толерастія — чи толерантність?

таааак… в зв’язку з дідько зна чим, тема толерантності набуває розголосу в україні — принаймні в українських тенетах. загалом, нічого дивного: страшна казка про вкраїнську жанну д’арк, попелюшку під вартою всім набридла, а мем про «презідєнта із данбаса» теж надовго не затримається, — але завсідники інтернетів з розряду більш інтелектуального офісного планктону, нещодавно зареєстровані в цих ваших гуглоплюсах, мусять же щось постити в свої стрічечки й якось виливати назовні бажання на кожнім паркані залишить своє «здесь был вася»? отож.

толерантність. до усього, що поки що не вважається нормою, але являє собою привабливе фрік-шоу в телевізорі, і вимагає до себе поваги. наприклад, до девіацій сексуальної поведінки хомо сапієнсів. тобто до гомосексуалістів.

скрипт для експорту текстів у epub

колись шукав простий інструмент — наприклад, скрипт для libre office? — для експорту документів у формат epub, або ж у fb2 на крайній випадок. тому що час від часу з’являються тексти, котрі хочеться мати зі собою й читати неспішно на смартфоні, користуючись ще й словником.

не знайшов. доводилося користуватися різними поробками та онлайновими сервісами — щось конвертувати, щось пропускати через instapaper (хороший сервіс загалом, але дуже скупий на зручні інструменти управління колекцією)…

найближчий басейн закритий на літо, тож в мене ломка: за винятком кількох фантастично приємних запливів у середземному морі та банального хлюпання в дніпровській затоці — три місяці не плавав як слід.

щойно набрав телефон «спартака» — принаймні до 10 вересня ще закриті. гррр…

потрібні будуть нові окуляри: мої тимошко загубив у греції. ймовірно просто полишив на пляжі — він буває дуже неуважний, навіть зі своїми улюбленими речами, як от psp =(
сьогодні придумав собі цікаву візуальну розвагу: два фільтри в gimp’і (крупна мозаїка + lomo) — і світлину годі впізнати, а галерею таких «фотозагадок» можна розглядати довго… і на шпалери для стільниці така абстракція стане в пригоді.

сам процес настільки простий, що нема про що писати… потрібні: the gimp (наприклад, портативний), стандартний фільт мозаіка (меню фільтри > викривлення > мозаіка) та — мій улюблений! — фільтр ломо від elsamuko.

є машина для батьків

середульший син в канаді, в батьків велика потреба підтримувати зв’язок. це змусило їх, мабуть, вперше в житті по-справжньому побачити в комп’ютерах та мережах справжній інструмент, а не забавку недоучених студентів. на їхнє прохання придбав ноутбук.

вибрав 15-дюймову модель emachines e732 у версії з intel core i3 та інтегрованою графікою intel hd. головними умовами були великий екран та доступна ціна. потримав машинку в руках — все сподобалося: приємний на дотик і практичний темний пластик, мінімум дизайнерських витребеньок. є, звісно, й недоліки — відносно малий час автономної роботи та дистрофічне розташування home, pgup, pgdn, end на цифровій клавіатурі, — в моєму випадку мінуси не критичні.

де справедливість?

оноре де бальзак: письменник, на вигляд негарний, кумедний товстунчик, — але при цьому світський ловелас і дуже популярний в жінок. тетяна толстая: письменниця, на вигляд негарна, кумедна товстунка, — і де черги залицяльників?

де справедливість в цьому світі?

до речі, бальзак таки розумівся на жіночій натурі:
цитата: женщина, руководящаяся рассудком, а не сердцем, настоящая общественная зараза: она имеет все недостатки страстной и любящей женщины, но ни одного ее достоинства; она без жалости, без любви, без добродетели, без пола (читати більше).
чую, що невпинно наближається сабж… мова не про масштаб держави (потроху стає байдуже до того масштабу), а про особистий депресняк.

як завжди — раптово. і як часто це буває, каталізатором стала чудова, ба навіть фантастична новина: після серії співбесід в канадському офісі «рідного» dhl та в кількох інших компаніях, братик отримав пропозицію від…

реєстрація авто за 16 хвилин

братик у торонто нещодавно отримав нову водійську посвідку, і вже придбав автівку. пише:
цитата: мене зрозуміють тільки водії — я прибіг в service ontario сьогодні за 20 хв. до закриття, тобто десь в 18:40. в 18:56 я вийшов звідти із новенькими номерами, і повністю зареєстрованою машиною. причому машина була в цей час під будинком колишньої власниці, в мене були тільки папери.
от так. коли державі потрібен порядок в країні — починають і закінчують не красивими словами про «україну для людей» на бігбордах, а порядком в державних установах.

десь зекономив, десь втратив

в неділю зробив планове техобслуговування машинці (то-8, 120 тис. км). шкодую, що не придбав заздалегідь пару тяг стабілізатора передньої підвіски: вкотре пересвідчуюся, що для opel astra g це витратний матеріал, враховуючи якість українських доріг.

оригінальна тяга від opel коштує 311 грн, міняти довелося обидві — якби заздалегідь замовив на exist’і, скажімо, monroe, зекономив би по 130 грн на кожній. принаймні набір фільтрів, свічки та мастило цього разу мав свої, — вже приємно: нема чого роздавати гроші направо й наліво.

