купатися заборонено

знову в криму. 733 кілометри за 12 годин — тобто середня швидкість (включно із зупинками) склала… 60 км/год?! і це при тому, що я робив лише одну велику зупинку — на обід у первомайську.

десь перед від’їздом мав застудитися, бо приїхав з кашлем, і тепер в море мені зась =( мушу сидіти на березі з читанкою, час від часу клацаючи камерою і відмахуючись від продавців пахлави і пончиків.
фраза «блок харчування» у дописі злого викладача про древній acernote light* нагадала один анекдот з життя. працював я тоді в невеличкій конторі*, що постачала в україну серед іншого джерела безперервного живлення (ті, котрі ветерани ринку ще до цього часу називають «упсами»*). дзвонить телефон — звична справа, — хтось кабінеті знімає слухавку, говорить пару фраз, кладе слухавку… і регоче.

як виявилося, телефонувала якась жіночка за однією з наших рекламних публікацій про ті «упси», і абсолютно серйозно пропонувала установки для виготовлення ковбас чи щось подібне. на обережне запитання «а навіщо нам таке?» вона дуже впевнено вистрілила фразою, яка запам’яталася назавжди:

«ну как же?! вєдь ви же занімаєтєсь істочнікамі бєспєрєбойнава пітанія?»

треба вчитися

ще про фотографію? прошу… ось у цього чувачидла* (xenoir) можна тихенько вчитися композиції… я не знаю, як він це робить — піднімає камеру і «стріляє» те, що бачить, чи розмірковує над кожним кадром? — але результат створює враження легкої, невимушеної зйомки… в якій неможливо нічого ані перекадрувати краще, ані виграти зміною точки зйомки. особливо це стало помітно після того, як він відклав плівкову камеру і клацає в цифрі. наче якась магія: кожен, навіть найбанальніший на перший погляд кадр приваблює компоновкою.

ось ще інший аматор* (alex nedoviziy), у фотощоденник до котрого ходжу регулярно за черговою порцією депресняка з приводу власних потуг… його надихають, як я розумію, переважно пейзажі, але як же ж він їх знімає! звісно, ефект незвичного місця теж присутній — мандруючи францією, я також наклацав чимало кадрів*, які сьогодні можу розглядати принаймні без відрази, але…

але треба вчитися.
до речі, ось це мій улюблений текстовий «смайл»:

(° )( °)

на жаль, дуже рідко випадає його використовувати =/ на жаль, тому що навіть у текстовій версії незмінно і миттю покращує настрій ;-)

p.s. пропоную нацкомісії з моралі заборонити використовувати цю комбінацію дужок і символа градуса!
можливо, бог, створивши адама, не зміг вмовити того безініціативного ледаря піти у світ…

тоді він створив жінку, і справа пішла. єві, щоправда, довелося, може, трішки прибрехати про змія і про те, що їх вигнали… але головне результат!

p.s. можна приймати за продовження теми про сотворіння світу*.
прочитав у огляді полярика hoya hrt*, яким користуюся вже досить давно:
цитата: polarisers are popular with landscape photographers, although you do have to be careful with the rotational orientation of the filter as it can cause an unbalanced darkening of the blue in the sky, concentrating the depth of the blue into a corner of the frame, which looks unnatural (звідси)
пригадав, що оце щойно мав перед очима фотодоказ* у купі світлин з весняної мандрівки до криму.

ба навіть якщо ломо-ефект не проявиться — надто темне небо, як слушно натякає злий викладач*, теж не виглядає добре. коротше кажучи, крутити полярик теж потрібно вдумливо.
переглядаю побігом кримські світлини з травневої поїздки на відпочинок, знайшов два кадри, зроблених на різних положеннях поляризаційного фільтра*. сам собою сюжет мало цікавий (таких по півмільйона штук в пересічного любителя після курортного сезону назбирається), але як ілюстрація роботи полярика для тих, хто ще не придбав, згодиться (клац на світлині для збільшення):


просто для історії: фотографував, як видно, з ай-петрі, внизу ялта. обидві фотки без додаткової обробки крім масштабування до 2048x* (для демонстрації ефекту не критично).

зібрати собі сервер, нарешті?

колись давно я мріяв про ідеальний домашній сервер*маленький і нечутний комп’ютер, захований десь на поличці поруч із бездротовим рутером, і підключений до величезного жорсткого диска (або двох), головною задачею котрого було би залишатися включеним 24х7, зберігатирезервну копію фотоархіву, цифрову медіатеку, скани документів тощо і надавати до цього доступ. можливо, «крутити» пару додаткових сервісів на кшалт storytlr’а.

я навіть вже задумувався*, чи можна застосувати тридцятип’ятидоларовий мікрокомп’ютер raspberry pi* для такого проекту.

