синочок зацікавився шахами. звідки той інтерес, не знаю… але час від часу пропонує зіграти, коли поруч опиняється дошка з фігурами.
в ранньому дитинстві трішки навчався в шаховій школі «авангард», і ще до цього часу вдома є старенький набір, котрий батьки мені подарували тоді, щоби займався вдома — вже років тридцять тим шахам, можливо не всі фігури й знайдуться. але батькам було досить непросто возити мене
через півміста, тож згодом я грав головним чином з однокласниками на подовженому дні після уроків.
значно пізніше мені до рук випадково потрапила книжка «путешествие в шахматное королевство» авербаха та бейліна, зазирнув — книжка написана живою мовою, не як підручник, і я зацікавився. в той час якраз користувався кишеньковим пк, встановити
chess 2.0 на
dell axim було справою кількох хвилин, тож я отримав можливість міркувати над вправами в метро, дорогою на роботу та додому. на жаль, надовго мене не вистачило.
