новий igo primo кермує

виїзд — завтра вранці. учора мусив вирішити задачу навігації. проблема в тім, що старий добрий igo myway 2009 для android, яким я довгий час користувався на різних смартфонах… «загинув» разом з карткою пам’яті sandisc на 32 гб, яка одного чудового дня просто тихенько відмовилася розпізнаватися…

…і якщо всі (!) відзняті світлини й відеоролики збереглися завдяки автоматичному завантаженню на dropbox та google+, вся бібліотека залишитися в безпеці на dropbox, всі останні цитати безпечно лежать на springpad’і, — то дбайливо налаштований і оброслий мапами доброї половини європи (ну, куди ступали мандрівні капці) навігатор полетів на великий жорсткий диск десь там не небесах™.

заново знайти збірку igo myway з «правильно заточеним» інтерфейсом для екранів 540×960, яка б запускалася з картки microsd (наявність у смартфоні інтегрованої пам’яті збиває софтину з пантелику), виявилося непросто. зате швидко знайшовся…

пройшов ielts, чекаю результатів

минулих вихідних, в суботу та неділю, пройшов тест ielts у британській раді. офіційні результати повинні бути за два тижні — якраз повернуся з відпустки, — а попередні результати повинні бути доступні онлайн найближчими днями.

записувався на цей екзамен ще у березні, і впродовж місяця мав доступ до безкоштовних матеріалів для підготовки — це так званий road to ielts, досить непоганий інтерактивний курс, що дозволяє познайомитися зі структурою тесту та призвичаїтися до того, як побудовані завдання.

раджу скористатися, а не так, як я… 4 години в передостанній день на вивчення 30-годинного курсу. старі студентські звички =)

вчергове збираюся в крим, — побачити море і відпочити трішки з родиною. пригадую свої попередні поїздки автівкою в крим:
до того в моєму житті було ще три (здається) мандрівки в крим: десь у 2007 в пансіонаті «море» з партнерською конференцією datalux, у 2001 в судаку з миленькою, і ще пуцвіріньком у далекім 1982 в євпаторії. але то все стародавня і не-автомобільна історія.

туду-туду

танцюємо разом із діджеєм лютіком та дівчиною блондою, підспівуючи «туду-туду»:


а можна підспівувати і увесь текст, французька тут досить проста, от тільки ритм… гхм.

не про це?

позитивний відеокліп «не про це». ех, де ж мої 13 років?!


щось мене цього тижня потягло на youtube =) це після «співанки».
я вам скажу покажу, чому я не дивлюся чоловічий футбол (той, де мужики гасають полем за м’ячем)…


тому що він нецікавий, коротше кажучи =)
до речі, ще трішки про «співаночку»: кліп рокаша наче про епоху яскравих краваток та зачісок а ля елвіс не міг не нагадати «стиляг» (hipsters на imdb, 2008).


щось про нього ніхто останнім часом не згадує, а даремно — чудовий фільм.

рай майбутнього

знайшлося в сусідній стрічці на гуглоплюсах:
цитата: «приятель в европе проводит минимум шесть месяцев, но тут его разобрало — он честно не мог понять, как такие восхитительные красавицы не продают себя (если могут). а им это даже в голову не приходит. другая жизнь. другие правила. и есть ощущение, что эти правила более человечные: тебе не приходится идти на компромиссы с самой собой, ты живешь своей жизнью, а не в придуманном мире, где китайские тряпки за 3000 евро стоят того, чтобы ради них стать чьей-то тенью» (звідси)
так. але… будь-який рай має свою ціну. рай майбутнього не потребує чоловіків: емансипована жінка є самодостатньою. а от самодостатній чоловік — це міф. тому чоловік повинен зникнути.

шкода, але так.
сюрприз: рокаш (той rock-h, чия «співаночка» так мене порадувала учора) роздає свій альбом «отава» задурно, — достатньо завітати на веб-сайт гурту, вказати нік та адресу електро пошти… і почекати хвилю — посилання на rar-архів з одинадцятьма треками прийде на ту ж таки адресу.

