про толерантність

у великій квартирі живуть, крім іншого, ще два коти. точніше, старша кішка й молодий кіт. обидва — гарні й лагідні створіння, наділені кожен своїм, хитрим котячим розумом, зі своїми звичками. дві особистості.

адже ж ми, люди, схильні подумки підсвідомо наділяти ознаками особистості, більш чи менш складною свідомістю практично всих живих істот, а надто тих, з котрими спілкуємося вербально чи невербально. ба навіть рослини. спостерігали ж бо, як бабусі на вулиці звертаються до своїх песиків? дехто розмовляє з кактусами на балконі.

так от, ці приємні котики часом доводять до сказу. час від часу якийсь гормональний сплеск — попри проведені превентивні операції, — змушує одного з них гасати квартирою, злітаючи по стінах на найвищу шафу з найбільшою кількістю дрібних і скляних предметів, а іншу — заховатися під ліжком і розпочати весняний концерт потужністю стопіцот децибел. все це обов’язково відбувається не вранці, не вдень — а саме в той момент, коли ти вклався в ліжечко, начитався, стулив повіки й фактично вже почав перегляд першого сну.

за годину, дві чи три, нагасавшись і накричавшись, ті бісові тварюки скрутяться мирно на кріслі, чи й на ліжку коло тебе — і сплять собі аж до обіду наступного дня. а ти ж, роздратовавний і змучений, муситимеш о шостій підніматися на роботу?

якби це були неживі предмети, в яких я не бачу співрозмовників і майже членів родини — взяв би й викинув у вікно, та й мав би собі спокій. якби це були такі ж люди, як от я — попрохав би ввічливо заспокоїтися, або викликав би міліцію, або у випадку затятого егоїзму вимагав би відселення…

але це щось середнє. це кляті свійські тварини, котрих, з одного боку, я сам впустив у дім, підсвідомо (людська природа ж, як з нею боротися?!) наділив свідомістю, розмовляю з ними, — а з іншого боку їм марно пояснювати етичні засади свідомого співіснування!..

от ці бісові котики знову навернули до роздумів про толерантність.

6 коментар(ів):

disfinder.com сказав...

візьми їх із собою на роботу та не давай там спати )))

tivasyk сказав...

+disfinder я би їх запряг та їздив ними на роботу… — оце було би справедливо =)

tivasyk сказав...
Автор видалив цей коментар.
Андрій Івахненко сказав...

У мене зараз така тваринка, маленька кішка-крисоловка (щуроловка?), вертлява, агресивна, з гострющими пазурами і дуже жорсткими іграми.

Руки тепер завжди подряпані.

Грається, атакує, голосно мурчить і одночасно ричить.

Ніколи не наділяв її людськими рисами, та це і неможливо, але тваринка подобається мені саме такою як є, навіть з нічними «серенадами». Приручив — всеодно що уклав угоду, жити на волі вона вже не зможе.

tivasyk сказав...

+андрій івахненко щуролов? це приблизно ось така? =)

> Ніколи не наділяв її людськими рисами, та це і неможливо
(імхо) неможливо не наділяти особистістю, тому… не вірю =)

Андрій Івахненко сказав...

Приблизно :)

‹i›«(імхо) неможливо не наділяти особистістю, тому… не вірю =)»‹/i› — є ще варіант коли людина наділяє себе рисами улюбленця, (імхо) так роблять всі власники домашніх тваринок.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›