дідько забирай, інколи навіть розумні люди можуть дуже, дуже здивувати. от, приміром, злий викладач piktor ділиться прекрасною візуалізацією історії виникнення дистрибутивів linux, і несподівано питає:
цитата: «запитання до знавців - а навіщо так багато дистрибутивів?» (читати повністю)
ключове слово, котре здивувало — навіщо. інколи для того, щоби отримати відповідь, треба поставити правильне запитання. більше того, інколи для того, щоби зрозуміти щось… достатньо самого лише правильного запитання.

«навіщо так багато дистрибутивів» — там могли б запитати, та й постійно запитують прихильники ідеї централізованої розробки програмного забезпечення. по суті, це аналог креаціонізму: мовляв, лише централізоване управління проектом дає правильний результат, тобто прогнозовані терміни, високу якість, контрольовану сумісність тощо…

прискорення миші

crunchbang 11 (той, що waldorf) зі стільницею openbox має в комплекті простеньку панельку налаштувань, котра дає доступ до основних параметрів миші, але не дозволяє керувати швидкістю та прискоренням курсора.

але це linux, і є інший, цікавіший спосіб це зробити: xinput (підказку знайшов ось тут).

xinput без параметрів (або з параметром --list) показує перелік пристроїв вводу в системі (див. скріншот) — назви та відповідні ідентифікатори (id) пристроїв.

я вже давно користуюся гуглівським веб-сервісом picasa для публікації своїх світлин — як от вибраних фотографій з різних мандрівок, а також родинних портретів (вони, зрозуміло, відкриті лише обраним). зручно, бо завше можна переслати комусь посилання на ту чи іншу світлину, без необхідності щоразу пересилати поштою чималі файли. навіть батьки навчилися самостійно переглядати фото онуків =)

не викладаючи на picasa все поспіль, я не дуже переймаюся обсягом доступного мені сховища у хмарі (а надто після щедрої обіцянки гугла не враховувати розмір зображень до 2048×2048 пікселів для користувачів google+), його достатньо: наразі використано 3,8% із 5 гігабайт. проте так вже історично сталося, що для завантаження на picasa останнім часом я масштабував світлини до 1024×768: для перегляду онлайн цього наче вистачало…

…допоки мені не закортіло надрукувати декілька портретів, та ще й замовити друк онлайн.

в суботу мене (вперше, здається) підвів мій ноутбук. винуватий, мабуть, я сам — от знадобилося мені чомусь терміного його вимкнути, скористався тією бісовою кнопкою power… але так чи інак, після цього мій дбайливо налаштований crunchbang завантажився з чистенькою домашньою текою, наче щойно створеною після встановлення.

на жаль, це трапилося не вдома, де завжди напохваті кілька комп’ютерів, інтернет і купа флешок з livecd на всі смаки, — а в празі, в розпал корпоративної новорічної турпоїздки. єдине, що виявилося під рукою — доісторична 128-мегабайтна (!) флешечка, причеплена замість брелока до ключів, зі збіркою parted magic, котра не раз ставала мені в пригоді.

подарунки для перчика

сьогодні вранці дорогою до школи синочок по-дитячому безпосередньо нагадав мені, що ж не лише очікуванням нового року живемо і, мовляв, на святого миколая діти також чекають подарунків.

якщо врахувати, що народився тимошко якраз за кілька днів до нового року — стає зрозуміло, що малому щороку випадає аж три подарунки на купу!

тим часом таткові святому миколаю, батькам і дідові морозу доводиться часом непросто вибрати, що ж такого покласти на ту купу, аби й дитині цікаво, і для розвитку корисно, та й по кишені не дуже било… традиційним вирішенням для мене є таке: цукерки під подушку від миколая, цікава книжечка або іграшка на день народження, і якась довгоочікувана іграшка — під ялинку.

білі мухи налетіли

зима продовжується: за добу випало 15 см снігу, доця в захваті й згадала вранці про санчата (а вони ж були вже такі старі й побиті, що минулої зими я їх просто відвіз до батьків і полишив там).

про книжки: закрив, нарешті, останню електронну сторінку «le passager» гранже… позвітував на goodreads’ах, котрими тепер користуюся замість «щоденника читача»:
цитата: гранже вірний своєму формату: третина — досить цікава зав’язка, третина — динамічний урбаністичний детективний трилер, і остання (приблизно) третина, коли весь задум розпадається на шматки через брак логіки в самому осьовому задумі роману. от десь такі враження й від «пасажира»… (звідси)
одразу відкрив — нарешті! — «pirate cinema» корі докторова зі збірки humble ebook bundle. чому «нарешті» — має бути добре зрозуміло з цього старого допису про інді-чтиво. як бальзам на душу: стиль докторова і його сюжети мені подобаються.