завантажив: варте уваги, і не лише «співаночка».

p.s. пригадав альбом «щебетала пташечка» русичів… треба писати новий cd в автівку.

рено порвав на шмаття

ой не можу… я розумію, що це боян — але порвало на шмаття, сльози буквально рікою!

щойно потяг оце відео з чужої стрічечки в гуглоплюсі, не чув раніше:


а ось ці дві пісні я вперше почув наживо у 2005 році під час «рок-екзистенції» на території київської політехніки…

совок наспартачив іржею в душу

сьогодні рекламуватиму київський басейн «спартак», що на вул. фрунзе, 105.
цитата: «уважаемое руководство бассейна-вы сошли сума!!!!! за этот гадюшник с грязной водой и поломанными кранами 75гр!!!!!!!????????? это не бассейн,а сплошное нарушение всех мыслимых и немыслимых санитарных норм!» (звідси
відгуки в тентах розповідають про поламані крани й просто труби замість розбризкувачів у душовій, про невиховане мурло не керівних посадах, про брудну і перехлоровану воду, про потріскану плитку, об яку можна поранитися, про побиті шафки без ключів у роздягалках, про табуни школярів та пту-шників…
цитата: «самый ужасный бассейн в городе, разруха и грязь, сквозняки. шкафчики маленькие и за ними никто не смотрит. зато смотрят за вами, что бы вы не дай бог не переплавали за 45 мин. жлобство! в общем, совок, в худшем виде» (звідси)
 …і принаймні частково ці звинувачення справедливі: стан басейну я бачив сам, страшненький, це правда. але «спартак» — найближчий басейн, куди можна встигнути збігати в обідню перерву, і якість води не така вже й страшна, тож я більш чи менш регулярно його відвідував упродовж майже двох з половиною років

…та, схоже, моїй фізкультурній ідилії настав капут. сьогодні не встиг проплисти і півдесятка басейнів — вражено побачив, що пірнаю в якийсь коричневий підводний струмінь!

культ dwarf fortress

все-таки dwarf fortress — феномен, культова забавка! дехто з фанатів захоплюються настільки, що генерують цілі історії, часто ілюстровані, які часом чи не цікавіше переглядати, аніж навіть… грати у dwarf fortress.

ось лише декілька таких історій — найцікавіші з того, які траплялися мені:
p.s. днями зробив невеличкий внесок на користь авторів dwarf fortress, — втрапив на «дошку пошани».

dwarf cage

після того, як гігантський печерний павук, причаївшись в кутику, сповив павутинням і похрумав з півдюжини необережних мислівців та збирачів шовку, а ще півдюжини постріляли з рогаток щуролюди в тих же печерах — якесь мале гноменя зовсім втратило глузд, побігло світ за очі, і… втрапило до клітки (скріншот).

шкода малого. але не пропадати ж добру? облаштуємо зоопарк — за браком печерних крокодилів піде й гноменя.

на жаль, з вампірами такий фокус не проходить =/

новий цікавий storybundle: «жіночий»

днями команда storybundle опублікувала нову пропозицію: the fantastic women's fiction bundle, шість книжок, написаних жінками, за традиційною ціною «плати скільки хочеш», плюс бонус, якщо заплатити не менше $12.


обов’язково придбаю: декотрі з шести анотацій справді цікаві, хочеться почитати. бонус цього разу не зацікавив. ні, все-таки бонус теж цікавий.

життєве

сьогодні вдруге після снігового шторму виїхав автівкою на роботу. а даремно — можна було поїхати на метро: полатані на початку березня вулиці знову перетворилися на фронтові дороги, на котрих ще й не завжди видно ті ями через поталий сніг.

вперше після величезної — майже річної? — перерви повернувся в басейн. супер. тепер ще дочекатися, поки потеплішає трохи, потане весь той сніг, — і можна буде розпочати велосезон. план такий: парні дні велосипедом на роботу, непарні — басейн в обідню перерву. і досить вже кабаніти =)