сьогодні соромишся рідної мови…

придумалося в контексті та на продовження допису про мову як найкращий символ єдності:

сьогодні не маєш власної мови — завтра не матимеш власної думки.
сьогодні говориш чужою мовою — завтра співатимеш чужої пісні.
сьогодні соромишся рідної мови — завтра соромитимешся рідної мами.

попри мовний індиферентизм євромайдану, я все-таки переконаний…що говорячи російською, кожен з нас ллє воду на самі знаєте чий млин. а вода, як відомо, камінь точить.
ось така цитата макса фрая (світлани мартинчик) трапилася в гуглоплюсах сьогодні, і настільки сподобалася, що я мушу це перекласти українською:
переклад: «штука в тім, що вся ця веселуха в києві — перша на моїй пам’яті політична подія, до якої справді хочеться приєднатися всім організмом, а не лише квакнути схвально. тому що, чиї б і які б політичні інтереси не стояли за цим процесом, цікаві не ці сили, а поведінка конкретних живих людей. котрих дуже багато. котрі не лише мітингують і зводять барикади, а при цім не забувають прибирати за собою сміття. відправляють по домівках п’яних. і суворо слідкують, аби в захоплених приміщеннях нічого не крали й не ламали. і стоять у довжелезних чергах до туалетів, бо революція революцією, але свинства не буде. тому що революція, строго кажучи, проти свинства. здається, що це взагалі перша в історії виразно антижлобська революція. вийти на барикади заради зменшення відсотка грубості в суспільстві — це дико круто. це, на мене, взагалі єдине, заради чого на барикади варто лізти.

і байдуже, чи вийде якесь пуття з цих барикад чи ні. загалом, важко повірити, що вийде, тому що коли б усе було так просто, людство вже жило би в раю. але це той рідкісний випадок, коли намір дорожчий за результат.

і ще я точно знаю, що саме спроби зробити неможливе змінюють світ. і то заднім числом. тому що сама собою наявність достатньо великої кількости людей, котрі мають намір зробити неможливе, говорить про те, що світ вже змінився. на краще — з моїх уст «на краще» завжди означає перемогу життя над смертю. в усіх сенсах обох слів.

я взагалі тепер на кожному розі збираюся торочити, не затикаючись, що в мене громадянство україни. вперше в житті примащуся до чужих заслуг. просто тому, що мені приємно мати хоч щось спільне з людьми, котрі там, в києві, зараз не сплять. ну або сплять, якщо випала нагода»
. (оригінал у жж)
до речі, профіль макса фрая є також у читацькій спільноті goodreads, разом з перепублікаціями авторського блога. читайте.

p.s. я не став шукати фото світлани мартинчик для ілюстрації, тому що це небезпечно (хехе). буде фото євромайдану від романа гуро.
я знаю, що цей допис прочитають щонайбільше півсотні людей в пошуках «словника синонімів», півдесятка шукачів «українського порно в вишиванках», кілька пошукових роботів і, в кращому випадку, декілька читачів україномовних блогів за звичкою. майже без надії, але хотілося б, щоби його прочитали бодай декілька російськомовних патріотів україни.

цим людям хочеться адресувати одну думку:

найкраще, що може зробити кожен патріот україни — розмовляти українською.

євромайдан, як і будь-який інший майдан в історії, рано чи пізно закінчиться. поразкою чи перемогою — не дуже важливо в стратегічній перспективі, тому що в політиці нема ані остаточних поразок, ані  абсолютних перемог, і легендарний 2004-й мав би бути найсвіжішим тому підтвердженням. україна залишиться там, де вона є споконвіку — між байдужою європою  і агресивною росією

скромненько і зі смаком?

strava пропонує модний одяг для роверистів. зненацька нова «колекція 2014» вся така помаранчево-симпатична. бомба!

але дивлюся на ціни і пригадую анекдот: «от на ці 2% й живемо!» — чоловічий наборчик коштує 437 долярів. скромненько так, і зі смаком.

я свій ровер придбав за трішечки більшу суму.

пробіг з великим задоволенням обидва безкоштовних рівні projet voltaire, і розмірковую про можливість сплатити за наступні 8 чи 16 (400 гривень)… але це трішки згодом. тим часом добрі люди в гуглоплюсах підказали ще один цікавий онлайновий сервіс:


це не тренер з граматики, — а ціла система вивчення іноземної мови в ігровій формі для початківців, доступна безкоштовно онлайн, а також як додаток для android (та ios). за побудовою процесу дуже сильно нагадує відомий програмний пакет rosetta stone: розпочати можна практично з нуля, не знаючи іноземної мови. але є одне але…

учень — це не глек, який потрібно наповнити, 
а факел, який треба запалити, 
а запалити факел може лише той, 
хто сам горить. 
плутарх

синочок у четвертому класі. домашнє завдання самостійна робота в класі — написати короткий твір (переказ?), попередньо підготувавши план. зробив…

…отримав 10 за зміст і 1 за грамотність.

