувши лінк на статтю з назвою «смажена картопля допоможе впоратися з дратівливістю», побачив таке… (скріншот)

розумно? бигиги. ctrl+w без вагань.

проте все ж таки розумно =/ аудиторія сайту, без сумніву, в основному жіноча: більша частина з них взагалі не чули про якесь там «adblock plus», а відсіяти «розумних» задля вищого ctr’а (або хоча б вищої якості аудиторії) в статистичних звітах — можливо, варте такої грубої заглушки.

як виявилося

як виявилося… частково мої проблеми з emacs та питання «чому?» витікали з того, що я чомусь завантажив не останню доступну версію для windows (наразі це 24.3), а значно, значно старішу версію чотирирічної давнини.

бо неуважний. а в результаті:
  • вибір шрифта редактор запам’ятовує;
  • режим м’якого переносу рядків працює правильно (точніше, доступні два види цього режиму: класичний emacs та сучасний).
можна користуватися.
на продовження старої теми… щойно московський колега зізнався:
цитата: "трёхсполовиной" дюймовый. мы реально так говорим :-)
скористався нагодою і запитав, як читаються інші, менш «круглі» дроби: 13,3″, 15,6″ тощо. поставив колегу трішки в тупік.

p.s. ще трішки про дюйми було тут: подвійний «дюймовий» штрих — не те саме, що лапки!
emacs, безумовно, прекрасний! те, що з практично будь-яким іншим текстовим редактором є або елементарним, або неможливим, — наприклад, вибір шрифта, — у випадку emacs генерує цілі сторінки в офіційній wiki та гілки обговорення на stackoverflow…
пусті файли мені не потрібні (непусті: ctrl+x b <ім’я буфера>). а от зі шрифтами я ще розбираюся. ну от спало мені в голову, що (як і в інших редакторах) я хочу бачити на екрані droid sans mono — і тепер, схоже, в мене є чим розважатися протягом тижня. мінімум.


нмсд, прекрасне запитання. нехай андрій зубинський ставить його зі своєю фірмовою підйoб… (пробачте) іронією, що граничить з цинічним сарказмом (причому частенько з боку сарказму)…
цитата: нет, ну вот если честно - чем может обижать любого националиста попадание в один конктекст с Дедушкой? Дедушкины методы? или Дедушкин результат? (читати повністю)
мова про гітлера, якщо комусь ліньки почитати весь допис. але таки чудове запитаннячко. змушує задуматися про різне. наприклад, не про націоналізм, а про символи.

гітлер — символ, і як будь-який інший, «відкриває чарівним ключиком» певні комірки в головах. в цих комірках зберігається щось таке, що притлумлює трішки логіку та здатність до об’єктивної оцінки.

зручна маніпуляція: раз гітлер і націоналізм йдуть разом — отже, можна ставити знак тотожності?

це не текстовий редактор

ось це, мабуть, найбільш точно виражає і мою думку про політику:
цитата: I still think it’s very important. But I’ve decided I no longer give a shit and decided to spend some years away from the daily news and the false hope of apparent change (знайшов тут)
до речі, про emacs…подобається — як сподобалась би будь-яка легка розвага для мозку. поки що не зрозумів:
  • чому emacs відмовляється запам’ятати мій вибір шрифта? однаково на linux та windows, нова сесія починається з ненависним courier new;
  • чому меню дає доступ не до всієї множини функцій редактора? я гадав, що одним з постулатів правильного користувацького інтерфейсу є вичерпна ієрархія меню;
  • чому emacs в терміналі linux з параметром -nw наполягає на своїй кольоровий схемі (чорний текст на білому тлі) і як його відучити від цього? хочу бачити базовий колір тексту і стандартне тло terminator’а;
  • чому середовище автоматизації та розробки lisp-додатків продовжують називати текстовим редактором, та ще й роблять з нього культ? як текстовий редактор цей монстр далеко не є взірцем зручності; потужності та «програмабельності» — можливо, але не зручності.
  • чому навіть у текстовому режимі автоматичний reflow тексту на екрані в границях вікна розбиває слова, а не переносить рядок на найближчому пробілі?!
якось так.

комп’ютер і плани на майбутнє

отже, навчився друкувати латинкою, — закінчилася ера підглядання на клавіатуру щоразу, коли з української чи російської доводилося переключатися на англійську чи французьку.

але що далі? фортеця гномів може забрати увесь вільний час, але насправді я не можу забавлятися нею довго — щонайбільше пару днів поспіль. окрім того, хочеться навчатися чогось корисного.

з цікавого на думці:
  • вивчити emacs, щоби використовувати його для всіх робіт з текстом;
  • навчитися програмувати в bash — не просто час від часу клепати примітивні скрипти «на колінці», а бути в змозі автоматизувати справді складні речі;
  • спробувати, нарешті, написати художній твір.