новий фентезійний storybundle

можливо, якийсь уважний читав вже помітив новину на одному зі скріншотів у попередньому дописі… так, маємо чергову збірку storybundle. цього разу фентезі: шість книжок (насправді вісім, якщо вчитатися) маловідомих інді-авторів плюс за ціною «плати скільки хочеш», плюс дві книжки бонусом, якщо сплатити більше 10 доларів.


звісно ж, англійською. перекладів українською навряд чи тре чекати. і хоч у мене наразі майже немає часу читати англійською… проголосую за інді.
рутований nook simple touch
як і задумав, скористався образом touchnooter для рутування nook simple touch’а — треба ж було спробувать зробити з нього універсальну електронну читанку.

рутування вдалося (фотодоказ), а от щодо абсолютної читалки не певен… та про це далі.

чи не найперше, що зробив після перепрошивки — встановив screenshot it та наклацав скріншотів штатного інтерфейсу nook simple touch. цікаво, що скріншоти кольорові (див. той-таки фотопруф)… і, якщо задуматися, це логічно: android стає чорно-білим лише на екрані e-ink. проте, щоби не травмувати намарне психіку читачів, я перетворив усі зображення на ч/б.

смертельний двобій: nook vs kindle

минув тиждень відколи мені промайнула думка порівняти свою електронну читанку kindle 3 із конкурентом — nook simple touch

тепер маю обидві читанки.

головна принада nook в тім, що він має тактильний екран, працює під android’ом, і рутнувши його, можна отримати доступ до практично всіх можливостей системи, включно із магазином додатків google play: встановити fbreader, fora dictionary та dropbox (там лежить бібліотека!), а за бажання — навіть kindle для android, і таким чином перетворити nook на універсальну читанку!

проте перш ніж взятися до рутування — можу порівняти дві читанки в тому стані, як їх продають виробники, amazon та barnes & noble.

переглянув пару відеороликів про електронну читанку nook the simple touch… і от міркую собі тепер: а чи не поміняти свій kindle на nook?

головна і всепереможна фіча nook the simple touchпоєднання електронного паперу з android’ом… а отже — можливість залити на нього кастомну прошивку і отримати все, чого мені так бракує в kindle’і, ба навіть більше: тактильний електронний папір, підтримку epub, хорошу програму для читання і нормальний словник.

це ж мрія?

кінотиждень десятий: часові петлі

(вибачайте, допис півтора місяці пролежав у чернетках)

чудово стріли новий рік, тепер я вдома на лікарняному… що робити, гріючись в ліжку цілий день? читати й переглядати кіно. після «володаря перснів» французькою під руку трапилася «петля часу», після котрої мені заманулося пригадати інші фільми про мандрівки в часі… на згадку спало ще два таких, про котрі давно хотілося написати — отож переглянув ще й їх до купи:
бонус:
тема цього невеличкого кінотижня — часові петлі. та перш ніж почати — зверніть увагу на рейтинги imdb трьох перших стрічок, список наче відсортований від найцікавішого (7,7 для «петлі часу») до менш цікавого (6,9 для «детонатора»). на мою ж оцінку — якраз навпаки.

ну а «12 мавп» я виокремив, бо тут мандрівки в часі не утворюють часових петель, але стрічка варта згадки.

мотор?

мароканський пиріг з морозивом

учора знову стукнуло. вік лічив калькулятором і «вгадав» не з першого разу — в тому сенсі, що довелося перевіряти, аж надто незвична якась цифра відобразилася.

миленька порадувала надзвичайно смачним мароканським пирогом з кедровими горішками та домашнім морозивом (фотопруф) — ням-ням, неймовірно смачно! заздріть.

з подарунками складно: вік такий, коли все, що справді хотілося в житті, вже або маєш, або втратило привабливість, — і ти просто не знаєш, що відповісти на запитання рідних «що подарувати?»; сам собі накупив трішки одягу в найближчому шопінг-молі, та й радію з того: виявляється, приємно мати собі якісь обновки.

в чорновиках лежить десятий кінотиждень, і якщо знайду трішечки наснаги, опублікую його до кінця тижня. буде цікаво. тим часом пропоную почитати дві надзвичайно класних статті про кіно в колонці російського онлайнового часопису lookatme.ru:

убей меня нежно: голливуд, где твои яйца?

цитата: «правда в том, что кино сейчас — часть пищевой цепочки между скидками в gap и мороженым для детей на фудкорте» (читати повністю)

обезжиренный ниггер: анатолий ульянов о «джанго»

цитата: «если кого-то и тревожило здесь слово „ниггер“, то разве что белых либералов, но они и без тарантино беспокойны, как белки» (читати повністю)

p.s. подяка зарізяці за підказку глянути на lookatme.ru — ніколи б, мабуть, не втрапив туди сам.

p.p.s. з невідомих мені причин публікація зникла з lookatme.ru, але її неважко знайти в тенетах*.

i know kung fu!

ще не минув місяць, відколи я взявся навчатися друкувати латинкою — нарешті можна вважати, що навчився: хоч і з помилками (близько 1,5%), але друкую англійською з темпом приблизно 220 символів на хвилину (до 40 слів) без жодного потягу дивитися на клавіатуру.