я собі гадав, що для того, аби навіть за 5-бальною системою отримати «кол», треба ще добряче постаратися… а при 12-бальній системі оцінювання — це вже має бути щось абсолютно фантастичне. пропоную переглянути роботу (скан):

на додачу до вже досить великої збірки справді корисних онлайнових ресурсів для вивчення французької мови, нещодавно знайшов і почав користуватися ось цим:


це онлайновий інструмент для тренування французької орфографії. реєстрація безкоштовна, — після цього протягом року користувачеві доступні онлайнові вправи з тренування граматики. на початку система дає невеличкий тест і визначає проблемні галузі, згодом мірою виконання вправ адаптується до рівня студента.

приберіть це з моїх голубих екранів

це вже занадто! мало того, що він не зробив нічого більш чи менш справді вартого уваги після часів наслідування депешам та «я, побєда і берлін», нмсд — так тепер я мушу бачити його не лише на бігбордах з рекламою всього, від дорогого винного супермаркета до… не знаю вже якої першої ліпшої бздюлини…

тепер я бачитиму його падєлкі, шукаючи щось на кшалт «we'll meet again» віри лін?!

любий google, яким боком зненацька?

смартфон на e-ink — зручно?

днями вчергове прочитав у тенетах нову згадку про смартфони з екраном на основі «електронного паперу» (e-ink) і замислився… а чи погодився б я поміняти смарт з традиційним рідкокристалічним екраном на модель з екраном на базі e-ink? не такий «бутерброд» з двома дисплеями, як показує йота в промоційному ролику, а смартфон з одним екраном на e-ink в його сучасному стані, з усіма недоліками (16 градацій сірого, повільний рефреш тощо). що виграв би, і в чім програв?

+ читання книжок стало б більш комфортним, те саме стосується будь-якої текстової інформації на екрані;
+ автономність смартфона збільшилася б на 5..30% за рахунок відмови від підсвітки в світлу пору доби;
+ навіть у вимкненому стані (коли смарт «спить») екран міг би зберігати якусь інформацію (важливі нагадування? список задач? відкрита сторінка книжки?);

curlftpfs для монтування ftp в локальну теку

мав собі віддавна в господарстві таку от цікаву штуку: packard bell netstore 3500. це кишеня для жорсткого диска ide, трішки незвична тим, що… має мережевий інтерфейс і може виконувати функції мережевого файлового накопичувача, якщо підключити, скажімо, до рутера.

коштувало це щастя якихось смішних грошей ($10 чи 15 без диска), і купував я його два чи три роки тому не як nas, а лише щоби «порятувати» старий диск на 320 гб, що лежав без діла, — використовуючи його через usb як зовнішній накопичувач.

лише днями підключив коротким пачкордом до рутера… працює: дає доступ до диска по ftp, дозволяє налаштувати доступ для кількох користувачів, кожному зі своїм паролем та (за необхідності) до своєї теки. що ще треба?

хіба що навчитися монтувати nas в локальну теку?

strava здуріла

чудовий велотрекер strava, але чимось йому не подобається мій смартфон, acer liquid e2: на скріншоті видно, що за двогодинну прогулянку на двох колесах він мені зарахував… майже 297 кілометрів. зі середньою швидкістю аж 146 км/год.

зрозуміло, що це глюк… але він повторюється щоразу тепер; з попередньою моделлю acer liquid e1 все було гаразд.

завантажений на strava.com трек відображається нормально. дивно все це, пишу в підтримку, — принаймні підкажуть, чи це я один такий…

поновлення (2013-11-09). скидається на те, що це глюк android; вже виправлений в наступних версіх, але… я мушу з ним миритися — поновлення для liquid e2 наче немає.

поновлення (2013-11-12). переписка зі службою підтримки strava поки що якогось суттєвого результату не дала. найімовірніше, доведеться таки миритися з глюком, допоки не вийде поновлення прошивки для liquid e2, або ж cyanogen для цієї моделі з підтримкою двох sim-карт.

ще один ноутбук на android

е… уявіть собі смартфон на android.

тепер «розтягніть» екран до 13,3". додайте клавіатуру і  батарею на 10 годин.

виставте цінник: 200 євро.

отримали yzibook — ноутубк з процесором arm і на android. я не знаю, чи це «полетить»… але, нмсд, це закономірна еволюція ідеї нетбуків… «справжня» операційна система (тобто щось незрозуміле, чим треба вчитися користуватися) не потрібна — потрібен інтерфейс для роботи з електронною поштою, веб-середовищем, перегляду онлайнового відео, запуска казуалок для діток.

йопта. воно смішне, так… було смішне три роки тому — з «сируватим» android’ом. але сьогодні я придбав би, можливо. діткам. тому що ніякий chromeos із його безальтернативною хмарністю не потрібен. а от доступ до маркета з купою вже готового софта практично на всі випадки — потрібен.
сьогодні отримав винагороду за другу скромну пожертву авторам dwarf fortress:

@@@.,.,.,.,?N?

