копіювання dvd в образ iso

ніколи мені не подобався brasero — а цього разу відмовився створити iso-образ dvd-диска в підключеному до usb зовнішньому оптичному дисководі. «біс із тобою» — думаю собі й лізу в google шукати рецепт для командного рядка: це ж linux, тут можливо навіть неможливе, якщо трішки погуглити…

отже, вузлики собі на згадку. ось так дивимося, яким пристроєм підмонтовано дисковод:
mount | grep ^'/dev'
місяць тому я вже згадував, що хочу новий, «правильний» nas, тому що він повинен бути гнучким і давати значно більше свободи в налаштуванні та хостингу власних сервісів. фактично, це має бути більше ніж nas — скоріше домашній сервер.

ось ще три причини хотіти:
з сервером minecraft найпростіше — він і зараз працює на домашньому неттопі, дозволяючи нам з перчиком забавлятися час від часу. можливо, так воно і залишиться навіть коли зберу собі новий nas, тому що майнкрафтівський сервер написаний на java, і крутиться досить важко, тож тримати його постійно запущеним — чимале навантаження для будь-якої платформи на mini-itx.

бджоли — це вам не люди

«можливо, йому варто просто доглядати за бджолами» (звідси) — та ви що, здуріли там? це державою може керувать кухарка, директор автобази чи проффессор зі судимостями… а до бджіл тре вміння й працьовитості, бо повиздихають к бісу!
ремонт має початок і не має закінчення, а конструктором можна гратися дуже довго… так і комп’ютер з linux’ом можна налаштовувать нескінченно. проте на скріншоті — готовий, «живий» конфіг для conky, як задумано. робоча назва text columns.

фактично тут шість окремих конфігів, що відображаються шістьмома копіями conky, котрі запускаються автоматично одним скриптом (start_conky):
  • годинник, дата і біла розділювальна лінія (.conkyrc_clock)
  • системна інформація (.conkyrc_system)
  • стрічка твітів (.conkyrc_twitter)
  • стрічка новин (.conkyrc_news)
  • дві стрічки з виводом текстових файлів (.conkyrc_notes та .conkyrc_help)

розірвати нерозривне!

здається, я таки навчився трішки користуватися sed’ом: з першого разу накидав команду, котра примусово вставляє розриви в надто довгі текстові рядки без пробілів, ігноруючи водночас текст з пробілами:
sed -e 's/\([^ ]\{39\}\)\([^ ]\)/\1 \2/g'
працює так: шукає нерозривний блок з 39-ти будь-яких символів окрім пробілу, за яким йде ще один не-пробіл (\([^ ]\))— і всталяє один пробіл перед цим останнім не-пробілом (\1 \2). g змушує повторювати операцію до кінця рядка.

отже, тепер можна позбутися головного недоліку попередньої версії sed-фільтра для форматування twitter-стрічки — і будь-якого іншого текстового потоку — для виводу на стільницю!

подужав! після того, як трішки освоївся із sed’ом та bash’ем — пішло як по маслу, ще й інтерес прокинувся по-справжньому. щоправда, результат ще не фінальний — тепер мені не подобається компоновка елементів на екрані, — хочеться зібрати інший конфіг conky, і переписати скрипт читання стрічки так, щоби скористатися форматуванням. тим не менш, вже юзабельно.

поточний результат на скріншоті під катом.

власне скрипт, котрий завантажує twitter-стрічку (точніше архів власних твітів, тому що після відписування від усіх стрічка пуста) і форматує для виводу в conky, виглядає так:

sed — a sedulous sedition

свідомо не шукав знавців на форумах, бо хтів спершу самотужки дійти хоча б якогось, хай не дуже вдалого варіанту рішення… і, здається, подужав — змусив sed розбивати довгі рядки на фрагменти по 1–50 символів.

малював схеми, «курив мани», читав попередні дописи про sed — врешті-решт зконструював для цього таку команду:
sed -e 's/^/♀/;s/$/♂/;s/♀*\( *.\{1,49\}\)[ ♂]/\1\n/g;s/[[:space:]]$//'
не ідеально, але про недоліки пізніше. спершу деконструюю собі на згадку. тут чотири блоки, розділені крапко-комами.

