ціна проблеми — 150 гривень

знову четвер, — вдруге цього тижня. і цього разу вже насправді.

питання покушу поляризованих окулярів вирішив поїздкою на ринок «петрівка» в обідню перерву: на першій же розкладці вибрав більш-менш привабливу модель «no name» за 150 140 гривень. до «люксоптики» можна йти за прикрасою, аксесуаром… але я такими речами не цікавлюся, дякую.

побігом подумав про кількість техніки, котра їде з нами: два смартфони, принаймні один ноутбук, одна psp, одна електронна книжка, принаймні одна фотокамера… все це треба ще зарядити, і не забути зарядні пристрої, мишку і навушники. чи не забагато?! добре, що нема ніяких планшетів у господарстві.

трапилося на очі щойно…
цитата: «ось більшості з нас […] насаджують мрію — досягнути успіху, побудувати кар'єру. а що якщо уявити на мить, що помремо ми не в глибокій-глибокій старості, а в 40 чи 50? а що, якщо вам вже зараз 30? у вас фактично лишилось 10 років — ви потратите їх на те, щоб будувати кар'єру і досягати успіху?» (звідси)
поки думаєте над цим, ось вам музичне відео до теми: gotye, «somebody that i used to know».


p.s. 258 мільйонів переглядів на youtube… далеко не найпопулярніший музичний кліп там =)

не знаю, як і чому так сталося… але учорашній день я прожив у переконанні, що це був четвер, і що до від’їзду лишається два дні. уявіть собі моє розчарування наприкінці робочого дня: лише вівторок?!

в суботу миленька хитрістю заманила мене до нової крамниці crocs, що відкрилася на хрещатику. для тих, хто ще не знає: крокси — це такі ґумові капці, котрі практично стали національним взуттям у швеції.

не втримався, — придбав собі нарешті класичні клоги, бо придбані в нюнесхамні виявилися замалими. як підказав продавець, треба брати із чималим запасом, принаймні на розмір більші, ніж звичайне взуття. якби ж то я знав це раніше — давно купив би тріншки іншу, але схожу модель на 6pm.com за смішні $23 (мав можливість зекономити на доставці), аніж платити в києві 400 гривень! хоча класика там теж дорога.

як би там не було, капці чудові.

тягуча патока буденності

життя йде собі потихеньку, сповнене щоденної метушні, різних невеличких подій. літо плавить буденність на тягучу патоку, думки вже полетіли на південь, до моря… допис буде «лінивий», без теми.

камеру віддав у хороші руки — звісно, їм ще вчитися фотографувати, але головне — мати інтерес до тієї справи, а навички прийдуть. сам лишився з трішки більшим olympus e-510, — за великим рахунком те саме, плюс стабілізація матриці. режим live view свідомо не згадую, бо користуватися ним практично нема сенсу — бо недолугий він, на мою думку, в цій серії olympus.

в неділю відвідали чергову зустріч «espace francophone» — цього разу в пирогові. напробувалися французьких сирів та вина (ну, хто не був за кермом), поспілкувалися з приємними та цікавими людьми… ну і я трішки пригадав, як користуватися дзеркалкою — тепер маю пару нових шпалер для смартфона =)

несподівано, фотокористь

кілька років поспіль зберігав свою дзеркалку (той самий olympus e-400) в кофрі lowepro nova mini aw… і аж учора випадково дізнався, що в спеціальній секретній кишенці заховано… зручний чохол від дощу. несподівано!

і ще: поки готував допис про ту дзеркалку на продаж, поки відповідав на запитання цікавих, знайшов для себе два чудових сайти, що можуть стати в нагоді тим, хто підбирає собі фотокамеру.

текстова дрібничка

я давно забув навіть про спроби вправлятися в галузі графічного дизайну чи дизайну інтерфейсів (дуже різні галузі, я знаю — але все-таки дещо споріднені й обидві цікаві мені). проте час від часу якась дрібничка в тенетах кидається у вічі. приміром, ось це інформаційне повідомлення на strava.com про тимчасовий «ремонт» на сайті:


мені подобається, як дизайнери проекту підбирають тематичні фото для оформлення сайту. не подобаються (і досить часто в тенетах) неувага до змісту і компоновки текстів та до шрифтів. моя версія (5 хвилин часу):

що зробити з raspberry pi?

роман хархаліс цікавиться думкою читачів блогів «комп’ютерного огляду»:
цитата: «…так что бы лично вы сделали с девайсом типа raspberry pi, сли бы он попал к вам в руки?» (читати повністю)
якби мені стало натхнення — зібрав би нечутний домашній серверочок (може й не сервер мрії, але…) із зовнішнім жорстким диском та wifi-свистком на usb для обслуговування домашньої мережі, і поглянув би, чи можна таким девайсом замінити свій рутер і те, що служить мені зараз файлосховищем. просто тому що цікаво.

скоро на море!

скидається на те, що мандрівки автівкою до криму що два роки стають в нас родинною традицією: восьмий, десятий… час збиратися?

та й збираємося! знову поїдемо не надовго, лише на тиждень — як на мене, цього досить, аби трішки розслабитися, погрітися на сонечку — і повернутися до роботи та навчання.

і море… так, це найважливіше. бо на небесах лиш про море й мова!