так от. варто, мабуть, таки знайти час і спробувати. вартість проекту дорівнює ціні raspberry pi плюс доставка (блок живлення та флеш-карту можна знайти в шухлядах, жорсткий диск маю). пригадав про це, побачивши велику статтю-підказку такого собі браяна траппа з покроковими інструкціями щодо налаштування подібного сервера якраз на базі raspberry pi*.

p.s. схоже, raspberry з доставкою в україну коштує 401,73 грн* (близько $50) — прийнятно, проте наразі немає на складі.

проста банківська магія

увага на екран: ось розклад роботи куренівського відділення найкращого українського банку™, вивішений на дверях відділення. питання до знавців: коли обідня перерва в касах банку?

ті, хто користується послугами найкращого українського банку™, одразу запідозрять, що проста відповідь навряд чи буде вірна =)

а от дідусь, котрий о 14:15 запитував у працівника відділення, чому закриті каси, цього не знав: він думав, що прочитав правильну відповідь на табличці.

сюрприз! увага, правильна відповідь: у відділенні «обєдєнний пєрєрив плавающій»!

знайшов прекрасне в стрічці гуглоплюсів*:


не одразу зрозумів суть лікувального «метода», але на 2:25* все нагляно продемонстровано… сповз під стіл =)

spaceship medic

тоненький пейпербек гарі гарісона «spaceship medic» став першою художньою книжкою англійською мовою в моєму житті… двадцять років тому.

третього березня 1993, щоби бути точним: щойно знайшов відповідний запис у читацькому щоденнику. треба перечитати.
це хороший тиждень для любителів почитати англійською, адже майже одночасно вийшли дві збірки фантастики інді-авторів:
  • the sci-fi bundle від storybundle*
  • друга збірка від humble ebook bundle*
традиційно обидві збірки запропоновані за ціною «плати, скільки хочеш», — чим вони привабили мене колись*, тож слідкую за новинками і періодично купую збірки, котрі цікаво було б почитати.

якщо хто гадав, що учорашня історія з дзвінком до служби підтримки найкращого українського банку™ учора ж таки й закінчилася — то ви помиляєтеся, хаха.

перетелефонували з банку мені сьогодні вранці, близько дев’ятої. при цьому впіймали буквально, вибачте за подробиці, в туалеті =) зазвичай я не розмовляю по телефону за таких обставин… можливо, це було вперше за життя, що я зняв слухавку (чекаю кількох дзвінків, котрі справді не можна пропустити), але це не міняє суті. важливо те, що операторові для відкриття запиту (кейса, тікета тощо) потрібні, як і в інших банках, номер картки, піб та кодове слово, але на додачу ще номер паспорта, ідентифікаційний код і розмір протигаза.

уявляєте собі ситуацію?

дзвінок через двадцять годин після звернення, і видай їм миттєво все це, та ще й сидячи на горшку? ще й не назвеш той дзвінок навправду неочікуваним, — мене ж попереджено, що протягом дня (слід було розуміти «протягом доби», хаха) перетелефонують? мені просто не поталанило =)

тепер щодо самої ситуації, котра стала причиною для дзвінка: поповнював через термінал свій рахунок в найкращому українському банку™; перед операцією потрібно вказати, яку суму буде внесено; вказав 1000 грн — а запхав у термінал 1020 грн (останню купюру 200 грн автомат вперто випльовував, тож я згодував йому для тесту 20 грн). радісно поморгавши тактильним екраном, термінал повідомив мене, що успішно поповнив рахунок…

…на 1000 грн.

навіть sms прислав, де ще раз чітко зафіксував: 1000 грн. усвідомили, да? нє, ну всьо чесно в найкращому українському банку™: мене запитали, на скільки я хочу поповнити рахунок? запитали. поповнили рівно на стільки? поповнили. какіє прєтєнзії?

нема претензій, я лише хотів спитати, куди конкретно пішли ті «зайві» 20 грн. просто цікаво було. хто зна, може вони теж «впали» на рахунок, тільки ніхто ще про це мене не встиг повідомити?

в результаті найкраще, що я можу сказати про найкращий український банк™ — це те, що дівчинка на ілюстрації симпатична. на жаль, навряд чи ця світлина (знайшов у тенетах) має прямий зв’язок з банком, скоріше просто еротичний жарт когось із співробітників… інакше я принаймні міг би собі уявляти, що заплатив 20 грн за приємне спілкування з таким от оператором служби підтримки найкращого українського банку™ =)

покращення найкращого!

півтора роки тому я трішки збиткувався з «укрсиба» через довгий час очікування зв’язку з оператором, жартуючи, що він претендує на лаври найкращого українського банку™.

певно, справжній найкращий український банк™ схаменувся і покращив™ свою систему обслуговування клієнтів за телефоном: сьогодні, бажаючи отримати відповідь на досить нагальне питання, набрав я їхній номер, наклацав потрібні dtmf-коди (тепер це 1005 для зв’яку з оператором за «іншими» питаннями, без оцінки)…

…і автомат мені пообіцяв, що оператор зв’яжеться зі мною протягом дня, після цього поклав слухавку.

протягом дня? браво, при е, найкращий український банк™, аплодую!