пообідав. хороший настрій. подумалося…

світ не потребує творця — лише причини. природа не має логіки — лише причини й наслідки. життя існує поза сенсом — є лише випадок.

не можеш із цим змиритися? шукай собі «зручну» релігію — або вбийся об стіну.

p.s. про вибір релігії, до речі… анімізм значно зручніший, ніж монотеїзми. імхо. тож якщо на старості літ я змаразматію і потребуватиму творця, логіки й сенсу — краще все-таки вдаритися в анімізм. нагадайте мені тоді хтось.
от же ж бісів sed! гризу його,
гризу — а воно ж огризається =/

twitter

учора не виспався: пізно вклався, а ще вікно залишив закритим (комунальники чудово підготувалися до холодів: не включили опалення, ще й гарячу воду відключили, бо щось десь поламали); над ранок голова була важка, як сніп.

а вкладався пізно, бо пригадував (не)просту текстову магію. хотів накидати робочу версію скрипта для виводу twitter-стрічки на стільницю — але спершу треба зрозуміти, як за допомогою sed’а відформатувати текст. отже…

по-перше, twidge (консольний twitter-клієнт для linux) забезпечує завантаження останніх 20 твітів зі стрічки:
twidge lsarchive -l

останній…

схоже, закривається «домашній пк» — останній паперовий журнал видавництва itc. загалом, цілком закономірне продовження тенденції, котра вперше стала дуже помітною в україні під час кризи 2008-2009 років.

трішки шкода. але я давно читаю про комп’ютери виключно з тенет, в тому числі itc.ua — тож для мене мало що зміниться. і, схоже, для переважної більшості українських читачів так само.
я вже гадав, що поставив крапку в темі твердолобого святенництва вітчизняних держиморд, — що мені стане сили волі, попри будь-які їхні нові придумки, утриматися від коментарів… або що принаймні мені пощастить і я пропущу, не помічу новин про нові ініціятиви нацкомісії з моралі вкупі з верховною радою.

не пощастило. не втримався.

цього разу клоуни вирішили зобов’язати ще й інтернет-провайдерів закривати доступ до сайтів потенційно еротичного (мова вже не йде про порнографію — хоча і така заборона була би злочином!) вмісту.

щоправда, я не робитиму того, що хочеться зробити найбільше — не аналізуватиму особливості психічних травм, що призводять до появи на світ таких от ініціятив, як спроби «…захистити користувачів українських кабельних мереж від каналів еротичного […] змісту» (шкода, бракує бодай початкової освіти в цій галузі). але подумалося…

точка складання: китай

знайшлося зненацька в статті на сайті zgroup.com.ua (переклад з the financial times):
цитата: багато речей, начебто зроблених у китаї, є лише зібраними у цій країні. одна доповідь інституту азійського банку розвитку у 2010 році дійшла висновку, що з $178,96 загальних витрат на iphone, витрати на складання у китаї становили лише $6,50. більшість виробничих витрат включає в себе витрати на високоточні компоненти, виготовлені не в країнах з низьким рівнем заробітної плати, а в країнах з високою заробітною платою, таких як японія та південна корея (читати повністю)
гхм. сама стаття загалом малоцікава — так, водичка.
довіра має бути завжди поміркованою — навіть коли йдеться про довіру собі самому =) якщо ж поставити питання про обсяг довіри онлайновим сервісам на кшалт gmail чи hotmail — то й поготів: навряд чи хтось може бути на всі сто відсотків певний того, що google та microsoft є абсолютно надійними і ні в якім разі доступ до онлайнової поштової скриньки не опиниться в руках зловмисників… або силових органів?

в нас немає що ховати? так, аякже. скажімо, якщо хтось заради жарту опублікує твою переписку з коханою людиною? або той потік жартів про колег, яким ти обмінюєшся в goole talk із товаришем? чи отримає до своїх рук «надійно заховані» під окремим тегом pin-коди до платіжних карт? ні… те, що я не злочинець, ще не означає, що я повинен — або хочу, — бути абсолютно відкритим для першого зустрічного, тим більше в тенетах.