до цього додається продовження історії когара:

минуло два роки, відколи склав список встановлених на смартфоні програм, якими найчастіше користуюся, і без яких було би вже незручно… за цей час без декількох програм навчився чудово обходитися, — але встановив кілька інших.

час зробити невеличку ревізію. як мінімум, щоби довго не шукати в гугломаркеті потрібне, коли доведеться «облаштовувати» якийсь новий смартфон. ну й може комусь буде цікаво порівняти до свого «джентельменського набору» для adnroid’а.

поділ на обов’язкове і просто корисне в мене умовний: програми, якими не користуюсь більш чи менш регулярно, як правило видаляю досить швидко. тож, ревізуючи, залишив один загальний перелік, відсортований (дуже приблизно) за частотою використання.

велонетерплячка

інколи, як задумаю собі щось придбати, мене трафляє нетерплячка… нечасто, але трапляється. приміром, учора мусів таки ввечері, дорогою додому заскочити до найближчої велокрамниці, на оболоні. придбав:
  • щільну куртку trimm patagonia (ги, можливо, жіночу модель, але на примірку підійшла чудово);
  • недорогий набір термобілизни craftbasic 2-pack (до речі, як виявилося, продали не дорожче, ніж у польщі);
  • легкі рукавички-трансформери craft hybrid weather glove.
тепер, гадаю, можна спокійно кататися аж до снігів. в суботу вранці обкатаю, а в неділю… ще раз =)

що надіти?

я тут писав про те, що шукатиму велоодяг на осінь.

як не смішно, найбільшою проблемою для мене тут є не вибір між брендами та моделями — мені треба банально зорієнтуватися в тому, що саме треба на себе надіти, щоби комфортно кататися 1-2 години при 0…+15°, можливо під дрібним дощиком чи в туман… жодних планів перезимувати на педалях я не маю, але брак досвіду катання в міжсезоння і широченний вибір різного вбрання (від дуже специфічного велосипедного до туристичного і навіть «цивільного») дещо збивають з пантелику.


відповідь знайшов несподівано: інструмент для підбору велоодягу, якраз для таких ламерів, як оце я. примітивне, мабуть, з точки зору будь-якого більш чи менш досвіченого ровериста, але мені прочистило мізки.

накрутивши цього літа менше трьохсот кілометрів (270 км, 15 виїздів), шкодую тепер згаяного часу. але коли виїжджати? робота, діти в школі й садочку, якісь домашні справи, гості, все на купу. задумав собі хоча б щонеділі вранці накручувати по 20-30 км, поки ще погода дозволяє.

виїжджав уже двічі, шукав собі новий «трек вихідного дня»: песля переїзду на лівий берег зручне кільце ірпінь - коцюбинське - академ тепер надто далеко, труханів видається найкращою опцією. поки що ще шукаю, де там можна виключити мозок і просто крутити годину, не знімаючи ніг з педалей.

запускать волосатіка?

їдемо в автівці, мілєчка (4 з половиною роки) з миленькою грають в шахи на смартфоні. окремі репліки ззаду (малеча з мамою розмовляє російською):
— мама! лупастік мєня срубіл! (тобто слон побив мою фігуру)
— мама! мнє запускать волосатіка? (тобто чи мені ходити ферзем?)
— мама! мнє стало хуже! (тобто позиція в мідлшпілі розвивається не на мою користь)
слухав і плакав.

налаштування aspire s3 + crunchbang

віддали мені на «перевиховання» aspire s3-391 з діагнозом «мертвий модуль wifi» і з пустим місцем замість штатного ssd. свого часу це був перший недорогий ультрабук (дешевше тисячі) на базі intel core третього покоління.

переваги:
  • тонкий корпус (13 мм), невелика вага (1,35 кг), досить компактний 13-дюймовий форм-фактор;
  • металева кришка;
  • чималий тачпад;
  • intel core i7-3517u + 4 гб озу + ssd = миттєва реакція системи.
недоліки:
  • поганенька матриця дисплея, і лише 1366x768 пікселів;
  • акумулятор… 3-4 години реальної автономності?!
  • дистрофічні курсорні клавші, та й вся клавіатура посередня;
  • досить «дешевий» зовнішній вигляд, якщо придивитися.

прощавай, parted magic

а я й не помітив, коли pargted magic став платним. чудовий маленький «живий» дистрибутив linux, призначений для завантаження з usb-флешки й виконання різних адміністративних задач. я користувався ним майже виключно для форматування жорстких дисків і швидкого перерозподілу під нову інсталяцію.

на жаль, стару версію кудись подів — пішов на сайт parted magic, щоби завантажити… в очі кинувся новий логотип і кнопочка buy now від paypal. у файлах на sourceforge також залишився лише readme.

звісно, старші версії можна знайти в тенетах, і вони так само чудово працюють… але справа принципу: останнім часом плачу лише за вільні програми та книжки: crunchbang, dwarf fortress, klava.org, humble indie bundle та storybundle для прикладу.

