кому смартфон на дві sim-карти?

залюбки продам свій смартфон acer liquid gallant duo на дві sim-картки.
увага! смартфон знайшов нового господара, усім дяка за інтерес.
апарат у хорошому стані: користувався ним менше року і акуратно, екран під плівкою, корпус цілий і не потертий. в наявності повний комплект: сам смартфон, коробка, навушники, зарядний пристрій (micro-usb), папірці.

приємні особливості цієї моделі:
  • зручна і проста робота з двома sim-картами;
  • досить потужна платформа впевнено крутить android 4.0 і все, що встановлював;
  • мій апарат вже рутований.
про деякі недоліки я вже писав, але вони не псують враження від моделі. великий позитивний огляд gallant’а є на itc.ua — текстом та відео. причина бажання позбутися: користуюся liquid e2, gallant тим часом лежить в коробці. кому треба — пишіть в пошту, про ціну домовимося.
трапилася на очі цікава підказка з упорядкування інформації у паперових нотатниках, яка перетворює звичайнісінький зошит у клітинку на справжній персональний органайзер: bullet journal.

звісно, допоможе не всякому: далеко не кожен відчуває потребу в такому впорядкуванні, не кожному стане й наснаги та скрупульозності. але виглядає красиво. відео-демонстрація дуже наглядна (нижче, під катом).

сам я залишаюся зі смартфоном та jorte, який має доступ до календарів та задач google: як би гарно не виглядав зошит molescin, перетворений на органайзер, але… його ж довелося б носити зі собою?

блог потребує переформатування

набридло мені, як виглядає цей щоденник останні три з половиною роки.

оформлення теми evidence наче й мінімалістичне, а проте завдяки трьом колонкам, які хочеться і треба чимось заповнити, сторінка виявляється візуально перевантаженою. та й просто приїлося.

перебирав мінімалістичні теми для blogger на сайті btemplates.com, спробував шість варіантів (вибачайте, якщо хто помітив, як щоденник «тіпало» тиждень чи два тому), але змушений був повернути стару, вже відлагоджену тему: попри те, що двигунець blogger’а буцім мотивує до таких есперментів, пропонуючи зміну оформлення в один клік мишкою…

днями в гості зазирнув старий добрий товариш і приємно здивував… подарувавши малесеньку коробочку.

на коробочці малинка, в коробочці — raspberry pi.

здається, це найнесподіваніший з приємних сюрпризів цього року!

тепер мушу знайти час і погратися з цією милою забавкою: налаштувати собі омріяний малесенький файл-сервер для домашньої мережі, придбати на ebay якийсь недорогий корпус і продати після цього неттоп acer aspire revo та мережевий диск wd mybook.

на жаль, цього тижня хіба що в неділю зможу знайти годинку…
вже шкодую, що залишив свій коментар на гуглоплюсах під ось цим зневажливим зауваженням одного з сусідів про «фемен»:
цитата: Я шось не розумію в цьому світі. Нє, це круто, розмахуючи цицьками попиляти хрест жертвам репресій в центрі міста і замість відшкодувати його ремонт, гульнути у Францію і отримати там притулок. Чи милитися у Швейцарію. А ще я не розумію, як голі цицьки можуть стита на захист чиїхось прав. Це все одно, що заради протесту накласти велику купу гівна у формі квітки під парламент. Нє, воно красиво, протест, сморід, всьо такоє, але якось по-дитячому. Але Європа хаває. Розумію, шо політика, але не розумію логіку (читати повністю)
різонуло оте зневажливе «голі цицьки», і змусило пригадати, що я й сам не святий. за це дяка: уважніше добиратиму слова. а щодо «фемен»…

я процитую, бо варте:
цитата: Колись я працювала в Музеї народної архітектури в Пирогово. Одного разу під час розкопок на Подолі знайшли дерев’яний зруб часів Київської Русі і привезли на реставрацію до нас.