вітаю з першим робочим днем зими! як і щороку, скріншот з probki.yandex краще за будь-які фотографії ілюструє прихід білої красуні: затори на 8 балів, і це ще не вечір.

про кіно: учора витратив дві з половиною години на перегляд… всієї дилогії «населеного острова» бондарчука, зліпленого в одну стрічку, французькою, на youtube. що сказати…

по-перше, я був дуже здивований тим, скільки фільмів знайшлося раптом на youtube, і то досить свіжих, а не чорнобілої класики, за яку вже навряд чи переслідуватимуть. я собі гадав, що з кінопіратами на youtube якось борються? якість, звісно, нижча за посередню, не для великих екранів, але для перегляду на смартфоні згодиться.

project zomboid

маю цікаве поповнення в зомбікаліптичний колекціїproject zomboid. про цей ігровий проект я вже кілька разів коротенько звітував у гуглоплюсах:
цитата: «…а ось на цей інді-проект я давно облизуюся… ну як, як можна було придумати і зробити настільки очевидно класнючу річ? адже перше правило ігробудування, якщо дивитися на те, що випускається — уникати всього очевидно класнючого. чому класне? тому що а) сурвайвал, б) зомбі, в) пісочниця» (читати повністю)
аж ось учора нарешті не витримав, придбав… 5,99 євро на desura — фактично заплатив 66,11 грн через paypal. наразі актуальна версія — 0.2 rc2.5, цілком іграбельне на windows та linux (перевірено на обох, хоча інсталятор для linux містить помилку і потребує трішки нетривіального «лікування», про це далі).

таємниця з дитинства

давно нічим не ділився у блозі: робота останнім часом займає майже весь час в офісі, діти й французька — поза офісом.

щойно вкладав синочка спати, дозволив подивитися на ніч мультфільм… але який? пригадав і знайшов на youtube «таємницю острова бек-кап» — колись в дитинстві випадковий перегляд по тб цієї анімованої пригоди перетворювався на свято. але ж навіть на той час стрічка 1958 року вже потрапляла в розділ «ретро»!

поностальгуйте з дітками.

шахи й до шахів

синочок зацікавився шахами. звідки той інтерес, не знаю… але час від часу пропонує зіграти, коли поруч опиняється дошка з фігурами.

в ранньому дитинстві трішки навчався в шаховій школі «авангард», і ще до цього часу вдома є старенький набір, котрий батьки мені подарували тоді, щоби займався вдома — вже років тридцять тим шахам, можливо не всі фігури й знайдуться. але батькам було досить непросто возити мене через півміста, тож згодом я грав головним чином з однокласниками на подовженому дні після уроків.

значно пізніше мені до рук випадково потрапила книжка «путешествие в шахматное королевство» авербаха та бейліна, зазирнув — книжка написана живою мовою, не як підручник, і я зацікавився. в той час якраз користувався кишеньковим пк, встановити chess 2.0 на dell axim було справою кількох хвилин, тож я отримав можливість міркувати над вправами в метро, дорогою на роботу та додому. на жаль, надовго мене не вистачило.

профанація ідеї голосування

заголовок злободенний, але мову вестиму не про вибори в україні. принаймні не одразу, хаха.

онлайновий сервіс goodreads, така собі соціальна платформа для читачів, пропонує голосування за найкращі книжки 2012 року:
цитата: choose the best books of the year with three rounds of voting. the goodreads choice awards are the only major book awards decided by readers. the choice is yours!
на перший погляд — чудова ініціатива: просто переглянувши обкладинки запропонованих номінантів, я захотів щось із цього почитати, щось пошукав би в перекладі українською для синочка (хаха, так, це чорний жарт був)…

але — мені пропонують вибрати найкращі книжки в кількох категоріях. найкращі?!

wine is not an answer

бугага! я гадаю, це мій найдотепніший жарт за цілий місяць! шкода, що bash’ик вже не торт
jake: wine is not an answer.
arthurdent: why not?
tivasyk: …because wine is not an answer lol
традиційна підказка для тих, хто «в танку»: все є у вікіпедії.

два kindle’и і закон мерфі

маю пару запитань до всіх, хто давно і багато користується kindle’ами. не електронними читалками взагалі, а саме amazon’івськими пристроями та онлайновим сервісом.