на щастя, gparted вільний, і є у версії liveusb — власне, мені досить, і з мене $5 найближчим часом. прощавай, parted magic!

така зручна аполітичність

«зіпсуте» помаранчевим майданом і «океаном» покоління (чи зіпсуті, в множині) чекає від артистів чесності й болісно реагує на «зраду»… але це бізнес. щойно це стає зручно, кожен «митець» раптом стає аполітичним.

ну, а «зненацька» аполітичні митці — завжди були чудовим і відносно недорогим (значно дешевшим за політизованих, хехе) інструментом в підігріванні зовсім не таких аполітичних мас.

цікаво: а от ті люди, хто зараз пише про скурвлений с.к.а.й., вони і про колишню «музичну не-агітацію» прем’єрки з косою у 2009 теж так відреагували? чи не помітили? це без сарказму, але лінуюся (та й часу бракує) так глибоко порпатися в чужих щоденниках.

todo.txt

нещодавно я згадував у щоденнику техніку використання звичайного паперового записника для організації задач та нотаток — bullet journal. чудова, красива ідея, котрою я не можу скористатися: ну не ношу я з собою, як правило, нічого, окрім смартфона… а без паперу ідея втрачає сенс.

але сьогодні я знайшов, мабуть, її еквівалент в електронному вигляді: todo.txt!

суть у кількох словах: простий текстовий файл з переліком задач на dropbox1; один рядок — одна задача; формат рядка дозволяє зручно реалізувати мінімальну множину ідей gtd (контекст, проекти). але це, звісно, ще не все…

цитата, і досить довга, вибачайте:
цитата: «Манцов: От фрейдизма, пожалуй, дистанцируемся. Все равно у нас мало кто понимает, что это такое. Полагают, фрейдизм это Эдипов комплекс и только. Наши идиоты обзывают „фрейдизмом“ все, что им не нравится.

На самом деле «Пианистка» — картина христианская. Причем христианство это не лубочное, не в духе «уси-муси-пуси», как у нас любят; не «ласковое», но подлинное, аутентичное. В Главе 10 Евангелия от Матфея Иисус Христос прямо говорит:


„Я пришел разделить человека с отцом его, и дочь с матерью ее, и невестку со свекровью ее. И враги человеку – домашние его (Мф 10:35-36)“.


Вот про что эта картина!


В „Портрете…“ героиня призывает некоего мента, а в „Пианистке“ – некоего пианиста-хоккеиста, но цель одна и та же: разорвать пуповину, состояться в качестве суверенной личности»
(читати повністю)
гхм. можливо, «іхні ідіоти» справді обзивають „фрейдизмом“ все, що їм не подобається… але так само легко їхні інтелектуали називатью „ідіотами“ всіх, хто не подобається їм, а ще тулять тег „християнство“ до всього, що подобається — навіть якщо християнством там і не пахло.

хоча загалом стаття-дискусія про фільм «піаністка» цікава, — проте, як (майже) завше і (майже) все росіянське, з «легким нальотом»… чогось гидотного.

зненацька кумедно

поява hal9000 в цьому кумедному відео…дуже доречна і зненацька безмежно збільнує фан досить банального, за великим рахунком, стьобу:


p.s. а якщо ви не знаєте, що таке hal9000… то що ж ви шукаєте тут, в цьому щоденнику?

mutt is manna

мені просто подобається його стиль:
цитата: Yes, I know. mutt is manna, straight from heaven. I am a lesser human being because I can’t get mutt to work. I fail and resign myself to an eternity in the Abyss because I rely on alpine to read e-mails (читати повністю)
нова реінкарнація цього блога про цікаві утиліти командного рядка в *nix — inconsolation (wordpress.com)
щойно, клацнувши лінк на статтю з назвою «смажена картопля допоможе впоратися з дратівливістю», побачив таке… (скріншот)

розумно? бигиги. ctrl+w без вагань.

проте все ж таки розумно =/ аудиторія сайту, без сумніву, в основному жіноча: більша частина з них взагалі не чули про якесь там «adblock plus», а відсіяти «розумних» задля вищого ctr’а (або хоча б вищої якості аудиторії) в статистичних звітах — можливо, варте такої грубої заглушки.

як виявилося

як виявилося… частково мої проблеми з emacs та питання «чому?» витікали з того, що я чомусь завантажив не останню доступну версію для windows (наразі це 24.3), а значно, значно старішу версію чотирирічної давнини.

бо неуважний. а в результаті:
  • вибір шрифта редактор запам’ятовує;
  • режим м’якого переносу рядків працює правильно (точніше, доступні два види цього режиму: класичний emacs та сучасний).
можна користуватися.
на продовження старої теми… щойно московський колега зізнався:
цитата: "трёхсполовиной" дюймовый. мы реально так говорим :-)
скористався нагодою і запитав, як читаються інші, менш «круглі» дроби: 13,3″, 15,6″ тощо. поставив колегу трішки в тупік.

p.s. ще трішки про дюйми було тут: подвійний «дюймовий» штрих — не те саме, що лапки!
emacs, безумовно, прекрасний! те, що з практично будь-яким іншим текстовим редактором є або елементарним, або неможливим, — наприклад, вибір шрифта, — у випадку emacs генерує цілі сторінки в офіційній wiki та гілки обговорення на stackoverflow…
пусті файли мені не потрібні (непусті: ctrl+x b <ім’я буфера>). а от зі шрифтами я ще розбираюся. ну от спало мені в голову, що (як і в інших редакторах) я хочу бачити на екрані droid sans mono — і тепер, схоже, в мене є чим розважатися протягом тижня. мінімум.