знайшлося в тенетах, у блозі молодої хуліганки, котру не знаю за що й читаю:
цитата: «…я вже давно кажу, шо „хулігани — справжнє майбутнє батьківщини“ ©, а ви все не вірите» (читати повністю)
і я з цим, мабуть, згоден до певної міри: коли і якщо революція таки визріє — не дениси олєйнікови її робитимуть.
дрібничка змусила пригадати власні принципи інформаційної гігієни — розшарене у google reader’і посилання на блогозвалище «самый сок»:
цитата: в дипломатических учреждениях стран евросоюза гражданам украины начали массово отказывать в выдаче шенгенских виз (читати повністю)
по-перше, не розумію, навіщо посилатися на один з найкращих тематичних блогів за версією конкурсу best ukrainian blog awards 2008 (тут сарказм, який не в змозі передать жоден смайл), якщо у два кліки можна відкрити оригінальну статтю (tsn.ua), а ще у два — знайти там цю ж публікацію українською мовою?

маленький великий брат

цитата з бліц-інтерв’ю з віктором шевцем у «власть денег» (41’2011):
цитата: «за 2009 год украинские суды дали более 40 тысяч разрешений на оперативно-технические мероприятия («прослушки» и т.п.) но как доказательства в суде используется меньше чем 1% от этого количества разрешений. большая часть информации, полученной в результате совершения законных оперативно-розыскных мероприятий, попросту продается».
тут навіть коментарі не потрібні. хіба що посилання на мій же старий допис:
цитата: ця держава не здатна виконувать свої прямі функції, але замість того не лише імітує державну діяльність — але й дозволяє армії більших та менших чинуш облаштовувать свої маленькі інтереси, прикриваючись бездарно виписаними законами (читати повністю)
нічого не змінилося, та й хто змінив би?

знайшовся ось тверезий прогноз:
цитата: на моє глибоке переконання найближчим часом юлія тимошенко буде амністована з ганебним клеймом „грабіжника українського народу“ і активно приступить до передвиборчої боротьби на найближчі парламентські вибори, отримавши допінг для мобілізації свого електорату та так званого електорального болота, щоб вони не сумнівались, хто єдиний може (та ще й на власному досвіді) відстояти інтереси народу „в час смертельної небезпеки, що нависла над ним“» (читати повністю)
гхм, згоден. скажу більше (все моє імхо): «вона» зіграла свою роль «двигунця» помаранчевої революції у 2004-му, — але увесь час по тому лише шкодила вкраїні, як країні, нації та державі.

темне серце уукрула… в коробці

десь тут у щоденнику я вже згадував про темне серце уукрула:
цитата. хто чув назву the dark heart of uukrul? це культ! одна з найкращих комп’ютерних ігор всіх часів та народів, якщо спитаєте мене (читати повністю)
на ілюстрації можна роздивитися вікно dosbox із заставкою цієї культової рольовухи поруч із тим дописом. а тепер про те, як погратися в the dark heart of uukrul:
  • на windows,
  • на linux, та…
  • на android.

щось не чути стукоту дятлів

але ж на роботах в тому числі й цієї людини базується хіба що не все, що так приваблює хіпстерів блиском глянсових поверхонь і кольорових іконочок? де крики «геній!» та «він почав еру персональних комп’ютерів!», га?

усі ці twitter- та facebook- та googleplus-стрічки є лише новим проявом поп-культури, котра, як сорока, відфільтровує те, що найяскравіше блищить, гасячи інтерес до решти.

