ель тектиме рікою!

я не знаю, скільки в україні людей, здатних зрозуміти це… але нехай: виявляється, є dwarf therapist для linux! не коментуватиму. ті, хто вже заражений вірусом dwarf fortress — зрозуміють, решті не цікаво.

загальний опис софтини є у гномській вікі, але достатньо глянути скріншот (нижче), щоби зрозміти — бомба! на гуглокоді — додатковий перелік deb-репозиторіїв.

от тепер ми заживемо, ель тектиме рікою, ельфи вдавляться від заздрощів — і все загине лише від дракона, не менше!

автівка на прокат в європі

під час відрядження до швейцарії летів насправді до міланського аеропорту «мальпенса», що знаходиться приблизно за 40 км від мілану. але звідти мені потрібно було якось дістатися до лугано, на березі озера за 50 км на північний схід від аеропорту; вартість таксі, за свідченнями різних людей, — від 120 до 200 євро! тому мені одразу порадили взяти автівку в оренду.

тож я ще в києві, готуючись до поїздки переглянув пропозиції кількох компаній і спинився на hertz’і (головним чином просто тому, що мав номер корпоративної знижки). виявилося, що оренда автівки економ-класу на 4 дні вартуватиме… 125 євро (це включно з базовою страховкою, але не враховуючи пальне, звісно). одразу на сайті й забронював собі машинку — проблем з «авалевською» карткою не виникло.

про толерантність

у великій квартирі живуть, крім іншого, ще два коти. точніше, старша кішка й молодий кіт. обидва — гарні й лагідні створіння, наділені кожен своїм, хитрим котячим розумом, зі своїми звичками. дві особистості.

адже ж ми, люди, схильні подумки підсвідомо наділяти ознаками особистості, більш чи менш складною свідомістю практично всих живих істот, а надто тих, з котрими спілкуємося вербально чи невербально. ба навіть рослини. спостерігали ж бо, як бабусі на вулиці звертаються до своїх песиків? дехто розмовляє з кактусами на балконі.

так от, ці приємні котики часом доводять до сказу. час від часу якийсь гормональний сплеск — попри проведені превентивні операції, — змушує одного з них гасати квартирою, злітаючи по стінах на найвищу шафу з найбільшою кількістю дрібних і скляних предметів, а іншу — заховатися під ліжком і розпочати весняний концерт потужністю стопіцот децибел. все це обов’язково відбувається не вранці, не вдень — а саме в той момент, коли ти вклався в ліжечко, начитався, стулив повіки й фактично вже почав перегляд першого сну.

план п’ятирічки перевиконано

в міністерства іміграції та культурних спільнот квебека є «план п’ятирічки», прийнятий 1 жовтня 2011 року, — і він складає від 51’200 до 53’800 імігрантів щороку.

виявляється також, що у 2010 році міністерство опрацювало 57’566 іміграційних анкет, а у 2011 — 65’262 анкет лише в категорії «економічної іміграції» (найбільш загальна і масова категорія). очевидно, що це вже на 21% більше плану, але…

…при цьому на кінець 2011 року в черзі на розгляд ще залишалося 96’474 анкети, тобто ще майже дві річних квоти.

39 сходинок: аудіоверсія французькою

найбільша проблема, що виникає в мене щоразу після прочитання хорошої книжки або перегляду хорошого фільму, — де тепер знайти щось подібне?! кожного разу те саме.

отже, прослухав французькою аудіоверсію «39 сходинок» джона бакена. це відомий трилер (в класичному розумінні цього жанру, — тобто не про зомбі чи вампірів), за мотивами котрого, виявляється, знято вже цілу купу різних кінематографічних інтерпретацій (в т.ч. хічхоком!) і навіть (здивувало) зіграно стільки спектаклей, що… дивно, як я раніше не втрапляв на цей твір!