нмсд, прекрасне запитання. нехай андрій зубинський ставить його зі своєю фірмовою підйoб… (пробачте) іронією, що граничить з цинічним сарказмом (причому частенько з боку сарказму)…
цитата: нет, ну вот если честно - чем может обижать любого националиста попадание в один конктекст с Дедушкой? Дедушкины методы? или Дедушкин результат? (читати повністю)
мова про гітлера, якщо комусь ліньки почитати весь допис. але таки чудове запитаннячко. змушує задуматися про різне. наприклад, не про націоналізм, а про символи.

гітлер — символ, і як будь-який інший, «відкриває чарівним ключиком» певні комірки в головах. в цих комірках зберігається щось таке, що притлумлює трішки логіку та здатність до об’єктивної оцінки.

зручна маніпуляція: раз гітлер і націоналізм йдуть разом — отже, можна ставити знак тотожності?

це не текстовий редактор

ось це, мабуть, найбільш точно виражає і мою думку про політику:
цитата: I still think it’s very important. But I’ve decided I no longer give a shit and decided to spend some years away from the daily news and the false hope of apparent change (знайшов тут)
до речі, про emacs…подобається — як сподобалась би будь-яка легка розвага для мозку. поки що не зрозумів:
  • чому emacs відмовляється запам’ятати мій вибір шрифта? однаково на linux та windows, нова сесія починається з ненависним courier new;
  • чому меню дає доступ не до всієї множини функцій редактора? я гадав, що одним з постулатів правильного користувацького інтерфейсу є вичерпна ієрархія меню;
  • чому emacs в терміналі linux з параметром -nw наполягає на своїй кольоровий схемі (чорний текст на білому тлі) і як його відучити від цього? хочу бачити базовий колір тексту і стандартне тло terminator’а;
  • чому середовище автоматизації та розробки lisp-додатків продовжують називати текстовим редактором, та ще й роблять з нього культ? як текстовий редактор цей монстр далеко не є взірцем зручності; потужності та «програмабельності» — можливо, але не зручності.
  • чому навіть у текстовому режимі автоматичний reflow тексту на екрані в границях вікна розбиває слова, а не переносить рядок на найближчому пробілі?!
якось так.

комп’ютер і плани на майбутнє

отже, навчився друкувати латинкою, — закінчилася ера підглядання на клавіатуру щоразу, коли з української чи російської доводилося переключатися на англійську чи французьку.

але що далі? фортеця гномів може забрати увесь вільний час, але насправді я не можу забавлятися нею довго — щонайбільше пару днів поспіль. окрім того, хочеться навчатися чогось корисного.

з цікавого на думці:
  • вивчити emacs, щоби використовувати його для всіх робіт з текстом;
  • навчитися програмувати в bash — не просто час від часу клепати примітивні скрипти «на колінці», а бути в змозі автоматизувати справді складні речі;
  • спробувати, нарешті, написати художній твір.

кому смартфон на дві sim-карти?

залюбки продам свій смартфон acer liquid gallant duo на дві sim-картки.
увага! смартфон знайшов нового господара, усім дяка за інтерес.
апарат у хорошому стані: користувався ним менше року і акуратно, екран під плівкою, корпус цілий і не потертий. в наявності повний комплект: сам смартфон, коробка, навушники, зарядний пристрій (micro-usb), папірці.

приємні особливості цієї моделі:
  • зручна і проста робота з двома sim-картами;
  • досить потужна платформа впевнено крутить android 4.0 і все, що встановлював;
  • мій апарат вже рутований.
про деякі недоліки я вже писав, але вони не псують враження від моделі. великий позитивний огляд gallant’а є на itc.ua — текстом та відео. причина бажання позбутися: користуюся liquid e2, gallant тим часом лежить в коробці. кому треба — пишіть в пошту, про ціну домовимося.
трапилася на очі цікава підказка з упорядкування інформації у паперових нотатниках, яка перетворює звичайнісінький зошит у клітинку на справжній персональний органайзер: bullet journal.

звісно, допоможе не всякому: далеко не кожен відчуває потребу в такому впорядкуванні, не кожному стане й наснаги та скрупульозності. але виглядає красиво. відео-демонстрація дуже наглядна (нижче, під катом).

сам я залишаюся зі смартфоном та jorte, який має доступ до календарів та задач google: як би гарно не виглядав зошит molescin, перетворений на органайзер, але… його ж довелося б носити зі собою?