цього разу не поїдемо аж на самісіньке південне узбережжя — спинимося на північно-західному узбережжі. тут, кажуть, приємний пісочок і довжелезні відмілини, зручно купатися з дітками. беремо з собою бабусю, — попередні рази мандрували з бабушкою (тобто тещею, 2008) та дідусем (2010). така собі курортна родинна ротація.

трек вихідного дня

футбол з єврами — то не моє. тим більше, що мова йде про «подивитися», а не пограти. я краще сяду на велосипед або сходжу в басейн.

на жаль, знову закрився на літо «спартак», лише до кінця місяця працює «наука»… спробували з колегою розвідати умови відвідування басейну «sport life» на петрівці, але там сидять дуже мудрі голови: або 6’500 грн за річний абонемент — або гуляйте, разових відвідувань нема. як маркетолог, я розумію розрахунок… і як маркетолог, не збираюся купувати річний абонемент.

залишається велосипед. і, здається, я знайшов свій трек вихідного дня: святошинське озеро — ірпінь — коцюбинське — академмістечко, 28 кілометрів (разом з одним колом круг озера), приблизно 30% лісовими грунтівками. фактично знайшов «навпомацки», шукаючи трек лісом від коцюбинського до ірпіня, яким ми колись катали пару разів із братиком.

де-еротизація жінки?!

чергова цікава подія у монреалі нагадала прислів’я «що занадто — то не здраво». очевидно, студентам так сподобалося ходити вулицями, що вони почали втрачати відчуття міри і, головне, мети. а воно ж важливе, якщо не хочеш, щоби аргументований протест перетворився на цирк з цицьками.
цитата. des centaines de manifestants sont descendus dans les rues de montréal très peu vêtus ou carrément nus pour dénoncer l'érotisation de la femme lors d'événements comme le grand prix du canada (звідси). 
найцікавіше підкреслив: учасники демонстрації протестують проти… еротизації жінки?

прийшов час: зважився поміняти свою дзеркалку на іншу, трішки старшу  тієї ж серії. це не стільки апгрейд (знавці сміялися б), скільки… трапилася нагода зробити це з мінімальними фінансовими витратами. в зв’язку з чим — продам досить недорого дзеркальну фотокамеру olympus e-400 в кіті з двома об’єктивами (e-400 double zoom kit).
увага! камеру продано, усім дяка за інтерес.
модель вже не нова, але як для свого класу і ціни — досить вдала:
  • компактна і легка: на момент виходу — найменша і найлегша дзеркалка у світі;
  • ультразвуковий фільтр для очистки матриці від пилу;
  • 10 мегапікселів — кадр 3648×2736 пікселів (зйомка в raw та jpeg);
  • кіт з двома об’єктивами: zuiko digital ed 14-42 mm та zuiko digital ed 40-150 mm;

добавка до humble indie bundle v

у збірці humble indie bundle v поповнення — додали braid (суперська гра, але я вже її маю з іншим humble bundle), super meat boy (мені таке нецікаве), і…

так! lone survivor — оце варте уваги!

послухайте старого кабана: якщо ще не придбали цю збірку — негайно на сайт humble indie bundle, бо пізніше жалкуватимете, лишається 7 днів =)
от нещодавно я розмірковував, чи може жахливе бути гарним? дійшов висновку, що ні.

…проте може бути «прекрасним», тобто гармонійним і вишуканим як художній твір, котрий лаконічно передає якийсь месидж. от десь в цім сенсі є прекрасною нова — забавка?! — скоріше інтерактивна оповідь, створена сімнадцятьма студентами датської академії цифрових інтерактивних розваг для фестивалю indiecade: a mother's inferno.

знову не втримався…

…придбав humble indie bundle v, віддавши $10. оскільки це більше середньої ціни покупки ($7,64 на момент оплати) — отримаю також бонусний bastion.

humble збирають статистику оплат по платформах — традиційно зареєструю на linux: наявність версій для цієї системи є для мене однією з причин любити humble indie bundle і згадувати його так часто у щоденнику =) шкода, що не звернув увагу вчасно на детальну статистику по платформах — заплатив би $12, щоби підтримати середню ціну для linux.

вже вдома завантажу всю збірку та розкладу по теках поруч із придбаними раніше. ну й спробую, звісно ж — попереду вихідні!
ура! вийшла нова збірка інді-забавок humble indie bundle v! котра традиційно відрізняється від більшости інших тим, що всі ігри мають версії для linux (за окремими нецікавими винятками). а також тим, що платити за збірку можна свою ціну.

насправді ніяка вона не п’ята, — а тринадцята, і з них я придбав лише три, здається… решта були об’єктивно або суб’єктивно нецікаві. втім, оті три цілком вартували витрачених, досить невеликих грошей! і якщо я давненько не відкривав жодну з них — то це через брак часу, а ще через те, що dwarf fortress та minecraft разом практично повністю відповідають психологічним потребам гравця у мені.

як я вже зауважував, гонорова та вперта поведінка квебекського уряду, нездатність, чи скоріше небажання навіть спробувати зрозуміти опонента й піти на компроміс мене дуже здивувала.

проте пихата реакція міністра зовнішніх зв’язків квебека на зауваження експертів оон щодо закону 78… виявилася для мене ну вже зовсім неочікуваною, стала якимось прикрим розчаруванням. така відповідь могла би прозвучати з росії, китаю, та навіть із сьогодняшньої україни, — але канада? квебек?!