припустімо, є дві читалки однієї моделі (kindle 4), придбані одночасно і підключені до одного профіля на amazon.com. на одну з них відіслав через поштову адресу @free.kindle.com книжечку в форматі pdf (ось цю, до речі), — вона «впала» на kindle і нормально відкрилася, з типовими обмеженнями pdf’а, включно з можливістю незручного масштабування сторінки, але не шрифта.

увага, перше питання: яким іншим хитрим способом я теоретично міг відіслати (і забути про це!) ту ж саму книжку на другий kindle, якщо туди вона впала в форматі ел. книжки і дозволяє масштабувати шрифт?!

побачив біля однієї з контор у бізнес-центрі (клац на фото для збільшення). одразу ж назвав цю композицію «пароль на вхід».
ще про вибори. в такій політичній ситуації, як оце склалася в україні, апазіциї повинно буть багато, різної. тоді можна сісти й спостерігати закони математичної статистики в дії.

щоби додатково посміятися, можна прибрати пункт «проти всіх» із бюлетенів, — суттєво на результат не вплине, але дозволить згенерувати додаткові лулзи.

посміялися.

p.s. ах, так, мало не забув… правильний бюлетень на цих виборах виглядав би ось так, як запропонував сашко жиденко.
виборче… інколи я згадую і розумію, що більше ми такого не побачимо… а як побачимо — то вже не тими очима. це була мить, коли україна існувала насправді. заради тої миті можна було жити. багато хто прожив життя, не дочекавши тієї миті, а нам поталанило.: ми бачили, ми брали участь.


викинув свій голос до пронумерованого «смітника». себто так-сяк проголосував. оскільки нікому з вивішених на стіні особисто я не довірив би песика вигулять, мовчу про репрезентування моїх інтересів у верховній раді — дуже шкодував про відсутність варіанту «проти всіх» цього разу. але, схоже, комусь це вигідно, довелося кидати монетку.

в зв’язку з відсутністю цього оптимального варіанту, до речі, зовсім не зрозумів чергового збудження «анти-противсіхів» напередодні… чого ви, панове?! от вам же ж і мало бути тепло і затишно цього разу, хіба ні?

і ще… скільки б я не прирівнював вилучення цього варіанту до будь-якого іншого обмеження свобод, а краще за none_smilodon’а не скажу.
вчергове читаю (або чую від когось) цю цитату з адамса про відповідь на одвічне питання життя, всесвіту і взагалі… і, на диво, ще не стрічав людини, котра могла б мені пояснити її =) люди вважають, що метою адамса був якраз той мікро-катарсис, до котрого веде очікування якогось справді всеохоплюючого одкровення…

до речі, перекладач українською теж, очевидно, не зрозумів простого натяку адамса, раз переклав цю відповідь «сорок два», а не 42. нехай то залишиться на його совісті =)

p.s. я не претендую на знання абсолютної відповіді. але мені здається, що я здогадався, на що натякав адамс, і це дуже, дуже просто… до того, як здогадатися, я теж шукав у двох цифрах чогось складного.

ця музика буде вічною, якщо…

давно, років п’ять тому трапилися мені в руки бездротові мультимедійні навушники gear4 bluphones. коли ще користувався кишеньковим пк dell axim x51v, — навчився підключати ті «вуха» до нього й час від часу слухав музику. зручно: не плутаєшся в дротах.

на жаль, після axim’а жоден з моїх телефонів та смартфонів не хотів як слід працювати з bluphones’ами… я вже подумував запропонувати їх на продаж, шкода було тримати хорошу річ в шухляді.

аж тут спробував підключити до нового liquid gallant duo… і тепер в мене знову є бездротова музика. щоправда, пригадую «наутілус»
дві моїх вимоги до мобільного телефона сьогодні — android під капотом і підтримка двох sim-карт. і до цього часу я не міг їх поєднати: спершу просто не існувало таких моделей, пізніше вони з’явилися, але доводилося вибирати між парою невиправдано дорогих пристроїв та кількома «безіменними» китайськими моделями…

але тепер я собі маю acer liquid gallant duo — відносно недорогий і досить потужний двосімовий смартфон з четвертим android'ом.

машинка вже побувала в журналістів itc, є відео-огляд та велика стаття про цей смартфон. перша партія приїхала до україни наприкінці минулого тижня, тож я здається, виявився в числі перших покупців. на hotline.ua опис моделі вже є давно, але перша цінова пропозиція з’явилася буквально сьогодні — 2’490 грн.