блог потребує переформатування

набридло мені, як виглядає цей щоденник останні три з половиною роки.

оформлення теми evidence наче й мінімалістичне, а проте завдяки трьом колонкам, які хочеться і треба чимось заповнити, сторінка виявляється візуально перевантаженою. та й просто приїлося.

перебирав мінімалістичні теми для blogger на сайті btemplates.com, спробував шість варіантів (вибачайте, якщо хто помітив, як щоденник «тіпало» тиждень чи два тому), але змушений був повернути стару, вже відлагоджену тему: попри те, що двигунець blogger’а буцім мотивує до таких есперментів, пропонуючи зміну оформлення в один клік мишкою…

днями в гості зазирнув старий добрий товариш і приємно здивував… подарувавши малесеньку коробочку.

на коробочці малинка, в коробочці — raspberry pi.

здається, це найнесподіваніший з приємних сюрпризів цього року!

тепер мушу знайти час і погратися з цією милою забавкою: налаштувати собі омріяний малесенький файл-сервер для домашньої мережі, придбати на ebay якийсь недорогий корпус і продати після цього неттоп acer aspire revo та мережевий диск wd mybook.

на жаль, цього тижня хіба що в неділю зможу знайти годинку…
вже шкодую, що залишив свій коментар на гуглоплюсах під ось цим зневажливим зауваженням одного з сусідів про «фемен»:
цитата: Я шось не розумію в цьому світі. Нє, це круто, розмахуючи цицьками попиляти хрест жертвам репресій в центрі міста і замість відшкодувати його ремонт, гульнути у Францію і отримати там притулок. Чи милитися у Швейцарію. А ще я не розумію, як голі цицьки можуть стита на захист чиїхось прав. Це все одно, що заради протесту накласти велику купу гівна у формі квітки під парламент. Нє, воно красиво, протест, сморід, всьо такоє, але якось по-дитячому. Але Європа хаває. Розумію, шо політика, але не розумію логіку (читати повністю)
різонуло оте зневажливе «голі цицьки», і змусило пригадати, що я й сам не святий. за це дяка: уважніше добиратиму слова. а щодо «фемен»…

я процитую, бо варте:
цитата: Колись я працювала в Музеї народної архітектури в Пирогово. Одного разу під час розкопок на Подолі знайшли дерев’яний зруб часів Київської Русі і привезли на реставрацію до нас.

Якось я помітила, що жіночки, які працювали на будівництві Музею, щодня перед обідньою перервою виносять зі складу, де зберігалися ті старожитності, чорні порепані колоди.

Виявилося, що вони тими тисячолітньої давнини дровеняками розпалювали багаття, на якому варили куліш… Та ще й примовляли: "Та кому воно нада те старе барахло? Построїли б шось красіве, кірпічне, під бляхою".

І ті жінки не винні, розумієте? В них була інша шкала цінностей. Для них усі ми були пришелепкуватими інтелігентами, що казилися з жиру. Та ще й "городські" були, падлюки
(читати повністю)
от і я заспокоївся, мабуть: ніхто не винен. і винні всі: гуртом будуємо щось красіве, кірпічне, під бляхою.

от вам і троєщина

якщо для мене активність співгромадян минулася шурупом в гумі, власникові гарненького жовтого хаммера, що паркувався під сусіднім будинком, поталанило значно менше…

…вчора вночі автівку, схоже, підпалили.

прокинулися вночі від якогось далекого галасу, наче хтось десь кликав міліцію. з вікна нічого не видно. понепокоїлися трішки, заснули. вранці, обходячи будинок, побачив підгорілу автівку. ще їздитиме, але ремонт вартуватиме, мабуть, чимало.

от вам і троєщина, — культурна і соціально активна спільнота, фулє.

його останній допис…

один чоловік, про існування котрого я не знав ще п’ять хвилин тому, написав свій останній допис для онлайнового щоденника, і попрохав рідних опублікувати його після смерті …
цитата: I think and hope that's what my daughters can take from my disease and death. And that my wonderful, amazing wife Airdrie can see too. Not that they could die any day, but that they should pursue what they enjoy, and what stimulates their minds, as much as possible—so they can be ready for opportunities, as well as not disappointed when things go sideways, as they inevitably do (читати повністю)
я гадаю, що як для автоепітафії, загалом досить похмурого жанру… це дуже позитивний лист в майбутнє.
цитата: The world, indeed the whole universe, is a beautiful, astonishing, wondrous place. There is always more to find out. I don't look back and regret anything, and I hope my family can find a way to do the same (читати повністю)
коли омру, я хотів би залишити по собі якийсь подібний, — світлий, добрий, дуже чесний але водночас оптимістичний, — останній допис.
щойно закінчився термін попередньої пропозиції storybundle, яку я пропустив* — анонсовано нову збірку інді-чтива: fantasy mini bundle.


