дідько забирай, інколи навіть розумні люди можуть дуже, дуже здивувати. от, приміром, злий викладач piktor ділиться прекрасною візуалізацією історії виникнення дистрибутивів linux, і несподівано питає:
цитата: «запитання до знавців - а навіщо так багато дистрибутивів?» (читати повністю)
ключове слово, котре здивувало — навіщо. інколи для того, щоби отримати відповідь, треба поставити правильне запитання. більше того, інколи для того, щоби зрозуміти щось… достатньо самого лише правильного запитання.

«навіщо так багато дистрибутивів» — там могли б запитати, та й постійно запитують прихильники ідеї централізованої розробки програмного забезпечення. по суті, це аналог креаціонізму: мовляв, лише централізоване управління проектом дає правильний результат, тобто прогнозовані терміни, високу якість, контрольовану сумісність тощо…

прискорення миші

crunchbang 11 (той, що waldorf) зі стільницею openbox має в комплекті простеньку панельку налаштувань, котра дає доступ до основних параметрів миші, але не дозволяє керувати швидкістю та прискоренням курсора.

але це linux, і є інший, цікавіший спосіб це зробити: xinput (підказку знайшов ось тут).

xinput без параметрів (або з параметром --list) показує перелік пристроїв вводу в системі (див. скріншот) — назви та відповідні ідентифікатори (id) пристроїв.

я вже давно користуюся гуглівським веб-сервісом picasa для публікації своїх світлин — як от вибраних фотографій з різних мандрівок, а також родинних портретів (вони, зрозуміло, відкриті лише обраним). зручно, бо завше можна переслати комусь посилання на ту чи іншу світлину, без необхідності щоразу пересилати поштою чималі файли. навіть батьки навчилися самостійно переглядати фото онуків =)

не викладаючи на picasa все поспіль, я не дуже переймаюся обсягом доступного мені сховища у хмарі (а надто після щедрої обіцянки гугла не враховувати розмір зображень до 2048×2048 пікселів для користувачів google+), його достатньо: наразі використано 3,8% із 5 гігабайт. проте так вже історично сталося, що для завантаження на picasa останнім часом я масштабував світлини до 1024×768: для перегляду онлайн цього наче вистачало…

…допоки мені не закортіло надрукувати декілька портретів, та ще й замовити друк онлайн.

в суботу мене (вперше, здається) підвів мій ноутбук. винуватий, мабуть, я сам — от знадобилося мені чомусь терміного його вимкнути, скористався тією бісовою кнопкою power… але так чи інак, після цього мій дбайливо налаштований crunchbang завантажився з чистенькою домашньою текою, наче щойно створеною після встановлення.

на жаль, це трапилося не вдома, де завжди напохваті кілька комп’ютерів, інтернет і купа флешок з livecd на всі смаки, — а в празі, в розпал корпоративної новорічної турпоїздки. єдине, що виявилося під рукою — доісторична 128-мегабайтна (!) флешечка, причеплена замість брелока до ключів, зі збіркою parted magic, котра не раз ставала мені в пригоді.

подарунки для перчика

сьогодні вранці дорогою до школи синочок по-дитячому безпосередньо нагадав мені, що ж не лише очікуванням нового року живемо і, мовляв, на святого миколая діти також чекають подарунків.

якщо врахувати, що народився тимошко якраз за кілька днів до нового року — стає зрозуміло, що малому щороку випадає аж три подарунки на купу!

тим часом таткові святому миколаю, батькам і дідові морозу доводиться часом непросто вибрати, що ж такого покласти на ту купу, аби й дитині цікаво, і для розвитку корисно, та й по кишені не дуже било… традиційним вирішенням для мене є таке: цукерки під подушку від миколая, цікава книжечка або іграшка на день народження, і якась довгоочікувана іграшка — під ялинку.

білі мухи налетіли

зима продовжується: за добу випало 15 см снігу, доця в захваті й згадала вранці про санчата (а вони ж були вже такі старі й побиті, що минулої зими я їх просто відвіз до батьків і полишив там).

про книжки: закрив, нарешті, останню електронну сторінку «le passager» гранже… позвітував на goodreads’ах, котрими тепер користуюся замість «щоденника читача»:
цитата: гранже вірний своєму формату: третина — досить цікава зав’язка, третина — динамічний урбаністичний детективний трилер, і остання (приблизно) третина, коли весь задум розпадається на шматки через брак логіки в самому осьовому задумі роману. от десь такі враження й від «пасажира»… (звідси)
одразу відкрив — нарешті! — «pirate cinema» корі докторова зі збірки humble ebook bundle. чому «нарешті» — має бути добре зрозуміло з цього старого допису про інді-чтиво. як бальзам на душу: стиль докторова і його сюжети мені подобаються.

вітаю з першим робочим днем зими! як і щороку, скріншот з probki.yandex краще за будь-які фотографії ілюструє прихід білої красуні: затори на 8 балів, і це ще не вечір.

про кіно: учора витратив дві з половиною години на перегляд… всієї дилогії «населеного острова» бондарчука, зліпленого в одну стрічку, французькою, на youtube. що сказати…

по-перше, я був дуже здивований тим, скільки фільмів знайшлося раптом на youtube, і то досить свіжих, а не чорнобілої класики, за яку вже навряд чи переслідуватимуть. я собі гадав, що з кінопіратами на youtube якось борються? якість, звісно, нижча за посередню, не для великих екранів, але для перегляду на смартфоні згодиться.