новий редактор новин «літакценту»

стронґовський розповідає, що можна вітати нового редактора новин «літакценту». пішов я подивитися, що ж то за ресурс такий. не скажу, що я такий вже поціновувач довкола-літературних посиденьок… я просто люблю читати книжки, от і все. але дай-но поцікавлюся, гадаю собі.

відкрив. про літературу. з цікавого мені особисто в стрічці новин — хіба що згадка про нову українську книжку, яку називають не інакше як «перший український технотрилер».

гаразд, міркую собі, намагаюся знайти на сайті щось за ключовими словами «storybundle», «humble ebook bundle» чи, в розпачі, просто «bundle» — нічого, нічогісінько…

fbreader проти kindle для android

спробувавши кілька програм для читання на android, повернувся до fbreader’а: на жаль, він не є ідеалом, проте жодна інша читалка не пропонує такого сполучення зручності, набору функцій, зовнішнього вигляду, стабільності, ціни та вимог до пам’яті.

найбільш помітні й важливі для мене переваги fbreader’а:
  • підтримка форматів epub та mobi (до решти мені байдуже, включно з fb2);
  • зручна інтеграція зі словником fora;
  • можливість вибрати розташування теки з бібліотекою;
  • значно більш зручне відображення бібліотеки в порівнянні з coolreader’ом;
  • швидке перемікання між «денним» та «нічним» режимами відображення;
  • широкі можливості з налаштування інтерфейсу (режим гортання, відображення тощо), включно з вибором шрифта;
  • доступні системні способи взаємодії з виділеним фрагментом, включно зі збереженням у dropbox’і (якщо встановлено відповідний додаток).

kindle — просто книжка

вдома жиє собі четвертий kindle. придбав «американця» з рекламою за ті самі 79 долярів, маючи на думці використовувати його як родинну читалку. час від часу миленька чи синочок справді щось на ньому почитували, — але останнім часом лежав собі без діла: тимошкові зручніше читать з паперу, миленькій приємніше з нового galaxy s2.

я ж після переходу з нетбука на ноутбук читав виключно з екрану свого (вже) старенького liquid’а. отож я взяв kindle собі, щоби добро не пропадало; вирішив — спробую покористуватися.

гадаєте, що далі підуть діферамби на адресу kindle’а?

цікавий автодень

сьогодні вранці, катаючись безкраїми просторами виставкового центру на нивках у пошуках виїзду звідти, впіймав лівим переднім колесом два цвяхи… помітив, як і один з попередніх проколів, дослухаючись до підозрілого легкого постукування «десь там».

цвяхи довелося витягувати плоскогубцями — зручно мати з собою skeletool. спершу гадав, що доведеться на місці ставити запаску, але передумав і дотягнув таки до найближчого шиномонтажа. 60 грн за латку.

здається, це мій четвертий прокол. перший був найкумедніший.

humble bundle здивував і порадував

нещодавно я розповідав ось так про storybundle: «по суті це humble indie bundle, тільки про книжки». вже більше не казатиму так, тому що…тепер є humble ebook bundle — це як storybundle, бо також про книжки!

ну чи життя не повне сюрпризів, га?

отже, це не жарт: нова збірка humble bundle пропонує цього разу не комп’ютерні забавки, а шість електронних книжок за ціною, яку визначате ви самі, — плюс ще дві бонусом, якщо ця ціна буде вища за середню на цей момент.

серед книжок є новинки від ніла геймана (в співавторстві з дейвом мак кіном) та корі докторова — вже заради них можна було б сміливо платити гроші (ось і ось чому).

минулого тижня упіймав якогось віруса… лікар відкрив лікарняний лист і залишив мене удома до кінця тижня. отак отримав трішки часу перепочити, бо робочий марафон трішки забембав останнім часом.

розправився з черговим романом гранже, цього разу були «багряні ріки» (ну, такоє), тож зміг відкрити щось із придбаного нещодавно storybundle’а — вибрав «undersea» джофрі морісона.

…і одразу закрив. в сенсі пробіг за пару днів. не хвалитиму: загалом досить примітивний екшн, місцями випирають кіношні кліше (приміром, фінал)… але ж антураж підводного світу! багато маєте що запропонувати в цьому під-жанрі? відкинувши класичні, перечитані тричі «2000 льє під водою», я з пам’яті назву хіба що серію «rifters» пітера уотса та «сферу» майкла крайтона.