три серії від трьох авторів, три різних погляди на фентезі. разом — дев’ять електронних книжок. і як завше за приємною ціною «плати скільки хочеш» — щоправда, найцікавіша (нмсд) частина збірки, котра обіцяє «смачний» ф’южн фентезі та стімпанка, доступна, якщо сплатити не менше $6.

коротше кажучи, мушу додати до списку читання* в goodreads'ах.

тантрум (фінал)

в поселенні залишилося троє гномів, один з них зайнятий виготовленням трун — без перепочинку. цвинтар на найнижчому рівні підземелля переповнений. довкола пустка і залиті кров’ю зали

…тим часом до фортеці прибуває караван з батьківщини, і посол пропонує офіційно проголосити поселення королівською вотчиною та призначити намісника.

чудово і дуже вчасно, гхм.
з більш як шестидесяти гномів у поселенні залишилося тридцятеро — всі в критичному стані й періодично впадають у повний відчай, за винятком…

…за винятком двох вояків, в котрих «все гаразд» (content*). здається, вони отримують свою порцію позитивних емоцій, жорстоко придушуючи час від часу опір якого-небудь гнома, що повністю втрачає глузд і перетворюється на берсеркера.

цікаво, чи фортеця виживе, якщо коли в живих залишаться лише ці двоє?
вистачило одного гобліна, що встиг заскочити до фортеці під час облоги, і одного гнома, що залишився за мурами на поталу ворожнечі, щоби мораль у поселенні впала і гноми почали втрачати глузд*. наразі вже п’ятеро бродять коридорами з пустими очима та жагою смерті в думках (на скріншот* потрапило лише четверо).

тепер вся надія на водоспад*, який встигли обладнати просто в центральній шахті перед облогою, на смачні страви* та призначення найкращих спалень* найбільш корисним майстрам.

владімірскій централ для діточок

пригадайте хіт «владімірскій централ, вєтєр с сєвєра!» у правильному, «автентичному» виконанні. і тепер уявіть собі: дзвонить телевон, знімаю слухавку і чую в такому ж приблизно шансонному виконанні:
цитата: здастуйтє, мєня завут аркадій, я арганізатар лучших дєцкіх празнікаф в кієвє. у вас ведь дєткі малєнкіє єсть?
стало страшно за діток: «вибачайте, не можу зараз говорити, трішки згодом», — і одразу відкриваю одну з найбільш корисних софтинок, що є в мене на смартфоні: calls blacklist*.

тим часом… ну гаразд, ви невідомо де взяли цей номер мобільного і телефонуєте з рекламою — що вже привід додати до чорного списку. але ви, панове, справді гадаєте, що я замовлятиму дитячі свята в компанії з такою розмовною манерою, м’яко кажучи? так складно знайти дівчину для обзвонів?
проблема з dwarf fortress* у тому, що вона потребує часу… багато часу. життя поселення може закінчитися зненацька за кілька хвилин від початку — а може тривати дні, тижні (реального часу)… і зрозуміло, що висидіти такий час перед комп’ютером нереально. навіть у вихідні. навіть у відпустці: врешті-решт, є діти, родина, домашні справи тощо.

при цьому фортеця гномів — це абсолютна стратегія, значно більш стратегічна ніж будь-які класичні rts’и на кшалт *craft’ів: неймовірна суміш макро- і мікро-менеджмента, помножена на вплив якоїсь найдрібнішої деталі (забули кирку на старті?) на перебіг всього процесу. і багато залежить від планування фортеці наперед.

принаймні хоч результат стабільний і передбачуваний: фан*… і звикання.

хоч і користуюся майже щодня онлайновим клавіатурним тренажером klava.org* — але оскільки друкую латинкою, якось не зауважив, що автор ще у травні цього року* додав українську мову!

тож в мене тепер ще одна причина рекомендувати klava.org як найкращий, на мою думку, онлайновий тренажер.

тим часом робот від імені шахіджаняна вирішив нагадати мені про реєстрацію на solotyping.com — але це не був би шахіджанян, якби його роботи розсилали один абзац тексту, о ні!

хто знає, що таке «соло на клавіатурі» і хто такий шахіджанян*, починають розуміти, про що я… коротше кажучи, банальне нагадування про реєстрацію за назвою «с любовью і надєждой от шахіджаняна» — це   133 рядків тексту (775 слів, 5’068 знаків), що більше нагадують проповідь або сеанс психотерапії.

завзято і натхненно

сильно помилився би той, хто, прочитавши попередній веселий допис, подумав би собі, буцім вгорі за течією в хуанхе серуть лише представники якоїсь однієї нації. 

ні. завзято і натхненно випорожнюються хто завгодно. ось ще один хороший приклад* (попередження про вміст для дорослих там не просто так, відкривайте на свій страх і ризик).

як чудово, що є такі люди. вони точно знають, хто в усьому винуватий! вони вже не раз в історії людства нас рятували — від невірних, від відьом, від нігерів, від жидів, від буржуїв та багатіїв, від ворогів народу…

нехай вони знову візьмуться і все виправлять.
інтернет — як велика хуанхе*… ти відчуваєш, як цей могутній потік протікає крізь тисячолітню історію народів, дарує життя мільйонам і мільйонам… і точно знаєш, що в цей самий момент вгору за течією кілька тисяч (чи сотень тисяч) зайняті дефекацією просто в жовті води.

