грецький салат

від’їзд миленької з дітками до моря відзначив, навідавшись до крамниці за солоним сиром та оливковою олією, приготувавши величезну порцію грецького салату — і вмоловши собі на здоров’я.

світлин не буде, бо дуже хтілося їсти після робочого дня =)

відправив родину на відпочинок

десь тут я вже нарікав, що для геймера, звиклого до клавіатури й мишки, революційна розкладка кнопок-джойстиків sony psp більше нагадує милиці, а затиснені в прокрустове ложе обмежень такого інтерфейсу забавки надзвичайно дратують…

але не всі, як виявилося. приміром, демка warhammer 40k squad command сподобалася — дуже пристойна (в сенсі іграбельна і атмосферна) покрокова тактика, яку я би залюбки «покрутив» на ноутбуці в повній версії. на жаль, вона лише для psp та nintendo ds =/ і, на диво, керування джойстиком та d-pad’ом в такому жанрі — не надто дратує.

індикатори світяться

тепер працюють світлові індикатори на верхній панелі acer liquid e — а одразу після прошивки cyanogenmod’ом не працювали. як? не знаю.

точніше, не маю рецепту, — а робив ось що: читаючи 4pda, натрапив на цікавий допис, завантажив cmparts.apk (наскільки розумію, заміна аплета налаштувань cyanogenmod), залив до /system/app, перезавантажив.

в налаштуваннях cyanogenmod > interface з’явився розділ налаштування світлодіодів. погрався трішки, потестував — світяться. перевірив наживо (пошта, дзвінок) — не світяться… гхм.

прошивка cyanogenmod 7 на смарфтоні acer liquid e

поставивши взимку на смартфон acer liquid e нову офіційну прошивку на базі android 2.2 (froyo) і покористувавшись апаратом, залишився незадоволений:

• передвстановлені acer’ом програми (urfooz, клієнти facebook, twitter тощо) лише займають пам’ять: користі нуль, видалити неможливо;
• внаслідок першого недоліку (деякі програми самостійно визначали, коли запускати своїх демонів, як от acer cync та roadsync) смартфон врешті-решт починав помітно підгальмовувати;
• періодично (але регулярно) смарфтон «губив» картку пам’яті, доводилося виключати/включати;
• брак української локалізації — ані перекладу інтерфейсу, ані укр. клавіатури (довелося брати тут).

подав у порядку спадання критичності. головний недолік — купа зайвого софта в прелоаді — неможливо виправити (пере)встановленням офіційної прошивки, навіть якби з’явилася нова на базі android 2.3: очевидно, що виробник і туди напхав би свого crapware.

вихід? ігнорувати попередження про втрату гарантії та встановити альтернативну прошивку від спільноти — наприклад, славнозвісний cyanogenmod. ну так от, вчора успішно перепрошив cyanogenmod 7 на acer liquid e, і дале буде невеличкий огляд та підказки щодо прошивки.

причина популярності планшетів apple?

щойно почув епічне. двоє колег сперечаються про те, який з недоліків apple ipad є ключовим, і один з них сказав:

цитата. якби мені зараз треба було вибирати — я б однозначно вибрав ipad! просто тому, що я ще не вирішив, чи треба мені планшет взагалі.

це не обмовка була — людина говорила швидко, і їй важко було, можливо, сформулювати думку трішки більш чітко, але принаймні це було свідомо.

як на мене, дуже цікавий slip of tongue, який може відкрити очі на природу популярності apple iphone та ipad.

перетворення fb2 на txt

на продовження теми конвертування електронних книжок: інколи потрібно відкинути все хитромудре форматування і отримати простий текст. онлайновий конвертор, про який я колись писав, цього не робить — довелося знайти інший: convert.files.

цей — універсальний, вміє багато всього, в тому числі перетворювати fb2 (який має померти, якщо спитаєте мене) на epub або txt або навіть pdf.

пам’ятник гітлерові — кому яка різниця?

стронґовський процитував (невідому мені) письменницю таню малярчук:

цитата. я думаю, ситим українцям було би байдуже, чи стоїть десь у запоріжжі пам'ятник сталіну, чи ні. ну і стоїть собі. і що? побісяться з жиру і за відсутності громадського інтересу самі ж демонтують (читати повністю)

гхм… «я думаю, ситим німцям було би байдуже, чи стоїть десь у берліні пам'ятник гітлерові, чи ні. ну і стоїть собі. і що? побісяться з жиру і за відсутності громадського інтересу самі ж демонтують» — десь так, правильно?

малеча говорить

щойно миленька приносить мільчуню з ванної кімнати:

— мільчуня, як звуть татка?
— тата пакатан!

де вона цього навчилася? і хто такий… пакатан?! час навчити вимовляти «тівасік», мабуть.

іще: родина двомовна, і попотя намагалася називати мене «папа», на що отримувала моє напів-автоматичне «я не папа, я тато». тепер дивиться мультфільми про свинку пєппу французською мовою, де є один з персонажів пáпа кошóн, — і автоматично транслює це в «тата касон» =)

дотепний фейк

я завжди підозрював, що (к бісу джеймса бонда) хуан санчес вілла-лобос рамірез — це не лише персонаж на екрані, і що неповторна харизма шона конері — не тільки результат майстерної роботи візажистів, але й еманація якогось внутрішнього благородства, непідробної інтелігентності та шотландського достоїнства…

цей лист-відповідь голові apple — взірець стилю =) але, звісно, треба було б бути шоном конері а не васєю пупкіним, щоби відповідати так бізнесменові світового рівня, — і, окрім всього, це фейк (підробка).