…і зібрати візочки з парковки

по діагоналі одним оком продивився інтерв’ю з олександром тимошенко після того, як побачив у гуглоплюсах ось цю цитату:
цитата. александр тимошенко: я пришел к ней и говорю: юлечка, посмотри сама: сколько нас уже тут прессуют, сколько уже мы натерпелись! ну давай я уже пойду в депутаты... (читати повністю)
озразу зауважу, що мені не цікаві ці люди — політики взагалі та їхні близькі, — як особистості. я надто далеко від них, щоби цікавитися.

але знову кинулася у вічі саме ця фраза, і одразу викликала таку асоціацію…

тринадцятийтридесятих-дюймовий?!

колеги піарники, панове журналісти і просто писуни про техногаджети — от скажіть, ви можете самі прочитати те, що час від часу пишете/друкуєте?
цитата: ноутбук оснащен 13,3-дюймовым дисплеем […]
просто спробуйте прочитати це вголос.

сатира не поможе

лютий бєшений пі… е… негатив. читаю в свіжому огляді планшетів, чорним по білому, прямісінько на початку статті:
цитата. как ни странно, но оптимальным выбором для тех, кто не может четко сформулировать свои пожелания к функциональности планшета, является apple ipad. даже непродолжительное его использование позволяет понять, так ли уж вам нужны все те возможности, которыми располагают его оппоненты […]
гхм. сатира тут вже не поможе, ні.

evince та pdf-форми

виникла потреба заповнити pdf-форму. вдома лише машинки з linux, і встановлений штатно з linux mint xfce переглядач evince повинен це вміти… але при спробі зберегти файл з формою звітує про помилку:
the file could not be saved as <назва файлу>. document is encrypted.
халепа. гуглю… є така проблема, і один з варіантів вирішення простий: декриптувати документ за допомогою якогось простого інструмента — наприклад, qpdf.

притча про стенлі

є така… гхм, забавка? гра? за назвою the stanley parable (знайшов на indiegames.com). я не грав, але мав необережність переглянути відео, гхм, проходження, якщо так можна сказати. і мушу зізнатися, що не знаю, зовсім не знаю, якими словами описати враження.

це не гра, — це витвір мистецтва. окрім того, це інструмент самодослідження — настільки потужний, що результати його роботи треба вважати надто інтимними для публікації. порівняно з цим популярні дражнилки mr.freeman’а — просто грубий тролінг (втім, вони такими є й по суті).

не зважаючи на «іграшковість», the stanley parable не вагаючись ставлю в один ряд із такими речами, як «волхв» фаулза, «громадянин кейн» уелса чи «космічна одісея 2000» кубріка. не вагаючись. і також досвід далеко не для кожного.

далі — відео, без будь-яких подальших коментарів.

трішки несподівано, можливо, для будь-якого читача цього щоденника, але цілком передбачувано для самого себе, — зацікавився темою зомбі =) щоправда, тема цікава не як підкладка для хорорів різного штибу — я не люблю й уникаю класичних хорорів, — а в контексті пост-апокаліптичного survival’а. ну а вже сценарій z, world war z, або зомбі-апокаліпсис тут доречний як найширше відчинені двері до цього контексту, адже після завершення холодної війни тема ядерного апокаліпсису дещо втратила гламур актуальності.

інтерес пов’язаний з ідеєю написати колись таку пост-апокаліптичну пригоду, яку мені самому цікаво було би прочитати.

історію цього інтересу можу прослідкувать ще від прочитання повісті «мальвіль» роберта мерля (ні, зомбі там немає), через перегляд «28 днів», захоплення другим fallout’ом та розчарування містичною складовою в «протистоянні» кінга, і аж до нещодавніх знахідок на кшалт the sagittarian.

хороших серіалів не буває

деякі люди вважають, що серіали бувають погані та хороші… мені цих людей трішки шкода.

ідеальний серіал — нескінченний. тому він не може бути носієм логічно завершеного, художньо довершеного сюжету. з виходом кожної нової частиною будь-який серіал вироджується в фарс.

навіть battlestar galactica… — особливо bsg!

…бо якщо серіал починається як фарс — він і не стане набагато гіршим надкінець. якщо серіал починається як мильна опера для старшого покоління сільских населених пунктів російської федерації — він лише виграє від виродження у фарс.

напад олдскульної ностальгії

гхм… я свого часу пропустив епоху розквіту текстових пригод — і то зовсім не дивно, адже коли на заході були популярні паперові «інтерактивні» книжки-пригоди, я ще ходив пішки під стіл і казав котові «вуйку, посуньтеся», а пізніше, коли такі книжки почали з’являтися й у нас — комп’ютери вже були більш-менш доступні, і зовсім інші забавки приваблювали найперше.

втім, про інтернет та тривимірну графіку в ті часи ми навіть ще не мріяли, і найкращі забавки приваблювали найперше сюжетом і атмосферою. наприклад, хто чув назву the dark heart of uukrul? це культ! одна з найкращих комп’ютерних ігор всіх часів та народів, якщо спитаєте мене — і за атмосферністю запросто на одному щаблі з шедеврами на кшалт system shock 2.