коротше кажучи, книжка на свою аудиторію, підлітків.

atom’ний цирк з ion’ним прискоренням

…або просте встановлення драйвера nvidia для linux, з довжелезною передмовою.

в домашньому зоопарку є неттоп aspire revo, на котрому від початку стояв linux mint замість комплектних «вікон». система справно працювала, дозволяючи переглядати кіно та час від часу запускати сервер minecraft.

аж поки після чергового необережного поновлення не відмовився стартувати сервер іксів. вже й не пригадаю як слід, через що саме… все-таки правда: працює — не чіпай.

aspire revo цікавий тим, що це маленька коробочка, яку можна заховати «на спину» монітора, і котра попри слабенкий atom’ний процесор дозволяє переглядати відео full hd завдяки платформі nvidia ion з відеопроцесором geforce 9400m. але зиск можна отримать лише з пропрієтарними драйверами nvidia для linux…

меню пристроїв для openbox’а

продовжую залюбки розбиратися з цим новим конструктором lego crunchbang: цього разу прикрутив openbox’у зручненьке меню для швидкого доступу до підключених накопичувачів, usb та оптики.

софтинка називається obdevicemenu та знаходиться на sourceforge’і; в архіві за посиланням є все необхідне для простого встановлення, включно зі зрозумілим readme:
  • скопіювати файл obdevicemenu з архіва до теки /usr/bin;
  • скопіювати конфіг obdevicemenu.conf до теки /etc;
  • додати pipemenu до конфіга меню openbox:
<menu id="devices" label="Devices" execute="/usr/bin/obdevicemenu" />
…і перевірити наявність залежностей в системі. в мене все завелося одразу, результат на скріншоті.
crunchbang переміг — головним чином через недбалість укладачів archbang до оформлення дистра.

реліз 20120924 встановився не без невеличкої проблеми, яку навіть цікаво було вирішити (суть і вирішення далі), потім ще трішки погрався з оформленням… і на ноуті тепер симпатичний crunchbang 11 waldorf (скріншот).

до речі, на старому доброму deviantart’і час від часу можна втрапити на щось корисне — як от ця невеличка колекція шпалерин в темних тонах (прев’ю видно на скріншоті), котра чудово доповнила оформлення waldorf’а.

процесом і результатом задоволений.

другий випуск storybundle

жоден з трьох моїх дописів про storybundle не зібрав жодного коментаря. нікому не цікаве чтиво англійською?

байдуже, я знову анонсую цікавинку: другий випуск storybundle включає сім творів інді-авторів у жанрі напруженої детективної пригоди (тобто детективного триллера, для тих хто правильно розуміє слово «триллер»):


правила ті самі: плати скільки хочеш за перші 5 книжок, отримай ще дві бонусом, якщо сума перевищить $7. до завершення 20 днів — є час подумати, але не пропустіть.

головна проблема з linux

схоже, зараз модно стало говорити про проблеми linux. ну що ж: для мене особисто головна проблема з linux в тому, що… завжди хочеться спробувати щось новеньке =)

от зараз, приміром, ноутбук вже давненько (півтора роки) і досить справно працює під linux mint debian edition, аж приїлося. захтілося знову спробувать щось новеньке.

дивлюся в сторону двох bang’ів: crunchbang та archbang. обидва приваблюють тим, що є мінімалістичними конструкторами, дистрибутиви котрих практично не обтяжені зайвим мотлохом на кшалт mono та tomboy: маєш базову систему, яка працює «з коробки», а весь необхідний софт можна легко додати.

поки що без dd-wrt…

присвятив неділю (не тиждень, москалики, не тиждень!) боротьбі з новим рутером… в результаті поки що без dd-wrt, але працює.

найперше включив з рідною прошивкою, аби подивитися, що вона собою являє. на перший погляд тут є все, чого може забажати пересічний користувач (та й не дуже пересічний).

але є нюанси. приміром, функція nas, котра дозволяє розшарювати в локальну мережу підключений до рутерівського usb-порту накопичувач, не «розуміє» файлової системи ext3. і що, мені заради цього переформатувати 350 гбайт зовнішнього диска? окрім того, ніякого розшарювання з шейпінгом теж, звісно ж.

обійняти… і задушити

перечитую тут дещо в блозі… користуючись термінологією самі знаєте котрої великої компанії, я маю «генетичну слабкість до конкурентних продуктів». так от, натрапив на ще один цікавий термін, що стосується теми: «embrace, extend and extinguish» (виявляється, є люди, що не лінуються цілі статті до вікіпедії редагувати; молодці).