Якось я помітила, що жіночки, які працювали на будівництві Музею, щодня перед обідньою перервою виносять зі складу, де зберігалися ті старожитності, чорні порепані колоди.

Виявилося, що вони тими тисячолітньої давнини дровеняками розпалювали багаття, на якому варили куліш… Та ще й примовляли: "Та кому воно нада те старе барахло? Построїли б шось красіве, кірпічне, під бляхою".

І ті жінки не винні, розумієте? В них була інша шкала цінностей. Для них усі ми були пришелепкуватими інтелігентами, що казилися з жиру. Та ще й "городські" були, падлюки
(читати повністю)
от і я заспокоївся, мабуть: ніхто не винен. і винні всі: гуртом будуємо щось красіве, кірпічне, під бляхою.

от вам і троєщина

якщо для мене активність співгромадян минулася шурупом в гумі, власникові гарненького жовтого хаммера, що паркувався під сусіднім будинком, поталанило значно менше…

…вчора вночі автівку, схоже, підпалили.

прокинулися вночі від якогось далекого галасу, наче хтось десь кликав міліцію. з вікна нічого не видно. понепокоїлися трішки, заснули. вранці, обходячи будинок, побачив підгорілу автівку. ще їздитиме, але ремонт вартуватиме, мабуть, чимало.

от вам і троєщина, — культурна і соціально активна спільнота, фулє.

його останній допис…

один чоловік, про існування котрого я не знав ще п’ять хвилин тому, написав свій останній допис для онлайнового щоденника, і попрохав рідних опублікувати його після смерті …
цитата: I think and hope that's what my daughters can take from my disease and death. And that my wonderful, amazing wife Airdrie can see too. Not that they could die any day, but that they should pursue what they enjoy, and what stimulates their minds, as much as possible—so they can be ready for opportunities, as well as not disappointed when things go sideways, as they inevitably do (читати повністю)
я гадаю, що як для автоепітафії, загалом досить похмурого жанру… це дуже позитивний лист в майбутнє.
цитата: The world, indeed the whole universe, is a beautiful, astonishing, wondrous place. There is always more to find out. I don't look back and regret anything, and I hope my family can find a way to do the same (читати повністю)
коли омру, я хотів би залишити по собі якийсь подібний, — світлий, добрий, дуже чесний але водночас оптимістичний, — останній допис.
щойно закінчився термін попередньої пропозиції storybundle, яку я пропустив* — анонсовано нову збірку інді-чтива: fantasy mini bundle.


три серії від трьох авторів, три різних погляди на фентезі. разом — дев’ять електронних книжок. і як завше за приємною ціною «плати скільки хочеш» — щоправда, найцікавіша (нмсд) частина збірки, котра обіцяє «смачний» ф’южн фентезі та стімпанка, доступна, якщо сплатити не менше $6.

коротше кажучи, мушу додати до списку читання* в goodreads'ах.

тантрум (фінал)

в поселенні залишилося троє гномів, один з них зайнятий виготовленням трун — без перепочинку. цвинтар на найнижчому рівні підземелля переповнений. довкола пустка і залиті кров’ю зали

…тим часом до фортеці прибуває караван з батьківщини, і посол пропонує офіційно проголосити поселення королівською вотчиною та призначити намісника.

чудово і дуже вчасно, гхм.
з більш як шестидесяти гномів у поселенні залишилося тридцятеро — всі в критичному стані й періодично впадають у повний відчай, за винятком…

…за винятком двох вояків, в котрих «все гаразд» (content*). здається, вони отримують свою порцію позитивних емоцій, жорстоко придушуючи час від часу опір якого-небудь гнома, що повністю втрачає глузд і перетворюється на берсеркера.

цікаво, чи фортеця виживе, якщо коли в живих залишаться лише ці двоє?
вистачило одного гобліна, що встиг заскочити до фортеці під час облоги, і одного гнома, що залишився за мурами на поталу ворожнечі, щоби мораль у поселенні впала і гноми почали втрачати глузд*. наразі вже п’ятеро бродять коридорами з пустими очима та жагою смерті в думках (на скріншот* потрапило лише четверо).