к бісу, нецікаво.

p.s. значно більш стримана і виважена реакція за мою. знімаю капелюха.
просто зацікавило — тобто не роблю тут жодного наголосу:
цитата. у 1957 році, у п'ятому номері журналу «вопросы языкознания» на ст. 67, були опубліковані дослідження московської мови, зроблені професором м.фаснером. з 4-томного етимологічного словника о.н.трубачова він вибрав та проаналізував походження 10’779 російських слів і дійшов висновку, що:
  • 6’304 слів, або 58,3%, є запозиченими з інших європейських мов;
  • 1’119 слів, або 10,3%, є невідомого походження;
  • 3’191 слово, або 29,5%, українського походження;
  • 72 слова, або 0,8%, загальносхіднослов'янського походження;
  • 93 слова, або 0,9%, російського, тобто московського, походження (читати повністю)
занотував собі на згадку. але… згадки про такого собі професора м.фаснера в тенетах є лише в контексті ось цього допису — а хотілося б знайти ще щось. приміром, текст тієї ж статті з «вопросов языкознания».

p.s. статтю про витоки української мови згадував колись, теж цікаво.

p.p.s. ілюстрацію запозичив на сайті «кредо». як на мене, то там перша «с» зайва.

жив-був чоловічок з калькути

зненацька питання: а ну ж бо, знавці англійської, як сказати «затинання»?

колись давно, справді давно читав я кілька лімериків англійською, і один з них так застряг у голові, що я й до цього часу легко продекламую без підказки:
there once was a man from calcutta
who spoke with a terrible stutter.
on supper he said
       give me bu-bu-bu-bread
and bu-bu-bu-bu-bu-bu-butter!
«зненацька» — бо мова не про затинання, і не про англійську. а про лімерики й французьку =)

гхм…
цитата: на борту корабля перебували більше двадцяти людей, серед них - шестеро українців. […] сомалійські пірати захопили судно напередодні, коли воно перебувало за кількасот кілометрів від узбережжя сомалі. капітан устиг повідомити, що на судно напали п'ятеро розбійників (читати повністю)
щось не так у цім світі. хіба що «сомалійські пірати» — це такий дуже зручний мем для того, щоби ховати всілякі контрабандні кінці у воду?

нецікаво

ймовірно, черговий напад мізантропії…

відписався від усіх у twitter’і. але реєстрацію не скасовуватиму: наразі туди ще транслюються зі щоденника анонси нових дописів (для тих, хто не вміє користуватися google reader’ом), але згодом хочу поекспериментувати з давнішньою своєю ідеєю — написати якийсь набір скриптів з використанням twidge, sed, conky для автоматичного експорту якихось логів, цитат, нотаток тощо у twitter та візуалізації текстових потоків на стільниці ноута — але попередньо відфільтрованих і відформатованих.

…nos esse quasi nanos, gigantium humeris insidentes
 
курча ляга, коли ви вже зрозумієте, що немає і не було ніколи геніїв, котрі б не стояли на плечах інших? …що немає і не було ніколи повністю, цілковито нових ідей, котрі б не базувалися на малесеньких досягненнях попередників?

закопайте вже й забудьте. втім, можете до нестями дрочити на ікону… тільки будь-ласка, робіть це тихенько, — принаймні не верзіть дурниць у відкритому ефірі! «почав еру персональних комп’ютерів»?!

вичитав у коротенькому дописі «про стіва джобса» у блозі shao:
цитата: «рэй бредбери: „люди — идиоты. они сделали кучу глупостей: придумывали костюмы для собак, должность рекламного менеджера и штуки вроде айфона, не получив взамен ничего, кроме кислого послевкусия“» (читати повністю)
не те, щоби хотілося посперечатися з бредбері — але, здається, він спростив. ймовірно свідомо, адже «крилатий вислів» повинен бути коротким.

ті, хто придумав костюми для песиків та штуки на кшалт айфона — не ідіоти, це захоплені своєю справою люди. вони можуть бути надміру самозаглибленими чи жартівниками (костюми? для песиків?!), можуть бути «геніями» та «іконами»… і ще питання, між іншим, чи це вони рухають прогрес, і чи взагалі ще є якийсь прогрес? але…

додав до колекції зомбікаліптичних цікавинок нову флешеву забавку rebuild 2. попереджу: в жоднім разі не відкривати лінк на роботі… бо відірватися буде дуже складно =)

жанр — походова стратегія на захоплення території (а ля risk) невеликого міста, охопленого епідемією зомбі. візуально приємна, з дуже атмосферним (хоч і коротеньким) саундтреком. із якраз правильним балансом між простотою і деталізацією. коротше кажучи, проходиш на одному диханні — і не можеш спиниться, щоби не почати знову, на вищому рівні складності =)

не починайте на роботі — я попередив.

trauma: маленький шедевр

хороша новина: the binary знову онлайн! тож якщо хто не зміг оцінити цей маленький шедевр інтерактивної літератури через проблему з сервером одразу після моєї публікації — спробуйте ще раз.