далі — тренування для зменшення кількості помилок, і перехід до французької. власне, заради неї старався, головним чином. насправді вже й французькою друкую, проте більшість додаткових символів у канадській стандартній розкладці залежать від роботи правого мізинця, і от його тренувати доведеться ще довгенько.

найбільш зручним і приємним у використанні все-таки виявився тренажер клаварог. рекомендую.

p.s. ну а скріншот з tipp10, тому що поки клаварог не зберігає статистику між сеансами, я періодично зазираю на tipp10, щоби перевірити свій результат на трьох вибраних вправах.

зима і техніка

от не марно я питав про мінус два міліметри… хоч ніхто мені й не відповів у velokiev’ському форумі: певно, байкери таки впадають в зимову сплячку, хто зна.

попри те, що зрештою я вирішив не морочити голови ані собі, ні людям, і замовив каретку на 124,5 мм — в результаті отримаю на 122,5 мм просто тому, що ані в харківській онлайновій крамниці, ані в харкові взагалі довшої просто не знайшлося.

і так, відправляють лише сьогодні… хоча з моменту замовлення минуло майже три дні. таке трапляється, що вдієш.

десь тут у блогах «комп’ютерного огляду» андрій зубинський пише про internet of things як the next big thing в споживацькій електроніці. читайте, бо пише справді цікаво (ну, зрозуміло, що далеко не для всіх).

тим часом хто зна, може наступна велика штука — це не інтернет розумних речей, а… зненацька і несподівано, — одяг?

нє, ну два a-бренди (бугага!) ж мусять щось знати, якщо… втім, дивіться самі!

підтримав muse

щоби слова не розходилися з ділом — придбав the resistance та the 2nd law просто на сайті muse.

записую на cd — і на найближчий тиждень позбавлений необхідності слухати радіо в автівці. будь-яке, навіть «ностальжі».

так і не второпав, чому частина треків виявилася у форматі flac — тим не менше швиденько конвертував у mp3 (автівка ж не «зрозуміє» flac) за допомогою портативного bonc encoder’а, що частенько мене виручає (зараз він інакше називається).
перечитуючи пейджер свої гуглоплюси, знайшов таке:
цитата: ах, прекрасно, просто шедевр! вдумайтеся:

«Ceux qui font les révolutions à moitié ne font que se creuser un tombeau» (хто робить революцію до половини — лише копає собі могилу).

так помаранчева революція стала могилою для україни. з якої ще можна вилізти — але комусь ліньки, комусь пох…й, а хтось продовжує полум’яно голосувати за комуністів (відкрити в google+)
моя миленька закохана в muse… і я її розумію. я теж закоханий у muse, хоч і трішечки інакше: коли я уявляю собі, якою могла би бути справжня українська революція, то чомусь радше бачу саме їх каталізатором, жариною на сцені, аніж навіть океан ельзи, гринджоли чи тим більше якусь нову вону її з косою:

малесенькі рупори пропаганди

хоч мені подобаються окремі пісні б.г., проте я ніколи не був справді палким його прихильником… частково через те, що «борис гребєнщіков — це будда», частково через його ліричний козлетон… але головним чином через те, що в юності я значно більше слухав цоя, а пізніше — значно більше депешів та пінк флойд.

сьогодні ж вранці випадково почув на радіо — останнім часом в період з 8:30 до 9:30 можу слухати лише «ностальжі», не в останнію чергу за сплячого в кутку олексія курілко, прізвище котрого знайоме всім, мабуть, прихильникам «чорного квадрату», — так от, почув на радіо акваріумський «поезд в огне». вирішив знайти на youtube, і знайшов таке…

чи скомпенсуються –2 мм?

от холєра, картриджі з довжиною валу 124,5 мм, здається, не надто популярні — що й зрозуміло, бо це таки досить довгий вал, а що він коротший — то краще. знайшов одну пропозицію на картридж каретки bc-73 в потрібному розмірі від харківської онлайн-крамниці велозапчастин, але…

міркую собі: а що як замінити його на картридж з розміром 122,5 мм? чи можна компенсувати ті –2 мм підстройкою передньої та задньої перекидок?

піду попитаю на велофорумах

124,5 мм

придбав усе необхідне. зняв шатуни, відкрутив і вийняв картридж каретки. все просто, якщо мати правильний інструмент.

картридж — таки vp bc-73 (modus), квадрат, розмір 68x124,5 мм.

візуально цілий, можливо ще й бігав би, якщо почистити, заново змастити й поставити назад… але придбаю ще один картридж на заміну й порівняю.

початок — половина справи?

з горем навпіл зняв один шатун, але далі не пішов — з тим зйомником, який мені залишив братик, я ризикував зірвати різьбу: голівка витискача виявилася трішки більшого діаметру, ніж квадратний отвір в чашці шатуна.

потрібні: нормальний витискач шатунів, густе мастило і фіксатор різьби. ну й рідке мастило для ланцюга (знадобиться навесні). завтра спробую завіятися до якоїсь із найближчих велокрамниць за всим цим добром.
останнім часом (роки чотири десь) мені в «цих ваших windows’ах» дуже бракує автовідключення тачпада і приховування курсора миші під час друку на клавіатурі… як завше, в linux’і все налаштовується за 30 секунд:
syndaemon -d -K -i 1 -m 100 &
unclutter -idle 2 &
звісно ж, для автоматизації це треба прописати в якийсь скрипт автостарту… в openbox’і це ~/.config/openbox/autostart.