тим часом… інтерфейс windows 8 мені, загалом, сподобався. але ще більше, і то значно більше, мені сподобався знайдений свого часу в тенетах концептуальний ескіз графічного інтерфейсу для windows 8, зроблений аматором на прізвисько sputnik8. подивіться.

звісно, нічого такого microsoft не могла цього разу запропонувати хоча б тому, що такий інтерфейс не підійде для планшетів — а ідея ж була мати «one ring interface to rule them all», включно з планшетами та смартфонами?

поновлення (2 жовтня 2013). ще одна цікава неофіційна спроба модернізувати підхід до розробки інтерфейсу, цього разу для нової майбутньої версії — windows 9.
цікавий допис трапився на очі (дякую за посилання). не коментуватиму, бо не зумію — це треба добряче обміркувати, промедитувати, і промовчати, бо що тут скажеш. поділюся кількома цитатами.
цитата: «раньше я бы на пенсию в 130 рублей отлично жила. молоко 14 копеек, а доллар 58 копеек стоил. — доллар, — возражаю я, злясь на себя, ибо сто раз зарекался не вмешиваться в безрезультатный спор, — стоил 6 рублей плюс тюрьма».
цитата: «государство в их глазах было вечным, и под его дланью были вечны и бессмертны они»
цитата: «они сэкономили свои жизни почти целиком» 
і ще раз посилання на допис: читати повністю.

легко зекономив 60% ціни

почитав нещодавно у блозі юри сметани продовження серії дописів про нюанси використання прошивки dd-wrt на домашніх рутерах, вчергове полінувався перезавантажити свій старенький домашній lg, пригадав про ідею розшарити частину смуги для сусідів

коротше кажучи, зважився придбати новий рутер. нехай недорогий — але основним критерієм мусить бути можливість встановлення повної версії dd-wrt. до речі, любий hotline, варто було би додати такий критерій для відбору моделей, га?

читалка для android, муки вибору

вдома лежить придбаний навесні amazon kindle 4. переважно лежить: дружина тепер читає на смартфоні, синочок — з паперу. я би читав, але… це ще один, і то чималий екран в кишені? тому і я продовжую читати на смартфоні: він завжди під рукою.

проблем з кількістю безкоштовних читалок для смартфона на android немає… є проблема вибору: жодна з випробуваних програм не задовольняє мене на всі сто.

раніше я користувався fbreader’ом… згодом після публікації огляду кількох читалок в сусідньому блозі спробував cool reader. довгий час дві софтинки були встановлені поруч, і непомітно я віддав перевагу cool reader’у — просто через трішки зручніший доступ до словника (котрим якраз почав користуватися по стопіцот разів на кожній сторінці, бо почав активно читати французькою). але!..

коли ж той день закінчиться…

сьогодні мусів випрасувати сорочку, пригадати основи зав’язування краватки, запхатися в костюм, взути чорні штіблєти…

зрозумів, що давненько цього вже не робив, і мені потрібні нові сорочки, костюм, штіблєти. або просто новий я.

з нетерпінням чекаю, коли вже той день закінчиться. або ж коли, принаймні, буде нагода перевдягтися у щось простіше.

менше, але смачніше

відколи навесні, на одній з київських зустрічей «espace francophone» ми з миленькою розпробували добряче кілька видів французьких сирів… ми повністю і якось без вагань перестали купувати українські сири.

не скажу, що вони дуже погані, чи що… але їм бракує смаку. а ще вони всі однакові якісь, чи що.

на фото — pié d'angloys, який ми привезли зі собою з французької мандрівки. точніше, придбали в бельгії. сьогодні вранці спробував — це ж просто якесь свято смаку, неймовірно… на жаль, в києві цього сиру я не бачив.

ще трішечки про storybundle. я посилався на статистику, котра навряд чи когось може вразити, і  все-таки натякав на те, що перша спроба була успішна.

сьогодні зазирнув на goodreads, щоби додати придбаний бандл до переліку того, що збираюся читати… і «випадково» поставив запитання одному з авторів першого бандлу: чи задоволений він результатом?..

прислали картінко. скільки секунд життя додає одна хвилина здорового сміху?


до речі, ось це може стати в нагоді тим, хто «в танку».

p.s. апологетів linux прошу розслабитися, а windows і тим більше macos — попуститися: я посміявся, але перехід на вікна чи яблука не планується.

