ха! схоже, я втрапив на відомий літературно-лінгвістичний курйоз, про який колись чув, але добряче забув. та ще й як красиво втрапив…

з якого матеріалу був зроблений черевичок попелюшки?

правильно, кожен піонер знає: з кришталю. більше того, кожен піонер колись намагався осягнути, як можна ходити в скляному взутті? воно ж мусить тиснути, нє?

по кілька разів уже встиг переглянути «монстр у парижі» в українському дубляжі та в оригіналі, французькою. коротко — приємний анімаційний фільм із сюжетом за класичними мотивами («привид опери», «собор паризької богоматері» тощо), котрі достатньо зм’якшені та з гумором обіграні, щоби мультфільм було приємно дивитися родиною.

про сам мультфільм ще згадаю в кінотижні, а наразі про музику… це не м’юзікл, але ім’я ванеси параді та матьє шедіда (як -m-) на постері — не просто так: в картині повністю звучать чотири чи п’ять пісень… і дві з них варті того, щоби їх послухати.

скільки ще мілісекунд до канікул?

дітки ростуть, змінюються їхні запитання. «тато, а скільки ще днів до канікул? а годин? а секунд? а мілі… мілі… мілісекунд?» — питає сьогодні вранці тимошко.

а й справді, як дізнатися, скільки днів чи місяців розділяють дві дати?

ось проста підказка, може комусь знадобитися; все очевидно зі скріншота: в електронній таблиці (наприклад, excel чи libreoffice) друкуємо дві дати в двох чарунках, а в третій обчислюємо різницю — її буде відображено у днях.

колись, як і більшість моїх однолітків, я з величезним задоволенням переглядав перші три серії «зоряних воєн». коли пізніше вийшли три серії пріквела… мені вони зовсім не сподобалися, і я з легкою іронією дорослого поглядав на синочка, котрий був від них у захваті.

нагромадження персонажів та сюжетних «хвостиків», загальна інфантильність основної сюжетної лінії на потенційно складному політичному тлі, надмірне захоплення екшном та доволі нереалістичними, майже веселими батальними сценами? я вважав це фейлом.

і, здається, я жодного разу не задумався, чи могли ці три серії бути навмисно знятими в такім ключі?

мандрівка до львова

на вихідні 14–16 квітня мандрували з братиком до львова, двома родинами. запланували невеличку автопрогулянку чотирма замками «золотої підкови»:
насправді через мрячну, холодну погоду відвідали лише перші три замки… а мандрівка перетворилася на гастрономічний тур львівськими тематичними рестораціями:
це за три неповних дні, — фактично два. наприкінці я вже гадав, що місяць не годен буду їсти чи бодай зазирати до холодильника…

беру dwarf therapist в дорогу

вийшла випробувальна версія linux mint debian edition 201204 rc, і традиційно в одній із збірок — xfce замість gnome’ів з милицями. помітив, завантажив, залив на ноут поверх старої lmde 201109, вже добряче поламаної різними спробами зробити з неї справжню дебі

наче працює. візуально від попередньої не відрізняється (що зрозуміло — /home лишився старий). до софтинок, котрі аптю першими (традиційні mc та tilda) додався dwarf therapist. тому що dwarf fortress — тепер чи не єдина забавка, що є на ноутбуці.

але далі гратися з нововстановленою системою нема коли: ввечері курси французької, потім п’ять, ба навіть чотири години сну — і в дорогу. придумали собі з братиком провести свята у львові… попри прогноз погоди (+14° і дощ).
«ваш дзвінок дуже важливий для нас. час очікування з’єднання з оператором — 5 хвилин» — «укрсиббанк», wtf?! п’ять хвилин?! це вже другий день я отримую таку саму відповідь, намагаючись зателефонувать, щоби вирішити двохвилинне питання.

ще один претендент на лаври «привату», найкращого банку в світі?

p.s. телефонував ще двічі — запропонували чекати 7 і 10 хвилин о_О

p.p.s. ілюстрацію запозичено звідси — там теж про «укрсиб», ага.

навіщо вам телебачення?

у зв’язку з випадково прочитаним дописом у блогах itc маю невеличке питання до тих відвідувачів, котрі ні-ні та й зазирнуть сюди (1’896 уніків за місяць): а навіщо вам телебачення?

себто, що такого необхідного або цікавого ви отримуєте з телеефіру, від чого не можна відмовитися, і за що варто було би платити?

будь-ласка, не перераховуйте конкретні передачі та канали, котрі ви дивитися. спробуйте вдуматися і пояснити, що там є такого, що не можна (або значно складніше) отримати іншим шляхом?
хаха! коли чоловіки за щось беруться — це буде шедевр. перегони на чому завгодно, від автоболідів до ковзанів? чоловіки кращі. мистецтво? кулінарія? чоловіки. але час ставити вищі рекорди! час поставити перед собою… неможливу мету!

час перемогти в конкурсі жіночої краси!

це була спроба потролити, — недолуга, але потрібна для розвитку теми. зізнаюся, я сміявся, переглядаючи відео прес-конференції джени талакової, особливо смішно мені було поки та юристка проголошувала свою заяву.

ви пригадуєте ту невдалу (чи вона вдалася? я не дивлюся тб, тому не в курсі) спробу роздмухать скандал довкола питання, чи може співачка африканського походження репрезентувати українську культуру? тепер згадка про ту метушню викликатиме хіба що зневажливу посмішку. коротко для тих, хто ще не чув: джена талакова взяла участь у канадському відборі красунь на конкурс «міс всесвіт» і успішно вийшла у фінал. але… на цьому етапі її дискваліфікували.

я зрозумів, здається… всі, хто намагається визначити жанр dwarf fortress через порівняння з minecraft’ом — просто підлітки, котрі ніколи в житті не забавлялися у dungeon keeper. чудова була серія, особливо друга частина, — тягне приблизно на одну соту частину df, зате має приємну графіку і атмосферу.

ну так розширюйте кругозір, люди добрі, замість повторювать дурниці.

p.s. мені байдуже до того, що df згадується автором minecraft’у як джерело натхнення — як на мене, то він міг надихатися хоч і джокондою да вінчі: з точки зору спроб визначення жанру подібність між цими двома забавками лише одна — віртуальні кубики, які можна копати або заповнювати.

losing is fun

ось що знаходить інструмент пошуку в блогах від google на запит «dwarf fortress» серед публікацій українською за останній ріктри дописи, з них два про minecraft, і лише одна — моя позавчорашня, — справді про dwarf fortress?

пошук google по всьому ua-неті дає трішки більше результатів, котрі, втім, теж переважно стосуються minecraft’а… але — о диво?! — знайшлася ціла серія українських let's-play’їв про dwarf fortress на youtube. ну чи не фантастика?

щодо dwarf therapist (чи dwarf the rapist? бугага!) — інструмент практично незамінний, коли розмір колонії сягає хоча б 30+ гномів; перевірено на практиці. працює хитро: для роботи потрібен запущений dwarf fortress із активною грою, тому що dwarf therapist читає інформацію про населення просто з оперативної пам’яті, і туди ж записує всі зміни.