браво, nokia!

взимку я дещо здивовано кепкував з lg та samsung, котрі намагаються скопіювати зовнішній вигляд iphon’ів у гонитві за частиною аудиторії імідж-орієнтованих покупців…

…я ще не бачив тоді нового шедевра від nokia — їхній «останній пристрій на meego», смартфон n9. тому що в потугах зробити дизайнерський прорив, nokia, як на мене, піднесла планку самоіронії (чи вже самосарказму?), залишивши далеко позаду як примітивне копіювання по-китайському, так і креативне запозичення на корейський манер.

придивіться уважно. що бачите?

шарік, ти балбєс!

продовжуючи тему конвертування відео для sony psp, мушу почати з класичного «шарік, ти балбєс!» — адресуючи це собі. бо теж заслужив: забув, що краще не знати й не братися, аніж знати трішки і бути самовпевненим (a little learning is a dangerous thing).

втім, наполегливість (варта, мабуть, кращого застосування) — чи впертість? — змусили таки знайти рішення… котре лежало, як частенько буває, готове в тенетах. виявляється, кодек h.264/mpeg-4 потребує додаткового налаштування, щоби видати сумісний з psp відеопотік, і, окрім того, avidemux навіть має спеціальний профіль для експорту на psp в три кліки мишкою.

результат — таки конвертував мультфільм. далі два рецепти: простий і правильний.

шановна sony… ти заслужила!

хтів порадувати малого мультфільмом зі свого дитинства, причому так, щоби він зміг дивитися його, нікому не заважаючи, на своїй блискучій psp’шці. завантажив «evaluation copy» з ексів, залив картрідером на memory stick pro duo, зарядив… дзуськи: формат не підтримується.

гаразд, міркую, підхід «від дурника» не спрацював — включаємо мізки. дивлюся інформацію про відеофайл (контейнер avi, відео xvid, аудіо ac3), порівнюю до  переліку того, що підтримує «легендарна» sony psp. виявляється, ця розрекламована хіба що не як ультимативне рішення для розваг, відео, аудіо та інтернету цяцька підтримує, фактично, аж один (!) відеокодек (h.264/mpeg-4) та аж два (!) аудіокодеки (mp3 та mpeg-4 aac).

хромобук — символ майбутнього?

днями сталася довгоочікувана подія, котру переважна більшість обивателів навіть великих українських міст поігнорували, і котра, тим не менш, має потенціал змінити наше уявлення про комп’ютери: google з партнерами (acer та samsung як постачальники, amazon та best buy як продавці, verizon як оператор 3g) представили вже готові нетбуки chromebook з операційною системою chrome os.

стривай! — скаже читач, далекий від подій комп’ютерного ринку, — хіба ми нетбуків не бачили? та й google зі своїми хромососами вже більше року носиться, як із писаною торбою. тож де тут новина чи цікавинка?

спогади про мандрівку до швеції

життя таки дивна штука! можна скільки завгодно намандруватися світами, надивитися заморських чудес і навдихатися чужоземних пахощів, наплаватися хвилями екзотичних пляжів… та врешті-решт ось ти сидиш знову вдома (або ще гірше — в конторі), і що лишається від тих мандрівок? фотоальбом і кілька фішок на мапі. і можна до самозабуття вдивлятися в пейзаж на фото — без жодної надії відчути знову себе там, в тій миті.

як не намагайся, а живий смак має лише оцей момент життя. зараз.

кому кишенькову читалку недорого?

випадково до рук знову потрапив кишеньковий пк dell axim x30… і мені треба його позбутися. стан корпусу та справність перевірив побігом — на перший погляд все гаразд.

в комплекті настільна док-станція і додатково кабель usb, чохол, кілька запасних стилусів, коробка (без інструкцій чи дисків, на жаль). батарея — посилена.

кому треба така кишенькова читалка (haali reader чи alreader працюють без проблем), програвач mp3, словник чи забавка — пишіть електропоштою.

повернувся

не можу я дописувати в блог з дому, відпустки чи відрядження — думки зайняті іншим. лише в конторі накопичується необхідна критична маса «натхнення».

попередній тиждень пролежав удома з підвищеною температурою, сьогодні повернувся до роботи. тут нічого не змінилося — роботи не менше, кава не смачніша… і від попереднього допису пройшло більше двох тижнів.

про коржики

просто подумалося… уявімо собі, що ми печемо смачні коржики, пакуємо їх у красиві кольорові торбочки, пропонуємо перехожим за якісь там гроші, — і з того заробітку собі живемо.

коли це одного дня на нашій вулиці з’являються якісь хіппі, і також беруться пекти свої коржики. можливо, не такі смачні, як наші, та ще й без гарної упаковки.

але ці хіппі роздають їх безкоштовно усякому голодному.

капці підкорюють світ

от і побували мої мандрівні капці на пляжі пальми, що на майорці, під розпеченим південним сонцем, в тіні гостролистих пальм і вузеньких вуличок старого міста… і я разом з ними.

п’ятиденна поїздка була формально відрядженням, але необхідність попрацювати півтора дня (або принаймні бути присутнім на партнерській конференції) не позбавила можливості трішки відпочити й всотати цікавих вражень від мандрівки.

ані можливості, ані великого бажання звітувати у блозі щовечора у телеграфно-твітерному стилі (на кшалт «лежав на пляжі, купався в морі») не було — та й хто б читав? я ж не турист в ново-класичному розумінні, метою котрого було би сфотографуватися з ейфелевою вежею і негайно сповістити про це усіх «друзів» на однокласниках. до того ж, я просто лінивий =)