великий вибух стався

перша пропозиція storybundle (the big bang, так вона називалася) закрита: всі, хто хтів, придбав собі п’ять чи сім електронних книжок і тепер читають.

наразі на сайті storybundle ще можна переглянути інформацію про книжки в наборі, а також подивитися статистику:
  • продано 3’600 наборів, переважно повних (7 книжок)…
  • на загальну суму не менше 30 тисяч доларів сша;
  • середня ціна склала $8.
це, звісно, смішна, мізерна сума в порівнянні з ефектом першого humble indie bundle, котрий (поправте?) був піонером схеми «плати скільки хочеш». сподіваюся, що цього досить, аби цікаво було робити другий такий бандл.

…чи можна використовувати холості цикли процесора для того, щоби
  • генерувати електрику?
  • отримувати додатковий заробіток? (бажано, щоби не обкладався податками)
  • генерувати тепло? (розумію, що це потенційно найпростіше)
які ще можна знайти їм застосування? пошук позаземних цивілізацій або розшифровку геномів не пропонувати.

p.s. насправді просто читаю досить цікаву підказку з використання top, от і все =)
я просто покладу ось це тут, щоб не загубилося. передчуваю, що ще доведеться посилатися не раз на цю влучну ілюстрацію дуже банальної істини.


оригінал — на сайті скота адамса, звісно ж.

інколи вони повертаються

пригадуєте, як виглядав zx spectrum та його клони? а електронмашевський клон ibm pc/xt на ймення «поиск»? або майже чесно розроблені в радянщині «корвети»? якщо узагальнити — вони всі виглядали як клавіатура. товстезна така коробка з клавіатурою, всередині котрої містилася і власне материнська плата.

чому так? монітори були дорогущі, тож споживацькі комп’ютери для масового покупця повинні були надавати можливість використовувати звичайний домашній телевізор як дисплей. навіть apple, щоб ви знали, від самого початку think’ала не так вже й different.

злий, злющий викладач розповідає, що викладачеві щойно з відпустки нема кращого заняття, ніж підготувати навчальний план, а тоді пере-форматувати його за новими вимогами. і я собі міркую…

…та ж це challenge (виклик) — наскільки складно в принципі автоматизувати цю задачу? а в перспективі — генерувати плани автоматично, без участі людини. а в далекій перспективі — взагалі вилучити викладача з процесу навчання. системі потрібні гвинтики, а виготовлення гвинтиків має бути автоматизоване і максимально здешевлене.

хоча, з іншого боку… який кращий спосіб вилучити викладача з процесу навчання вже сьогодні, аніж зайняти його підготовкою і перепідготовкою планів?! я недооцінював систему.
найкращий спосіб змусити мене не користуватися чимось — це дуже, дуже сильно, і при тому не надто елегантно підштовхувати мене до цього, наполегливо рекламувати і періодично нагадувати — але залишивши при тім доступними альтернативні варіанти.

тому, допоки існує firefox, не встановлю ані internet explorer (ну, з цим все ясно, навіть версії для linux немає, гиги), ані (sic!) chrome, можете хоч молитися на нього гуртом. причини мають бути очевидні, але ось одна для прикладу, якраз стосується chrome’а.

p.s. основу для фотоколажу взяв на secondpicture з підказки до моделювання ланцюжків у 3dmax.
хтось шукав нещодавно в тенетах «блог тараса ивасика» і вийшов на мій tivasyk@home. панове, тут немає «тараса ивасика», вам сюди, мабуть. івасика телесика знайдете отут. а цей скромний щоденник веде івась тарасик, не плутайте, і якщо хтось скаже інакше — не вірте. завчасу дякую.
до завершення першої пропозиції storybundle лишається трішки більше 13 годин.

для тих, хто, як і я, чекав анонсу першої збірки інді-чтива з цінником «плати, скільки хочеш», і дочекався але ще не придбав — це чудова нагода стерти пил з платіжної картки і придбати збірку. для решти, хто ніколи ще не чув про storybundle — нагода відвідати сайт проекту і подивитися, що вони пропонують.

по суті це humble indie bundle, тільки про книжки: п’ять електронних книжок в пригодницькому, фантастичному жанрі, англійською (ну звісно ж) мовою, доступні за ціною, яку визначає сам покупець (pay what you want, тобто плати, скільки хочеш), плюс два продовження бонусом, якщо ціна буде не нижча за середню на момент покупки (зараз це $7). без обмежень на перегляд на різних пристроях, без будь-яких механізмів електронного захисту (drm).