тепер вся надія на водоспад*, який встигли обладнати просто в центральній шахті перед облогою, на смачні страви* та призначення найкращих спалень* найбільш корисним майстрам.

владімірскій централ для діточок

пригадайте хіт «владімірскій централ, вєтєр с сєвєра!» у правильному, «автентичному» виконанні. і тепер уявіть собі: дзвонить телевон, знімаю слухавку і чую в такому ж приблизно шансонному виконанні:
цитата: здастуйтє, мєня завут аркадій, я арганізатар лучших дєцкіх празнікаф в кієвє. у вас ведь дєткі малєнкіє єсть?
стало страшно за діток: «вибачайте, не можу зараз говорити, трішки згодом», — і одразу відкриваю одну з найбільш корисних софтинок, що є в мене на смартфоні: calls blacklist*.

тим часом… ну гаразд, ви невідомо де взяли цей номер мобільного і телефонуєте з рекламою — що вже привід додати до чорного списку. але ви, панове, справді гадаєте, що я замовлятиму дитячі свята в компанії з такою розмовною манерою, м’яко кажучи? так складно знайти дівчину для обзвонів?
проблема з dwarf fortress* у тому, що вона потребує часу… багато часу. життя поселення може закінчитися зненацька за кілька хвилин від початку — а може тривати дні, тижні (реального часу)… і зрозуміло, що висидіти такий час перед комп’ютером нереально. навіть у вихідні. навіть у відпустці: врешті-решт, є діти, родина, домашні справи тощо.

при цьому фортеця гномів — це абсолютна стратегія, значно більш стратегічна ніж будь-які класичні rts’и на кшалт *craft’ів: неймовірна суміш макро- і мікро-менеджмента, помножена на вплив якоїсь найдрібнішої деталі (забули кирку на старті?) на перебіг всього процесу. і багато залежить від планування фортеці наперед.

принаймні хоч результат стабільний і передбачуваний: фан*… і звикання.

хоч і користуюся майже щодня онлайновим клавіатурним тренажером klava.org* — але оскільки друкую латинкою, якось не зауважив, що автор ще у травні цього року* додав українську мову!

тож в мене тепер ще одна причина рекомендувати klava.org як найкращий, на мою думку, онлайновий тренажер.

тим часом робот від імені шахіджаняна вирішив нагадати мені про реєстрацію на solotyping.com — але це не був би шахіджанян, якби його роботи розсилали один абзац тексту, о ні!

хто знає, що таке «соло на клавіатурі» і хто такий шахіджанян*, починають розуміти, про що я… коротше кажучи, банальне нагадування про реєстрацію за назвою «с любовью і надєждой от шахіджаняна» — це   133 рядків тексту (775 слів, 5’068 знаків), що більше нагадують проповідь або сеанс психотерапії.

завзято і натхненно

сильно помилився би той, хто, прочитавши попередній веселий допис, подумав би собі, буцім вгорі за течією в хуанхе серуть лише представники якоїсь однієї нації. 

ні. завзято і натхненно випорожнюються хто завгодно. ось ще один хороший приклад* (попередження про вміст для дорослих там не просто так, відкривайте на свій страх і ризик).

як чудово, що є такі люди. вони точно знають, хто в усьому винуватий! вони вже не раз в історії людства нас рятували — від невірних, від відьом, від нігерів, від жидів, від буржуїв та багатіїв, від ворогів народу…

нехай вони знову візьмуться і все виправлять.
інтернет — як велика хуанхе*… ти відчуваєш, як цей могутній потік протікає крізь тисячолітню історію народів, дарує життя мільйонам і мільйонам… і точно знаєш, що в цей самий момент вгору за течією кілька тисяч (чи сотень тисяч) зайняті дефекацією просто в жовті води.

