ще раз про вундерваффе гномів

встановивши на ноутбук свіженький linux mint, знову мусив пригадувати, як і звідки встановити dwarf therapist, а завантаживши нову версію dwarf fortress (0.34.11) і побачивши, що дві софтинки щось не хочуть працювати разом, мав шукати ще й вирішення цієї проблеми.

встановив, знайшов, вирішив. коротко занотую собі, щоби наступного разу було під рукою; можливо, ще кому стане в нагоді. отже, ще раз про вундерваффе гномів у боротьбі за адамантин…

фото-тексто-вінегрети

літо в другій половині, і тепер день за днем добігатиме кінця. скоро туристи почнуть масово повертатися з відпусток, дехто навіть візьметься публікувати свої звіти з великою кількістю цікавих фотографій. декого з цих туристів я навіть знаю особисто, і пишуть вони класно, і фотографують майстерно…

…але читати такий мікс тексту і фотографій немає сил: світлини заважають читати, а формат статті заважає зручно переглядати фото.

може я один такий? але я не можу з інтересом переглянути поспіль більше десятка світлин. саме відчуття емоційної втоми, коли попереду ще два десятки фотографій, і всі вони справді класнючі — воно неприємне. доводиться закривати допис.

швидка корекція фотографій в gimp

занотую невелику підказку з використання графічного редактора gimp для швидкої корекції фотографій перед публікацією онлайн:
  1. поворот
  2. ретушування
  3. кадрування
  4. корекція рівнів яскравості
  5. корекція насиченості кольорів
  6. масштабування
  7. корекція чіткості
звісно, не до кожної світлини доводиться застосовувати всі операції, але загальний порядок зберігається. для прикладу вибрав світлину (скріншот 1), котра хоч і не є взірцем якості, зате якраз потребує всіх перелічених операцій. для роботи користуватимусь gimp’ом. перш ніж критикувати допис, прочитайте застереження наприкінці.

отже, світлину відкрито в gimp’і, почнімо.

якщо зійдуться зорі…

несподівано… шенгенську візу візовий центр видав менше ніж за чотири робочих дні! це при тому, що заявку подано звичайну (не термінову), та ще й не до посольства, а до скандинавського візового центру. без черги, що саме собою вже здивувало.

цей центр відкрито досить нещодавно. два роки тому мені довелося відстояти величезну чергу перед посольством швеції, щоби втрапити на співбесіду, — потім ще дочекатися співбесіди. витратив два дні (враховуючи, що в перший день навіть не встиг подати документи).

тож якщо зорі зійдуться в певній послідовності, якщо сприятливо складуться обставини… ще раз побачимо швецію.

заразне копирсання

чергова flash-забавка, на яку я необережно звернув увагу в стрічці новин, запросто з’їла кілька годин життя. проста задумка, симпатична реалізація, коротка назва: glean.

асоціації, що найперше спадають на ум: суміш класичного digger’а або boulder dash’а із… ну да, з minecraft’ом. спокійний геймплей без ворожнечі спершу може видатися нудним… але збирання ресурсів, відкривання нових рецептів та апгрейди бота поступово затягують.

спробувати можна на сайті kongregate.

стривайте, я ж попередив, що воно заразне як не знати що?
в спекотному горні літа треба виявити неабияку силу волі, щоби сидіти в конторі й працювати, працювати, працювати… проте саме цим і доводиться займатися, відколи повернувся з невеличкої кримської відпустки. офісний кондиціонер та кавоварка допомагають.

ще трішки про відпустку — мушу написати, бо пізніше зовсім все позабуваю, та ще й натхнення забракне. як було зі швецією.

аврора, бакальська коса

отже, мандрівні капці побували на тарханкуті, фотодоказ додається (клац на світлині для збільшення). їздили ми до аврори, і першого ж дня були страшенно розчаровані місцевим пляжем: глинисте дно затоки і непрозора, замулена глиною вода… купатися тут неможливо, вирішили ми собі. наступного дня силі поїхали на бакальську косу — це 12 кілометрів, 20 хвилин автівкою спершу до селища стерегуще (кримська топоніміка — вінегрет з грецької, турецької, російської та української та ще біс знає яких мов). і от на косі нам сподобалося.

повернулися до києва з мандрівки, тижневе занурення в атмосферу радянського криму пройшло успішно, але про це пізніше, а для початку — про дещо цікавеньке з мандрів.

у п’ятницю, 29 червня ми поїхали подивитися на тарханкут. і найперше, що кинулося у вічі в оленівці й одразу прикуло до себе увагу — затонулий іржавий покруч в морі просто навпроти тарханкутсього маяка.

трішки пізніше ми вийшли на екскурсію моторним човном вздовж скелястого узбережжя мису тарханкут, і першим ділом обігнули цей уламок, слухаючи оповідку дяді віті, нашого колоритного «капітата» і екскурсовода…