далі. коли днями вийшла нова збірка humble bundle, я був не у захваті — тому що цього разу пропонували, фактично, лише мультиплеєрний шутер frozen synapse (плюс всі забавки збірки humble frozenbyte bundle). надто скромно, та ще я не люблю мультиплеєра, і винятки можна полічити на пільцях однієї руки: minecraft та кооператив duke nukem’а — оце, мабуть, і все. тож я подумував пропустити.

але! згодом до збірки додали trauma та spacechem. оце вже пропустити не можна було ніяк. особливо trauma

«я подсчитал ваши шансы на выживание, 
но не уверен, что результаты вам понравятся»

як помер? навіщо? що ж тепер буде?!

люди. блогіри, йоптить. усі,  ваші співчутливі висєри, ваші твіти в стилі «помнім, скорбім», ваші псевдо-новинарські публікації нікому не потрібні: для рідних і близьких вони не означають нічого, а решті, для кого це може бути важливо (чи, зізнайтеся, просто цікаво), — достатньо одного повідомлення (першого побаченого).

у світі за рік помирає в середньому 0,8% населення. себто приблизно 152 тисячі чоловік щодня. якщо я не помилився з арифметикою.

хтось із них збудував корпорації, інші не встигли, і взагалі цікавились іншим у житті. дехто пішов, не проживши і дня… вони менше варті згадки?

майбутнє літератури?

люди, котрі не грають в (комп’ютерні) ігри й не читають художної літератури, мені завжди підозрілі… одразу й не скажу, чому, але якщо швидко і з гумором — вони неначе зомбі: зовні як люди, рухаються й мукають, але бракує якоїсь іскри…

монстри франкенштейна стали соціальною нормою?

втім, розповісти хотів про інше. чергова публікація у блозі indie games присвячена проекту the binary. я не певен, чи це треба називати грою — можливо, це більше інтерактивна література. і, можливо також, що це погляд в майбутнє книжки — так, як короткометражка survive the outbreak може бути передвісником нового телебачення…

французька мова в тенетах

давно вже обіцяв розповісти щось про те, як я вивчаю французьку… проте розповідать нема що: вже майже рік відвідую київську школу «bonjour français», котра не просто дає мовні курси, а спеціалізується на процесі підготовки до еміграції до квебека.

не жалітимуся на те, що власні успіхи у навчанні видаються мені доволі скромними — кожен, хто пробував вивчити мову в свідомому віці за рік, а не в дитинстві й за десять, знає, як воно. розповім про корисне: безкоштовні ресурси в тенетах, котрі більш чи менш регулярно використовую для вивчення французької.

тим, хто добре володіє англійською, доступно на порядок чи два більше справді хороших ресурсів, тож найперше попереджу, що велика кількість із перерахованого буде не для всіх. повні посилання на відповідні сайті — за кліком на лінк в дужках.

вогонь!

без сумніву, подія попереднього тижня, принаймні для тих, хто з головою у галузі споживацької електроніки та супутніх сервісів — анонс нових продуктів від amazon: кількох «читалок» і довгоочікуваного планшета. дехто зі знайомих, переглянувши анонс та характеристики amazon fire, скептично скривився: мовляв, і оце революція? оце вбивця ipad’а?

можете сумніватися, коли собі хочете. я ж за 14 років у рекламі й маркетингу it бачив усяке — і, зокрема, скепсис спеціалістів щодо перших нетбуків, тож я схильний погодитися з михайлом лаптєвим:
цитата. мое мнение — kindle fire повлияет на планшетный ландшафт столь же сильно, как и iPad на всю индустрию (читати повністю)