сьогодні цей потік (інтернет, не хуанхе) проніс повз мене ось такий результат натхненного напруження кількох, гхм, людей:
цитата* «…зеленым цветом отмечены заведения, где персонал общается с клиентом по-русски (или на другом языке международного/межнационального/регионального общения), невзирая на требования свидомитов, выдвигаемые в нарушение конституции украины и закона "об основах государственной языковой политики"»
то що з цього приводу, плакати і битися в істериці? та нізащо. я гадаю, що це…
цитата* прекрасний тролінг, побільше такого! на коліна, свідоміти, бигиги! вас вже небагато лишилося, а буде ще менше, тому що  уркаїна™ можлива без української =)
сьогодні вранці побачив рекламу nokia asha над узбіччям… вирвалося:

nokia asha, — пабєда будіт наша!

безкоштовний слоган для microsoft — і ще скажіть, що не підходить? а ну і що, що ця їхня «аша» не на вікнах™ =) в тенетах підсумовують ситуацію з продажею телефонного бізнесу nokia в microsoft:
цитата* «This means Nokia as a phone brand is effectively dead»
переводжу тимка вранці через вулицю біля будинку, далі він сам попрямує до школи:
тимко: тату… я хочу в стару школу, і шоб була стара вчителька…
ми переїхали: інший район, інша школа, інший колектив. прийти до вже згуртованого четвертого класу — не те саме, що «перший раз в перший клас», де всі однаково розгублені… треба адаптуватися. але…
тато: розумію, перчику. але нічого не вдієш: стара школа залишилася там, а стара вчителька… померла. треба звикати жити тут, навчатися у цій школі, шукати друзів.
він вже знає: оксана віталіївна померла за місяць до початку навчального року. сорок сім. ніхто не гадав.

тим, хто лишився в старій школі, теж доведеться звикати.

якість вивчення іноземної мови

давно хотілося щось написати про якість вивчення іноземної мови у вітчизняних школах… але що, по суті, я можу написати, окрім як вчергове «поскиглити»? аж тут на очі втрапила така от статистична оцінка, котра добре резюмує:
цитата* «за даними міносвіти, 91% українських школярів вивчають англійську як першу іноземну. але, водночас […] лише 4% українців вільно володіють цією мовою»
власне, найкраща оцінка якості освіти.

втім, таки додам: за два чи два з половиною роки вивчення французької вже в зрілому віці я володію цією мовою значно краще, ніж після десяти класів середньої школи, — попри те, що діти загалом значно здібніші за дорослих до цієї справи.

прощавай, трекманія

nadeo* нагадали про себе: написали електронкою, попрохали підтвердити збереження або видалення профіля trackmania*.

колись давненько я трішки забавлявся з trackmania nations — і, на мою дуже скромну думку, це найкраща автомобільна аркада у світі. так, суб’єктивно краща за эті ваши енефеси — тому що динамічніша, з короткими треками, які можна проходити по стопіцот разів, з найкраще оформленим меню, яким справді можна користуватися без миші… вся ця суміш викликає залежність.

але профіль видалив. бо колись забавлявся під windows — тепер нема ані часу, ані натхнення на ті вікна™, хоча машинки би ще поганяв, якби була версія для linux.

культурна країна, активні виборці

певно, комусь із сусідів не сподобалося, як я запаркувався учора (мушу зауважити, припаркувався акуратно, нікому не заважав, підписаних місць не займав).

от нещодавно в гуглоплюсах я скиглив про те, що, мовляв, якість оточуючого електорату* не дає підстав сподіватися на краще життя в близькому майбутньому. мене зразу поставили на місце: треба не сидіти і скиглити, а шукати однодумців і щось робити!

так от, той сусіда, очевидно, значно кращий громадянин: не скажу за однодумців, але на місці не сидів, а вийшов і зробив. ще би знати, хто він…

а може я даремно знову скиглю? може, це не сусіда, а така рекламна кампанія найближчого шиномонтажа? хулє, блять, культурна країна, активні виборці, чого я скиглю, справді? =)

оновлення (23 вересня 2013). продовження про культурних і активних жителів троєщини.