хороша, добре (хоч і трішки, гхм, дивно) озвучена та атмосферно змікшована аудіоверсія повісті доступна вільно на сайті litterature audio.com. насолоджуйтеся, і…

руїна

полюбляю всіляке пост-апокаліптичне… приміром, таке ось, як знайшлося в «напів-блозі», за яким слідкую в goole reader’і. оригінал на vimeo, але знайшлося й на youtube:


p.s. погонь ми вже бачили багато всіляких — оця мені дуже нагадала «термінатора 2» та «матрицю: перезавантаження», тож мою увагу привабило не це. дивитися вдруге — і слідкувать не за екшном, а споглядати пейзажі. супер.
попередні два тижні трішки політав над європами, бо мав аж два поспіль відрядження. прогулявся вулицями гамбурга, лаацена (передмістя гановера) в німеччині, згодом — лугано в швейцарії. побував у аеропортах гамбурга, мілану (малпенза), цюріха. політав у кількох модифікаціях боїнга 737-го, embraer erj-145 та avro rj-100 (цей сподобався найбільше).

отак помандрував ще й з певною користю для роботи. гарно не розповім, тому багато й не писатиму.

найцікавіше? вперше побачив альпи з висоти 11 тисяч метрів — чарівне видовище. заворожено спостерігав, як наш літак розминувся в повітрі (відносна швидкість 1600 км/год) з іншим, що летів на кількасот метрів нижче. і вперше взяв напрокат автівку в європі — без проблем.

чудовий вибір!

демократія (навіть клоунська) — це таки дивна штука. як цікаво зауважує станіслав настенко, це процес, а не стан… але більше того! це досить непростий і часом дивний процес. приміром часами мене відвідує думка, що коли під час виборчого процесу будь-якого рівня бракує хороших варіантів — потрібно вибирати найгірший =)

поясню. озирнімося на президентські вибори 2009-2010 рр. в україні: з кого було вибирать?! два головних супротивника — жоден не мав національної програми розвою країни, лише вимахували транспарантами і будували свою рекламу «від оберненого», ставлячи в центр не мету, а себе, особистість, свою здатність владарювати. їх оточували рої муx дерев’яних буратін під лозунгами, задачаю котрих було якомога сильніше пошматувати чужий електорат.

рогулька для заdoomаних

робоча субота. але щоби не надто концентруватися на роботі, ось хороша новина: наприкінці лютого вийшла нова версія найкращої, мабуть, з відомих мені rogue-подібної вешталки-стрілялки doomrl за мотивами легендарного олд-скульного шутера, про який не знає хіба що зовсім зелений молоднях покоління «stalker’ів».

хто не знає, що таке roguelike, йде читати вікіпедію, це корисно для загального розвитку. а хардкорні геймери старої закалки, звісно, сперечатимуться: чому це раптом doomrl найкращий?!

всесвіт minecraft… і лулзи

тут є любителі minecraft’а? ну, то ви вже знаєте, мабуть, про хорошу новину — вийшла версія 1.2. і от я міркую собі: чи не час вже врешті-решт придбати забавку? цікаво, що неофіційний, фан-мейд трейлер нової версії (імхо) в рази цікавіший за офіційний:


ну що, весна? нарешті. втім, пізній початок зими — аж у другій половині січня? — змушує підозрювать, що останнього снігу ми ще не бачили, і справжньої весни чекатимемо принаймні до середини квітня. побачимо.

повертаючись до теми весни. хто пам’ятає — минулого року я шукав легкі пляжні капці. так і не знайшов — довелося користуватися старими. та рано чи пізно доведеться купувати? а в києві ж годі знайти щось справді приємне за розумною ціною.

знайшлося на 6pm.com — миленька нещодавно загорілася ідеєю замовити щось в них, і то як загорілася: «дайте мені, будь ласка, ліки від жадібності, — і побільше, побільше!» так от, знайшлося одразу декілька приємних варіантів. хоч і не за 170 грн, звісно, та ще доставка… треба думати. але принаймні є вибір — це вам з біса не київські «інтертопи».