project zomboid

маю цікаве поповнення в зомбікаліптичний колекціїproject zomboid. про цей ігровий проект я вже кілька разів коротенько звітував у гуглоплюсах:
цитата: «…а ось на цей інді-проект я давно облизуюся… ну як, як можна було придумати і зробити настільки очевидно класнючу річ? адже перше правило ігробудування, якщо дивитися на те, що випускається — уникати всього очевидно класнючого. чому класне? тому що а) сурвайвал, б) зомбі, в) пісочниця» (читати повністю)
аж ось учора нарешті не витримав, придбав… 5,99 євро на desura — фактично заплатив 66,11 грн через paypal. наразі актуальна версія — 0.2 rc2.5, цілком іграбельне на windows та linux (перевірено на обох, хоча інсталятор для linux містить помилку і потребує трішки нетривіального «лікування», про це далі).

таємниця з дитинства

давно нічим не ділився у блозі: робота останнім часом займає майже весь час в офісі, діти й французька — поза офісом.

щойно вкладав синочка спати, дозволив подивитися на ніч мультфільм… але який? пригадав і знайшов на youtube «таємницю острова бек-кап» — колись в дитинстві випадковий перегляд по тб цієї анімованої пригоди перетворювався на свято. але ж навіть на той час стрічка 1958 року вже потрапляла в розділ «ретро»!

поностальгуйте з дітками.

шахи й до шахів

синочок зацікавився шахами. звідки той інтерес, не знаю… але час від часу пропонує зіграти, коли поруч опиняється дошка з фігурами.

в ранньому дитинстві трішки навчався в шаховій школі «авангард», і ще до цього часу вдома є старенький набір, котрий батьки мені подарували тоді, щоби займався вдома — вже років тридцять тим шахам, можливо не всі фігури й знайдуться. але батькам було досить непросто возити мене через півміста, тож згодом я грав головним чином з однокласниками на подовженому дні після уроків.

значно пізніше мені до рук випадково потрапила книжка «путешествие в шахматное королевство» авербаха та бейліна, зазирнув — книжка написана живою мовою, не як підручник, і я зацікавився. в той час якраз користувався кишеньковим пк, встановити chess 2.0 на dell axim було справою кількох хвилин, тож я отримав можливість міркувати над вправами в метро, дорогою на роботу та додому. на жаль, надовго мене не вистачило.