надто часто в технічних текстах на веб-сайтах та в часописах зовсім різного штибу читаємо бачимо приблизно таке:
цитата: …новинка […] будет оснащаться 4.3-дюймовым экраном…
таки бачимо, не читаємо: прочитати це складно. спробую: чотири-цілих-і-три-десятих-дюймовий екран?! чи нехай навіть чотири-і-три-десятих-дюймовий?

правильно було б, якщо фраза не потребує точності, спростити до чотиридюймовий, і то саме так, текстом (і разом згідно українського правопису). там, де потрібна точність, доведеться змінити побудову фрази, приміром: новинка оснащуватиметься екраном з діагоналлю 4,3 дюйма.

ми всі робимо помилки час від часу — але не варто залишатися байдужим до своїх помилок, коли вже знаєш, як правильно. невігластво негарне.

p.s. пригадав, що я вже збиткувався на цю тему.

*

вчора, вкладаючись спати, склав у голові такий цікавий, розумний, дотепний допис для щоденника… і забув до ранку. вранці дорогою до офісу склав ще один — і так само забув. я вже книжку написав у голові, не менше.

тим часом мільйон років тому один, гхм, блогер запропонував логотип, чи радше навіть просто символ для атеістичного світогляду, простий і дуже підходящий: п’ятипелюстковий астеріск. як на мене, дуже влучно.

5, 2, 5, 25

в «цих ваших інтернетах» частенько публікують загадки з розряду «а от п’ятилітня дитина розв’язує це за тридцять секунд», над якими здорові дядьки б’ються потім годинами, якщо не покинуть в нападі безсилої люті.

так от, чим я краще авторів (точніше, перепублікаторів) таких от дописів? та нічим! отже, продовжіть ряд і аргументуйте:

5, 2, 5, 25, ?

бигиги. підказка, звісно ж, очевидна (з ілюстрації), правда? але відповідь вся в майбутньому. ну то почекаємо.
додам і свої 5 копійок до обговорення виборчої агітації «уркаїна — вперде», чи «буратіна — вперед», чи як їх там. маю лише одне зауваження до цієї реклямки: слово «україна» надруковане через літеру, которой нет в родном языке, русском!

а так все наче гаразд. чудова заміна тігіпкові, котрий наче і лицем пригожий, і бізнесмен спритний, і взагалі весь із себе такий комсомолець в кращому розумінні цього, гхм, матюка — а «не пройшов». ну звісно ж, стать не та — подумали, певно, інвестори, і замовили нові плакати. тепер все має бути як треба!

обов’язково проголосую «за»: нехай принаймні ті, хто запекло дорікав «противсіхам», будуть щасливі цього разу, правда?

p.s. трішки прекрасного до теми, про буратін.
років зо два вже я більш чи менш регулярно читаю новини незалежної ігрової індустрії — того, що лагідно й незрозуміло називають слівцем indie. час від часу це заняття дарує сюрпризи, такі як world of goo, machinarium, braid, minecraft, droid assault, lone survivor тощо. забавки, котрим часто тісно в рамках одного жанру, котрі не садять тебе на голку банального звикання заради механічного процесу натискання клавіш, але в котрі закохуєшся з першого погляду.

проте 90% потоку — це те саме давно пережоване, але загорнуте в блискучу фольгу. з трейлером. приклад? от за таке я би заборонив узагалі трейлери публікувати.

мікрофон у skype на linux

я би волів, щоби skype разом зі своїм новим власником і всіма нескінченними проблемами використання цього програмного монстра згоріли в пеклі… але велика кількість людей у світі користуються цим, ще й дивляться на тебе косо за спроби запропонувати щось інше: мовляв, ти що, тупий?

отже… щоби вилікувати хронічну болячку цієї софтини, внаслідок котрої версія для linux вперто ігнорує всі зареєстровані в системі реальні й віртуальні аудіопристрої, окрім не менш хворого pulseaudio — треба «прибити» pulse хоча би тимчасово:
echo "autospawn = no" > ~/.pulse/client.conf
killall pulseaudio
після цього перезавантажити skype і вибрати (логіка + експеримент) потрібні пристрої для відтворення та запису звуку в налаштуваннях програми.

про побічні ефекти «лікування» мовчу. фікс потрібен на батьківській машині, — в себе видаляю к бісу skype.

оновленння (25 серпня 2012). а на батьківській машині фікс не спрацював. зате допомогло (як не дивно) банальне встановлення пульту pulseaudio (pavucontrol) та перевірка стану інтегрованого мікрофона (він був вимкнений).