сьогодні цей потік (інтернет, не хуанхе) проніс повз мене ось такий результат натхненного напруження кількох, гхм, людей:
цитата* «…зеленым цветом отмечены заведения, где персонал общается с клиентом по-русски (или на другом языке международного/межнационального/регионального общения), невзирая на требования свидомитов, выдвигаемые в нарушение конституции украины и закона "об основах государственной языковой политики"»
то що з цього приводу, плакати і битися в істериці? та нізащо. я гадаю, що це…
цитата* прекрасний тролінг, побільше такого! на коліна, свідоміти, бигиги! вас вже небагато лишилося, а буде ще менше, тому що  уркаїна™ можлива без української =)
сьогодні вранці побачив рекламу nokia asha над узбіччям… вирвалося:

nokia asha, — пабєда будіт наша!

безкоштовний слоган для microsoft — і ще скажіть, що не підходить? а ну і що, що ця їхня «аша» не на вікнах™ =) в тенетах підсумовують ситуацію з продажею телефонного бізнесу nokia в microsoft:
цитата* «This means Nokia as a phone brand is effectively dead»
переводжу тимка вранці через вулицю біля будинку, далі він сам попрямує до школи:
тимко: тату… я хочу в стару школу, і шоб була стара вчителька…
ми переїхали: інший район, інша школа, інший колектив. прийти до вже згуртованого четвертого класу — не те саме, що «перший раз в перший клас», де всі однаково розгублені… треба адаптуватися. але…
тато: розумію, перчику. але нічого не вдієш: стара школа залишилася там, а стара вчителька… померла. треба звикати жити тут, навчатися у цій школі, шукати друзів.
він вже знає: оксана віталіївна померла за місяць до початку навчального року. сорок сім. ніхто не гадав.

тим, хто лишився в старій школі, теж доведеться звикати.

якість вивчення іноземної мови

давно хотілося щось написати про якість вивчення іноземної мови у вітчизняних школах… але що, по суті, я можу написати, окрім як вчергове «поскиглити»? аж тут на очі втрапила така от статистична оцінка, котра добре резюмує:
цитата* «за даними міносвіти, 91% українських школярів вивчають англійську як першу іноземну. але, водночас […] лише 4% українців вільно володіють цією мовою»
власне, найкраща оцінка якості освіти.

втім, таки додам: за два чи два з половиною роки вивчення французької вже в зрілому віці я володію цією мовою значно краще, ніж після десяти класів середньої школи, — попри те, що діти загалом значно здібніші за дорослих до цієї справи.

прощавай, трекманія

nadeo* нагадали про себе: написали електронкою, попрохали підтвердити збереження або видалення профіля trackmania*.

колись давненько я трішки забавлявся з trackmania nations — і, на мою дуже скромну думку, це найкраща автомобільна аркада у світі. так, суб’єктивно краща за эті ваши енефеси — тому що динамічніша, з короткими треками, які можна проходити по стопіцот разів, з найкраще оформленим меню, яким справді можна користуватися без миші… вся ця суміш викликає залежність.

але профіль видалив. бо колись забавлявся під windows — тепер нема ані часу, ані натхнення на ті вікна™, хоча машинки би ще поганяв, якби була версія для linux.

культурна країна, активні виборці

певно, комусь із сусідів не сподобалося, як я запаркувався учора (мушу зауважити, припаркувався акуратно, нікому не заважав, підписаних місць не займав).

от нещодавно в гуглоплюсах я скиглив про те, що, мовляв, якість оточуючого електорату* не дає підстав сподіватися на краще життя в близькому майбутньому. мене зразу поставили на місце: треба не сидіти і скиглити, а шукати однодумців і щось робити!

так от, той сусіда, очевидно, значно кращий громадянин: не скажу за однодумців, але на місці не сидів, а вийшов і зробив. ще би знати, хто він…

а може я даремно знову скиглю? може, це не сусіда, а така рекламна кампанія найближчого шиномонтажа? хулє, блять, культурна країна, активні виборці, чого я скиглю, справді? =)

оновлення (23 вересня 2013). продовження про культурних і активних жителів троєщини.

framaroot — швидке приrootчення liquid e2

здається, це найшвидше рутування на моїй пам’яті: для того, щоби отримати права root на смартфоні acer liuqid e2 (та інших апаратах на платформах mediatek, якщо не помиляюся), достатньо завантажити один apk*, запустити на смартфоні (попередньо в налаштуваннях дозволивши встановлення з «невідомих джерел»), вибрати програму для контролю плав (рекомендую supersu) — і перезавантажити машинку.

все. навіть нема потреби підключатися  кабелем до ноутбука (apk залив через dropbox). тепер я знову можу робити скріншоти та синхронізувати закладки fbreader між смартфоном та електронною читанкою*.